Справа № 459/4261/25
Провадження № 2/459/1420/2025
про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2025 року суддя Шептицького міського суду Львівської області Мельникович М. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить розірвати шлюб, укладений між ним та відповідачкою.
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя дійшов висновку, що таку слід залишити без руху, оскільки вона не відповідає вимогам ЦПК України, враховуючи наступне.
Вищевказана позовна заява викладена російською мовою.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦПК України цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою.
Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», зокрема ст. 14 визначено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.
Пунктом 8 Інструкції з діловодства в місцевих та адміністративних судах України затвердженим наказом Державної судової адміністрації № 814 від 20.08.2019 року передбачено, діловодство в суді ведеться державною мовою, крім випадків, передбачених законодавством України. Усі документи суду складаються державною мовою. У діловодстві суду можуть використовуватися вхідні документи, викладені іноземною мовою, забезпечені перекладом відповідно до вимог чинного законодавства.
Подані судові документи повинні бути викладені державною мовою. Така правова позиція викладена у ухвалі Верховного суду України від 31 березня 2020 року у справі № 636/398/19, від 19 березня 2020 року у справі № 629/5741/19, від 02 березня 2020 року у справі №623/4072/19, від 27 лютого 2020 року у справі № 638/6372/19.
Указане також неодноразово наголошувалось Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постанові від 12.02.2020 року у справі № 9901/12/20.
Таким чином, при зверненні до суду із даним позовом позивачем порушено вищевказані приписи чинного законодавства, оскільки позовна заява повинна бути викладена українською мовою.
Такі недоліки підлягають усуненню шляхом подання позовної заяви, викладеної державною мовою.
Окрім цього, відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Частиною 3 статті 175 ЦПК України передбачено, що позовна заява повинна містити, серед іншого, повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач не вказав реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача (за його наявності), а також відомості про зареєстроване місце проживання чи перебування відповідача.
Відсутність вказаних даних унеможливить повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, що суперечить нормам цивільного судочинства.
Враховуючи наведене, позивачу слід усунути зазначені вище недоліки, подати до суду належним чином оформлену позовну заяву, зазначивши реєстраційний номер облікової картки платника податків відповідача та зареєстроване у встановленому законом порядку місце його проживання або перебування.
Також відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про звільнення (відстрочення, зменшення) від сплати судового збору (ч. 3 ст. 177 ЦПК України).
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду фізичною особою позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі -
0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Так, вимога про розірвання шлюбу належить до вимоги немайнового характеру, за яку слід сплатити судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1211,20 гривень (0,4 * 3028 грн).
Проте, до матеріалів позовної заяви не долучено доказів сплати судового збору в сумі 1211,20 грн, а також відсутні клопотання про відстрочення чи звільнення позивача від сплати судового збору.
Разом із цим, як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач долучив копію посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 23.07.2018, яким йому надано статус учасника бойових дій.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Даний позов не стосується соціального чи правового захисту позивача як учасника бойових дій, а тому він не звільняється від сплати судового збору при зверненні до суду з даним позовом (про розірвання шлюбу).
Схожа правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі №700/301/20 (провадження №61-5407ск21).
Відтак, зазначений недолік позовної заяви має бути усунений шляхом направлення до суду документів про сплату судового збору на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи наведене, позивачу слід усунути зазначені вище недоліки, подати до суду належним чином оформлену позовну заяву та докази сплати судового збору.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя -
Позовну заяву залишити без руху.
Надати позивачу строк 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення вказаних недоліків.
У разі якщо недоліки не будуть усунені у строк, встановлений судом, заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу (його представнику).
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. В. Мельникович