Справа № 149/1846/25
Провадження № 22-ц/801/2469/2025
Категорія:
Головуючий у суді 1-ї інстанції Олійник І. В.
Доповідач:Копаничук С. Г.
08 грудня 2025 рокуСправа № 149/1846/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого: Копаничук С.Г. (суддя - доповідач),
суддів: Рибчинського В. П., Оніщука В. В.,
заявник : старший державний виконавець Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ);
зацікавлена особа: ОСОБА_1
розглянувши в письмовому провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмільницького міськрайонного суду від 13.06.2025 року ,постановлену у складі судді Олійника І. В.,у справі за поданням старшого державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушнаренко С. О. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 -,
встановив:
У червні 2025 року старший державний виконавець Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушнаренко С. О. звернулась до суду із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , посилаючись на те, що на виконанні у Хмільницькому ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУМЮ (м.Київ) перебуває виконавчий лист №120/13369/24 від 25.02.2025, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення податкового боргу, станом на 04.10.2024 в сумі 380 900 грн.
Оскільки боржник ухиляється від виконання судового рішення, заявник просив тимчасово обмежити ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання нею зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням.
Ухвалою Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 червня 2025 року тимчасово обмежено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 жодних дій, спрямованих на погашення заборгованості не вчинила, що дає підстави вважати, що вона ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду скасувати ,а у справі постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні подання державного виконавця , посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що державним виконавцем не доведено умисне невиконання боржником покладених на нього обов'язків рішенням суду.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, оскаржувану ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив із того, що боржник у добровільному порядку не погашає заборгованість та ухиляється від виконання зобов'язань за виконавчим листом.
Однак повністю погодитись з такими висновками суду не можна.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов'язань або сплати заборгованості зі
сплати аліментів.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Установлено, що на виконанні у Хмільницькому ВДВС у Хмільницькому районі Вінницької області ЦМУМЮ (м.Київ) перебуває виконавчий лист №120/13369/24 від 25.02.2025, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 коштів в рахунок погашення податкового боргу, станом на 04.10.2024 в сумі 380 900 грн.
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановленню дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
При розгляді подання, суд належним чином не з'ясував всі обставини,що мають значення для розгляду справи, чи дійсно боржник свідомо (умисно)не виконував належні до виконання зобов'язання, а лише обмежився висновком про те, що судове рішення боржником не виконане, будь-яких дій спрямованих на його виконання не здійснено.
При цьому судом не з'ясовано, чи має боржник змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Так, з матеріалів справи вбачається , що державний виконавець в судове засідання не з'явився, відтак, місцевий суд був позбавлений можливості оглянути виконавче провадження в повному обсязі, розглянувши справу за наявними в ній матеріалами.
Натомість сам виконавець у своєму подані вказував, що в ході проведення виконавчих дій з боржника стягнуто:
-згідно платіжної інстанції №2690, 2687, 2688,2689 від 21 березня 2025 року - 18 988, 73 грн;
-згідно платіжної інстанції №5385 від 05 травня 2025 року - 772,44 грн;
-згідно платіжної інстанції №6165, 6166 від 20 травня 2025 року - 4722 грн.
Тобто, кошти з боржника стягуються, а ОСОБА_1 не здійснює жодних дій, які б свідчили про ухилення від виконання зобов'язань.
Отже, висновок суду першої інстанції про ухилення боржника від виконання судового рішення є передчасним та не підтверджений належними доказами.
Відповідно до статті 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю
власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Таким чином, при вирішенні подання, суд першої інстанції, встановлюючи тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, належним чином не встановив чи є ці обмеження необхідними в демократичному суспільстві з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2013 року у справі «Хлюстов проти Росії».
Згідно з п. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Оскільки судом першої інстанції порушено норми матеріального і процесуального права при розгляді цієї справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то ухвала суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні подання.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області від 13 червня 2025 року скасувати.
У задоволенні подання старшого державного виконавця Хмільницького відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Кушнаренко С. О. про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя С. Г. Копаничук
Судді: В. П. Рибчинський
В. В. Оніщук