Справа № 947/41685/25
Провадження № 1-кс/947/18217/25
03.12.2025 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 , про арешт майна у кримінальному провадженні № 72025161010000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України , -
Прокурор в рамках кримінального провадження № 72025161010000015, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.06.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України звернувся до слідчого судді із клопотанням, в якому просить накласти арешт з метою збереження речових доказів на майно, яке було вилучено у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Прокурор відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив клопотання задовольнити та розглянути без його участі.
Власник майна ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання сповіщався належним чином, причини неявки не повідомив. Про розгляд клопотання було повідомлено адвоката ОСОБА_5 .
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Приймаючи до уваги заяву прокурора та власника, дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Слідчим суддею встановлено, що Підрозділом детективів ТУ БЕБ в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 13.06.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 72025161010000015, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України - за фактом незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні здійснюється Оденською обласною прокуратурою.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на адресу ТУ БЕБ в Одеській області надійшла заява від адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , про те, що невстановлені особи здійснюють незаконне використання знаку для товарів і послуг «BestTrike», шляхом рекламування до продажу та продажем продукції із зазначеною торговельною маркою, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.
Так, встановлено, що на території промтоварного ринку «7КМ», що розташований за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с.м.т. Авангард, вул. Базова, 20 діє група осіб, яка використовує належний ним торгівельний павільйон для здійснення продажу велосипедів та біговелів різних торгових марок, зокрема «BestTrike», яка зареєстрована відповідно до законодавства України під №283674, авторські права на використання якого належить ОСОБА_7 ..
14.07.2025 р. допитано в якості свідка ОСОБА_8 , який надав свої показання, що ним було придбано біговел марки «BestTrike» в павіьйоні № 430 за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому, зазначений біговел було надано співробітникам ТУ БЕБ в Одеській області для огляду з можливістю подальшого використання під час дослідження.
Окрім цього, 17.07.2025 року, здійснено огляд інтернет ресурсу, а саме сайту «https://maraton.ua/samokaty/detskie-samokaty/begovely/begovel-kml-7-music/», в ході огляду якого встановлено, що на зазначеному сайті здійснюється продаж біговелів «BestTrike». Також, на зазначеному інтернет ресурсі зазначено, що продаж зазначеного виду біговелу може здійснюватися через сайт, шляхом замовлення в телефонному режимі або через мессенджер «Viber», а також шляхом безпосереднього продажу в павільйоні № НОМЕР_1 на території промтоварного ринку «7КМ» за адресою: Одеська обл., Овідіопольський район, с.м.т. Авангард, вул. Базова, 20.
В ході проведення досудового розслідування було встановлено, що до вчинення вказаних кримінальних правопорушень причетні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які здійснюють свою підприємницьку діяльність на території промтоварного ринку «7 КМ», та з метою збільшення товарообігу та прибутку, здійснюють незаконне використання знаку для товарів і послуг «BestTrike» на реалізованій ними продукції.
Детективами групи детективів 27.11.2025 на підставі ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Одеса від 03.11.2025 у справі № 947/41685/25, провадження № 1-кс/947/16963/25, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» ІМЕІ: НОМЕР_2 із паролем «0863».
27.11.2025 на підставі постанови детектива вищевказане майно було визнано речовими доказами в рамках даного кримінального провадження.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку мобільний телефон відповідає критеріям речових доказів, оскільки належать особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування, є носієм інформації, у них можуть міститися відомості з приводу спілкування щодо здійснення використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі, контакти осіб, які можуть бути причетні до вчинення кримінального правопорушення, а тому підлягає огляду з метою встановлення обставин, які можуть мати доказове значення в рамках кримінального провадження.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказаний телефон використовувався у вчиненні злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, він може містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилученого телефону, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронних пристроїв, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
За таких обставин, слідчий суддя вважає, що мобільний телефон вилучений під час обшуку, може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час провадження (кола осіб, які можуть бути причетні до вчинення злочину, даних про номери телефонів, використаних під час вчинення злочину, зв'язків між особами, можливо причетними до вчинення злочину). В свою чергу, доступ до такої інформації та її подальша належна процесуальна фіксація можлива лише за результатами проведення експертного дослідження. Отже, за стандартом доведення «достатні підстави» слідчий суддя встановив відповідність вилученого майна ознакам речового доказу.
Зв'язок вилученого в ході обшуку майна із вчиненням злочинів, передбачених ч. 3 ст. 229 КК України, підлягає встановленню в процесі здійснення досудового розслідування, а отже арешт даного майна є виправданим.
В клопотанні про арешт майна прямо зазначено підставу та мету арешту майна, наведено відповідне обґрунтування, вказано обсяг та вид майна, яке визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, а також зазначено про відповідність цього майна критеріям ст.98 КПК України.
Як на цьому обґрунтовано зауважує прокурор у клопотанні про арешт майна, вилучені речі необхідні для подальшого проведення судових експертиз, оскільки можуть містити сліди вчинення кримінального правопорушення.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучені під час обшуку чорнові записи відповідають критеріям речових доказів, оскільки належить особам, причетність до вчинення кримінального правопорушення яких перевіряється наразі органом досудового розслідування.
Норма-дефініція речових доказів (стаття 98 КПК) щодо критеріїв (умов) визнання матеріальних об'єктів речовими доказами (були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин) з одного боку дійсно, сформульована в категоричній формі, і вказані умови мають бути дотримані для визнання тих, чи інших речей речовими доказами. У той же час слід зважати на стадію кримінального провадження. Так, на стадії досудового розслідування не всі обставини, що підлягають з'ясуванню у кримінальному провадженні, можуть бути достовірно встановлені одразу ж, оскільки розслідування - це процес пізнання обставин подій минулого, пов'язаний з пошуком, виявленням та фіксацією відповідних слідів злочинного діяння.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо. Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).
Стандарт «достатніх підстав (доказів)» для цілей арешту з метою забезпечення збереження речових доказів передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують певну річ з кримінальним правопорушенням (демонструють можливу приналежність до його вчинення в якості знаряддя або матеріального об'єкту, що містить певне відображення або інформацію про злочин), тобто наділяють її саму можливістю виконувати функцію доказу у кримінальному провадженні, і вони є достатніми, щоб виправдати її тимчасове обтяження у вигляді арешту для можливого використання в процесі доказування стороною обвинувачення у подальшому.
Так, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що вилучене під час обшуку майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити в собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в рамках кримінального провадження та імовірно є предметом вчинення кримінального правопорушення.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та містити у собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.
Отже, оскільки вилучене майно визнано речовими доказами в рамках кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що існує ризик його можливої зміни або знищення, в цілях подальшого ймовірного уникнення передбаченої законом відповідальності за ймовірно вчинені дії у випадку підтвердження їх факту у встановленому законом порядку.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження після огляду вилученого майна буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт, шляхом заборони права відчуження, розпорядження та користування на майно вилучене у ході обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон марки «Iphone 12 Pro Max» ІМЕІ: НОМЕР_2 із паролем «0863».
Виконання ухвали покласти на прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1