Справа № 355/1265/25
Провадження № 2/355/852/25
18 листопада 2025 року Баришівський районний суд Київської області
у складі: головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Котенко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Баришівка за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором.
До суду звернувся представник позивача ТОВ «Коллект Центр» Ткаченко М.М. з позовною заявою у якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за кредитним договором №0953819010 від 06 листопада 2019 року у розмірі 66950,00 гривень. Крім того представник позивача просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору під час подачі позовної заяви до суду у сумі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 12000,00 гривень.
Свої позовні вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 06 листопада 2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №0953819010, що до умов якого позичальнику були надані кредитні кошти у сумі 5000,00 гривень. Підписання договору сталось шляхом генерації та надіслання одноразового ідентифікатора, використаного для підписання заявки.
14 липня 2021 року було укладено договір №14-07/21 відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953819010 .
10 березня 2023 року було укладено договір №10-03/2023/01 відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953819010.
Загальний розмір заборгованості відповідача ОСОБА_1 за укладеним договором №0953819010 від 06 листопада 2019 року становить 91275,00 гривень, з яких заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) -5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 86275,00 гривень. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності сторона позивача просить стягнути заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) 5000,00 гривень, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 61950,00 гривень.
Представник позивача до судового засідання не з'явився, однак повідомив про можливість розгляду справи за його відсутністю, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити. У разі неявки до судового засідання відповідача не заперечує проти розгляду справи заочно.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, була належно повідомлена про час місце розгляду справи на 21 жовтня 2025 року о 09 годині 30 хвилин. З довідки про причину повернення поштового конверта з ухвалою суду слід, що адресат відсутній за вказаною адресою, далі повідомлялась через веб-сайт Судової влади України, на 18 листопада 2025 року о 09 годині 45 хвилин причину неявки не повідомила, яку слід вважати неповажною. Відзиву стосовно заявлених позовних вимог надано не було.
Суд прийшов до такого висновку відповідно до п.п.3,4 ч.8, ч.11 ст.128 ЦПК України слід, що днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З таких підстав суд вирішив розглядати справу заочно.
Дослідивши матеріли справи у повному обсязі суд приходить до думки про можливе часткове задоволення позовних вимог з таких підстав, а саме:
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно статті 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM». (а.с.50 зворотна сторона аркуша-55)
Копію заяви-анкети на отримання кредиту з якої слід, що відповідач ОСОБА_1 звернулась до первісного кредитора ТОВ «ІНФІНАНС» про надання кредиту, де відповідачем були вказані анкетні дані, розмір кредиту, ІПН, адреса проживання, номер телефону. Підписано електронним підписом 9s6f1s.(а.с.49)
Копію пропозиції надання 4-х траншу кредиту згідно заявки-анкети 2628582848 від 25 лютого 2020 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953819010 від 06 листопада 2019 року де первісний кредитор запропонував відповідачу ОСОБА_1 прийняти Правила надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту програми «MoneyBOOM». Умови кредиту розмір-5000,00 гривень, строк кредитування 30 днів, строк дії договору надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953819010 від 06 листопада 2020 року 3 роки, відсоткова ставка 1.75% за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75 %, загальна вартість кредиту у грошовому вираженні становить 2625,00 гривень, реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638.76 %. Підписано електронним підписом 9s6f1s.(а.с.49 зворотна сторона аркуша)
Копію Акцепт оферти від 25 лютого 2020 року на отримання 4 траншів кредиту згідно Заявки-анкети № 0953819010 від 06 листопада 2019 року слід, що відповідач ОСОБА_1 прийняла пропозицію на отримання кредитних коштів підписав електронним підписом 9s6f1s.(а.с.50)
Копію договору надання позики в тому числі на умовах фінансового кредиту №0953819010 від 06 листопада 2019 року укладений між ТОВ «ІНФІНАНС» відповідачем ОСОБА_1 відповідно до якого сторони уклали цей договір про надання позики в тому числі і на умовах фінансового кредиту. Відповідно до п.1.1 позикодавець надає позичальнику грошові кошти у позику на умовах програми «MoneyBOOM» яка є невід'ємною частиною договору. За п.1.2 кредит надається у вигляді відновлюваної кредитної лінії окремими частинами в межах строку дії договору-36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту на кінець строку користування траншем визначеного сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору при наданні (отримання) першого траншу кредиту, та додатку 3 та додатку 4 до договору при наданні другого та наступних траншів кредиту. Строк користування кожним траншем є окремим та визначається відповідно до умов договору. П.1.3 мета отримання кредиту-для власних потреб, п.1.4 кредит надається без умов його забезпечення П.1.5 загальний розмір кредитної лінії 20000,00 гривень. Максимальний строк 30 календарних днів, діючий ліміт 20000,00 гривень, максимальна відсоткова ставка нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1.75%. Договір підписаний одноразовим ідентифікатором 6w4f4g(а.с.46-48)
З копії довідки про ідентифікацію надану директора ТОВ «ІНФІНАНС» Балабко О.О. слід, що відповідач ОСОБА_1 отримала для підписання акцепт договору одноразовий ідентифікатор 9s6f1s (а.с.35 зворотна сторона аркуша)
З копії довідки директора ТОВ «Універсальні платіжні рішення» Веліканова Є.М. слід, що стосовно укладеного договору на переказ коштів ФК-П-17/08-04 від 03 серпня 2017 року на картку маска НОМЕР_1 призначення платежу 5000,00 гривень .(а.с.35)
З наданої інформації згідно ухвали суду слід, що банківська картка № НОМЕР_2 емітовано на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ).(а.с.77)
З інформації про рахунок банку Raiffeisen BANR ОСОБА_1 слід, що 25 лютого 2020 року за трансакцією на картку ОСОБА_1 було перераховано 5000,00 гривень. (а.с.78)
Копію договору факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року з якого слід, що ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 0953819010 .(а.с.25-26)
Копію реєстру боржників до договору факторингу №14-07/21 від 14 липня 2021 року з якого слід, що відповідач ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі за номером 2956 сума виданого кредиту 5000,00 гривень, заборгованість за тілом кредиту 5000,00 гривень, заборгованість по процентам 44275,00 гривень, загальна заборгованість 49275,00 гривень.(а.с.21-22)
Копію Акту прийому передачі реєстру боржників за договором факторингу між ТОВ «ІНФІНТРАНС» та ТОВ «Вердикт Капітал» про те, що клієнт передав фактору реєстр боржників в кількості 8150 після чого з урахуванням умов договору від клієнта переходять права вимоги до боржників. Загальна сума заборгованості складає 221939136,68 гривень.(а.с.24)
Копію платіжного доручення від 14 липня 2021 року з якого слід, що ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало ТОВ «ІНФІНАНС» 1561454,09 гривень, оплату договору відступлення №14-07/21 від 14 липня 2021 року.(а.с.24 зворотна сторона аркуша)
З копії розрахунку заборгованості відповідача перед ТОВ «Вердикт Капітал» станом на 10 березня 2023 року відповідача ОСОБА_1 становить 5000,00 гривень заборгованість за основним кредитом, 44275,00 гривень заборгованість за відсотками загальна сума заборгованості 49275,00 гривень.(а.с.28-34)
Копію договору факторингу №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року з якого слід, що ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953819010.(а.с.18-20)
Копію Акту прийому-передачі реєстру боржників за договором №10-03/2023/01 про відступлення (купівлі продажу) прав вимоги від 10 березня 2023 року згідно якого ТОВ «Вердикт капітал» передав ТОВ «Коллект Центр» після чого слід, що від клієнта до фактора переходять права вимоги заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників в кількості 29141.(а.с.17)
Копію реєстру боржників за договором факторингу №10-03/2023/01 від 10 березня 2023 року між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» слід, що відповідач ОСОБА_1 знаходиться в реєстрі боржників за номером 8014.(а.с.15-16,36)
Судом досліджено статут ТОВ «Коллект Центр».(а.с.37-38)
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Як слід з ч.1 ст. 207 ЦК України, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Згідно п.п.5,6,7 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» слід, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі; електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.)
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір, як правило, існує в вигляді єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощеній формі шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та іншими засобами електронної комунікації, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні норми до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Аналогічною правовою позицією є Постанова Верховного Суду №61-20799св19 у справі №561/77/19 від 16 грудня 2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора та висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
З викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
У суду не виникло сумніву про те, що кредитор виконав вимоги закону уклав договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту користуючись Законом України «Про електронну комерцію». У свою чергу відповідач використовуючи своє право згідно укладеного договору підписав його електронним підписом та отримав кредитні кошти які використовував на свій розсуд.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За положеннями частини 1 статті 1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України слід, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України слід, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За ч.1 ст.1048 ЦК України слід, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Статтею 1052 даного Кодексу передбачено, що у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором
Як слід за ст. 1077 ЦПК України, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За ст. 1078 ЦК України слід, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ч.1, ч.3 ст. 512 ЦК України слід, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);2) правонаступництва;3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
З ст.514 ЦК України слід, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).
За ст.1082 ЦК України слід, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції Верховного Суду України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «….боржник який не отримав повідомлення про передачу права вимоги інший особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору…..неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Отже, як було встановлено судом, відповідачка уклала договір позики про надання фінансового кредиту з первинним кредитором ТОВ «ІНФІНАНС» отримала кредитні кошти у сумі 5000,00 гривень з нарахуванням 1.75% за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості за користування кредитом. Аналізуючи надану виписку з особового рахунку відповідача слід, що отримані кредитні кошти використовувались стороною відповідача. Відповідач зобов'язаний виконувати зобов'язання, стосовно укладеного кредитного договору належним чином, відповідно до умов договору. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. За час використання кредитних коштів позивачу за договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача, строк платежу за якою настав, а також право вимоги, яке виникне в майбутньому. Отже позовні вимоги сторони позивача належить задовольнити в цій частині позовних вимог.
Крім того сторона позивача просить стягнути з відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000,00 гривень.
Стороною позивача були надані:
Заявку на надання юридичної допомоги №534 від 01 травня 2025 року з якої слід, що ТОВ «Коллект Центр» звернулось до адвокатського об'єднання «ЛІГАЛ АССІСТАНС» про надання юридичних послуг вартість яких оцінюють у сумі 16000,00 гривень.(а.с.44)
Копію прайс-листа на надання правничої юридичної допомоги.(а.с.42 зворотна сторона аркуша-43)
Копію договору №01-07/2024 від 01 липня 2024 року між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об'єднанням « ЛІГАЛ АССІСТАНС» з якого слід, що був укладений договір про надання правничої допомоги.(а.с.41-42)
Копію витягу з Акту №10 про надання юридичної допомоги від 30 травня 2025 року .(а.с.45)
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
З правового висновку викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року справа №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 слід, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року у справі№ 301/1894/17.Також, Велика Палата Верховного Суду у своєї постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Суд враховує, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), принципу «pactasuntservanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому уст. 43 Конституції України (відповідна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.10.2020 року у справі № 910/15191/19).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, основні засади (принципи) цивільного судочинства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (постанова Верховного Суду від 30.01.2023 року № 910/7032/17).
Спір, який є предметом розгляду у цій справі, для професійного правника є незначної складності, відноситься до категорії малозначних справ, судова практика щодо яких є сталою і передбачуваною. Позовна заява є типовою, не містить складних юридичних конструкцій аналізу законодавства чи практики Верховного Суду, не містить детальних пояснень розрахованих сум заборгованості, їх відповідності умовам укладених кредитних договорів , а відтак заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 гривень є явно завищеними порівняно з вартістю послуг з правничої допомоги необхідних та достатніх для підготовки та складання позовної заяви в таких категоріях справ. Представником позивача жодним чином не мотивована необхідність витрачання значного часу на аналіз документів, які знаходяться в матеріалах справи, ступінь складності та новизни правових питань, досліджених ним.
Отже, керуючись принципами справедливості, виходячи з критерію реальності витрат та розумності їх розміру, тобто відповідності понесених витрат, складності, обсягу та характеру наданої представником допомоги, а також співмірності цих витрат із ціною позову, конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу, є явно завищеним і непропорційним об'єму здійсненої роботи та наданої послуги, складності справи, обсяг наданих представником послуг не відповідає критерію реальності, а відтак суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу до 12000 гривень.
Відповідно до ч.1 п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України, слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Отже сплачений судовий збір стороною позивача повинен бути стягнути з сторони відповідача, оскільки позовні вимоги позивача були задоволенні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2,4,12,13,81,141,229,263-265 ЦПК України, ст.ст.205, 207,512,514, ч.1ст.526, ч.1ст.610, ст.626, ст.ст.638, ст.639, ч.1ст.1048, ст.ст.1052,1054,1077,1078, ч.1 ст.1082 ЦК України,-
Позовну заяву директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» Ткаченко Марії Миколаївни до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) заборгованість за кредитними договором №0953819010 від 06 листопада 2019 року у розмірі 66950 (шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят) гривень 00 копійок, задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) судовий збір сплачений під час подачі позовної заяви у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) 40 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: вулиця Мечнікова, будинок 3, офіс 306, місто Київ, 01133) понесені витрати на правову допомогу у розмірі 12000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто судом який його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити рішення в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом 30 днів, з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 24 листопада 2025 року.
Суддя Баришівського
районного суду С. І. Чехов