Провадження № 2-др/582/3/25
Справа № 582/1255/25
Копія
"26" листопада 2025 р.
Недригайлівський районний суд Сумської області в складі:
головуючого Яковенко Н. М
при секретарі Ярмоленко А. І.,
Недригайлівський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Яковенко Н.М.,
за участю секретаря Ярмоленко А.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Недригайлів заяву представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ганненка Олега Сергійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Заочним рішенням Недригайлівського районного суду від 12.11.2025 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу задоволено, шлюб між сторонами, зареєстрований 17.11.2023 у Недригайлівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Роменському районі Сумської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №71, розірвано; на користь позивача із відповідача стягнуто судові витрати зі сплати судового збору.
Представник позивача ОСОБА_1 , адвокат Ганненко О.С. подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в цій цивільній справі, в якій просив стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на суму 3000 грн на професійну правничу допомогу та 1211 грн 20 коп. витрат зі сплати судового збору.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо (серед іншого) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки судом не встановлено необхідності викликати сторони чи інших учасників справи в судове засідання, учасникам направлені повістки-повідомлення про дату та час судового розгляду заяви представника позивача про розподіл судових витрат. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду даної заяви.
Від відповідача після ухвалення заочного рішення у справі 18.11.2025 надійшли пояснення щодо позовних вимог, у яких він позовні вимоги визнав, погоджується зі стягненням судових витрат, але виключно зі сплати судового збору у сумі 1211,20 грн, оскільки позивачам не надані суду документи щодо сплату адвокату суми судових витрат на правничу допомогу.
Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї документи, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку про часткове задоволення заяви з огляду на таке.
Відповідно до ст. 135 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, крім іншого, на професійну правничу допомогу.
Як встановлено судом при подачі позову позивач сплатила судовий збір за вимогу про розірвання шлюбу на суму 1211,20 грн.
За результатами розгляду справи заочним рішенням Недригайлівського районного суду від 12.11.2025 на користь позивача із відповідача стягнуто судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211.20 грн.
Таким чином, суд відмовляє представнику позивача у задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат зі сплати судового збору, оскільки рішенням суду ці витрати стягнуто на користь позивача.
Також після розгляду справи в становлений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк представник позивача подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення в цій цивільній справі до якого додав докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу. Представник позивача просить стягнути із відповідача судові витрати понесені відповідачем на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу.
Відповідно до приписів ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладається на відповідача у разі задоволення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Як вбачається із змісту позову, представник позивача просив стягнути з відповідача також понесені судові витрати, які попередньо складаються з судового збору та 3000 грн витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн.
17.11.2025 представник позивача звернувся з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат з відповідача. На підтвердження витрат представник позивача надав до суду відповідні докази: договір про надання правової допомоги від 02.09.2025, додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №б/н від 02.09.2025; акт №1 про виконання договору про надання правничої допомоги №б/н від 02.09.2025; детальний опис робіт; рахунок №35 від 02.09.2025 про сплату позивачем адвокату гонорару у розмірі 3000 грн. (а.с.57-62).
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі Закон) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону). Закон формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, або погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Тому у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (Постанова Великої Палати від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на адвоката, що підлягають розподілу між сторонами. Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі № 907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 р. у справі № 922/619/18.
Відповідач із клопотанням про зменшення суми витрат на правничу допомогу не звертався. У своїх поясненнях він лише висловив незгоду із стягненням судових витрат на правничу допомогу з причини ненадання позивачем документів щодо сплати нею гонорару адвокату.
Враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу, а також обсяг фактичних витрат, понесених стороною позивача, суд стягує з відповідача на користь позивача понесені позивачем витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 133, 137-141, 246, 270 ЦПК України, суд,-
Клопотання представника позивача ОСОБА_1 , адвоката Ганненка О.С. про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя:підпис З оригіналом згідно
Суддя: Н. М. Яковенко