Справа № 643/8400/23 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я. Ю.
Провадження № 22-ц/818/517/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: про позбавлення батьківських прав
27 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Курила О.М., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Холод М.В., Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича на рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року, у справі №643/8400/23, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав,
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд позбавити відповідача батьківських прав стосовно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Позовна заява мотивована тим, що 11.11.2006 між нею та відповідачем укладено шлюб, зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану Московського районного управління юстиції у місті Харкові, про що складено відповідний актовий запис за №1395. Від шлюбу в них з відповідачем народилися троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 17.11.2020 рішенням Московського районного суду м. Харкова шлюб, укладений між нею, позивачем, та відповідачем, розірвано. 12.02.2021 вона, позивач, уклала шлюб з ОСОБА_6 , зареєстрований відділом реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що складено відповідний актовий запис за №141. Після реєстрації шлюбу вона обрала прізвище чоловіка - « ОСОБА_1 ».
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова 04.11.2021 було визначено місце проживання дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю - ОСОБА_1 та стягнуто з відповідача аліменти на її користь у розмірі 1/2 частини його заробітку (доходу), але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, починаючи з 13.08.2020 і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто з відповідача аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини його заробітку (доходу) на утримання дружини щомісячно, починаючи з 13.08.2020 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років. 25.01.2022 постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Сулейманової Д.Д. відкрито виконавче провадження НОМЕР_7 про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/2 (однієї другої) частини його заробітку (доходу), але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, починаючи з 13.08.2020 року і до досягнення дітьми повноліття. 20.01.2022 постановою старшого державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Харків) Щербини А.В. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_6 про стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини його заробітку (доходу) на утримання дружини щомісячно, починаючи з 13.08.2020 і до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , трьох років.
Вказала, що згідно з розрахунком заборгованості від 08.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_7, сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 01.05.2023 складала 197 154,33 грн. Згідно з розрахунком заборгованості від 04.05.2023 у виконавчому провадженні НОМЕР_8, сума заборгованості відповідача по сплаті аліментів станом на 01.05.2023 складала 10 645,14 грн. 30.05.2023 Харківським РУП №2 ГУ НП в Харківській області за заявою позивача внесено відомості до ЄРДР № 12023226200000408 за ч.1 ст. 164 КК України щодо злісного ухилення відповідача від сплати аліментів. На даний час досудове розслідування триває. 04.08.2023 рішенням Московського районного суду м. Харкова стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_7 у розмірі 183 393, 33 грн. Стягнуто неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_8 у розмірі 10 645,14 грн. Стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 1940,38 грн. З листопада 2019 року позивач та відповідач не проживали разом та не вели спільного господарства. Позивач разом з дітьми мешкала у своїх батьків за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначила, що позивач незнятої чи непогашеної судимості не має, на обліку у лікаря нарколога не перебуває. За фахом є перекладачем англійської та німецької мови. Останнє місце роботи - викладач англійської мови в Обласному дитячому неврологічному санаторії № 1 у м.Харкові. Указом Президента України 64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 по всій території України введено воєнний стан, який надалі неодноразово продовжено. У зв'язку з бойовими діями у м. Харкові, позивач 25.11.2022 вимушено виїхала з України та, починаючи з 23.12.2022 разом з дітьми отримала тимчасовий захист у Федеративній Республіці Німеччина. На даний час родина проживає у місті Берлін у двох кімнатній квартирі, діти забезпечені всім необхідним, їх вихованням також займається чоловік позивача. З моменту розлучення відповідач не бачився з дітьми, ухиляється від виконання батьківських обов'язків по їх вихованню, не цікавиться їх життям, не надає жодної матеріальної допомоги. Зазначене, як на думку позивача, свідчить про те, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов'язків. За вказаних обставин, позивач просить позбавити відповідача батьківських прав стосовно їх неповнолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити, стягнути з відповідача судові витрати.
Скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини про свідоме ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Вказує, що матеріалами справи доведено, що відповідач самоусунувся від виховання своїх дітей, не піклується про неї та не проявляє будь-якого інтересу.
Вважає, що матеріалами справи доведено, що спільні сторін діти проживають з матір'ю, перебувають на її утриманні, а їх батько з 2019 року, 5 років, проживає окремо, та не бажає змінити ставлення до їх виховання, з метою належного фізичного, духовного і морального розвитку дітей, апелянт вважає за необхідне позбавити відповідача батьківських прав, оскільки участі у вихованні дитини не приймає, здоров'ям та розвитком не цікавиться, матеріально не утримує, враховуючи, що будь-яких перешкод для цього не існує.
Встановлені обставини ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків та досліджені докази в сукупності свідчать про його винну поведінку щодо невиконання батьківських обов'язків.
Суд першої інстанції належним чином не врахував викладене, обставини справи, а також позицію відповідача, який проживає окремо та не приймає і не має наміру приймати участі у вихованні дітей, догляді, що виключає висновки про недоцільність позбавлення його батьківських прав.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, суд апеляційної інстанції відповідно до ст. 367 ЦПК України вивчив матеріали справи та перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам рішення суду відповідає.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність та пропорційність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Матеріали справи не містять беззаперечних та достатніх доказів, які б підтверджували винну та свідому поведінку ОСОБА_2 щодо ухилення від участі у вихованні дітей без поважних причин , умисне і свідоме нехтування обов'язками батька.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.
Згідно з частиною третьою статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Частиною першою статті 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 народився ОСОБА_3 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 , що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 08 січня 2008 року Відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову №3 Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 37 (а.с. 16).
ІНФОРМАЦІЯ_5 народився ОСОБА_4 , батьками якого є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 , що знаходить своє підтвердження копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 30 липня 2014 року Московським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис №1285 (а.с. 17).
ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_5 , батьками якої є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_9 , про що 05 січня 2018 року Московським районним у місті Харкові відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 , та про що складено актовий запис №15 (а.с. 18).
З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , виданого 12 лютого 2021 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), вбачається, що 12 лютого 2021 року ОСОБА_6 та ОСОБА_1 уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про що 12 лютого 2021 року складено відповідний актовий запис №141. Після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 15).
20 січня 2022 року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Щербиною А.В. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_8 з примусового виконання виконавчого листа №643/12565/20, виданого 13.12.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліментів у розмірі частини його заробітку на утримання дружини щомісячно, починаючи з 13.08.2020 до досягнення дитиною ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , трьох років (а.с. 12).
25 січня 2022 року старшим державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Сулеймановою Д.Д. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_7 з примусового виконання виконавчого листа №643/12565/20, виданого 13.12.2021 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_12 аліментів у розмірі 1/2 частини його заробітку, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно, починаючи з 13.08.2020 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 11).
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, номер кримінального провадження: 12023226200000408, 30.05.2023 до Харківського РУП №2 ГУ НП в Харківській області надійшла ухвала Московського районного суду м. Харкова, справа №643/3866/23, провадження №1-кс/643/586/23 від 25.05.2023 за заявою ОСОБА_1 щодо внесення відомостей до ЄРДР відносно злісного ухилення її колишнього чоловіка ОСОБА_2 від сплати встановлених рішенням суду аліментів (ЖЕО 11110 від 30.05.2023) (а.с. 13).
Згідно зі скороченим Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» №ВР-001398309, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м. Харкова, Україна, на території України станом на 21.08.2023 незнятої чи непогашеної судимості не має. Витяг надано для усиновлення, установлення опіки (піклування), створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу (а.с. 14).
Згідно зі скороченим Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» «ВР-001793003, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , уродженець м.Харкова, Україна, на території України станом на 23.11.2023 незнятої чи непогашеної судимості не має. Витяг надано для усиновлення, установлення опіки (піклування), створення прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу (а.с. 113).
Згідно копії довідки №561 від 17.11.2022, виданої за підписом старости Потапцівського старостинського округу №3 виконавчого комітету Бобрицької сільської ради Наталії Березенко, родина ОСОБА_6 та ОСОБА_1 має статус «Багатодітна сім'я», що підтверджує посвідчення НОМЕР_5 , видане комітетом у справах сім'ї, молоді та спорту по Московському району департаменту у справах сім'ї, молоді та спорту Харківської міської ради 16 серпня 2021 року. Строк дії посвідчення до 19 липня 2032 року. Діти, які перебувають у складі сім'ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , 2014 року народження, ОСОБА_5 , 2017 року народження, ОСОБА_15 , 2021 року народження (а.с. 114).
22 листопада 2023 року старшим державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривоноженковою У.Р. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_9 з примусового виконання виконавчого листа №643/4064/23, виданого 13.11.2023 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_8 у розмірі 10 645,14 гривень (а.с. 121).
23 листопада 2023 року державним виконавцем Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Рояновим П.О. було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження у виконавчому провадженні НОМЕР_10 з примусового виконання виконавчого листа №643/4064/23, виданого 13.11.2023 Московським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у виконавчому провадженні НОМЕР_7 у розмірі 183 393,33 гривень (а.с. 123).
Відповідно до довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб, отриманою Московським районним судом м. Харкова від 24.01.2024 з Реєстру територіальної громади міста Харкова, відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Крім нього на реєстраційному обліку за вказаною вище адресою перебувають діти сторін: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - з 13.08.2014, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - з 09.01.2018 (а.с. 94 г).
15 березня 2024 року від представника третьої особи Департаменту служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради Харківської області в особі директора Департаменту служб у справах дітей Малько О.П. надійшли пояснення по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав. У поданих поясненнях представник третьої особи зазначив, що, як убачається із позовної заяви та додатків до неї діти разом з матір'ю на теперішній час проживають поза межами м. Харкова та України. Відповідно до Постанови КМУ №866 від 24.09.2008 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язані із захистом дитини» служба у справах дітей за місцем проживання дитини складає висновок про відповідність інтересам дитини позбавлення її батьків або одного з них батьківських прав. Якщо дитина мешкає поза межами м. Харкова, складання зазначеного висновку не в компетенції Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради. Ураховуючи викладене, Департамент служб, як представник органу опіки та піклування не має можливості надати суду обґрунтований письмовий висновок щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . У поданих письмових поясненнях представник третьої особи просив проводити розгляд справи за відсутності представника органу опіки та піклування (а.с. 159).
З інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №19-43852/18/24-Вих від 24.06.2024, вбачається, що ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , 09 квітня 2022 року о 19-16 годині у пункті пропуску «Шегині» у напряму на виїзд перетнув кордон, як пішохід (а.с. 219).
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.
Згідно зі ст.180 Сімейного Кодексу України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За змістом ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного Кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, повинні забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами СК України (статті 164-167).
Так, пунктом 2 ч. 1 ст. 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він/вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
В п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Отже, позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Такі висновки суду повністю узгоджуються з позицією, викладеною Верховним Судом в постанові від 13 березня 2019 року, прийнятій по справі №631/2406/15-ц.
Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).
Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України», №10383/09, §100, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява №31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58).
У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року зазначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100). Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин.
Подібні правові висновки викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема від 08 квітня 2020 року у справі № 645/731/18,від 29 січня 2020 року у справі № 127/31288/18, від 29 січня 2020 року у справі № 643/5393/17, від 17 січня 2020 року у справі №712/14772/17, від 25 листопада 2019 року у справі № 640/15049/17, від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 331/5427/17.
Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.
Твердження апелянта, що саме 25 листопада 2022 року вона з дітьми виїхала за межі України та, починаючи з 23 грудня 2022 року, разом з дітьми отримала тимчасовий захист у Федеративній Республіці Німеччина, то на підтвердження таких обставин матеріали справи доказів не містять, колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що згідно до тексту оскаржуваного рішення, в судовому засіданні позивач зазначила, що вона разом з дітьми та чоловіком ОСОБА_6 виїхали до Федеративної Республіки Німеччина через введення в Україні 24.02.2022 воєнного стану та через бойові дії у м. Харкові. Водночас, суд звертає увагу, що відповідач здійснив перетин державного кордону 09 квітня 2022 року, тобто також після введення в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 воєнного стану, а відтак, підстави стверджувати, що перетин державного кордону відповідачем був здійснений з метою ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків, у суду відсутні.
Аргументи скарги про те, що факт перетину відповідачем ОСОБА_2 державного кордону 09 квітня 2022 року свідчить про намір останнього ухилитися від виконання батьківських обов'язків, то колегія суддів не приймає, сам факт перетину державного кордону відповідачем про такі обставини не свідчить.
Доводи скарги про те, що у ОСОБА_2 утворилась заборгованість за аліментами, то такої довідки про заборгованість відповідача за аліментами матеріали справи не містять. Крім того, суд бере до уваги, що, як підтвердила в судовому засіданні позивач, відповідач ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості за аліментами сплатив на її користь 50 000,00 гривень.
Щодо посилань позивачки на те, що таку суму грошових коштів, як на її думку, було примусово стягнуто з відповідача державною виконавчою службою, оскільки, як припускає позивач, у ОСОБА_2 є банківська карта, на якій в нього наявні заощадження, то доказів на підтвердження таких своїх припущень позивачем суду не надано, а, відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Також позивач зазначила, що відповідач є особою з інвалідністю, проте таких доказів матеріали справи також не містять.
Суд першої інстанції правильно надав оцінку наданому позивачем Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №12023226200000408 від 30.05.2023, згідно з яким 30.05.2023 за заявою ОСОБА_1 до ЄРДР було внесено відомості з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 164 КК України, а саме щодо ухилення колишнього чоловіка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від сплати аліментів, та суд звертає увагу, що судового рішення, яким встановлено винуватість ОСОБА_2 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, суду не надано. Натомість, як гарантують положення ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Відтак, наданий суду витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань суд відхиляє як неналежний доказ, позаяк обставини, зазначені у наданому суду витязі не встановлені обвинувальним вироком суду стосовно ОСОБА_2 .
Як виснував Верховний Суд у постановах від 29 квітня 2020 року у справі №522/10703/18 (провадження №61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі №760/468/18 (провадження №61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі №638/16622/17 (провадження №61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі №522/21914/14 (провадження №61-8179св19), аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно до правових висновків Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2020 року, прийнятій у справі №161/8507/18, провадження №61-3670св19, постанові від 17 червня 2021 року, прийнятій у справі №466/9380/14, провадження №61-2175св20, в постанові від 02 червня 2022 року, прийнятій у справі №754/15490/18, провадження №61-7195св20, не є свідченням свідомого ухилення від виконання батьківських обов'язків стягнення з відповідача за рішенням суду аліментів, оскільки це є одним із способів захисту прав дитини на належне матеріальне забезпечення та свідчить про спонукання батька до надання дитині належного утримання. Наявність заборгованості зі сплати аліментів на час звернення з позовом до суду першої інстанції не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими.
Розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
В даному випадку суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що підстави, передбачені частиною першою статті 164 СК України для позбавлення відповідача батьківських прав, відсутні.
Посилання позивача на те, що діти проживають разом із нею та не бачаться із відповідачем не є підставою для позбавлення батька батьківських прав, оскільки позбавлення батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого позивач не довів.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 червня 2021 року (справа №466/9380/17).
Особистісні непорозуміння між батьками не можуть бути підставою для позбавлення батьківських прав, оскільки у рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинне мати першочергове значення і переважати над інтересами батьків (постанова Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року, справа № 320/5094/19).
Не може бути підставою для позбавлення відповідача батьківських прав і доводи позивача про те, що відповідач належним чином не утримує дітей.
Згідно з частинами першою-третьою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, правові наслідки позбавлення батьківських прав визначено статтею 166 СК України. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращий бік неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.
Таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 29 вересня 2021 року (справа №459/3411/18).
В даному випадку судом апеляційної інстанції не встановлено виключних обставин, які свідчили б про наявність підстав для позбавлення відповідачки батьківських прав відносно її доньки, доводи скарги не знайшли свого підтвердження у матеріалах справи та не спростували висновків суду першої інстанції.
Суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича - залишити без задоволення.
Рішення Московського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складений 09 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії О.М.Курило.
Н.П.Пилипчук.