9 грудня 2025 року м. Чернівці
справа № 725/5780/25
провадження №22-ц/822/879/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Перепелюк І. Б.
суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М.
секретар Бугай В.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАС» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2025 року в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позов обґрунтовано наступним. 20.03.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем укладено договір № 7703870 про надання споживчого кредиту за власного волевиявлення відповідача, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб-сайті товариства. У позовній заяві позивач стверджує, що 27.11.2024 р. між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», відповідно до чинного законодавства України, укладено Договір факторингу №27.11/24-Ф, та відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» набуто права вимоги до Відповідача.
Позивач зазначає, що згідно договору факторингу сума боргу перед «ДІДЖИ ФІНАС» є обґрунтованою та документально підтвердженою, яка становить 33436,39 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 8113,88грн.; - заборгованість за відсотками становить 21197,51грн.;- заборгованість за комісійними винагородами становить 0,00 грн.; - заборгованість за пенею становить 4125грн.
Позивач просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» заборгованість за Кредитним договором № 7703870 від 20.03.2024р. у розмірі 33436,39 грн. із яких: заборгованість за тілом кредиту становить 8113,88 грн.; заборгованість за відсотками становить 21197,51 грн.; заборгованість за пенею становить 4125 грн.; судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційні скарги
ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права.
В матеріалах справи є копія листа вих. № 20250519-313 від 19.05.2025 11:38:23, що є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит № 7703870 від 20.03.2024.
Також, звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що факт зарахування кредитних коштів на картковий рахунок позичальника не входить до компетенції первісного кредитора.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ПЕЙТЕК» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 2022-01-19. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»: 20.03.2024 01:24:07 на суму 8250.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - bf5f5904-bfd4-429f-ab62- 706eb1f0bd50 Номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 43858407 Session ID - 023628193956 Сайт торгівця - https://creditplus.ua Код авторизації - 110163 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ». Призначення платежу: зарахування на картку НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору кредитні кошти були перераховані первісним кредитором на банківську картку позичальника, і фактично ці кошти були видані позичальнику банківською установою. У зв'язку з цим, первісний кредитор не несе обов'язку відстежувати факт зарахування коштів на картковий рахунок позичальника.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції не забезпечив повний та всебічний розгляд справи, у зв'язку з чим ухвалив незаконне та необґрунтоване рішення.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанцій
Судом встановлено, що 20 березня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №7703870.
Згідно п.1.3. кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає 8250,00 грн., тип кредиту - кредит.
Відповідно до п.1.4, кредитного договору, строк кредиту 360 днів. Згідно п.1.5, 1.5.1, 1.5.2. тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, знижена процентна ставка 1,65 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживач до 19.04.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, споживач, як учасник програми лояльності, отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п.1.6. кредитного договору, мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби.
Кредитний договір підписано сторонами, зокрема ОСОБА_1 підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором А4212, 20.03.2024.
У листі № 20250519-313 від 19.05.2025, адресованому ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», ТОВ «ПЕЙТЕК» повідомило, що було успішно перераховано кошти 20.03.2024 01:24:07 на суму 8250,00 грн., маска картки НОМЕР_1 .
27 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №27.11/24-Ф.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, згідно умов цього договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Разом із підписанням Акту прийому-передачі Реєстру Боржників Клієнт передає Фактору Додаткову інформацію до Реєстру Боржників згідно Додатку №2 до Договору.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 7703870 від 20 березня 2024 року в розмірі 33436,39 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8113,88 грн., заборгованість за відсотками - 21197,51 грн., сума заборгованості за пенею - 4125 грн.
За змістом інформації за укладеним договором № 7703870 від 20 березня 2024 року, загальна заборгованість відповідача складає 33436,39 грн.
Доказів погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 7703870 від 20 березня 2024 року відповідач суду не надав.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково з наступних підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вище вимогам закону, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Ст. 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції визначені частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом пере направлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї ст. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
У справі, яка переглядається, судом апеляційної встановлено, що:
- кредитний договір від 20 березня 2024 року № 7703870 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 підписано останнім одноразовим ідентифікатором А4212, який було надіслано на номер відповідачки НОМЕР_2 ;
- у договорі зазначені всі дані про особу ОСОБА_1 , необхідні для її ідентифікації: реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспортні дані, офіційно зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону.
Відповідач через особистий кабінет на веб-сайті кредитодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, після чого позикодавець надіслав за допомогою засобів зв'язку на вказаний ним номер телефону НОМЕР_2 (міститься в реквізитах договору) одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду, який відповідачка використала для підтвердження підписання кредитного договору.
Також встановлено, що зі сторони ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» кредитний договір підписано ОСОБА_1 20 березня 2024 року о 01:23:15 годин.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про укладеність кредитного договору та ознайомлення відповідача з його умовами, оскільки без здійснення вказаних дій останньою кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому цей правочин відповідно до Закону № 675-VIII вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведених у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження № 61-6066 св 23).
Щодо виконання кредитодавцем обов'язку щодо переказу (надання) кредитних коштів
Колегія суддів виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов'язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
Велика Палата Верховного Суду в постановах від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц; від 16 листопада 2021 року у справі №904/2104/19, неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 675-VIII розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Згідно з частиною 3 статті 13 Закону № 675-VIII продавець (виконавець, постачальник), надавач платіжних послуг, оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала плату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18, міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
Так, згідно п. 2.1. кредитного договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок Споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 . У випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) Товариством платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будьяких причин, які не залежать від Товариства (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), Сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів Споживача для надання кредиту за цим Договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття Товариством рішення про надання кредиту Споживачу. Якщо Сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду Споживач втрачає право отримати кредитні кошти за цим Договором, а у Товариства не виникає прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або із здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг, передбаченими пунктами 1-5 частини першої цієї статті.
Як вбачається з умов кредитного договору від 20 березня 2024 року №7703870, зокрема пункту 2.1 договору кредит у сумі 8250 гривень підлягає перерахунку на картковий рахунок позичальнику.
При цьому відповідачем при оформленні заявки на отримання кредиту вказано наступні реквізити електронного платіжного засобу (карткового рахунку) - № НОМЕР_3 .
Як встановлено судом, факт перерахування на картковий рахунок № НОМЕР_3 грошових коштів у сумі 8250 гривень підтверджено листом вих.№20250519-313 від 19.05.2025 року 11:38:23.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів №190122-1 від 2022-01-19. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА»: 20.03.2024 01:24:07 на суму 8250.00 грн. Номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - bf5f5904-bfd4-429f-ab62- 706eb1f0bd50 Номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 43858407 Session ID - 023628193956 Сайт торгівця - https://creditplus.ua Код авторизації - 110163 Банк-еквайр - АТ «ПУМБ»
Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про доведеність обставини перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів за договором від 20 березня року № 7703870.
Разом з тим, суд першої інстанції у своєму рішенні необґрунтовано вказав, що лист ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250519-313 від 19.05.2025, адресований ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», не є належним доказом надання відповідачу кредитних коштів, оскільки не є первинним документом, оформленим відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а також що розмір заборгованості відповідача, який був переданий від первісного кредитора до позивача не доведений.
В свою чергу, відповідачем не було спростовано наданий позивачем розрахунок заборгованості та не надано власного розрахунку на спростування доводів і розрахунку позивача або належних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.
Щодо підстав набуття позивачем права вимоги відповідно до умов договору факторингу, колегія суддів враховує, що згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з частиною першою статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги по суті це договірна передача зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За обставин цієї справи встановлено що 27 листопада 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» укладено договір факторингу №27.11/24-Ф.
Відповідно до п.1.1. договору факторингу, згідно умов цього договору Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту. Перелік Боржників, підстави виникнення Права грошової Вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників, який формується згідно Додатку №1 та є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 1.2. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання Сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку №3, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Підписаний Сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору. Разом із підписанням Акту прийому-передачі Реєстру Боржників Клієнт передає Фактору Додаткову інформацію до Реєстру Боржників згідно Додатку №2 до Договору.
Відповідно до витягу з додатку до договору факторингу №27.11/24-Ф від 27 листопада 2024 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору № 7703870 від 20 березня 2024 року в розмірі 33436,39 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 8113,88 грн., заборгованість за відсотками - 21197,51 грн., сума заборгованості за пенею - 4125 грн.
За змістом інформації за укладеним договором № 7703870 від 20 березня 2024 року, загальна заборгованість відповідача складає 33436,39 грн.
Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє на день розгляду справи.
15.03.2022 Верховна Рада України прийняла Закон України за № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України, щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено новими п. 18, до якого у період відповідно дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Відповідно до Закону України «Про споживче кредитування»: сукупна сума неустойки (штраф, пеня) та інших платежів, що підлягають сплаті споживачем за порушення виконання його зобов'язань на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та оцінюючи належність, допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню, а саме слід стягнути заборгованість за тілом кредиту - 8113,88 грн. та заборгованість за відсотками - 21197,51 грн.
Щодо розподілу судових витрат
Згідно ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у встановленому порядку та розмірі сплатило судовий збір за подання в електронній формі позовної заяви в розмірі 2 422,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 30 травня 2025 року № 7703870 та судовий збір за подання в електронній формі апеляційної скарги в розмірі 3 633,60грн., що підтверджується платіжною інструкцією від 13 жовтня 2025 року № 13505
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про часткове задоволення позову ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та стягнення 29311,39 грн., що складає 87,66 % позовнихї вимог (29311,39 х100)/ 33436,39 = 87,66).
З огляду на вказане, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у розмірі 87,66 % від понесених позивачем у даній справі судових витрат, що становить 5308,68 грн. (2 422,40 + 3 633,60 =6056 х 87,66% =5308,68).
Також як вбачається з матеріалів справи ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» понесло витрати на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої, другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження витрат на правничу допомогу у суді першої та апеляційної інстанції ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у встановлені процесуальним законом строки надано: 1) договір про надання правничої допомоги від 01 січня 2025 року, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та адвокатом Білецьким Б.М. 2) Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 31 березня 2025 року, згідно якого правнича допомога адвоката у суді першої інстанції полягала у правовому аналізі спірних правовідносин (2 години - 3000 гривень), складанні позовної заяви (2 години - 2 000 гривень), формування додатків до позовної заяви (0,5 година - 500 гривень), консультація щодо документів та доказів (0,5 година - 500 гривень), а всього вартість послуг - 6 000 гривень; 3) Акт про підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом від 14 жовтня 2025 року, згідно якого правнича допомога адвоката у суді апеляційної інстанції полягала у аналізі чинного законодавства та судової практики (1 година - 750 гривень), правовому аналізі спірних правовідносин (1,5 години - 2 250 гривень), складання апеляційної скарги (3 години - 3 000 гривень), а всього вартість послуг - 6 000 гривень.
Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги, розмір витрат на відшкодування правничої допомоги слід зменшити та стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції 7000грн.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.
Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 16 вересня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором від 20 березня 2024 року № 7703870 в сумі 29311,39 грн., із яких : заборгованість за тілом кредиту - 8113,88 грн. та заборгованість за відсотками - 21197,51 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 5308,68 гривень та 7000 гривень витрат на правничу допомогу.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її складення.
Судді І.Б. Перепелюк
Н.К. Височанська
І.М. Литвинюк