Справа №521/4924/25
Пр. №2/521/5689/25
04 грудня 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Сегеди О.М.,
при секретарі - Жулего М.І.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі заяву представника відповідача про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
встановив:
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси від 15 травня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП було направлено за підсудністю до Київського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеса від 12 червня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП було направлено за підсудністю до Хаджибейського районного суду
м. Одеси.
Ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеса від 04 липня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП було передано до розгляду судді Плавичу І.В.
Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання.
Ухвалою суду від 29 жовтня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП було залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом п'яти днів з моменту отримання копії ухвали.
29 жовтня 2025 року від представника відповідача діючого на підставі ордеру від 23 вересня 2025 року надійшла заява про відвід головуючому судді.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2025 року у задоволенні заяви про відвід судді Плавичу І.В. відмовлено. Справу передано до канцелярії суду для призначення судді для вирішення питання про відвід судді Плавича І.В.
Ухвалою суду від 03 листопада 2025 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Левіт В.С. про відвід головуючого судді Плавича І.В. по цивільній справі №521/4924/25 було задоволено. Справу передано до канцелярії суду для проведення автоматизованого розподілу в порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.
За результатами повторного автоматизованого розподілу справи між суддями Хаджибейського районного суду м. Одеси від 05 листопада 2025 року головуючим у справі визначено суддю Сегеду О.М.
Справа отримана суддею 06 листопада 2025 року.
Ухвалою суду від 06 листопада 2025 року справу прийнято до розгляду, призначено підготовче судове засідання.
04 листопада 2025 року на виконання ухвали суду від 29 жовтня 2025 року представником позивача надано квитанції про доплату судового збору.
10 листопада 2025 року від представника відповідача надійшла заява про повернення позову у зв'язку із пропуском строку виконання ухвали суду від 29 жовтня 2025 року.
03 грудня 2025 року представником позивача надано доказу доплати судового збору.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні заяви представника відповідача про повернення позову слід відмовити з огляду на наступне.
Відповідно до практики ЄСПЛ, держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду. Такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (§ 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» від 28.05.85, § 96 рішення у справі «Krombach v. France» від 13.02.2001).
Також суд у Страсбурзі неодноразово наголошував, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі «Walchli v. France» від 26.07.2007). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain» від 28.10.98).
Отже, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
ЄСПЛ визнав, що право на справедливий суд включає право на доступ до суду. Водночас стаття 6 застосовується до кримінальних обвинувачень, спорів щодо прав та обов'язків цивільного характеру, визнаних національним законодавством
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника відповідача про повернення позовної заяви по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: О.М. Сегеда