Справа № 947/31960/25
Провадження № 3/947/4338/25
09.12.2025 року м. Одеса
Суддя Київського районного суду м.Одеси Борщов І.О., розглянувши у приміщені суду справу про адміністративне правопорушення за протоколом серія ЕПР1 №421951 від 13.08.2025, складений інспекторами УПП в Одеській області ДПП рядовим поліції Макзенко Н.Є., щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 13.08.2025 року, близько о 10:57, навпроти буд.2 по вул.Героїв-Прикордонників в м.Одесі, керував транспортним засобом BMW 728, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані наркотичного сп'яніння, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001874 від 13.09.2025, чим порушив вимоги п.2.9.а «Правил дорожнього руху України».
Дії ОСОБА_1 інспектором поліції були кваліфіковані за ч.1 ст.130 КпАП України.
Заявою інспектора поліції УПП в Одеській області ДПП рядового поліції Макзенко Н.Є., датованою 13.08.2025 роком, інспектор просить суд змінити фабулу адміністративного правопорушення та пункт ПДР України, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року, з п.2.9.а ПДР України на п.2.5. ПДР України. А фактичні обставини, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, інспектор поліції просить розглядати у наступній редакції: ОСОБА_1 , який 13.08.2025 року, близько о 10:57, по вул.Героїв-Прикордонників в м.Одесі, керував транспортним засобом BMW 728, державний знак НОМЕР_1 , перебуваючи з ознаками сп'яніння. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, що підтверджується висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР №001874 від 13.09.2025, чим порушив вимоги п.2.5 «Правил дорожнього руху України».
ОСОБА_1 , представлений адвокатом Тертицьким В.О., в судове засідання не прибув, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Адвокат Тертицький В.О. заявив клопотання про проведення судового засідання без участі ОСОБА_2 .
Згідно ст.268 КпАП України явка особи, щодо якої складений протокол про адміністративне правопорушення, у вказаній категорії справ не є обов'язковою, а тому протокол розглянуто без участі водія ОСОБА_1 , за участю його представника - адвоката Тертицького В.О.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 відмовився від надання пояснень.
Адвокат Тертицький В.О., приймаючи участь в судовому засіданні, заявив письмове клопотання про закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
Своє клопотання адвокат Тертицький В.О. обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні докази руху автомобіля BMW 728 д.н.з. НОМЕР_2 , відсутні докази керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 . На відеозапису видно виключно те, що автомобіль BMW 728 д.н.з. НОМЕР_3 стояв нерухомо, також зафіксовано те, що ОСОБА_1 разом з працівниками поліції штовхали автомобіль. Крім того, відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння або виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння.
Так, згідно наявного в матеріалах справи Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 13.07.2025 року №001874, зазначено, що ОСОБА_1 від медичного огляди на стан сп'яніння відмовився в присутності 2-х свідків. При цьому, не зазначено, хто саме є свідками. У висновку відсутні підписи таких свідків.
Вищезазначений висновок не містить підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Більше того, враховуючи дати складення висновку, висновок №001874 складено на місяць раніше ніж подія, зазначена в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року.
Висновок медичного закладу №001874 від 13.08.2025 року в матеріалах справи відсутній.
Таким чином, відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння, або виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння, що є однією з обов'язкових ознак наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
На думку адвоката, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки належних і допустимих доказів поліцейським не надано.
В матеріалах справи міститься заява поліцейського Назарія МАКЗЕНКО датована 13.08.2025 роком, згідно якої поліцейський просить суд змінити фабулу та фактичні обставини адміністративного правопорушення зазначеного в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року, з п.2.9.а ПДР України на п.2.5. ПДР України.
Згідно даних Протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року та відеодоказів (475101 16:53:15 - 16:58:00) ОСОБА_1 інкриміновано саме порушення п.2.9.а ПДР України - керування ТЗ у стані наркотичного сп'яніння, а не відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння.
Норми КУпАП не передбачають можливість зміни кваліфікації адміністративного правопорушення на підставі заяви поліцейського, про яку ОСОБА_1 дізнався лише після ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Фактично своєю заявою поліцейський вирішив притягнути ОСОБА_1 до іншого адміністративного правопорушення всупереч встановленого законодавством України порядку.
З урахуванням викладеного, на думку адвоката, заява поліцейського Назарія МАКАРЕНКО є недопустимим доказом, а її зміст не може бути прийнятий до уваги.
Адвокат, оцінивши наявні у справі докази, робить висновок про відсутність належних та допустимих доказів, які б давали об'єктивні підстави вважати, що ОСОБА_1 керував ТЗ BMW 728 д.н.з. НОМЕР_2 , у стані наркотичного сп'яніння, тобто викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження.
Тому, адвокат просить суд провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Згідно ст.278 КпАП України під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішується питання, зокрема, чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення, чи зібрані необхідні додаткові матеріали, які мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, оскільки належних і допустимих доказів його вини не надано.
Відповідно до положень ст.1 КпАП України, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст.ст.247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст.245 КпАП України завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частина 1 ст.130 КпАП України передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до ч.2 ст.251 КпАП України обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Верховний Суд у справі №338/17 роз'яснив, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку, а для підтвердження порушення Правил дорожнього руху України, відповідно до ст.251 КпАП України працівники мають надати, зокрема відеозапис події, фотокартки. Саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення такого правопорушення.
Відповідно до вимог ст.ст.31, 40 Закону України «Про національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Судом були досліджений наявний в матеріалах справи CD-диск з відеозаписами певних подій та інші документи, долучені працівником поліції до протоколу, які стали підставою для складання адміністративного протоколу за ч.1 ст.130 КпАП України відносно ОСОБА_1 .
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що на місті правопорушення свідки не залучались, але проводилась відеофіксація портативними відеореєстраторами.
З відеозаписів з нагрудних камер працівників поліції вбачається, що відеофіксація розпочинається з моменту, коли відбувається спілкування поліцейського з ОСОБА_1 .
Разом з тим, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинки, причин зупинки на відеозапису відсутні.
Крім того, на відеозаписах відсутні наведення поліцейськими водієві ознак наркотичного сп'яніння, які у виявляються у водія.
Далі з відеозаписів вбачається, що працівники поліції наполегливо пропонують (провокують) ОСОБА_1 пройти дослідження на стан наркотичного сп'яніння, на що ОСОБА_1 погоджується. При цьому поліцейські знов не називають ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, які у того виявляються, але пропонують пройти дослідження.
Після чого ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу для проведення дослідження.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України є банкетною, оскільки містить посилання на правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.
Суддя не вправі вийти за межі визначені протоколом про адміністративне правопорушення та самостійно змінити як виклад фактичних обставин правопорушення, так і його юридичну кваліфікацію.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у правах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КпАП України несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП України не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Європейський Суд з прав людини у рішенні «Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії» від 23 жовтня 1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення «кримінального обвинувачення». Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності» (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Маліге проти Франції» від 23 вересня 1998).
Згідно «критеріїв Енгеля», сформованих Європейським судом з прав людини у справі «Енгель та інші проти Нідерландів» (1976 рік), критеріями для визначення поняття «кримінальне обвинувачення» є: критерій національного права (чи підпадає певне протиправне діяння під ознаки злочину згідно з національними нормами); критерій кола адресатів (якщо відповідальність поширюється на невизначене коло осіб, то правопорушення підлягає кваліфікації як кримінальне); критерій мети та тяжкості наслідків (у випадку, якщо у санкції наявний саме елемент покарання, а передбачені санкції є достатньо суворими, скоєне правопорушення розглядається за природою кримінального злочину).
При цьому кваліфікація порушення/обвинувачення як «кримінального» дає особі додаткові гарантії, які передбачені Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, у тому числі обов'язок довести вину особи, який передбачений ч.2 ст.6 Конвенції, та заборона подвійного притягнення до відповідальності за одне порушення (ст. 4 Протоколу 7 до Конвенції).
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ч.1 ст.9 КпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України»(рішення від 09.06.2011 р., заява № 16347/02),«Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява №36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), беручи до уваги адміністративне стягнення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України, необхідно виходити з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом; що поліцейські зупинили транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 ; що поліцейські назвали водієві причин зупинки транспортного засобу; що поліцейські не повідомили водієві ознаки наркотичного сп'яніння, які, нібито, виявляються у нього; то на підставі правової доктрини «отруєного дерева» наступні здобуті докази, у т.ч. сам протокол ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 визнаються недопустимими доказами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Згідно наявного в матеріалах справи Висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість від 13.07.2025 року №001874, зазначено, що ОСОБА_1 від медичного огляди на стан сп'яніння відмовився в присутності 2-х свідків. При цьому, не зазначено, хто саме є свідками, та відсутні підписи таких свідків.
Вищезазначений висновок не містить підтвердження факту перебування ОСОБА_1 у стані наркотичного сп'яніння.
Більше того, дата складення висновку №001874 передує на цілий місяць події, яка зазначена у протоколі, тобто висновок датований 13.07.2025, в той час, коли протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року.
В матеріалах справи міститься заява інспектора УПП в Одеській області ДПП рядового поліції Макзенка Н.Є. від 13.08.2025, згідно якої інспектор поліції просить суд змінити фабулу та кваліфікацію адміністративного правопорушення зазначеного в Протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №421951 від 13.08.2025 року, з п.2.9.а ПДР України на п.2.5. ПДР України.
Разом з тим, норми КпАП України та відомчих Інструкцій щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення, не передбачють можливість зміни кваліфікації (викладення фактичних обставин) адміністративного правопорушення на підставі заяви поліцейського.
Тому, заява інспектора УПП в Одеській області ДПП рядового поліції Макзенка Н.Є. від 13.08.2025 є недопустимим доказом, а її зміст не може бути прийнятий до уваги.
Довідки інспектора ВАП УПП в Одеській області про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія та відсутності у нього адміністративних стягнень за ст.130 КпАП України, несуть інформаційних характер та приймаються судом до уваги, але ці документи не свідчать про вчинення водієм адміністративного правопорушення.
Застосування належної правової процедури у будь-якому провадженні - це встановлені процесуальним законодавством способи реалізації норм відповідного процесуального права, що забезпечують досягнення цілей правового регулювання відносин у сфері порядку досудового розслідування (збору доказів) та судового розгляду. Воно означає не лише те, що всі дії процесуальних суб'єктів мають відповідати вимогам закону, адже в такому випадку це завдання розчиняється в приписах засади законності. Такі дії мають виникати із наявних повноважень і перебувати в адекватному співвідношенні з конкретним процесуальним завданням, яке виникає в певний момент досудового розслідування (збору доказів) і судового розгляду відповідного провадження. Таке адекватне співвідношення приводить до принципу пропорційності.
Належна правова процедура має застосування як під час судового розгляду, так і на стадії досудового розслідування (збору доказів).
Недотримання належної правової процедури тягне за собою порушення гарантованого кожному ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, права на справедливий суд.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.247 КпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
При таких даних поза розумним сумнівом не вбачається в діях ОСОБА_1 сукупності обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України. А тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі підлягає закриттю.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.221, 283, 284 КпАП України, суддя
Визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України.
На підставі п.1 ч.1 ст.247 КпАП України провадження по справі про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України, закрити за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку через суд першої інстанції протягом десяти діб з моменту її винесення.
Суддя Борщов І. О.