Справа № 491/1053/25
Провадження № 3/491/394/25
іменем України
09 грудня 2025 року м. Ананьїв
Суддя Ананьївського районного суду Одеської області Желясков Олег Олександрович, розглянувши справу про адміністративні правопорушення, яка надійшла з Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 та КупАП громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04 лютого 2022 року органом видачі 5123; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , відповідно до витягу з ІКС «ІПНП», доданого до протоколу,протягом року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП,
16 листопада 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514910 відносно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 126 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 16листопада 2025 року о 17 годині 21 хвилина в с.Селиванівка по вул. Центральна біля буд. № 54 водій ОСОБА_1 керував мопедом марки KAMINAH KM0GT-15, без державного номерного знака, не маючи права керування таким транспортним засобом. На протязі року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КупАП. Своїми діями порушив пункт 2.1«а» ПДР України.
Також 16 листопада 2025 року працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 514901 стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Згідно вказаного протоколу 16 листопада 2025 року о17 годині 21 хвилина в с.Селиванівка по вул. Центральна біля буд. № 54 водій ОСОБА_1 керував мопедом марки KAMINAH KM0GT-15, без державного номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 ПДР України. На протязі року притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені матеріли були зареєстровані в Автоматизованій системі документообігу суду та їм було присвоєно, відповідно, єдині унікальні номери судових справ №№ 491/1053/25, 491/1054/25.
За результатами автоматизованого розподілу судових справ між суддями справи за №№ 491/1053/25, 491/1054/25 було передано для розгляду судді Ананьївського районного суду Одеської області Желяскову О.О.
Частиною другою статті 36 КУпАП визначено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20 серпня 2019 № 814 (в редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485), у разі об'єднання судових справ (матеріалів кримінального провадження) в одну їй присвоюється єдиний унікальний номер тієї з об'єднаних справ (матеріалів), яка надійшла до суду першою.
Відповідно до постанови (ухвали) суду вноситься інформація в АСДС під номером об'єднаної справи (матеріалів кримінального провадження) та відмітки про об'єднання справ (матеріалів кримінального провадження) із зазначенням номера нової судової справи (матеріалів кримінального провадження).
З огляду на викладене, з метою дотримання вимог частини другої статті 36 КУпАП суд на місці постановив об'єднати справи за №№ 491/1053/25, 491/1054/25 в одне провадження, присвоївши об'єднаній справі єдиний унікальний номер 491/1053/25 (провадження №3/491/394/25), оскільки вказана справа зареєстрована в АБД Д3 першою.
09 грудня 2025 року на дату, визначену судом, ОСОБА_1 прибув до суду та йому було вручено пам'ятку про його права та обов'язки, передбачені статтею 268 КУпАП та Конституцією України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованих йому адміністративних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, не визнав. Пояснив, що мопедом не керував, керувала інша особа, яка втекла, а він залишився з цим транспортним засобом на узбіччі дороги. При цьому зазначив, що мопед йому не належить, він був пасажиром, на що неодноразово звертав увагу працівників поліції. Тому вважає, що факт керування ним транспортним засобом не відповідає обставинам події, яка відбулася.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши відомості, викладені в протоколах про адміністративні правопорушення, і додані до них матеріали, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вирішуючи справу, суд виходить з наступного.
Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності
Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Стаття 62 Конституції України зазначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Отже під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов'язок, обумовлений з'ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винуватою у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.
Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо-визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу, зокрема накладення стягнення у виді штрафу.
Диспозиція частини п'ятої статті 126 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, а саме:
- керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;
- керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;
- керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Диспозиція частини другої статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, а саме: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Однією з ознак об'єктивної сторони вказаних адміністративних правопорушень є керування транспортними засобами особами.
Тобто, відповідальність за ч. 5 ст. 126 та ч. 1 ст. 130 КУпАП закон пов'язує виключно з керуванням такою особою транспортним засобом, що має бути доведеним. Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення обставини керування транспортним засобом.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», за яким керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним
засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Крім того, в пункті 38 постанови Верховного суду від 20 лютого 2019 року у справі №404/4467/16-а зазначено, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Відповідно до змісту протоколів про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №514910 «16листопада 2025 року о 17 годині 21 хвилина в с. Селиванівка по вул. Центральна біля буд. № 54 водій ОСОБА_1 керував мопедом марки KAMINAH KM0GT-15, без державного номерного знака, не маючи права керування таким транспортним засобом.» та №514901 «16 листопада 2025 року о17 годині 21 хвилина в с. Селиванівка по вул. Центральна біля буд. № 54 водій ОСОБА_1 керував мопедом марки KAMINAH KM0GT-15, без державного номерного знака, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова, поведінка, що не відповідає обстановці. Від огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Драгер» та в медичному закладі відмовився.».
Надані до протоколів про адміністративне правопорушення докази не підтверджують факту керування ОСОБА_1 вказаним в протоколі транспортним засобом 16 листопада 2025 року о 17 години 21 хвилина на вулично-дорожній мережі, що є обов'язковою складовою об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення як за ч. 5 ст. 126, так і за ч. 2 ст. 130 КУпАП.
Досліджені в судовому засіданні відеозаписи, долучені працівниками поліції до матеріалів справи, не доводять факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом. З початку відеозапису вбачається, що до під'їзду працівників поліції транспортний засіб знаходився на узбіччі дороги без руху. Коли працівники поліції підійшли до ОСОБА_1 , останній зазначив, що транспортним засобом не керував. Будь-яких доказів на спростування пояснень ОСОБА_1 відеозаписи та інші матеріали справи не містять.
В рішенні від 09 грудня 2010 року справі (Заява № 20792/05) «Жупнік проти України» Європейський суд з прав людини зазначив (пункт 37 рішення) суд зазначає, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження. У цьому зв'язку необхідно зазначити, що підпункт «а» пункту 3 статті 6 Конвенції не накладає жодних формальних вимог щодо способу, у який обвинувачений має бути проінформований про характер і причини висунутих щодо нього обвинувачень. Суд також зазначає, що підпункти «a» і «b» пункту 3 статті 6 Конвенції взаємопов'язані та що право бути поінформованим про характер і причини висунутих обвинувачень слід розглядати у світлі права обвинуваченого на підготовку свого захисту (див. вищезазначене рішення у справі «Пелісьє і Сассі проти Франції» (Pelissier and Sassi v. France), пункти 52-54).
Зі змісту наведеного рішення вбачається, що суд не вправі самостійно вийти за межі висунутого особі обвинувачення.
Водночас суд зауважує, що згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva v Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява N 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v. Russia" заява N926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має: права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву", що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Відповідно до статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину; обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 39 постанови Верховного Суду від 08 липня 2020 у справі № 463/1352/16-а в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
В рішенні Європейського суду з прав людинивід 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення "поза розумним сумнівом". Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, відтак провадження у справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень.
З урахуванням приписів статті 401, у разі закриття провадження у справі, судовий збір не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 126, 130, 247 ч. 1 п. 1, 283, 284 КУпАП,
Провадження у справі про адміністративні правопорушення за протоколами про адміністративне правопорушення від 16 листопада 2025 року серії ЕПР1 №№ 514910, 514901 за фактом вчинення громадяниномОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 04 лютого 2022 року органом видачі 5123; проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , адміністративних правопорушень передбачених ч. 5 ст. 126 та ч. 2 ст. 130 КУпАП,закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень.
Згідно частини першої статті 294 КУпАП постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 КУпАП може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Копію постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя О.О. Желясков
Постанова набрала законної сили «___» _______ 20____ року.