Справа №295/16495/25
Категорія 227
1-кп/295/1173/25
08.12.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд міста Житомира у складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,
учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025060600001657 від 24.10.2025, про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Колодіївка Червоноармійського району Житомирської області, громадянина України, працюючого охоронцем у КЕВ м. Житомир, одруженого, з середньою освітою, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -
23.10.2025 близько 06 години 35 хвилин водій ОСОБА_5 у порушення вимог пункту 2.1. а) Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР України), не маючи посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, у задовільних умовах дорожнього руху керував технічно справним автомобілем марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухався ним по проїзній частині вулиці Східної, зі сторони вулиці Київська у напрямку проспекту Незалежності у місті Житомирі.
Рухаючись у вказаний день, час та місці зазначеним транспортним засобом, водій ОСОБА_5 у порушення вимог пунктів 2.3.б), 12.3 ПДР України, під час здійснення маневру повороту ліворуч з вулиці Східна на проспект Незалежності на регульованому світлофором перехресті проявив безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не врахував дорожню обстановку та при виникненні небезпеки для руху, яку водій об'єктивно спроможний виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки ним транспортного засобу, внаслідок чого передньою лівою частиною керованого ним автомобіля марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , допустив наїзд на пішохода ОСОБА_4 , яка переходила проїзну частину проспекту Незалежності, на яку він повертав, із ліва на право відносно напрямку руху транспортного засобу у межах регульованого пішохідного переходу, розташованого поблизу будинку № 55-В по проспекту Незалежності та позначеного дорожніми знаками 5.38.1 та 5.38.2 «Пішохідний перехід» і горизонтальною дорожньою розміткою 1.14.2 ПДР України.
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді тупої травми правої стопи у вигляді переломів 2-4 плесневих кісток, здавлення м'яких ткани, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, як такі, що не є небезпечними для життя, але призвели до тривалого розладу здоров'я.
Порушення водієм ОСОБА_5 вимог пунктів 2.3. б), 12.3 ПДР України, перебуває у причинному зв'язку зі створенням аварійної обстановки, виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками.
У судовому засіданні обвинувачений свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю та надав суду показання, які за своїм змістом відповідають викладеним в обвинувальному акті обставинам кримінального правопорушення. Пояснив, що сів за кермо, оскільки у доньки була висока температура, тому терміново потрібно було їхати у лікарню. Через складні погодні умови і туман він не побачив потерпілу, наїхавши на неї. Права керування транспортними засобами у встановленому законом порядку не отримував. Відшкодувати заподіяні збитки останній одним платежем не має можливості, оскільки вотримує мінімальну заробітну плату, буде намагатися це зроби поступово.
Показання обвинуваченого послідовні та логічні, а тому не викликають сумнівів у правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, які ним не оспорювались, добровільності та істинності його позиції.
Потерпіла у судовому засідання також підтвердила обставини кримінального провадження, зазначені в обвинувальному акті, вказала, що завдана обвинуваченим шкода на даний час їй не відшкодована, наполягала на суворій мірі покарання.
При визначенні обсягу та порядку дослідження доказів, прокурор висловила думку про недоцільність дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, запропонувала обмежитися допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням документів, які характеризують особу ОСОБА_5 та матеріалів, що стосуються процесуальних витрат і речових доказів.
Обвинувачений та потерпіла підтримали думку прокурора щодо запропонованого порядку дослідження доказів.
Зважаючи на те, що фактичні обставини справи ніким із учасників судового провадження не оспорюються, суд на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав їх встановленими у судовому засіданні та вважав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням письмових документів і матеріалів, які характеризують особу ОСОБА_5 , стосуються речових доказів та процесуальних витрат.
При цьому суд переконався у відсутності сумнівів щодо добровільності позиції учасників судового провадження, яким роз'яснено про позбавлення права на оскарження в апеляційному порядку визнаних ними фактичних обставини справи.
Допитавши обвинуваченого та потерпілу, дослідивши надані прокурором письмові документи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю поза розумним сумнівом та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_4 середньої тяжкості тілесні ушкодження.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України належить до нетяжких злочинів проти безпеки руху, а відповідно ст. 25 КК вчинений з необережності, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, офіційно працевлаштований, одружений, на утриманні має двох малолітніх дітей 2012 та 2014 року народження.
Обставинами, які відповідно до вимог ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнає його щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які відповідно до вимог ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.
Зважаючи на сукупність усіх обставин і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке є необережним, відомості про особу обвинуваченого, враховуючи думку потерпілої, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції статті ч. 1 ст. 286 КК України.
Натомість, беручи до уваги наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин, позицію державного обвинувача, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, який керував траспортним засобом у тверезому стані, рініше не притягався до відповідальності за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, суд вважає, що ОСОБА_5 не є суспільно небезпечним, його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, а тому на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням.
Крім того, враховуючи безальтернативний характер санкції ч. 1 ст. 286 КК України щодо додаткового покарання, зважаючи на те, що обвинувачений порушив ПДР України, які регламентують безпечне управління транспортними засобами, під час керування транспортним засобом, не набувши при цьому у передбачений законом спосіб такого права, що призвело до відповідних негативних наслідків, суд призначає обвинуваченому додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на максимальний строк, передбачений санкцією статті.
Відповідно до правового висновку, викладеного у рішенні об'єднаної палати ККС у складі Верховного Суду від 04.09.2023 у справі № 702/301/20, особі, яку визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого відповідною частиною статей 286, 286-1 КК України, суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення кримінального правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
На переконання суду, саме таке покарання є справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень, а також не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Цивільний позов до обвинуваченого у даному кримінальному провадженні потерпілою не заявлено.
Процесуальні витрати для проведення судової експертизи технічного стану транспортного засобу № СЕ-19/106-25/20635-ІТ від 18.11.2025 становлять 3565 (три тисячі шістдесят п'ять) гривень 60 копійок, для проведення судової експертизи механізму та обставин ДТП № 922/25-25 від 18.11.2025 складають 6361 (шість тисяч триста шістдесят одна) гривні 20 копійок, які у відповідності до ст. 124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.10.2025 у справі № 295/15070/25 на автомобіль марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається за адресою: АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_6 та перебував у користуванні ОСОБА_5 , на підставі ст. 174 КПК України підлягає скасуванню.
Питання стосовно речових доказів суд вирішує згідно зі ст. 100 КПК України.
Беручи до уваги призначене покарання та процесуальну поведінку ОСОБА_5 під час розгляду справи, підстав для обрання стосовно обвинуваченого запобіжного заходу суд не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 65 - 67, 75, 76, 286 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, ч. 3 ст. 349, 368 - 374, 394 - 395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у вигляді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 1 (один) рік 6 (шість) не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Відповідно до положення ст. 165 Кримінально - виконавчого кодексу України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду.
До вступу вироку в законну силу запобіжний захід стосовно ОСОБА_5 не обирати.
Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 30.10.2025, на автомобіль марки Skoda Octavia, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який зберігається за адресою: місто Житомир, вулиця Слобідська, 35, який належить ОСОБА_6 та перебував у користуванні ОСОБА_5 - скасувати, а вказаний речовий доказ (транспортний засіб) - повернути власнику (законному володільцю).
Речовий доказ - DVD - диск із відеозаписом камери відеоспостереження, на якому момент ДТП, яка належать КП "Міський інформаційний центр" Житомирської міської ради - зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати у загальному розмірі 9 926 (дев'ять тисяч дев'ятсот двадцять шість) гривень 80 копійок.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Апеляційна скарга на вирок суду в іншій частині може бути подана до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Суддя