Справа № 296/7993/24
1-кп/296/330/25
Вирок
Іменем України
08 грудня 2025 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12024065400001116 від 16.08.2024 за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, працюючого в КП ЖТТУ на посаді водія автобуса, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України,
Судом встановлено, 16 серпня 2024 року, близько 12 години 50 хвилин, потерпіла ОСОБА_4 очікувала автобус № 33 на зупинці громадського транспорту, що знаходиться на перехресті вулиці Домбровського та вулиці Хлібної в місті Житомир. Дочекавшись автобуса № 33, д.н.з. НОМЕР_1 , який був під керуванням обвинуваченого ОСОБА_6 , намагалася зайти до автобуса через передні двері, однак цьому завадив припаркований автомобіль поруч. ОСОБА_4 підійшла до середніх дверей та в цей час водій зачинив двері автобуса та розпочав рух, остання постукала по дверях та водій зупинився. Зайшовши до автобуса, ОСОБА_4 одразу підійшла до раніше невідомого їй водія та зробила йому зауваження.
В це й же день, час та місці, у ОСОБА_6 раптово виник умисел на вчинення хуліганства.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , діючи з прямим умислом, перебуваючи в громадському місці, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки й бажаючи їх настання, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виражалися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки й моральності, зневазі до оточуючих, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилася у словесних образах та нанесенні тілесних ушкоджень, в присутності інших пасажирів, в грубій формі почав висловлюватись в бік ОСОБА_4 нецензурною лайкою та висловлювати на її адресу образливі слова.
Надалі, ОСОБА_6 зупинив автобус у невстановленому місці, поблизу будинку № 37, що по вулиці Шевченка, у м. Житомир та вийшовши із-за водійського сидіння підійшов до раніше незнайомої ОСОБА_4 , яка сиділа на пасажирському сидінні з правого боку від водія, продовжив висловлюватися в її бік нецензурною лайкою, після чого лівою долонею наніс один удар в область обличчя з правого боку, один удар ребром правої долоні в область голови, після чого двома руками неодноразово хапав за ліву руку та намагався її викрутити, щоб витягнути ОСОБА_4 з автобуса.
З метою припинення протиправних дій обвинуваченого, ОСОБА_4 намагалася відштовхнути ОСОБА_6 від себе лівою ногою, однак останній, застосувавши силу, прижав її ногу до сидінь.
В результаті умисних протиправних дій, ОСОБА_6 заподіяв тілесні ушкодження ОСОБА_4 у вигляді синців на обличчі, на обох верхніх кінцівках та лівій нижній кінцівці, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також тимчасово припинив рух громадського транспорту.
Обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, суду показав, що 16 серпня 2024 року близько 12:30 він керував автобусом маршруту № 33 по вул. Домбровського в м. Житомирі. Повертаючи на вул. Хлібну, по правій стороні побачив жінку, яка подала сигнал про зупинку. Він зупинив автобус, розрахував час стоянки, зачинів двері та почав рух, коли почув стук у середні двері. Подивившись у дзеркало, побачив жінку, яка стукала у двері, про що йому повідомили пасажири.
Обвинувачений зупинив автобус і впустив жінку, після чого остання підійшла до нього з претензіями, «ви ненормальний, чому не забрали мене одразу». Як пояснив обвинувачений, він не бачив жінку, оскільки вона стояла в тіні. Камери в автобусі встановлені, однак монітор відсутній. Він проявив доброзичливість, зупинився, але пасажирка почала висловлювати претензії, у зв'язку з чим між ними виникла словесна суперечка.
Обвинувачений зазначив, що пояснив жінці, що не може відволікатися від керування транспортом, оскільки відповідає за безпеку пасажирів. Під час емоційної реакції він не витримав і сказав жінці фразу образливого характеру (щоб ішла за «руськім кораблем»). Після цього пасажирка начебто заспокоїлася, однак згодом знову підійшла до нього з вимогою назвати своє прізвище. Обвинувачений відмовився, посилаючись на воєнний стан, і порадив звернутися на гарячу лінію перевізника.
Після цього жінка почала його знімати на відео з близької відстані. Обвинувачений просив її не відволікати, однак вона не реагувала. Він зупинив автобус і попросив пасажирку вийти, щоб не заважала керуванню. У відповідь жінка назвала його «хворим». За словами обвинуваченого, за 7 років роботи подібних випадків не траплялося, пасажири завжди дякували йому за роботу.
Обвинувачений стверджує, що встав із-за керма, щоб припинити конфлікт, заборонив знімати його на відео, після чого між ними сталася словесна перепалка, під час якої він у стані емоційного збудження легенько вдарив жінку рукою. При цьому, за його словами, він не намагався викрутити їй руку, не відштовхував та не притискав ногу до сидіння. На відеозаписі, за його словами, це також не підтверджується.
Обвинувачений пояснив, що має право висаджувати пасажирів, які порушують громадський порядок чи відволікають водія, хоча точно не може сказати, чи це прямо входить до його службових обов'язків. Зазначив, що подія відбулася на зупинці громадського транспорту. Пасажирка перешкоджала його роботі, пред'являла претензії та знімала його на камеру, коли він керував автобусом, що створювало небезпеку. Інші пасажири зауважень щодо поведінки водія не робили. Намірів припиняти рух громадського транспорту він не мав.
Обвинувачений наголосив, що намірів проявляти неповагу до пасажирів не мав, але вважає, що жінка своїми діями спровокувала конфлікт. Після інциденту він вибачився перед потерпілою та намагався відшкодувати їй моральну шкоду, перерахувавши 5000 грн через поштове відділення, однак кошти були повернуті, оскільки потерпіла їх не отримала. Пізніше він знову телефонував їй, пропонуючи 4000 грн.
Обвинувачений зазначив, що є віруючою людиною, відвідує церкву, не є конфліктним і шкодує про вчинене. Просив суд прийняти правомірне рішення щодо нього. Цивільний позов потерпілої не визнав повністю, вважаючи, що доказів на підтвердження розміру моральної шкоди немає, а виплата 5000 грн є достатньою компенсацією.
Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 16 серпня 2024 року близько 12:30 вона перебувала на зупинці громадського транспорту на перехресті вулиць Домбровського та Хлібної в м. Житомирі, очікуючи автобус маршруту №33. Через спеку вона почувалася зле, тому стояла в тіні. Автобус під'їхав та зупинився трохи далі, оскільки поруч стояв припаркований автомобіль. Коли вона підійшла до автобуса, передні двері перед нею зачинилися.
Потерпіла почала стукати у двері, але водій не реагував. Згодом автобус зупинився, і вона зайшла через середні двері, підійшла до водія, щоб запитати, чому він не відчинив двері. За її словами, водій почав голосно лаяти її при всіх пасажирах, використовуючи нецензурну лексику. Вона оплатила проїзд і сіла біля валідатора.
Пасажири, почувши крики, почали запитувати, чому вона «чіпляється до водія», на що потерпіла відповіла, що лише поставила запитання, чому їй не відкрили двері. Люди, зі слів потерпілої, підтримували водія. Вона намагалася знайти інформацію, куди можна звернутися зі скаргою на некоректну поведінку водія, проте на гарячій лінії ніхто не відповідав. Потерпіла запитала у водія його прізвище, на що він почав говорити у зневажливій формі, а потім зупинив автобус і заявив усьому салону, що не поїде далі, доки вона не вийде.
За словами потерпілої, один із пасажирів почав смикати її за руку, а коли вона випадково ввімкнула відеозапис на телефоні, між нею і водієм виникла бійка. Водій вибив у неї телефон, наніс удари по голові, тягнув за руку й намагався витягнути із сидіння. Вона забилася у куток, кричала, проте ніхто з пасажирів не втрутився. Водій, за її словами, вирвав лоток із їжею, розкидав його вміст, після чого довіз її до наступної зупинки та примусив вийти.
Потерпіла зазначила, що після цього почувалася дуже погано - мала головний біль, запаморочення, нудоту, на обличчі утворився синяк, на нозі - гематоми, а також боліла шкіра голови. Вона вийшла з автобуса у розтріпаному стані, зі сльозами на очах, пішла до дільничного поліцейського, але його не застала, тому повернулася додому, викликала доньку, і разом вони звернулися до поліції. Наступного дня вона відвідала лікаря-травматолога, повідомивши про головний біль і нудоту.
Потерпіла зазначила, що питання до водія ставила у спокійній формі, не вживала нецензурних слів, конфлікт не провокувала. Такої реакції, за її словами, вона ніколи не зустрічала. Водій, на її думку, принизив її публічно, на весь автобус.
Потерпіла ОСОБА_4 розповіла, що має тяжке хронічне захворювання судин головного мозку - ураження обох артерій із порушенням кровопостачання на 65%, через що їй заборонено хвилюватися. Вона постійно приймає ліки, перебуває у зоні ризику інсульту, тому будь-які стресові ситуації є небезпечними для її життя. Після інциденту стан здоров'я значно погіршився: з'явилися сильні головні болі, порушення сну, запаморочення, панічні атаки, страх користуватися громадським транспортом.
Після події, за її словами, водій телефонував їй і просив забрати заяву з поліції. Вона не відмовлялася від компенсації, але зазначила, що не може оцінити розмір шкоди, оскільки через її діагноз лікування є тривалим і дорогим. Обвинувачений вибачився перед нею телефоном, вона вибачення прийняла.
Потерпіла пояснила, що проходить лікування двічі на рік, раніше витрачала близько 2000-3000 грн, однак після інциденту витрати зросли до 4000 грн щомісяця. За її словами, після події у неї погіршився слух, про що повідомляла лікарям. Судово-медичною експертизою не встановлено черепно-мозкову травму, однак потерпіла наполягає, що мала схожі симптоми.
Вона зазначила, що подія мала місце не на офіційно позначеній зупинці, але в тому місці автобуси зупиняються постійно, тому вона вважала це звичайною зупинкою. За її словами, водій керував автобусом різко, був емоційне збудженим.
Потерпіла наголосила, що внаслідок дій обвинуваченого зазнала не лише фізичного болю, а й моральних страждань, приниження та порушення звичного способу життя. Просила суд суворо покарати обвинуваченого, цивільний позов задовольнити в повному обсязі.
Окрім показів потерпілої вина ОСОБА_6 підтверджується наступними письмовими доказами.
Відповідно до витягу є Єдиного реєстру досудових розслідувань від 16.08.2024 за №12024065400001116 внесено відомості з наступною фабулою - 16.08.2024 року близько 13 години 00 хвилин за адресою: м. Житомир, перехрестя вул. Князів Острозьких та вул. Шевченка, знаходячись в автобусі №33, з д.н.з. НОМЕР_1 водій автобуса ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , грубо порушуючи громадський порядок, висловлюючись нецензурною лайкою, наніс тілесні ушкодження гр. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄО№36179).
Згідно з протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 16.08.2024, ОСОБА_4 просила притягнути до кримінальної відповідальності водія маршрутки №33 НОМЕР_1 , який 16.08.2024 близько 13:00 год. за адресою: м. Житомир, вул. Князів Острозьких, з хуліганських спонукань наніс їй тілесні ушкодження.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту та ілюстративною таблицею до нього від 16.08.2024, потерпіла ОСОБА_4 продемонструвала на статистові механізм спричинення їй тілесних ушкоджень, зокрема як водій наніс один удар долонею лівої руки в область обличчя з правого боку, один удар ребром правої долоні в область голови, як водій викручував їй руку та стискав її, прижимав їй ліву ногу своїм тілом.
Постановою слідчого від 16.08.2024 DVD диск визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Протоколом огляду від 17.08.2024 проведено огляд відеозапису знятого на відеокамеру мобільного телефону, який належить ОСОБА_4 , в ході якого виявлено, що водій сидить за водійським місцем. Водій автобусу просить вийти з автобуса заявницю. Потім різко встає з свого місця та кидається в бік заявниці. Далі видно, що заявниця опустила телефон, а водій в грубій формі, виражаючись нецензурною лайкою намагається виштовхати заявницю з автобусу. Чутно крики заявниці.
Постановою слідчого від 19.08.2024 DVD диск визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.
Згідно з протоколом огляду від 19.08.2024 проведено огляд відеозапису, отриманого з камер відеоспостереження автобуса маршруту №33. Під час перегляду відеозапису встановлено, що потерпіла ОСОБА_4 , перебуваючи на зупинці громадського транспорту, стукає у двері автобуса з метою зупинити його. Після цього ОСОБА_4 заходить до салону автобуса та одразу прямує до водія, з яким між нею виникає словесний конфлікт. Надалі на відеозаписі видно, як ОСОБА_4 спочатку сідає на пасажирське сидіння посередині автобуса, потім переходить і сідає на пасажирське сидіння біля водія. Далі зафіксовано, що водій автобуса наносить один удар правою рукою по голові ОСОБА_4 , після чого хапає її правою рукою за волосся. Потім водій обома руками утримує ліву руку ОСОБА_4 , а згодом - праву руку. На подальших кадрах видно, як водій автобуса долонею лівої руки наносить один удар в область обличчя ОСОБА_4 з правого боку, після чого двома руками тягне її за ліву руку, а потім лівою рукою хапає за обличчя. Водій правою рукою наносить удар по лівій нозі ОСОБА_4 , після чого знову двома руками утримує її за ліву руку. Після цього на відеозаписі видно, як ОСОБА_4 залишає салон автобуса.
Згідно з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2024, потерпіла ОСОБА_4 серед пред'явлених чотирьох осіб впізнала ОСОБА_6 , як особу, яка 16.08.2024 нанесла їй тілесне ушкодження в автобусі.
Відповідно до висновку експерта №1348 у гр. ОСОБА_4 виявлено синці на обличчі, на обох верхніх кінцівках та лівій нижній кінцівці, які утворилися від дії тупих твердих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в термін та за обставин, вказаних обстеженою та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Характеризуючі особу обвинуваченого документи.
Вказані докази суд вважає належними, допустимими, достовірними та достатніми для винесення обвинувального вироку.
При наданні оцінки вказаним доказам та діям ОСОБА_6 суд виходить із наступних теоретичних тлумачень положень діючого законодавства, зокрема ч. 1 ст. 296 КК України.
Зі змісту статті 296 КК та судової практики Верховного Суду (постанова Великої Палати від 03 липня 2019 року провадження №288/1158/16-к, №13-28кс19), вбачається, що кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_6 пред'явлено обвинувачення за частиною 1 статті 296 КК - хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю.
Дослідивши наявні у справі докази, суд вважає, що вина ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.
Відповідно до ст. 94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними та достатніми, перебувають між собою у взаємозв'язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, та підтверджують, що подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_6 правильно кваліфіковані за частиною 1 статті 296 КК, як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.
Відповідно до вимог статті 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання, а згідно з частиною 2 статті 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, але й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи вид та міру покарання, суд виходить із того, що обвинувачений ОСОБА_6 , відповідно до ст. 12 КК України, вчинив кримінальний проступок, раніше не судимий, одружений, має на утриманні сина з інвалідністю ІІ групи, офіційно працевлаштований, на обліку у спеціалізованих медичних установах не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, розкаявся, вживав заходи до відшкодування заподіяної шкоди потерпілій.
Обставин, що пом'якшують або обтяжують покарання обвинуваченому, у відповідності до вимог ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
За таких даних про особу обвинуваченого, а також з врахуванням сукупності всіх обставин, які характеризують особу винного, його вік, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді штрафу в мінімальних межах санкції статті.
На думку суду, такий захід примусу відповідає меті покарання, є співмірним характеру вчиненого діяння, його наслідкам, особі винного та його матеріальному становищу.
Щодо цивільного позову, заявленого потерпілою в межах кримінального провадження, суд встановив наступне.
Потерпілою ОСОБА_4 в рамках кримінального провадження було заявлено цивільний позов про відшкодування майнової та моральної шкоди, заподіяної внаслідок правопорушення. У первісному позові потерпіла просила стягнути з обвинуваченого на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 3920,59 грн та моральну шкоду 50 000,00 грн. У подальшому звернулася з клопотанням про стягнення додаткових витрат на лікування, яке становить 31999 грн 81 коп.
Позов мотивований тим, що внаслідок заподіяння потерпілій тілесного ушкодження, дані травми потягнули за собою ряд ускладнень (постійні больові синдроми, головні болі, загальна слабкість, порушений сон) та необхідність лікування. В період лікування витратила кошти і на підтвердження цього надала медичні виписки та копії квитанцій. Окрім майнової шкоди, вказує про заподіяння їй моральної шкоди, яка виразилась у отриманні емоційного стресу та душевних страждань.
Зазначений позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 1ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнової та моральної шкоди, має право під час кримінального провадження пред'явити цивільний позов до обвинуваченого.
Відповідно до ч. 5ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Судом встановлена винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 статті 296 КК України, за вчинення умисних дій, які виразились в грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю та спричинення легкого тілесного ушкодження потерпілій.
Згідно з статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Згідно з статтею 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За частиною 1 статті 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Заявлена потерпілою сума матеріальної шкоди в розмірі 3920,59 грн та 31999 грн 81 коп., у достатній мірі не підтверджуються долученими до позову письмовими доказами - фіскальними чеками. Згідно з доводами потерпілої, зазначена сума складається з витрат на медичне обстеження, придбання необхідних ліків та медичних препаратів для відновлення стану здоров'я після події. Однак долучені до цивільного позову письмові докази (фіскальні чеки, квитанції, виписки) не містять підтвердження того, що вказані витрати перебувають у прямому причинно-наслідковому зв'язку саме з діями обвинуваченого. Крім того, із наданих потерпілою медичних документів убачається, що вона страждає на хронічні захворювання судин головного мозку, які були діагностовано ще до події, у зв'язку з чим відсутні належні та допустимі докази, що погіршення її стану здоров'я настало саме внаслідок дій обвинуваченого, а тому вимоги позову підлягають лише частковому задоволенню в межах фактично понесених і підтверджених виплат у розмірі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 59 коп.
Щодо заявленої суми моральної шкоди, то, відповідно частин 1, 2 ст. 23 Цивільного кодексу України(далі -ЦК України), особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності й справедливості.
Згідно зі статтею 1167,1168 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Констатуючи наявність факту заподіяння потерпілій моральної шкоди, суд перш за все керується критеріями загальнолюдських цінностей і виходить з розуміння того, що хуліганські дії на свою адресу та отримання легкого тілесного ушкодження у вигляді синців на обличчі, на обох верхніх кінцівках та лівій нижній кінцівці, поза всяким сумнівом, пов'язане з душевними стражданнями, що за законом підлягають компенсації, в тому числі й грошима.
З урахуванням наведеного та виходячи з принципів розумності, поміркованості й справедливості, суд вважає законним стягнути з ОСОБА_6 на відшкодування завданої моральної шкоди потерпілій грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) грн.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експерта відсутні.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст.ст. 284, 288, 350, 372 КПК України суд,
ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн.
Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування майнової шкоди грошові кошти в сумі 3920 (три тисячі дев'ятсот двадцять) грн 59 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 5000 (п'ять тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Речові докази: 2 DVD диски - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення вказаного строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1