Справа № 752/3076/25
Провадження №: 2/752/4128/25
Іменем України
08.12.2025 м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Кирильчук І. А.,
за участю секретаря - Сінчук І. А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення ( виклику) сторін у судове засідання в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») через систему «Електронний суд» звернулось до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 16488,21 грн, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 5000 грн, заборгованість за нарахованими процентами - 11 400 грн, інфляційні збитки - 80,00 грн, 3% річних - 8,21 грн, а також судові витрати у сумі 2 422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09 липня 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» ( далі - ТОВ «Авентус Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за №4441316 в електронній формі, шляхом підписання одноразовим ідентифікатором.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за договором виконало шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 5000 грн на банківську картку. Водночас відповідачка взяті на себе зобов'язання не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість.
04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №04-02-01/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капіта» право грошової вимоги за кредитним договором до ОСОБА_1 .
У подальшому, 10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» було укладено договір факторингу № 10-01/2023 , за умовами якого ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 .
В позовній заяві позивач не заперечує проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження без його участі та можливого ухвалення у справі заочного рішення.
Ухвалою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 06 лютого 2025 року прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Сторонам роз'яснено їх процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.
Копія позову з додатками була направлена відповідачу позивачем при зверненні до суду в системі «Електронний суд» у порядку виконання вимог абзацу 2 частини першої статті 177 ЦПК України.
Конверт з ухвалою про відкриття провадження, що двічі направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою «Укрпошти» про причини повернення - «адресат відсутній».
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2021 року у справі № 2-6236/11 сформулював висновок, за яким у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
У встановлений судом строк відповідач ОСОБА_1 відзив на позов не подала.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України та частини п'ятої статті 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд дійшов до таких висновків.
Судом встановлено, що 09 липня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 44441316, за умовами якого товариство надає споживчий кредит у гривні, а споживач зобов'язаний одержати та повернути кошти кредиту , сплатити проценти за користування ним.
Відповідно до умов п.1.3 Договору сума кредиту складає 5000 грн, тип кредиту - кредит. Строк кредиту 30 днів ( п. 1.4 Договору).
Тип процентної ставки - фіксована ( п. 1.5 Договору ). Стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується за умов визначених у п. 1.5.1. Договору.
Знижена процентна ставка 1,90 % в день та застосовується відповідно до умов визначених п. 1.5.2 Договору.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 Договору), орієнтовна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою та зниженою ставками 24079,41 % річних (п.п. 1.7.1, 1.7.2).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною та знижено ставками 7850,00 грн ( п.п. 1.8.1, 1.8.2).
Сторони дійшли згоди, що кошти надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 ( п. 3.1 Договору).
У Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту № 4441316 від 09 липня 2021 року, сторони погодили періодичність та розміри платежів позичальника з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до вимог частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Із дослідженого судом договору встановлено, що його укладено в електронній формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір №4441316 від 09 липня 2021 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З наданих матеріалів вбачається, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням ОСОБА_1 електронного підпису одноразовим ідентифікатором - А861507.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей.
На виконання умов укладеного з відповідачем договору від 09 липня 2021 року № 4441316 ТОВ «Авентус Україна» надало відповідачу кошти в розмірі 5000 грн.
З листа № 5314- ВП від 06 листопада 2024 року ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» вбачається, що на підставі договору ВП -200417-1 від 20 квітня 2017 року було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус - Україна» успішний переказ коштів на картку НОМЕР_1 , код авторизації 945431, номер транзакції в системі WayForPay- creditplus- 20484519.
Відповідач не здійснював оплату за кредитним договором, свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів за договором в повному обсязі не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Контррозрахунку заборгованості відповідач до суду не надав.
04 лютого 2022 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №04-02-01/2022, за умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № №04-02-01/2022 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2021 року № 4441316 в розмірі 16400 грн.
10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір факторингу № 10-01/2023, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу№ 10-01/2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 09 липня 2021 року № 4441316 в розмірі 16488, 21 грн.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (стаття 510 ЦК України).
За нормою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Згідно із статтею 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Відповідно до статті 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Однак, відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979ц15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку щодо погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Ураховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку, що ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором 09 липня 2021 року № 4441316.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором суд зазначає, таке.
Розрахунок заборгованості наданий позивачем, відображає нарахування суми основного боргу у межах строку кредитування в розмірі 5000 грн.
Відповідач контррозрахунку заборгованості за тілом кредиту суду не надав.
За таких обставин, вимоги в цій частині позову є обґрунтованими, підлягають задоволенню та з відповідачки на користь позивача слід стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі 5000 грн.
Щодо стягнення нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідачем не виконано зобов'язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.
Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «Авентус Україна» за кредитним договором від 09 липня 2021 року № 4441316 тіло кредиту становить 5000, 00 грн, проценти - 11400,00 грн.
Здійснений первісним кредитором розрахунок заборгованості свідчить, про те, що нараховувались проценти до 06 листопада 2021 року, поза межами визначеного періоду кредитування ( 30 днів), що не відповідає умовам п. 1.4 договору, а даних про застосування процедури пролонгації матеріали справи не містять.
Оскільки, відповідачка не виконала свої зобов'язання та умови кредитного договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитними коштами у межах строку кредитування 30 днів ( до 07 серпня 2021 року) у розмірі 7850,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо стягнення стянення інфляційних збитків та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України, суд зазначає таке.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено вимогу про стягнення 3 % річних та втрат від інфляції, що нараховані за період з 04 лютого 2022 року по 23 лютого 2022 року, на суму заборгованості в розмірі 88,21 грн.
Враховуючи, викладене вище, а також те, що відповідачем порушено умови та строки виконання основного зобов'язання за договірними правовідносинами, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 8,21 грн та втрат від інфляції в розмірі 80,00 грн підлягає задоволенню.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
За змістом статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб'єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування означених вище норм процесуального права викладено у п.63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 по справі №496/3134/19 (провадження № 14-44цс21), яку суд застосовує до спірних правовідносин з метою виконання положень ч.4 ст.263 ЦПК України.
Правову допомогу у цій справі позивачу надавав фізична - особа підприємець - ОСОБА_2 , доказів того, що вона є адвокатом матеріали справи не містять, тому у задоволенні вимоги позивача про стягнення 9000 грн в рахунок компенсації витрат на правову допомогу, слід відмовити у зв'язку із необґрунтованістю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Витрати позивача по сплаті судового збору складають 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією кредитного переказу коштів № 0489550041 від 20 січня 2025 року.
Частиною першою статті 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, що становить 77,93 % від розміру задоволених судом позовних вимог, а саме: 1887,77 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 512, 514, 526, 549, 610, 611, 615, 625, 629, 1054, 1081, 1082 ЦК України, статтями 12, 13, 49, 81, 89, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягненні заборгованості за договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором від 09 липня 2021 року № 4441316 в розмірі 12850 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят ) грн 00 коп., що складається із простроченої заборгованості за тілом кредиту - 5000 ( п'ять тисяч) грн 00 коп., за відсотками - 7850,00 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят ) грн 00 коп., 3 % річних в розмірі 8 (вісім) грн 21 коп. та втрат від інфляції в розмірі 80 ( вісімдесят) грн .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір у розмірі 1887 (одна тисяча вісімсот вісімдесят вісім ) грн 77 коп.
У задоволені решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ, 01133, ЄДРПОУ 44276926.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду виготовлено 08 грудня 2025 року.
Суддя І. А. Кирильчук