іменем України
08 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/7272/25
Головуючий у першій інстанції - Маринченко О. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1967/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого-судді Висоцької Н.В.,
суддів: Мамонової О.Є., Шитченко Н.В.,
учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2025 року (місце ухвалення - м. Чернігів) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У травні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування посилалось на те, що відповідач звернувся до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».
Вказує, що будучи клієнтом банку, 02.05.2024 відповідач уклав з позивачем кредитний договір № АВН0СТ155101714647736074, за умовами якого відповідачу надано кредит у сумі 42800 грн строком на 36 місяців зі сплатою процентів у розмірі 85% річних.
За доводами позову, позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит, проте відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконував, у зв'язку з чим утворилася заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
У позові АТ «Акцент-Банк» просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № АВН0СТ155101714647736074 від 02.05.2024 у розмірі 65636,53 грн станом на 29.05.2025.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.09.2025 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у сумі 63723,94 грн. В задоволенні решти вимог - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Враховуючи положення ст. 526, 626, 599 ЦК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, оскільки позивачем нараховано пеню за невиконання відповідачем зобов'язання за договором у сумі 1912,59 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
Не погодившись частково з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник АТ «Акцент-Банк» - адвокат Омельченко Є.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17.09.2025 в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
За доводами скарги, рішення судом першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права.
В обгрунтування доводів скарги, заявник посилається, що відмовляючи в задоволенні частини позовних вимог, суд першої інстанції посилався на п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, проте, як зазначає заявник, Цивільний Кодекс України в даному питанні є не спеціальною, а загальною нормою законодавства, тому і не підлягає застосуванню, спеціальною нормою є Закону України «Про споживче кредитування».
Заявник стверджує, що неустойка не застосовується до кредитів, що були укладені до 24.01.2024, оскільки Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" набрав чинності 24.12.2023 року + 30 днів, тобто до 23.01.2024 року, а з 24 січня вже заборона відсутня.
На виконання вимог ст. 361 ЦПК України учасникам справи було надіслано копії апеляційної скарги та додані до неї матеріали справи, проте відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 до суду подано не було.
Згідно з ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Поштова кореспонденція (копія ухвали про відкриття апеляційного провадження), направлена за зареєстрованою адресою проживання ОСОБА_1 (а.с. 36) повернулась до апеляційного суду неврученою із зазначенням причини повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 71), що згідно положень п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є належним повідомленням учасника справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про залишення без задоволення задоволення апеляційної скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 26.11.2019 ОСОБА_1 власноручним підписом підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк» (а.с. 8).
02.05.2024 ОСОБА_1 підписав заяву про надання послуги «Швидка готівка» № АВН0СТ155101714647736074, в якій просив АТ «Акцент-Банк» надати йому кредит у сумі 42800,00 грн строком на 36 місяців з 02.05.2024 до 01.05.2027 (а.с. 10-11).
За матеріалами справи, 02.05.2024 АТ «Акцент-Банк» надало відповідачу кредит у сумі 42800,00 грн згідно з договором № АВН0СТ155101714647736074 від 02.05.2024 шляхом зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, відкритий в АТ «Акцент-Банк», що підтверджується копією меморіального ордера № ТR.36609268.37256.65455 від 02.05.2024 (а.с. 14).
Відповідно до пунктів 6, 7 вказаної заяви процентна ставка (фіксована) складає 85% на рік. Проценти за користування кредитом сплачуються у складі щомісячного платежу. Розмір щомісячного платежу - 3355 грн 96 коп.
У випадку порушення клієнтом зобов'язань із погашення заборгованості клієнт сплачує банку пеню в розмірі 0,07% (не менше 1 грн.) від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочки, при цьому пеня за невиконання зобов'язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15% суми простроченого платежу (пункт 12 заяви).
Судом також встановлено, що АТ «Акцент-Банк» надало відповідачу кредит, проте відповідач свої зобов'язання щодо його повернення належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 29.05.2025 утворилася заборгованість у розмірі 65636,53 грн, яка складається з: 41285,31 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22438,63 грн - заборгованість за процентами; 1912,59 грн - пеня, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 13 зворот).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, враховуючи положення ст. ст. 526, 626, 599 ЦК України, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідач своїх зобов'язань за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка підлягає стягненню.
Також за висновком суду, оскільки позивачем нараховано пеню за невиконання відповідачем зобов'язання за договором у сумі 1912,59 грн у період дії воєнного стану, що суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому відсутні підстави для її стягнення з відповідача.
За змістом апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог про стягнення тіла кредиту та заборгованості за відсотками учасниками справи не оскаржується, та, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, в апеляційному порядку не переглядається.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 186/1743/15-ц, яка, зокрема зазначає, у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду лише в частині вірішення позовних вимог про стягнення пені.
З таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині погоджується апеляційний суд, оскільки судом першої інстанції обставини справи з'ясовані в обсязі, необхідному для правильного вирішення спору, відповідно до встановлених обставин, правильно визначено суть і характер правовідносин сторін та норми матеріального права, що їх регулюють, враховує наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до статей 611, 612 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина перша статті 549 ЦК України). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. А пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя цієї статті).
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).
Так, відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі закон).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).
Згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
За матеріалами справи, АТ «Акцент-Банк» у позові просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь пеню за прострочення виконання зобов'язань за споживчим кредитом за період з 02.05.2024 по 29.05.2025 у розмірі 1912,59 грн згідно розрахунку заборгованості (а.с. 13 зворот), тобто у період дії воєнного стану на території України.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині, оскільки штрафні санкції (пеня) нараховані банком у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідач на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже доводи апеляційної скарги є такими, що не дають підстав вважати, що рішення в цій частині не відповідає матеріалам справи, встановленим фактичним обставинам та вимогам матеріального та процесуального закону. При цьому вказані доводи не спростовують висновків суду першої інстанції і ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального права.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, внаслідок чого дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення вимог щодо стягнення з ОСОБА_1 пені.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення в оскаржуваній частині та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Суд правильно встановив характер правовідносин сторін у справі та застосував норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених позовних вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення суду в оскаржуваній частині - без змін.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 08.12.2025.
Головуючий Судді :