Номер провадження: 22-ц/813/3872/25
Справа № 946/9912/23
Головуючий у першій інстанції Смокіна Г. І.
Доповідач Назарова М. В.
02.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Назарової М.В.,
суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,
за участю секретаря Соболєвої Р.М.,
учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2024 року, ухвалене Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області у складі: судді Смокіної Г.І. в приміщенні того ж суду,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
20.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 17.04.2003 Відділом реєстрації актів громадянського стану Хмельницького міського управління юстиції, актовий запис № 386, мотивуючи тим, що під час спільного проживання у сторін почали виникати непорозуміння через різні погляди на життя, ведення спільного господарства, що провокувало сварки та конфлікти та призвело до того, що сторони почали жити окремим життям, подружніх стосунків не підтримують, шлюб існує формально, примирення неможливе та суперечить інтересам позивачки.
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 17 квітня 2003 року Відділом реєстрації актів громадянського стану Хмельницького міського управління юстиції, актовий запис № 386 розірвано.
Відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - « ОСОБА_4 ».
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1073,60 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила частково скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2024 року - в частині вимог про відновлення дошлюбного прізвища ОСОБА_1 « ОСОБА_5 » та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Доводами апеляційної скарги є те, що у позовних вимогах позивачка просила повернути їй дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 », однак в мотивувальній частині рішення така позиція суду щодо прізвища « ОСОБА_4 » жодним чином не обґрунтована та не доведена.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Крім того, від ОСОБА_1 надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині про відновлення дошлюбного прізвища ОСОБА_1 « ОСОБА_4 ».
В судове засідання 02.12.2025 учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема позивач ОСОБА_1 у відповідності до вимог ч. 5 ст. 130 ЦПК України, оскільки її представник - ОСОБА_6 отримала судову повістку на 02.12.2025 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 18.10.2025 о 11:43:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 89), відповідач ОСОБА_2 у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, оскілкьи отримав судову повістку на 02.12.2025 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 18.10.2025 о 11:43:05, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (а.с. 89 зв.), не з'явилися.
Вказане в силу положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в абзаці першому пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» та частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У третьому абзаці пункту 15 названої постанови Пленуму зазначено, що у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Предметом апеляційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відновлення позивачці дошлюбного прізвища, в іншій частині рішення (щодо розірвання шлюбу) не переглядається.
Ухвалюючи рішення в частині відновлення дошлюбного прізвища позивачки, суд першої інстанції виходив з того, що згідно зі ст. 113 Сімейного кодексу України, особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище, а тому вирішив відновити дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - « ОСОБА_4 ».
Згідно з частиною першою статті 28 Цивільного кодексу України фізична особа набуває прав та обов'язків і здійснює їх під своїм ім'ям. Ім'я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.
Відповідно до статті 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.
Отже зміна шлюбного прізвища на дошлюбне або залишення на шлюбному прізвищі залежить виключно від волевиявлення особи, яка змінила своє дошлюбне прізвище на шлюбне.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша, друга статті 2 ЦПК України).
Диспозитивність визначено серед основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Зміст цього принципу розкривається у статті 13 ЦПК України, частина перша якої встановлює, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до пункту першого частини другої ст. 49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Статтею 373 ЦПК України передбачено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статтей 206, 207цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Положеннями ст. 206 ЦПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі (ч. 3 ст. 206 ЦПК України).
Слід зазначити, що підстави позову у справі про розірвання шлюбу - це юридичні та фактичні обставини, які унеможливлюють подальше подружнє життя (наприклад, несумісність характерів, подружня зрада, насильство, алкоголізм, психічне захворювання одного з подружжя). Предмет позову - це головна вимога позивача до суду, якою у даній справі є розірвання шлюбу (припинення шлюбу), тоді як зміна прізвища - це наслідок, який може бути врегульований окремо після розлучення або у позовній заяві. Прізвище не є ані підставою, ані предметом позову про розірвання шлюбу.
Отже, єдиним предметом позову у справі про розірвання шлюбу є саме вимога однієї із сторін про розірвання шлюбу, а зазначення про залишення одному з подружжя прізвища або вказівка про зміну прізвища не є позовною вимогою.
Тому в частині зміни/залишення прізвища одного з подружжя суд не може вирішувати питання як про частину позовних вимог, відповідно, залишати таке без розгляду, приймати відмову, тощо.
Оскільки позивачка в своїй позовній заяві просила після ухвалення рішення суду про розірвання шлюбу відновити їй дошлюбне прізвище (а.с. 2), то суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення такої заяви, жодних доводів на обґрунтування неправильності рішення, зокрема в оскарженій частині (чому суд не повинен був задовольняти позов в цій частині заяви, про що просила сама ж позивачка), апеляційна скарга не містить.
Фактично поданням цієї скарги позивачка намагається усунути власну помилку при складанні позовної заяви.
Щодо поданої ОСОБА_1 заяви про відмову від позовних вимог в частині відновлення їй дошлюбного прізвища, то така заява не підлягає розгляду з огляду на вищенаведене.
Крім того, для відновлення дошлюбного прізвища в порядку ст. 130 СК України встановлений позасудовий порядок реалізації такого права, чим позивачка не позбавлена можливості скористатися та визначити відповідне прізвище за власним бажанням.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи та відповідно не спростували правильних по суті висновків суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст. 367, 373, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд
Заяву ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 01 листопада 2024 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Дата складення повного тексту постанови - 02 грудня 2025 року
Головуючий М.В. Назарова
Судді: В.А. Коновалова
В.В. Кострицький