Справа № 510/2185/25
Провадження № 3/510/1201/25
01 грудня 2025 року м. Рені
Суддя Ренійського районного суду Одеської області Дудник В.І., розглядаючи матеріали, що надійшли від впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянки України, уродж. м.Запоріжжя Запорізької області, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , мешкаючої за адресою: АДРЕСА_2 , не працює, протягом року не піддавалась адміністративному стягненню за вчинення адміністративного правопорушення, зміст ст. 268 КУпАП роз'яснено, клопотань не надходило, -
за ч. 1 ст. 2041 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
12.10.2025р. о 15.00 год. громадянка України ОСОБА_1 під час проходження прикордонного контролю в міжнародному пункті пропуску «Орлівка» на виїзд з України надала паспорт громадянина Ізраїлю за № НОМЕР_2 від 03.03.2021р. (оформлений на своє ім'я) для виїзду за кордон, не пред'явивши при цьому паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Таким чином, ОСОБА_1 намагалась незаконно перетнути ДКУ в напрямку з України до Румунії без відповідного документу, який надає право на перетинання ДКУ.
Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 9 ЗУ «Про державний кордон України» від 04.11.1991р., вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 204-1 КУпАП.
В судове засідання не явилась, згідно матеріалів адмінсправи вину свою визнала, просила про розгляд справи без її участі.
Вчинення адміністративного правопорушення підтверджується наступними доказами: протоколом про амінправопорушення від 12.10.2025р.; копією паспорту громадянина Ізраїлю; рапортами інспекторів ПС від 12.10.2025р.; витягом з БД ДМСУ «Форма-1»; письмовими поясненнями ОСОБА_1 ; витягами з нормативно-правових актів України.
Інших доказів на момент розгляду справи суду не надано.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, суд по справі не вбачає.
Проаналізувавши зібрані та дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу правопорушника, який протягом року не піддавався адміністративному стягненню, не працює, інші обставини справи, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Ч. 1 статті 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення потрібно звернутися до спеціального нормативно-правового акту, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.
Згідно з ч. 1 статті 12 Закону пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в'їзд в Україну).
Частиною 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України», передбачено, що громадянин України, який набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Пункт 2 «Правил перетинання державного кордону громадянами України», затверджених постановою КМУ від 27 січня 1995 року № 57, передбачає, що перетинання громадянами України (далі - громадяни) державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю (далі - пункти пропуску), якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу.
Натомість ОСОБА_1 , яка є громадянкою України, подала органу прикордонної служби як підставу для перетину кордону паспорт громадянина Ізраїлю для виїзду за кордон.
Статтею 4 Конституції України визначено, що в Україні існує єдине громадянство.
У пункті 1 частини 2 Закону України «Про громадянство України» зазначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на принципі єдиного громадянства - громадянства держави Україна. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Встановивши правовий зв'язок фізичної особи з державою Україна, тобто належність особи, яка перетинає державний кордон у пункті пропуску за документом громадянина іноземної держави, до громадянства України, службові особи Державної прикордонної служби України зобов'язані керуватися правовою нормою пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про громадянство України». Якщо громадянин набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Відповідна правова норма міститься в частині 1 стаття 3 Європейської конвенції про громадянство - кожна держава визначає у своєму законодавстві, хто є її громадянами.
Отже можна зробити висновок, що використовувати паспорт громадянина іншої країни для перетину державного кордону України на законних підставах мають фізичні особи лише після видання Указу Президента України про втрату такими особами громадянства України.
Оскільки початком здійснення прикордонного контролю є момент подання особою паспортного документу для перевірки, факт надання громадянином України паспортного документу іноземної держави кваліфікується як спроба незаконного перетину державного кордону України, так як даний документ не може вважатися відповідним, тобто дані дії є адміністративним правопорушенням, передбачене частиною 1 статті 204-1 КУпАП.
Таким чином, встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП є обґрунтованим, належним чином вмотивованим та повністю відповідає фактичним обставинам справи.
Керуючись ст. ст. 27, 33-35, 401, ч. 1 ст. 204-1, ст. ст. 283, 284 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. в доход держави.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. у дохід держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого ст.ст. 32, 321 КоАП України.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Суддя В.І. Дудник