Справа № 138/2221/25
Провадження № 33/801/1197/2025
Категорія: 432
Головуючий у суді 1-ї інстанції Савкова І. М.
Доповідач: Ковальська І. А.
08 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі:
головуючого-судді Ковальської І.А.,
з секретарем судового засідання Кузик В.С.,
за участю:
особи, яка притягується до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниця апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2025 у справі про адміністративне правопорушення про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого,
до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,
З матеріалів адміністративної справи встановлено, що 15.07.2025, о 18:00 год на напрямку н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Отач (Р.Молдова), у районі прикордонного знаку № 0126, виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи уваги прикордонних нарядів рухався безпосередньо до річки Дністер, для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.
Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2025 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3 400 (три тисячі чотириста) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 605,60 грн на користь держави.
Так, ОСОБА_1 просить поновити строки на апеляційне оскарження, оскільки зазначає, що не був повідомлений належним чином про час, дату та місце судового розгляду у суді першої інстанції, а тому не знав про існування постанови.
До свого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 додає копію трекінгу № 0610274647429, з якого вбачається, що копія постанови Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2025, була надіслана ОСОБА_1 - 18.08.2025, проте згідно з цього ж трекінгу останній отримав постанову лише 11.09.2025.
Крім того, із матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова судді винесена без участі ОСОБА_1 . При цьому, в матеріалах справи відсутні відомості про належне повідомлення останнього про час і місце розгляду справи.
Із урахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови обґрунтованим і таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється, а тому суд вважає за можливе перейти до розгляду апеляційної скарги по суті.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2025, та прийняти нове рішення, яким виправдати ОСОБА_2 та закрити адміністративне провадження, у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду вінницької області від 13.08.2025 є таким, що постановлено передчасно, з порушенням вимог закону та на підставі недостовірно встановлених фактичних обставин.
На переконання ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про його винуватість у вчиненні спроби незаконного перетину державного кордону 15.07.2025 о 18:00 через річку Дністер, проте ці висновки не ґрунтуються на доказах, які містяться у матеріалах справи, та суперечать фактичним даним.
Зокрема, апелянт зазначає, що не мав наміру перетинати державний кордон та таких дій не вчиняв. Його безпідставно затримали працівники ТЦК у місті Вінниця 15.07.2025 близько 10:00 год, після чого примусово доставили до ВЛК. Після проходження ВЛК його було перевезено до приміщення Могилів-Подільського ТЦК, де він утримувався 2 тижні без рішення суду та будь-яких законних підстав.
ОСОБА_1 стверджує, що під час незаконного утримання він телефонував на лінію поліції з метою фіксації факту його безпідставного затримання. Працівники поліції виїхали за викликом та склали відповідний протокол, фотокопію якого апелянт долучає до скарги. На його думку, це підтверджує, що він фактично перебував у приміщенні ТЦК, а тому фізично не міг вчинити у цей час спробу державного перетину кордону.
На думку апелянта, судове рішення ґрунтується на неправдивих свідченнях та фальсифікованих документах, що порушує його гарантії справедливого судового розгляду, закріплені ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також принцип презумпції невинуватості.
У зв'язку з викладеним апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, неправильно оцінив докази та дійшов передчасного і необґрунтованого висновку про його винуватість.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що наприкінці травня 2025 року він виїхав із м. Києва до с. Сестринівка Козятинського району Вінницької області, де проживають батьки його дружини, та де він здійснював неофіційні роботи з установлення воріт.
15.07.2025, прямуючи до с. Бохоники, його близько 10:00 години було затримано працівниками поліції та представниками ТЦК. Після затримання його доставили до тубдиспансеру для проходження військово-лікарської комісії, однак він відмовився від медичного огляду, мотивуючи це тим, що такий огляд проводився не за місцем його проживання.
Надалі його було перевезено до Могилів-Подільського ТЦК, де, зі слів ОСОБА_1 , його утримували протягом двох тижнів. 16.07.2025 він викликав наряд поліції для фіксації відповідних обставин.
Так, 04.12.2025 у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 надав суду наступну інформацію, що даних обставин не пам'ятає. Будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 хотів перетнути кордон не має. Самої суті складання протоколу не пам'ятає.
Свідок ОСОБА_4 пояснив, що події, про які йдеться, мали місце у серпні 2025 року, а відтоді минув значний проміжок часу, у зв'язку з чим він не може пригадати всіх обставин тих подій у повному обсязі.
Свідок ОСОБА_5 , зазначив, що нічого не пам'ятає, оскільки пройшло багато часу.
Свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні розповіла, що 16.07.2025 перебувала на чергуванні, коли до поліції надійшов виклик в ТЦК. Із пояснень, наданих ОСОБА_1 , було з'ясовано, що він перебував у м. Вінниця, де його зупинили працівники поліції разом із представниками ТЦК, після чого його доставили до Могилів-Подільського ТЦК, де він утримувався певний час.
За її словами, у ОСОБА_1 було відібрано заяву, яку згодом було скеровано до чергової частини Могилів-Подільського районного відділу поліції для реєстрації та подальшого реагування.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
За ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 294 КУпАП, переглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з огляду на таке.
За приписами ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, яКТ встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, із протоколу серії ПдРУ № 333695 від 15.07.2025 слідує, що 15.07.2025, о 18 год 00 хв на напрямку н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Отач (Р.Молдова), у районі прикордонного знаку № 0126, виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи уваги прикордонних нарядів рухався безпосередньо до річки Дністер, для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.
Із рапорту помічника начальника ВПС - начальника відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) капітан ОСОБА_3 від 15.07.2025 слідує, що у період з 16:30 год. до 19:00 год. під час несення служби у прикордонному наряді «Контрольний пост» на напрямку «Могилів-Подільський (Україна) - Отач (Республіка Молдова)» співробітниками прикордонної служби було виявлено одну особу чоловічої статі, яка прямувала поза встановленими шляхами у бік річки Дністер з метою незаконного перетинання державного кордону України.
Встановлено, що виявленою особою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України. Під час перевірки останній повідомив, що прибув до м. Могилів-Подільський із м. Києва та мав намір незаконно перетнути державний кордон у напрямку Республіки Молдова, перепливши річку Дністер. Мотивував свої дії скрутним фінансовим становищем та бажанням виїхати до країн ЄС для заробітку.
Після виявлення правопорушника було доставлено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) для з'ясування всіх обставин та оформлення процесуальних документів за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Із рапорту ІПС 1 категорії відділення моніторингу обстановки впс « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) майстра-сержанта ОСОБА_7 від 15.07.2025 слідує, що, 15.07.2025 у період з 16:30 год. до 19:00 год. під час спільного несення служби у прикордонному наряді «Контрольний пост» на автошляху н.п. Могилів-Подільський - н.п. Карпівка співробітниками відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) було виявлено одну особу чоловічої статі, яка рухалась поза визначеними дорогами у напрямку річки Дністер з метою незаконного перетинання державного кордону України.
Під час перевірки встановлено, що виявленою особою є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який проживає у АДРЕСА_1 . Останнього було затримано безпосередньо під час спроби незаконного перетинання державного кордону у напрямку Республіки Молдова через річку Дністер.
Виявленого правопорушника було запрошено до відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) для з'ясування усіх обставин правопорушення та складання відповідних процесуальних документів за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Згідно ст. 12 цього Закону, пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 за № 69/2022, в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.
Досліджуючи матеріали справи в апеляційному порядку, суд вважає наявні в матеріалах справи докази недостатніми для обґрунтування вини ОСОБА_1 за критерієм «поза розумним сумнівом».
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП), а обов'язок щодо їх (доказів) збирання покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених законом (ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП).
Приймаючи рішення, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що з протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 333695 від 15.07.2025 та матеріалів справи не вбачається, якими саме діями ОСОБА_1 вчинив незаконну спробу перетину державного кордону поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон України.
Згідно матеріалів справи про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 було виявлено та затримано на напрямку н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Отач (Р.Молдова), у районі прикордонного знаку № 0126. З наданих суду доказів неможливо встановити прямий умисел в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 щодо спроби незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску.
Так, із протоколу серії ПдРУ № 333695 від 15.07.2025 судом апеляційної інстанції було встановлено, що 15.07.2025, о 18:00 год на напрямку н.п. Могилів-Подільський (Україна) - н.п. Отач (Р.Молдова), у районі прикордонного знаку № 0126, виявлено громадянина України ОСОБА_1 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, поза пунктами пропуску через державний кордон України, а саме уникаючи уваги прикордонних нарядів рухався безпосередньо до річки Дністер, для незаконного перетинання державного кордону, вплав через річку Дністер, чим порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991.
Разом з тим, до протоколу про адміністративне правопорушення не додано належних доказів, які б свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 об'єктивної та суб'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП зокрема, пояснень свідків, показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, а також не розкрито, які саме дії ОСОБА_1 свідчать про спробу його незаконного перетину через державний кордон. ОСОБА_3 , який безпосередньо складав протокол, у судовому засіданні теж зазначив, що відсутні будь-які докази, які б підтвердили, що ОСОБА_1 мав намір незаконного перетину державного кордону України.
Крім того, ОСОБА_1 був затриманий у вечірній час доби, при ньому не виявлено предметів, що могли б прямо чи опосередковано вказувати на намір незаконного перетину кордону (паспорт громадянина України для виїзду за кордон, грошові кошти в іноземній валюті, спорядження для проходження гірським маршрутом, гідрокостюм тощо), від працівників Державної прикордонної служби не втікав, а саме по собі перебування особи у межах контрольованого прикордонного району не свідчить про наявність умислу на вчинення даного правопорушення.
Апеляційний суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Разом з тим, суд зазначає, що до апеляційної скарги ОСОБА_1 додав витяг із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.06.2024 слідує, що молодшого сержанта ОСОБА_1 , призваного по мобілізації та зарахованого до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , виключено зі списків особового складу на підставі п. 2 ст. 26 підпункту “г» Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох дітей віком до 18 років. Відповідно до змісту наказу, ОСОБА_1 підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Підставою видання цього наказу визначено наказ командира військової частини НОМЕР_2 №153-рс від 01.06.2024.
Вказане свідчить про те, що ОСОБА_1 звільнений з військової служби за сімейними обставинами, а саме - у зв'язку з наявністю на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Такий правовий статус має значення для визначення можливості перетину ним державного кордону під час дії воєнного стану на законних підставах.
Правове регулювання підстав для виїзду громадян України за кордон в умовах мобілізації встановлено:
? п. 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, згідно з яким право на перетин державного кордону мають особи, зняті з військового обліку або звільнені з військової служби за сімейними обставинами, у тому числі у разі перебування на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років;
? п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким установлено, що особи, які утримують трьох і більше дітей віком до 18 років, не підлягають мобілізації.
Таким чином, документально підтверджені обставини щодо перебування на утриманні ОСОБА_1 трьох неповнолітніх дітей свідчать про наявність у нього передбаченого законодавством права на перетин державного кордону. Відповідно, докази, долучені до матеріалів адміністратвиного провадження та покладені в обґрунтування доводів щодо намагання незаконного перетину кордону спростовуються витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.06.2024.
Виходячи з вищезазначеного, суд дійшов висновку, що органом, який склав протокол щодо ОСОБА_1 , не надано жодних беззаперечних та достатніх доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, передбачених ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, та яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні правопорушення за обставин, викладених у протоколі. Таких підстав не було встановлено і під час апеляційного розгляду справи, а саме з досліджених судом матеріалів, та показів свідків.
Таким чином, зазначені в постанові висновки суду першої інстанції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, не відповідають дійсним обставинам справи, належним чином не вмотивовані та не ґрунтуються на вимогах закону.
Жоден з перерахованих у постанові судді доказів не підтверджує факту вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому адміністративного правопорушення, наявності у нього умислу на незаконне перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події і складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Частина 1 статті 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь. Суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинен прийти до висновку про винуватість особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, поза розумним сумнівом.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі апеляційний суд також зазначає, що відповідно до положень КУпАП вжиття заходів зі встановлення осіб, які вчинили адміністративні правопорушення цієї категорії, складання протоколів про адміністративні правопорушення; з'ясування обставин, за яких вчинено правопорушення, вилучення речей та документів, покладається на посадових осіб органів Державної прикордонної служби України (п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, і що саме на відповідних посадових осіб органів Державної прикордонної служби України покладено доведення винуватості особи у вчиненні даного правопорушення з точним дотриманням положень чинних нормативно-правових актів.
Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, а тому, постанова місцевого суду як незаконна підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд
Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 13.08.2025 щодо ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. ч. 1 ст. 204-1 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі щодо ОСОБА_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю у його діях події і складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя І.А. Ковальська