Справа № 357/13172/25
Провадження № 2-а/357/421/25
09 грудня 2025 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі - головуючий суддя Цуранов А.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
22.08.2025 позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Короля Павла Васильовича, звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати постанову № БЦРТЦК/914/25 від 15.04.2025 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування позову вказано, що 15.04.2025 відносно позивача винесено оскаржувану постанову, відповідно до якої ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки в особливий період. Вказує, що 31.03.2025 (близько 09 год. 00 хв.) він перебував в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , куди був доставлений працівниками поліції, нібито через те, що згідно з базою даних, якими послуговується у своїй діяльності поліція, вважається таким, що порушив правила військового обліку. Під час перебування у приміщенні вказаного ТЦК, позивач пояснив, що згідно з інформацією із застосунку «Резерв+», він не перебуває в розшуку за порушення правил військового обліку, на що працівники ТЦК порадили перезавантажити означену програму. Провівши вказану дію в додатку «Резерв+» дійсно з'явилася інформація про наявність порушення правил військового обліку. Цього ж дня позивач пройшов військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 , за висновком якої визнаний придатним до військової служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах, медпідрозділах, логістики, зв'язку, ОЗ, охорони. В подальшому позивач без повідомлення рідних був відправлений до міста Оршанець Черкаської області до військової частини НОМЕР_1 , де натепер проходить військову службу.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.
27.08.2025 ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, за клопотанням позивача поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, копії документів направлено сторонам.
В матеріалах справи наявне зворотне поштове повідомлення про отримання уповноваженим представником відповідача - Криворот, копії ухвали про відкриття провадження у справі.
06.10.2025 на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшов відзив на позов, в обґрунтування якого вказано про правомірність винесеної відносно позивача постанови, оскільки 31.03.2025 близько 09:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженій особі. Просить відмовити у задоволенні позову.
До відзиву відповідачем додано копію протоколу про адміністративне правопорушення від 31.03.2025, акт про відсутність ВОД від 31.03.2025 та копію оскаржуваної постанови.
Відповідно до ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.
15.04.2025 постановою № БЦРТЦК/914/25, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що 31.03.2025 близько 09:00 год., по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 не мав при собі військово-обліковий документ та не пред'явив його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в особливий період, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», тобто вчинив адміністративне правопорушення.
Наявна у справі копія постанови від 15.04.2025 не містить в собі відомостей про долучення до неї додатків (доказів), пояснень чи підпису про отримання ОСОБА_1 копії постанови.
Позивачем при зверненні до суду надано витяг застосунку «Резерв +» військово-облікового документа від 18.06.2025, дійсний до 18.06.2026, відповідно до якого ОСОБА_1 є невійськовозобов'язаною особою, ВОС 956647, в реєстрі Оберіг № 150420221388672100010, дані уточнив 31.03.2025, з обліку знято.
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 78888444 від 18.08.2025, на підставі постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № БЦРТЦК/914/25 від 18.08.2025, відносно ОСОБА_1 здійснюється примусове виконання виконавчого документа.
Згідно з військовим квитком серії НОМЕР_2 від 31.03.2025, ОСОБА_1 31.03.2025 пройшов ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 та визначний придатним до військової служби в/ч забезпечення.
З 01.04.2025 позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період та проходить службу в ІНФОРМАЦІЯ_5 , що вбачається з довідки № 5104 від 28.05.2025.
Відповідно до свідоцтва про підготовку ІНФОРМАЦІЯ_5 № БЗПП № 14321512/0152-25, ОСОБА_1 з 25.04.2025 по 05.06.2025 пройшов навчання військовослужбовців за призовом під час мобілізації для підрозділів безпілотних авіаційних суден.
При вирішенні справи суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спірні правовідносини у даній справі склались з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 3 вказаної статті передбачає, зокрема, застосування штрафу до громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно із абз. 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Аналогічну норму також містить абз. 5 ст. 1 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ, яким затверджено указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.
Відповідно ст. 65 Конституції України та ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації передбачені статтею 22 Закону № 3543.
Так, частина 6 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543 передбачає, що у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
При цьому в даній статті унормовано, що вимоги, зазначені у частині 6 статті 22, стосовно проведення уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки фото- і відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, застосовуються з 17.07.2024, згідно із Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-IX.
Стаття 210-1 КУпАП визначає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Частина 3 вказаної статті передбачає застосування штрафу до громадян за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Процедура перевірки військово-облікових документів визначається Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.
Так, пунктом 49 постанови № 560 передбачено, що у період проведення мобілізації уповноважені представники ТЦК СП, поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
Крім того, постановою № 560 регулюються питання щодо дій, які повинні вчиняти уповноважені представники ТЦК СП, Національної поліції, Держприкордонслужби, якщо під час перевірки встановлено відсутність військово-облікового документу (військово-облікового документу в електронній формі). А саме здійснювати адміністративне затримання такої особи та доставлення її до відповідного ТЦК СП, або відмовляти у перетині державного кордону на виїзд з України.
Отже у постанові № 560 мова йде про перевірку відповідними уповноваженими працівниками військово-облікового документу, наявного у особи у паперовій та/або в електронній формі.
Питання щодо форми, в якій оформляється (створюється) та видається військово-обліковий документ регулюється Порядком оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559.
Так, за правилами пункту 2 порядку № 559 військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється):
- в електронній формі засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації);
- у паперовій формі на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Відповідно до вимог пунктів 6-7 порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами:
- Електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка;
- Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони;
- Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
У військово-обліковому документі в електронній формі відображається унікальний електронний ідентифікатор у вигляді двовимірного штрихкоду (далі QR-код військово-облікового документа).
За правилами пункту 8-1 Порядку № 559 QR-код військово-облікового документа містить відомості про військово-обліковий документ в електронній формі, які за допомогою відповідних технічних засобів можна відтворити у формі, придатній для зчитування, зокрема у візуальній.
Відповідно до пункту 9 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Згідно з інформацією, яка міститься на сторінці застосунку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, «Резерв +» - це Електронний кабінет призовників, військовозобов'язаних та резервістів. До того ж, на цій сторінці у розділі «Якими нормативно-правовими актами регулюється функціонування «Резерв +» указано, що перш за все це Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 16.03.2017 № 1951-VIII (далі Закон № 1951).
Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону № 1951 електронний кабінет - це персональний кабінет (захищений відокремлений веб-сервіс), за допомогою якого призовнику, військовозобов'язаному, резервісту, який пройшов електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації про його персональні та службові дані, а також до послуг. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.
Аналіз викладених норм законодавства дає підстави суду дійти висновку, що додаток «Резерв +» є тим мобільним додатком через який формується військово-обліковий документ в електронній формі, а дійсність сформованого військово-облікового документа підтверджується QR-кодом.
За таких обставин наявність уточнених даних в мобільному додатку «Резерв +» є виконанням військовозобов'язаним вимог частини 6 статті 22 Закону № 3543.
Також суд враховує лист Міністерства оборони України від 31.07.2024 щодо офіційного роз'яснення юридичної сили електронного та паперового військово-облікового документу, в якому вказано, що наявність у особи військово-облікового документа в електронній формі, наприклад, у відповідному застосунку мобільного телефону, або у вигляді роздрукованого військово-облікового документу з QR-кодом, є рівнозначним військово-обліковому документу у паперовій формі, оскільки усі вони мають однакову юридичну силу.
Крім того, суд зазначає, що уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський зобов'язані з 17.07.2024 здійснювати фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Отже притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (фото- або відеозаписом правопорушення).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За приписами статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Втім, відповідач не надав суду належних доказів непред'явлення ОСОБА_1 31.03.2025 військово-облікового документу (в т.ч. електронного).
Суд зауважує, що акт про відсутність у позивача ВОД є документом, що створений самим відповідачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, не може бути об'єктивним та безумовним доказом вини позивача, враховуючи наявні у справі відомості щодо позивача.
Крім того, відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП положення статтей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобовязаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взвємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Частина 2 статті 77 КАС України передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин справи суд констатує недоведеність правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
У справі Barbera, Messeque and Jabardo v. Spain (скарга № 10590/83 від 06.12.1988) Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, покладені в основі висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (справа Daktaras v. Lithuania, скарга № 42095/98).
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі "Аллене де Рібермон проти Франції" підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Правова природа адміністративної відповідальності по своїй суті аналогічна кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі "Надточій проти України" (скарга № 7460/03) Європейський суд з прав людини зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу про адміністративні правопорушення (пункт 21 рішення).
Крім того, у рішенні від 22.12.2010 № 23-рп/2010 Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (пункт 4.1).
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в межах розгляду даної адміністративної справи відповідачем не було надано належних доказів на підтвердження вчинення позивачем конкретного адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи доводи заперечень та незгоду позивача з постановою органу ТЦК та СП, внаслідок чого позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови.
Згідно із п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Керуючись ст. 2, 6, 9, 77, 242-246, 250, 255, 262, 286 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № БЦРТЦК/914/25 від 15.04.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Позивач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково протягом десяти днів з дня його складення (підписання) до Шостого апеляційного адміністративного суду.
СуддяА. Ю. Цуранов