Справа № 522/25152/25
Провадження № 3/522/8652/25
08 грудня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Циб І.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Одеській області, про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-8 КУпАП, -
На адресу Приморського районного суду м. Одеси надійшли адміністративні матеріали про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 314779 від 07.11.2025 року, 07.11.2025 року о 09:36 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 не виконала вимогу термінового заборонного припису серії АА №274156 від 07.11.2025 року про зобов'язання заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою та в межах строку дії припису з 07.11.2025 року по 11.11.2025 року контактувала з постраждалою особою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Згідно протоколу дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Судовий розгляд в суді проведено за відсутністю ОСОБА_1 , яка надала до суду заяву про розгляд справи без її участі.
Відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа, щодо якої розглядається справа, виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
З урахуванням того, що особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, в судове засідання не з'явилась, до суду будь-яких доказів не надала, приймаючи рішення по суті, суд виходить з наявних в матеріалах справи даних.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З урахуванням положень зазначеної статті та відповідно до загальних засад адміністративного права України об'єкт правопорушення, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона в своїй сукупності визначають склад адміністративного правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до вимог ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.
Статтею 256 КУпАП передбачено, що в протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Суд зазначає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. 283, 284 КУпАП, має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 314779 від 07.11.2025 року, 07.11.2025 року о 09:36 год. за адресою: АДРЕСА_1 , гр. ОСОБА_1 не виконала вимогу термінового заборонного припису серії АА №274156 від 07.11.2025 року про зобов'язання заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою та в межах строку дії припису з 07.11.2025 року по 11.11.2025 року контактувала з постраждалою особою, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Окрім протоколу до матеріалів справи долучені: довідку з інформаційного порталу НП щодо термінового припису серії АА №274156 від 07.11.2025 року.
В протоколі зазначено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме: не виконала вимогу термінового заборонного припису серії АА №274156 від 07.11.2025 року про зобов'язання заборони в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою та в межах строку дії припису з 07.11.2025 року по 11.11.2025 року контактувала з постраждалою особою.
Так, працівниками поліції було невірно кваліфіковано дії ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки в діючий редакції Закону відповідальність за невиконання термінового заборонного припису, передбачена ст. 173-8 КУпАП.
Суд звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення, має відповідати вимогам ст. 256 КУпАП, та лише належно складений протокол може слугувати доказом винуватості особи у скоєнні інкримінованого їй адміністративного правопорушення.
Крім того, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, судової практики та міжнародної практики, суд звертає увагу, що суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки це порушує загальні засади судочинства.
Отже, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням та з точки зору належності, допустимості та достатності для висновку про вчинення особою адміністративного правопорушення, враховуючи досліджені в справі докази, суд доходить висновку, що вони переконливо свідчать про те, що працівники поліції помилково дійшли висновку про скоєння ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. В той же час, ст. 62 Конституції України передбачає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Таким чином, суд має бути неупередженим, і безстороннім, і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчинення адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено перед судом. Суд також не має права самостійно вишукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином перебиратиме на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Таким чином, суд не вбачає підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та суд не вправі самостійно перекваліфіковувати дії особи, оскільки це не передбачено КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи зазначені обставини, аналізуючи в сукупності наявні в матеріалах справи докази, суд доходить висновку, що в даному випадку відсутні достатні об'єктивні дані, які вказують на вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на підставі чого справу про адміністративне правопорушення стосовно неї за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, слід закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного і керуючись ст. 7, 9, 10, 173-2, 221, 247, 251, 254, 268, 279, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, тимчасово не працюючої, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - закрити за відсутності події і складу адміністративного правопорушення, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення в апеляційному порядку.
Суддя Приморського районного суду
м. Одеси Ірина ЦИБ