Справа №:755/19354/23
Провадження №: 2/755/8222/23
"17" червня 2024 р. місто Київ
Дніпровський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Савлук Т.В., розглянувши в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Восход-2» з вимогами:
«визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно на квартиру АДРЕСА_1 ».
19 грудня 2023 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восход-2» про визнання права власності на спадкове майно та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження до підготовчого судового засідання.
25 березня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про заміну відповідача - Житлово-будівельного кооперативу «Восход-2» на належного відповідача - Київську міську раду в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Восход-2» про визнання права власності на спадкове майно.
29 квітня 2024 року Дніпровським районним судом міста Києва постановлено ухвалу про задоволення заяви представника позивача - адвоката Нєстєрової Т.І. про витребування доказів.
Зобов'язано приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун Олени Леонідівни направити до Дніпровського районного суду міста Києва належним чином завірену копію спадкової справи №12/2023 (номер у спадковому реєстрі 70662581) щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .
Зобов'язано Сьому Київську державну нотаріальну контору направити до Дніпровського районного суду міста Києва належним чином завірену копію спадкової справи №153 (номер у спадковому реєстрі 41725877) заведена 08 лютого 2007 року щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .
Підготовче провадження закрито у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та призначено справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилися, представник позивача - адвокат Нєстєрова Т.І. подала до суду заяву про розгляд справи у її та позивача відсутність, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, та на підставі наявних у справі доказів.
Представник відповідача Київської міської ради у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, правом подати відзив на позов не скористався, заяв (клопотань) з процесуальних питань до суду не подавав.
Отже, розглянувши подані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку загального позовного провадження.
Оцінивши зібрані у справі докази у їх сукупності, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Отже, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про народження її батьком записаний ОСОБА_5 , а матір'ю - ОСОБА_6 .
Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу від 02 травня 2023 року розірвано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 456. Після розірвання шлюбу ОСОБА_6 відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_6 ».
Згідно з витягом із Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу від 02 травня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_8 зареєстровано шлюб; після реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_8 » (актовий запис № 613 від 23 червня 1967 року).
У шлюбі у ОСОБА_3 та ОСОБА_10 народилася дочка - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Дарницьким відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
14 вересня 1990 року ОСОБА_12 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб, у зв'язку з чим прізвище останньої змінено на « ОСОБА_2 ».
Згідно зі свідоцтвом про смерть, виданим відділом реєстрації актів цивільного стану Носівського районного управління юстиції, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено відповідний актовий запис № 206.
Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Київ), ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входить об'єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 .
17 травня 2023 року ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом, звернулася до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л. з заявою про намір прийняти спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі заяви спадкоємця ОСОБА_1 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Дроботун О.Л. заведена спадкова справа № 12/2023 щодо майна померлої ОСОБА_2 , яка в копії долучена до матеріалів цивільної справи.
Внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Відповідно до положень частини першої, третьої та п'ятої статті 1268 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Фактичний вступ управління або володіння будь-якою частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадкової маси.
Отже, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Згідно з положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутись до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Як передбачено п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно до ст. 67 Закону України «Про нотаріат» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна. Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», який розповсюджувався на правовідносини, що виникли між ОСОБА_10 та Житлово-будівельним кооперативом «Восход-2» знайшли законодавче закріплення з прийняттям Закону УРСР «Про власність» від 07.02.1991 року і підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_10 , члена житлово-будівельного кооперативу, яка повністю внесла свій пайовий внесок за квартиру, надану їй в користування, набула права власності на це майно.
Отже, у разі смерті члена житлово-будівельного, садівницького товариства, якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, але свідоцтво про право власності не отримав, квартира в житлово-будівельному кооперативі та житловий будинок у садівницькому товаристві входять до складу спадщини.
Згідно з довідкою КП Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» від 20 вересня 2023 року КВ-2023 № 29671 вбачається, що відповідно до даних реєстрових книг Бюро право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано.
З наданої Житлово-будівельним кооперативом «Восход-2» довідки від № 101023 від 10 жовтня 2023 року вбачається, що після смерті власника кооперативної квартири АДРЕСА_2 - ОСОБА_10 , квартира була закріплена внаслідок переходу паю у спадщину за такими громадянами: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Дочка покійної ОСОБА_10 - ОСОБА_2 була постійно прописана за адресою : АДРЕСА_3 з 1971 року до своєї смерті включно. У 1987 році, як член сім?ї покійної ОСОБА_10 , новим членом кооперативу ЖБК «Восход-2» була затверджена ОСОБА_2 ( ОСОБА_2 ).
01 липня 2004 року було прийнято Закон України №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з яким право власності на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації. Частиною 5 статті 3 цього Закону (в редакції на момент його прийняття) передбачалося, що право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. Відповідно до цього Закону реєстрація речових прав на нерухомість, їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.
За таких обставин до 01 липня 2004 року не передбачалося обов'язкової державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.
Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивача у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідачів у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.
Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до положень частини першої статті 1278 Цивільного кодексу України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, якщо спадкоємець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.
Після відкриття спадщини право власності на спірну квартиру перейшло в порядку спадкування за законом спадкоємцю - ОСОБА_1 , яка у встановленому порядку заявила про намір прийняти спадкове майно, спору щодо поділу спадкового майна між спадкоємцями не існує, оскільки чоловік померлої ОСОБА_2 - ОСОБА_12 відмовився від спадщини на користь позивача, однак позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом за відсутності правовстановлюючого документу на спадкове майно.
У той же час обставин, які б вказували, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя набула або володіла часткою в об'єкті нерухомого майна, що входить до спадкової маси, неправомірно, або на вказане майно, окрім позивача, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.
Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відтак, указана норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнані права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Відповідно до частини першої статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч.1 ст.13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно підлягає задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись статтями 392, 1218, 1258, 1259, 1261, 1266, 1274 Цивільного кодексу України, статтею 41 Конституції України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 16, 76-81, 89, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , право власності на спадкове майно за законом на квартиру АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.