08.12.25
22-ц/812/1750/25
Єдиний унікальний номер судової справи 487/7207/24
Номер провадження 22-ц/812/1750/25
Доповідач апеляційного суду Серебрякова Т.В.
Постанова
Іменем України
08 грудня 2025 року місто Миколаїв
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі:
головуючого Серебрякової Т.В.,
суддів: Коломієць В.В., Самчишиної Н.В.,
з секретарем судового засідання Богуславською О.М.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Максіменцевої Н.О.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Миколаївського апеляційного суду за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Хорошевим Вадимом Васильовичем, рішення, яке ухвалене Заводським районним судом міста Миколаєва 23 липня 2025 року, під головуванням судді Темнікової А.О., в приміщені цього ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною матір'ю, яка проживає окремо від дитини,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною матір'ю, яка проживає окремо від дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що починаючи з 2013 року позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 почали проживати разом.
Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З 2016 року у сторін почались скандали, ініціатором яких, як зазначає позивач, був відповідач, а у 2021 році ОСОБА_2 вигнав зі своєї квартири позивача, а дитину залишив проживати з ним та категорично відмовляється повернути сина матері.
При цьому, відповідач самостійно визначає дні та часи зустрічі позивача з сином ОСОБА_4 , чим чинить їй перешкоди, а також самостійно визначив, з ким і де буде проживати їх дитина, не приймаючи до уваги прохання позивача не чинити перешкод у спілкуванні та зустрічах з дитиною.
Всі намагання позивача мирним шляхом врегулювати даний спір призводять до конфліктів, оскільки відповідач перешкоджає їй, не бажає її присутності та штучно створює такі обставини, через які вона не може нормально зустрічатися з сином.
Весь цей час ОСОБА_1 намагається налагодити нормальний зв'язок з сином, приймати участь у його вихованні, утриманні, розвитку його здібностей та забезпечувати його всім необхідним для нормального розвитку здібностей та становлення.
Позивач, як матір, має із відповідачем рівні права і обов'язки щодо сина, але відповідач нехтує її правами, порушуючи їх.
Посилаючись на викладені обставини, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 остаточно просила:
зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод щодо спілкування з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
визначити наступні способи участі матері у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: побачення дитини на дні народження матері ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
побачення матері з сином п'ять разів на тиждень з понеділка по п'ятницю з 15:00 год. до 18:00 год. за місцем його навчання або за місцем його проживання, перебування;
вихідні дні, субота, неділя кожного другого та четвертого тижня син ОСОБА_4 проводить за місцем проживання матері;
спільний відпочинок: першу половину літніх канікул син ОСОБА_4 проводить з матір'ю, а також першу половину інших канікул;
необмежене спілкування матері з сином особисто, засобами телефонного, поштового, електронного зв'язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними;
в день побачення матері з сином вона має право забирати його з дому, школи та інших закладів особисто;
у випадку погіршення стану здоров'я, проходження лікування дитини - повідомляти матір завчасно;
у разі зміни місця знаходження дитини до вихідних днів, до днів зустрічей з матір'ю, відповідачу про це завчасно повідомляти позивача, а також повідомляти інформацію про фактичне місце знаходження дитини (том 1 а.с.125-126).
Відповідач ОСОБА_2 , діючи через представника - адвоката Сорочана Є.В., надав до районного суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в частині покладення обов'язку на відповідача не чинити перешкоди у спілкуванні позивача з дитиною. Зазначено, що відповідач ніколи не чинив позивачу перешкоди у спілкуванні та зустрічах з сином, а тому доводи позову в цій частині є необґрунтованими. Всі надані позивачем докази свідчать про спір між сторонами щодо місця проживання дитини, а не про створення відповідачем перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною.
В частині позовних вимог щодо визначення способів участі матері у вихованні та спілкуванні з сином, запропоновані позивачем способи участі матері у вихованні сина просив змінити на:
надання позивачу можливості безперешкодного спілкування з сином кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 год. до 18:00 год. та кожної другої та четвертої неділі місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;
спілкування матері з сином визначити в присутності батька;
надати батькам можливість змінювати порядок побачень з сином за їх взаємною згодою, в тому числі у святкові та вихідні дні, завчасно попередивши одне одного (том 1 а.с.43-48).
Ухвалою Заводського районного суду міста Миколаєва від 20 березня 2025 року до участі у справі залучено Орган опіки та піклування Миколаївської міської ради (том 1 а.с.99).
Рішенням Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином:
за місцем проживання матері ОСОБА_1 кожний другий та четвертий тиждень місяця з 10:00 год. суботи до 18:00 год. неділі, з можливістю ночівлі дитини з матір'ю без присутності батька;
спільний відпочинок матері та дитини у першу половину літніх канікул та інших канікул;
дні народження дитини, родичів, в тому числі матері, яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , та святкові дні за домовленістю між батьками;
у день побачень матері з сином вона має право забирати його з місця, де він знаходиться, особисто;
забезпечити можливість ОСОБА_1 безперешкодно спілкуватися із сином засобами телефонного, поштового, електронного чи іншого зв'язку, які не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними;
зобов'язано ОСОБА_2 за два дні до зустрічі матері з сином надавати інформацію щодо фактичного місця проживання та перебування дитини, враховувати при цьому стан здоров'я дитини, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з ним. У разі, якщо побачення не відбулось у визначений день та час повністю або частково з поважних причин, узгоджувати зручний для дитини і матері час та день, на який переноситься зустріч.
Протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили судом встановлено адаптаційний період, протягом якого визначено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з ним таким чином: в місці проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожної другої та четвертої суботи місяця з 10:00 год. до 16:00 год., а після спливу шести місяців - відповідно до способу участі матері у вихованні дитини, визначеному даним рішенням суду.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1 211 грн. 20 коп.
Судове рішення мотивовано тим, що судом встановлено, що з 2021 року між сторонами склались стосунки, які позбавляють матір можливості регулярно спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні.
Жодних обставин, які б унеможливлювали право матері на спілкування із малолітнім сином, чи обставин, які б свідчили про таке спілкування матері з сином, яке б перешкоджало нормальному розвитку дитини, судом не встановлено.
При цьому, районний суд врахував, що визначаючи порядок побачень дітей з батьками суди повинні враховувати, що при наявності конфлікту між батьками та неможливістю самостійно дійти згоди у вихованні дітей, доцільно проводити зустрічі без присутності того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки такі особисті конфлікти не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив (висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18).
У зв'язку із цим, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку матері та її активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, суд вважав необхідним встановити вищевказаний спосіб участі позивачу у вихованні малолітнього сина.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , діючи через представника - адвоката Хорошева В.В., посилаючись на порушення районним судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення районного суду скасувати та ухвалити у справі нове судове рішення, яким визначити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_3 та спілкуванні з ним наступним чином:
надання позивачу можливості безперешкодного спілкування з сином кожної першої та третьої суботи місяця з 12:00 год. до 18:00 год., кожної другої та четвертої неділі місяця з 12:00 год. до 18:00 год.;
спілкування матері з сином визначити в присутності батька;
надати батькам можливість змінювати порядок побачень з сином за їх взаємною згодою, в тому числі у святкові та вихідні дні, завчасно попередивши один одного.
З можливістю в подальшому змінювати порядок з урахуванням адаптації дитини.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що задовольняючи вимогу про усунення перешкод шляхом покладення обов'язку на ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з дитиною, виходячи зі змісту судового рішення, судом не встановлено обставин щодо створення перешкод позивачу; в порушення ч.4 ст.265 ЦПК України, у мотивувальній частині суд не наводить відповідні фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Визначаючи спосіб участі матері у вихованні дитини та спілкуванні з ним у дні народження дитини, родичів, в тому числі матері, та святкові дні за домовленістю між батьками, судом не враховано таке саме право відповідача спілкуватися з дитиною у день його народження. При цьому відповідач не володіє інформацією про усіх родичів позивача, і відповідачу не відомо про яких саме родичів йдеться у даному порядку в резолютивній частині рішення суду, не наводиться місця зустрічей, тривалість, що в цілому робить судове рішення в цій частині невиконуваним.
Відповідач також не погоджується на визначений судом порядок стосовно того, що у день побачень матері з сином вона має право забирати його з місця, де він знаходиться, особисто, при цьому не передбачений обов'язок позивача інформувати відповідача, однак в такому випадку може статися ситуація непорозуміння та невизначеності, коли кожний з батьків вважатиме, що дитина перебуває з іншою стороною, і дитина може залишитися одна в очікуванні своїх батьків, що загрожує небезпекою та негативними наслідками для її розвитку.
В свою чергу покладення обов'язку на ОСОБА_2 надавати інформацію щодо фактичного місця проживання та перебування дитини є необґрунтованим та непропорційним відсутності такого обов'язку у позивача. До того ж не зазначається порядок такого інформування, послідовність дій сторін у разі перебування позивача поза мережею зв'язку, що в подальшому загрожуватиме правам та інтересам відповідача безпідставними обвинуваченнями у «не інформуванні» або «створенні перешкод у спілкуванні з дитиною».
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Вимоги до судового рішення викладені у ст.ст.263,264 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.ч.1,2,3,5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Судове рішення суду першої інстанції повною мірою відповідає вказаним вимогам закону.
Так, забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п.1 ст.6, ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що відповідно копії до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого повторно, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (зміна прізвища на підставі свідоцтва про шлюб), є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 1 а.с.6).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_2 , виданого повторно, ОСОБА_5 , після реєстрації шлюбу 03 травня 2022 року з ОСОБА_6 змінила своє прізвище на ОСОБА_7 (том 1 а.с.7).
З інформації Комунального некомерційного підприємства «Миколаївського обласного центру психічного здоров'я» Миколаївської обласної ради від 05 серпня 2024 року №284 вбачається, що ОСОБА_1 до вказаного закладу за медичною допомогою до лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не зверталась (том 1 а.с.11).
Згідно з витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості», ОСОБА_8 на території України станом на 02 серпня 2024 року є особою, стосовно якої: відомості про притягнення до кримінальної відповідальності, відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості, відомості про розшук відсутні (том 1 а.с.12).
Відповідно до акту про проживання від 16 серпня 2024 року, підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 з 2021 року та на час складення акту проживала в квартирі АДРЕСА_2 (том 1 а.с.13).
З акту про фактичне проживання від 01 вересня 2024 року, підписаного мешканцями будинку АДРЕСА_3 , та головою ОСББ «Вектор 34», ОСОБА_2 , проживає в квартирі АДРЕСА_4 , разом з ОСОБА_3 (син), ОСОБА_9 (дружина), ОСОБА_10 (донька) (том 1 а.с.56).
З листа начальника Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області) від 14 серпня 2024 року встановлено, що 07 січня 2017 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_5 , відбувається конфлікт з чоловіком.
Вказане звернення зареєстровано до ІКС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №422 від 07 січня 2017 року та розглянуто згідно із вимогами Закону України «Про звернення громадян».
16 лютого 2017 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 , про те, що за адресою: АДРЕСА_6 відбувається сварка з чоловіком.
Вказане звернення зареєстровано до ІКС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №2731 від 16 лютого 2017 року та розглянуто згідно із вимогами Закону України «Про звернення громадян».
17 вересня 2020 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_7 , у заявника відбувся конфлікт з колишнім чоловіком через їхню дитину.
Вказане звернення зареєстровано до ІКС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №21598 від 17 вересня 2020 року та розглянуто згідно із вимогами Закону України «Про звернення громадян».
22 квітня 2022 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_8 , в якому заявник просила допомогти забрати сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якого забрав її колишній чоловік, утримує незаконно в себе, та не дає бачитись з сином, постійно погрожує їй.
Вказане звернення зареєстровано до ІКС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №6090 від 22 квітня 2022 року та розглянуто згідно із вимогами Закону України «Про звернення громадян».
02 серпня 2024 року до Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення від ОСОБА_8 про те, що за адресою: АДРЕСА_9 , колишній чоловік забрав спільну дитину 9 років.
Вказане звернення зареєстровано до ІКС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №12293 від 02 серпня 2024 року та передано до сектору ювенальної превенції Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області для проведення перевірки та вжиття заходів відповідно чинного законодавства (том 1 а.с.21-22).
З листа т.в.о. начальника Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській від 28 квітня 2022 року №2558/51 вбачається, що на повідомлення ОСОБА_5 про те, що колишній чоловік ОСОБА_2 не дає бачитись з спільним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та налаштовує дитину проти матері, було зареєстровано в ЖЕО №6090 від 22 квітня 2022 року та розглянуто згідно із вимогами Закону України «Про звернення громадян».
Проведеною перевіркою встановлено, що між сторонами вбачаються цивільно-правові відносини, вирішення спору між батьками щодо проживання малолітньої дитини та участі батьків у вихованні дитини до компетенції поліції не відноситься (том 1 а.с.23).
Згідно зі психолого-педагогічною характеристикою ОСОБА_3 , складеною Миколаївським ліцеєм №34 від 30 серпня 2024 року за №01-23/106, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається з першого класу у Миколаївському ліцеї №34 Миколаївської міської ради Миколаївської області за освітньою програмою «Світ чекає крилатих». За роки навчання оволодів навчальним матеріалом на достатньому рівні. Має здібності до предметів природничо-математичного циклу. Цілком успішний, при бажанні, і у вивченні предметів інших циклів. Учень читає з розумінням, дотримується розділових знаків, дає відповіді на запитання. Навички письма сформовані на достатньому рівні.
ОСОБА_4 характеризується емоційною стійкістю, не відрізняється демонстраційним типом поведінки. Коло спілкування у учня дуже велике. У школі спілкується з хлопцями і дівчатами свого класу. У класі має кілька постійних друзів, спілкується з усім класом добре і рівно. У класі ОСОБА_3 люблять. До чужої думки прислухається, але також має свою власну.
У шкільній діяльності більшою мірою активний, бере участь в класних заходах. Відносини з більшістю педагогів будуються на довірі, при спілкуванні з педагогами ввічливий і чемний. ОСОБА_4 негрубий і неконфліктний.
У класному колективі належить до числа лідерів, вміє захопити своїми ідеями однокласників. З дівчатками негрубий, намагається не конфліктувати, допомагає в міру своїх сил. Бажана група спілкування - однолітки. У спілкуванні намагається уникати конфліктні ситуації, переводити їх в жарт.
Батько, ОСОБА_2 , цікавиться навчанням дитини, відповідально ставиться до виховання сина, відвідує батьківські збори. Батько завжди готовий до діалогу, любить і захищає дитину. Тато з чуйністю відноситься до індивідуальних проблем дитини, завжди справляється з виниклими віковими проблемами.
Мати за роки навчання дитини не цікавиться шкільним життям дитини, не приймає участь у вихованні ОСОБА_4 . З класним керівником не спілкується, школу не відвідує (том 1 а.с.57).
Відповідно до педагогічної характеристики ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеною Закладом дошкільної освіти (дитячий садок) №53, ОСОБА_3 відвідував цей заклад з 09 липня 2018 року по 30 червня 2021 року. У дитячий сад ходив із задоволенням, хворів не часто. Дитина була завжди охайно вдягнута, чиста. Спілкування з дорослими проходило на належному рівні: розумів вимоги вихователя, на заняттях поводив себе спокійно, відповідав на запитання, виконував завдання, але не завжди проявляв ініціативу.
Програму дошкільного закладу засвоїв на достатньому рівні. У ОСОБА_4 добре розвинена пам'ять, мислення, уява, але були незначні проблеми зі звуковимовою. Виявляв інтерес до настільно-друкованих ігор, ігор з конструкторами, будівельних матеріалів, приймав активну участь у рухливих іграх. Мирослав доброзичливий, ввічливий хлопець. З однолітками спілкувався із задоволенням, мав багато друзів. ОСОБА_12 стан у дитини завжди був життєрадісний та урівноважений. Навички самообслуговування сформовані. Культурно-гігієнічні навички і вміння в межах норми. Хлопчик працьовитий, із задоволенням допомагав вихователям у прибиранні групової кімнати.
Вихованням ОСОБА_4 займався батько ОСОБА_2 . Він приводив хлопчика до дошкільного закладу та забирав його, вносив оплату за харчування, завжди відвідував батьківські збори. Приймав активну участь у створенні комфортних і безпечних умов для вихованців закладу. Батько цікавився поведінкою та розвитком дитини, прислухався до порад вихователів.
Мати ОСОБА_4 в дошкільному закладі з'являлася дуже рідко, інтересу до виховання дитини не виявляла (том 1 а.с.58).
З листа заступника начальника Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 18 вересня 2024 року №136аз/41/16/03-2024, вбачається, що звернення з боку працівників Миколаївського ліцею №34 стосовно неправомірної поведінки ОСОБА_1 та ОСОБА_13 було зареєстровано в ІТС ІПНП «Єдиний облік» Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області за №14449 від 09 вересня 2024 року. За дорученням диспетчера служби «102» УОАЗОР ГУНП в Миколаївській області на місце було направлено наряд патрульної поліції УПП. На місці події працівниками задіяного наряду за допомогою службового планшетного пристрою було складено електронний рапорт наступного змісту: «Прибувши на місце виклику було встановлено, що відбувався конфлікт між батьками з приводу опікунства над дитиною. Конфлікт було вирішено мирним шляхом. Учасникам події було надано роз'яснення. Із заявами та скаргами ніхто не звертався. Зафіксовано на нагрудний відеореєстратор» (том 1 а.с.60).
Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 25 грудня 2024 року №2214 визначено місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_2 (том 1 а.с.88).
З висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради про усунення перешкод у спілкування з дитиною №24418/02.02.01-22/03/020/24 від 19 грудня 2024 року вбачається наступне.
Після припинення спільного проживання батьків, малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився проживати разом з батьком.
Відповідно до судового наказу, виданого Заводським районним судом міста Миколаєва 15 серпня 2024 року у справі №487/6813/24, з матері дитини на користь батька дитини стягнуто аліменти на утримання дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Дитина проживає з батьком, ОСОБА_2 , його дружиною ОСОБА_9 , та донькою останньої, в АДРЕСА_6 , де створено належні умови для повноцінного життя та розвитку дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 19 листопада 2024 року, складеним Службою у справах дітей адміністрації Заводського району.
Місце проживання дитини зареєстроване за місцем проживання батька.
Мати дитини, ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_10 , де теж створено належні умови для проживання та виховання дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання від 25 листопада 2024 року, складеним Службою у справах дітей адміністрації Заводського району.
Між батьками дитини наявні конфліктні стосунки, що підтверджується листом Миколаївського районного управління поліції від 14 липня 2024 року.
Мати дитини бажає брати участь у житті сина, але батько чинить їй перешкоди, мотивуючи побоюваннями, що мати не поверне йому дитину.
Відповідно до інформації ДНЗ №53, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відвідував заклад з 09 липня 2018 року по 30 червня 2021 року, ходив до дитячого саду із задоволенням, приходив чистий, доглянутий, на заняттях поводив себе спокійно. Емоційний стан у дитини був життєрадісний, врівноважений. Вихованням сина займався батько, приводив та забирав його із садочка, відвідував батьківські збори, брав участь у створенні належних умов для вихованців закладу, цікавився поведінкою та розвитком дитини, прислухався до порад педагогів.
Відповідно до свідчень мешканців мікрорайону Велика Корениха, мати, ОСОБА_1 , характеризується позитивно, як турботлива мати, без шкідливих звичок.
Відповідно до листа центру соціальних служб від 25 листопада 2024 року 22149/74.01-16/74/14/24, батьки дитини відмовились від допомоги спеціалістів, зазначаючи, що готові звернутись у разі потреби. Підстав, які б перешкоджали батькові, матері, виконувати обов'язки щодо виховання та догляду за дитиною, фахівцями центру соціальних служб не виявлено.
Питання щодо усунення перешкод матері, ОСОБА_1 , у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розглядалось 16 грудня 2024 року на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Миколаївської міської ради за присутності обох батьків. Члени комісії дійшли висновку про доцільність усунення перешкод матері, ОСОБА_1 , у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з викладеним, виходячи з інтересів дитини, орган опіки та піклування Миколаївської міської ради вважає доцільним усунути перешкоди матері, ОСОБА_1 , у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та встановити такий графік:
другий, четвертий тиждень місяця з 10:00 год. суботи до 19:00 год. неділі за місцем проживання матері;
спільний відпочинок матері та дитини у першу половину літніх та інших канікул;
дні народження дитини, родичів та святкові дні за домовленістю між батьками, враховуючи стан здоров'я та бажання дитини (том 1 а.с.80-82).
У справі, яка переглядається, предметом спору є усунення перешкод у вихованні та вільному спілкуванні матері з дитиною, а тому під час оцінки доводів апеляційної скарги колегія суддів керується положеннями Конвенції про права дитини, Конституції України, СК України, Закону України «Про охорону дитинства», а також іншими правовими актами.
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною 1 статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У ст.7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Стаття 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що контакт з дитиною це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Статтею 51 Конституції України, ч.ч.2,3 ст.5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.
При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до ст.15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини.
Згідно із ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і ч.4 ст.10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, §78).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Крім того, ЄСПЛ зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» («Mamchur v. Ukraine», заява №10383/09, пункт 100).
Статтею 150 СК України визначені наступні обов'язки батьків: батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч.5 ст.157 цього Кодексу.
Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Статтею 157 СК України встановлено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що мати, яка проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Відповідно до ст.159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Згідно з ч.ч.4,5 ст.19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, орган опіки та піклування подає письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Частиною 6 статті 19 СК України передбачено, що суд може не погодитися із висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Орган опіки і піклування може визначити місце зустрічі батька з дитиною (за місцем проживання когось із них чи іншої особи), періодичність та тривалість їх.
З матеріалів справи встановлено, що між сторонами - батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , існує спір щодо участі матері у вихованні сина та спілкуванні з ним.
Позивач ОСОБА_1 , яка проживає окремо від сина, звертаючись до суду з цим позовом, посилалася на необхідність усунення їй перешкод у спілкуванні з дитиною, шляхом надання права на особисте спілкування з ним та здійснення участі у його вихованні.
Відповідно до висновків Європейського суду з прав людини у справах про права дітей та забезпечення їхніх найкращих інтересів, взаємна потреба батьків і дітей у сімейному контакті один з одним є чи не найважливішою складовою поняття «сімейне життя», і заходи, що перешкоджають задоволенню таких потреб, є втручанням у відповідне право, захищене ст.8 Конвенції. Тому такі заходи мають обов'язково відповідати нагальній соціальній потребі, що переслідується, та не порушувати справедливий баланс, який повинен бути досягнутий між відповідними конкуруючими інтересами, з пріоритетом забезпечення найкращих інтересів дитини (рішення справі Странд Лоббен та інші проти Норвегії, №37283/13, 30 листопада 2017 року; рішення у справі Хаддад проти Іспанії, №16572/17, 18 червня 2019 року).
Встановлюючи порядок побачень матері із сином, урахувавши висновок органу опіки і піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, складений 19 грудня 2024 року, інтереси малолітньої дитини ОСОБА_4 , його вік, а також закріплений у положеннях чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участі у її вихованні, взявши до уваги бажання матері ОСОБА_1 на участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином ОСОБА_4 , встановивши відсутність обставин, які б унеможливлювали реалізацію права матері на таке спілкування, необхідність спілкування дитини як з батьком, так і з матір'ю, які не змогли самостійно визначити порядок участі у вихованні дитини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість визначення порядку участі позивача у вихованні та спілкуванні з сином.
Колегія суддів зауважує, що районний суд дійшов до правильного висновку про те, що визначення саме такого, як зазначено у рішенні, способу участі позивача у спілкуванні та вихованні сина є таким, що відповідатиме віковим потребам дитини, та, за сумлінного відношення матері до виконання свого обов'язку, буде достатнім для забезпечення її участі у процесі виховання дитини. При цьому, висновки районного суду відповідають принципам рівності прав батьків у вихованні дитини, забезпеченню найважливіших інтересів дитини та не суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду.
Право матері на спілкування із дитиною є її незаперечним правом, а спілкування дитини з матір'ю відповідає її інтересам. Мати, яка проживає окремо від своєї дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а батько не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини. Встановлення стосунків та емоційного контакту малолітньої дитини з її матір'ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити дитину від зустрічей із матір'ю.
Неприязні стосунки між батьками та недосягнення згоди щодо порядку та способу участі матері у вихованні дитини не можуть бути підставою для відмови їй у спілкування з дитиною, яка проживає з батьком, а формальний підхід до вирішення вказаного питання є неприпустимим.
При цьому, колегія суддів враховує, що визначаючи порядок побачень дітей з батьками суди повинні враховувати, що при наявності конфлікту між батьками та неможливістю самостійно дійти згоди у вихованні дітей, доцільно проводити зустрічі без присутності того з батьків, з яким проживає дитина, оскільки такі особисті конфліктні не повинні порушувати інтереси дітей, спричиняти на них негативний вплив (постанова Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №753/15487/18). За такого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення можливості спілкування матері з сином за відсутності відповідача та відхиляє доводи апеляційної скарги в цій частині.
Також, враховуючи, що позивач була позбавлена можливості особистого спілкування з сином ОСОБА_4 протягом тривалого часу, востаннє спілкувалася з ним у вересні 2024 року, а також вік дитини, що не могло не вплинути на втрату емоційного контакту між ними, так і можливість у батька формування у дитини негативного ставлення до позивача, що привело до несприйняття дитиною позивача як матері, та виходячи із найкращих інтересів дитини та з огляду на існуючий на час розгляду справи конфлікт між батьками, які за обставинами справи не демонструють готовності йти на діалог та взаємне узгодження питань виховання дитини, районний суд вважав за необхідне визначити графік спілкування матері із дитиною в адаптаційний період, а саме: протягом шести місяців з дня набрання чинності рішення в місці проживання дитини, кожної другої та четвертої суботи місяця з 10.00 год до 16:00 год. При цьому, суд правильно констатував, що таке не є перешкодою для позивача у реалізації її батьківських прав відносно дитини та не впливає на її можливість у межах встановленого судом способу участі у житті сина спілкуватися та проводити час із ним за місце його проживання (дитини) з метою поступового переходу до систематичних побачень дитини з матір'ю за місцем проживання останньої.
Колегія суддів зауважує, що відповідач не надав суду, а матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що спілкування матері з дитиною, що є предметом спору у цій справі, порушує інтереси дитини та дії позивача негативно впливають на психологічне та фізичне здоров'я сина.
При цьому районний суд урахував запропонований органом опіки та піклування порядок участі матері у спілкуванні з дитиною в сукупності з іншими доказами, що відповідає принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, пріоритетному захисту інтересів дитини і не порушуватиме переважне право батьків дітей в їх вихованні.
Колегія суддів звертає увагу на сталу практику Верховного Суду, що в такій категорії справ, незалежно від вирішення спору, сторони не позбавлені в майбутньому права на зміну встановленого судом способу участі у вихованні дитини із врахуванням змін поведінки позивача, відповідних вікових змін дитини, її розвитку та потреб, що буде відповідати, насамперед, засадам якнайкращого забезпечення інтересів дитини (постанова від 29 травня 2024 року в справі №354/608/15).
Отже, слід констатувати, що у разі зміни обставин, які б підтверджували наявність негативного впливу контакту матері дитини на нормальний розвиток дитини, порушення інтересів дитини, у визначеному судом порядку, відповідач не позбавлений права на звернення до суду з відповідним позовом про зміну встановленого способу участі матері у вихованні сина.
У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі №752/9697/19 зазначено, що зміна обставин чи правовідносин, що мають істотне значення при визначенні способу участі одного з батьків у вихованні дитини, в тому числі з врахуванням віку дитини, її прихильності до кожного з батьків, не позбавляє права батьків у майбутньому звернутись до суду з позовом про встановлення іншого способу участі одного з батьків у вихованні дитини.
Також Верховний Суд у постановах від 10 березня 2021 року у справі №686/2543/19, від 15 липня 2021 року у справі № 565/1501/19 вказав, що у разі виникнення підстав для твердження про настання негативних наслідків для дитини за результатами спілкування з батьком, у випадку доведеності вказаного, мати не позбавлена права порушити питання про зміну способу участі батька у вихованні дитини.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було встановлено вчинення відповідачем будь-яких перешкод позивачу у спілкуванні та вихованні сина, спростовуються матеріалами справи. Зокрема, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 по суті проти спілкування ОСОБА_1 з дитиною без встановлення графіку побачень з дитиною. Натомість позивач неодноразово зверталася до правоохоронних органів з приводу порушення її прав на спілкування з сином з боку відповідача. Окрім того, на переконання колегії суддів, сам факт подання позову та наявність заперечень проти нього, які висловлені в суді першої інстанції і у апеляційній скарзі відповідача є прямим і безпосереднім свідченням факту наявності спору щодо порядку участі матері у вихованні сина та намаганням батька усунути матір від спілкування з сином, що не відповідає інтересам неповнолітньої дитини. Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 27 серпня 2024 року у справі №757/26787/22.
Інші доводи відповідача щодо обмеження його прав, зокрема, в частині вирішення питання щодо проведення з дитиною святкових днів, спільного відпочинку на період канікул, а також покладення обов'язку на відповідача інформувати позивача про фактичне місця проживання та перебування дитини є необґрунтованими та фактично зводяться до незгоди з оскаржуваним рішенням, а тому правових підстав для відмови у їх задоволенні не встановлено.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків районного суду, колегія суддів виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків районного суду та за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів і встановлення обставин.
Європейський суд з прав людини також вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (§23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).
Отже, доводи, наведені у апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За правилами п.п.«в» п.4 ч.1 ст.382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Хорошевим В.В., залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381,382 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Хорошевим Вадимом Васильовичем, - залишити без задоволення.
Рішення Заводського районного суду міста Миколаєва від 23 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий Т.В. Серебрякова
Судді: В.В. Коломієць
Н.В. Самчишина
Повний текст судового рішення
складено 09 грудня 2025 року