Справа № 643/4196/24 Головуючий суддя І інстанції Семенова Я. Ю.
Провадження № 22-ц/818/3129/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису)
27 листопада 2025 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Шабельнікова С.К.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року, у цивільній справі № 643/4196/24, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», про зняття арешту з майна,
26 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Індутного-Шматько С.М. через підсистему «Електронний суд» звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_3 , Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Інком-Фінанс», про зняття арешту з майна.
Позовна заява мотивована тим, що з 10.12.2003 відповідачу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Зубарєвим І.Ю. за реєстровим №9430 і зареєстрованим Комунальним підприємством «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 09.01.2004, реєстраційний номер 3362074, номер запису П-5-40922 в книзі 1, на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказав, що 05 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11164546000. 05.06.2007 між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк», відповідачем та третьою особою в забезпечення виконання зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11164546000 укладено договір іпотеки нерухомого майна серії ВЕО № 814772, предметом якого є двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначив, що 15.04.2015 Московським відділом виконавчої служби Харківського міського управління юстиції на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31470896, накладено арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначив, що 30 грудня 2021 року між ТОВ «Інком-Фінанс» та ним, ОСОБА_1 , укладено договір про відступлення права вимоги за договором про надання споживчого кредиту від 05.06.2007 № 11164546000, та договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки від 05.06.2007, відповідно до якого він набув статусу нового іпотекодержателя за вказаним договором іпотеки, за яким предметом іпотеки є квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Зазначав, що станом на день подання позову, на підставі зазначених договорів він має права та обов'язки нового кредитора та іпотекодержателя. 07.04.2024 з метою досудового врегулювання спору до Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було направлено заяву про скасування арешту. Листом Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 23.04.2024 повідомлено, що підстави для зняття арешту з майна відсутні. Також, зі змісту зазначеного листа вбачається, що арешт було накладено при примусовому виконанні виконавчого листа №2-4363, виданого 27.07.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з відповідача на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 233289,72 грн, виконавче провадження № 31470896.
З рішення Московського районного суду м. Харкова у справі № 643/17999/20, провадження № 2/643/1782/21 від 06.07.2021, вбачається, що 12.11.2007 відповідачем та ВАТ «Кредитпромбанк» укладено кредитний договір № 285-КМК-07, за умовами якого банк надав кредит у розмірі 17000 доларів США на споживчі цілі з терміном повернення до 11.11.2009. У подальшому, 22.06.2009 заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова у цивільній справі № 2-4363/2009 стягнуто з відповідача на користь ВАТ «Кредитпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 285-КМК-07 від 12.11.2007 у розмірі 233 289,72 грн. В подальшому, 20.05.2013 між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, посвідчений 20.05.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., за реєстровим номером 1134. У подальшому, 04.10.2019 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором № 285-КМК-07 від 12.11.2007, посвідчений 04.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чайкою 1.Г., за реєстровим номером 1669. Внаслідок укладання вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус» набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 285-КМК-07 від 12.11.2007, в якому відповідач є позичальником/боржником. Таким чином, арешт нерухомого майна накладено в інтересах ТОВ «Фінансова компанія «Інвест Хаус». Посилався, що станом на день подання позову арешт є чинним, що підтверджується Інформаційною довідкою № 5004316881662-13175316864 від 15.02.2024 та заважає йому задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки, шляхом набуття на нього права власності у позасудовому порядку на підставі ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку». З огляду на викладене, оскільки накладення арешту на іпотечне майно створює перешкоди йому, як іпотекодержателю, у реалізації його права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки, просив задовольнити позовні вимоги.
На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просив суд зняти арешт, накладений 15.04.2015 Московським відділом виконавчої служби Харківського міського управління юстиції (правонаступником якого є Салтівський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: 31470896, у виконавчому провадженні № 31470896, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним заочним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Індутний-Шматько Станіслав Миколайович через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення та задовольнити позов.
Вказав, що станом на день подання позову, на підставі зазначених договорів позивач має усі права та обов'язки нового кредитора та іпотекодержателя.
Зазначив, що судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності належить двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, ОСОБА_2 є позичальником та боржником, а ОСОБА_3 є лише майновим поручителем. Також судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що виконавчою службою накладено арешт на всю квартиру, хоча ОСОБА_3 не є боржником у будь-яких виконавчих провадженнях.
Таким чином, оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону його відчуження порушуються права позивача.
Зауважує, що зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" вбачається, що у разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з- під арешту іпотечне майно. При цьому відсутні підстави для відмови у звільненні з- під арешту зазначеного майна у зв'язку з відсутністю реального порушення боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання на момент пред'явлення відповідної вимоги; факт порушення основного зобов'язання, яке забезпечене іпотекою, виступає лише умовою реалізації гарантованих іпотекою прав іпотекодержателя і не пов'язується з його існуванням, а, отже, й порушенням шляхом арешту та заборони відчуження предмета іпотеки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/4772/17, від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17.
Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не позбавлений можливості пред'явити позичальникові вимогу про порушення зобов'язань за умовами виконання Договору про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007 та, як це погоджено умовами п.5.2. Договору іпотеки від 05.06.2007, надіслати рекомендованим листом Іпотекодавцеві повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, в якому зазначити спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені положеннями ч. 3 ст. 36 Закон України «Про іпотеку», після чого, звернутися до нотаріуса з метою реєстрації за ним права власності на квартиру. Водночас, як убачається з матеріалів справи, позивач не скористався таким своїм правом, не скерував на адресу іпотекодавця повідомлення про застосування застереження про задоволення його, як іпотекодавця, вимог, та, як наслідок, з метою реалізації іпотечного застереження шляхом реєстрації за ним права власності на квартиру не звертався.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що 05 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений Договір про надання споживчого кредиту №11164546000, згідно з умовами п.1.1. якого Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» зобов'язується надати ОСОБА_2 кредитні кошти в сумі 68 500,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 345 925,00 гривень на день укладення договору зі строком повернення кредитних коштів, відповідно до умов п. 1.2.2. Договору про надання споживчого кредиту №11164546000, - не пізніше 05 червня 2018 року (а.с. 11-13).
05 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Іпотекодавці) був укладений Договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов п.1.1. якого Іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 98,2 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., що належить Іпотекодавцям на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість предмету іпотеки становить 461 692,00 гривень. Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., зареєстровано в реєстрі за №2213.
Відповідно до умов п.1.2. наведеного вище Договору іпотеки нерухомого майна іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань ОСОБА_2 , що іменується в подальшому «Боржник» за кредитним договором №11164546000 від 05 червня 2007 року (а.с. 14-15).
У розділі 5 «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» вказаного вище Договору іпотеки сторонами погоджено, що сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один із наступних способів звернення стягнення на Предмет іпотеки: - передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 ЗУ «про іпотеку»; - право Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ «Про іпотеку».
У п. 5.2. Договору сторони дійшли згоди, що у разі настання обставин, зазначених в п. 4.1. цього договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцеві повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя (а.с.15).
У повідомленні, про яке йдеться в п. 5.2., Іпотекодержатель зазначає, який із способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч. 3 ст. 36 ЗУ «про іпотеку» застосовується Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог (п. 5.3. Договору).
Як це сторони погодили в умовах п. 5.4. Договору іпотеки, у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя, як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 1 ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для задоволення своїх вимог.
У разі застосування права Іпотекодержателя від свого імені продати Предмет іпотеки, як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 3 ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку»), Іпотекодержатель реалізує норми ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» і повідомлення, про яке йдеться в п.5.2., вважається повідомленим Іпотекодавцю про намір укласти договір купівлі-продажу Предмету іпотеки (п.5.5. Договору іпотеки).
З Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців №93242904 від 15.04.2015 вбачається, що 05.06.2007 було зареєстровано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору від 05.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., зареєстровано в реєстрі за№2213 (а.с. 133-140).
Згідно з копією Договору відступлення права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007, укладеного між ТОВ «Інком-Фінанс» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор), Первісний кредитор відступає, а Новий кредитор приймає права та обов'язки Первісного кредитора до ОСОБА_2 за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007, що укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , у зв'язку з укладенням між сторонами Договору відступлення прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000, предметом якого є права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 . За основним договором відступаються право вимоги повернення заборгованості за основною сумою кредиту відповідно до Основного договору в сумі 59 677,59 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 29.12.2021 становить 1 624 632,87 гривень, право вимоги сплати процентів за користування кредитом в розмірі, встановленому основним договором нарахованих та несплачених станом на дату підписання цього Договору в сумі 28 003,76 доларів США, що за офіційно встановленим курсом НБУ на 29.12.2021 становить 762 360,36 гривень. Відповідно до умов п.2.1. Договору відступлення права вимоги здійснюється на платній основі та становить 10 200,00 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 29.12.2021 становить 255 679,70 гривень (а.с. 17).
Відповідно до копії Договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 05.06.2007, укладеного між ТОВ «Інком-Фінанс» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор), посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., у зв'язку з укладенням між сторонами Договору відступлення прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000, предметом якого є права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , виконання за яким забезпечено іпотекою, згідно з Договором іпотеки від 05.06.2007, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці ТОВ «Інком-Фінанс», Первісний кредитор передає та відступає Новому кредитору право вимоги за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. Відповідно до умов п. 1.2. вказаного Договору Новому кредиторові перехожять всі права Первісного кредитора як сторони за Договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства (а.с. 16).
Актом приймання-передачі Документації від 30 грудня 2021 року до Договору відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 05.06.2007, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 2213, підтверджується, що ТОВ «Інком-Фінанс» (Первісний кредитор) передало ОСОБА_1 (Новий кредитор) Договір іпотеки від 05.06.2007, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О. за реєстровим номером 2213 (а.с. 18).
З копії квитанції №291Т003JSR від 30 грудня 2021 року, вбачається, що ОСОБА_1 (платник) перерахував на користь отримувача ТОВ «Інком-Фінанс» грошові кошти в сумі 277 679,70 гривень у рахунок відступлення права вимоги від 30.12.2021 (а.с. 19).
05 грудня 2024 року на адресу суду на виконання ухвали Московського районного суду м. Харкова від 27 серпня 2024 року надійшли матеріали виконавчого провадження№31470896.
Судом першої інстанції, відповідно до матеріалів виконавчого провадження, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Живага О.В. встановлено, що 29.12.2011 було відкрито виконавче провадження №31470896 з виконання виконавчого листа №2-4363, виданого 27.07.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289,72 гривень (а.с. 127).
15 квітня 2015 року в межах виконавчого провадження №31470896 з виконання виконавчого листа №2-4363, виданого 27.07.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289,72 гривень, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Кононенко Д.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (а.с. 132).
Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.10.2023, прийнятої у виконавчому провадженні ВП №31470896, виконавчий лист №2-4363, виданий 27.07.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289,72 гривень - повернуто стягувачу з підстав, визначених п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «про виконавче провадження» - у зв'язку з відсутністю в боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення (а.с. 152-153).
Як убачається зі змісту копії листа за підписом представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматька С.М. від 07 квітня 2024 року, адресованого начальникові Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, представник заявника просить скасувати арешт на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , накладений 15.04.2015 Московським ВДВС ХМУЮ, правонаступником якого є Салтівський ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, на підставі постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, серія та №31470896 (а.с. 26).
23 квітня 2024 року на адресу адвоката Індутного-Шматька С.М. було скеровано лист за №94590 за підписом в.о. начальника Салтівського ВДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Романа Романінця, згідно з яким, відмовлено у знятті арешту з майна боржника, у тому числі, з квартири за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування відмови зазначено, що 15.04.2015 державним виконавцем на підставі ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції 1999 року) було винесено постанову про накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, яким в межах виконання рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 27.07.2009 у справі №2-4363 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289,72 гривень, виконавче провадження №31470896. Зазначено, що станом на 23.04.2024 залишок боргу за виконавчим документом з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження становить 256 671,84 гривень. Містяться посилання, що положеннями ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстав для зняття арешту з майна (коштів) боржника, зняття арешту з майна не передбачено, у зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки та набуття нового іпотекодержателя (а.с. 8).
У поданому позові ОСОБА_1 посилався, що накладення арешту на іпотечне майно створює йому перешкоди, як іпотекодержателю, у реалізації його права на звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку шляхом реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки.
Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 2 статті 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV) визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3 Закону № 898-IV).
Відповідно до частини першої статті 12 Закону №898-IV у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Частинами 1,3 статті 33 Закону №898-IV передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до частини першої статті 35 Закону №898-IV у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Частинами 1-3 36 Закону №898-IV передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.
Відповідно до частини третьої статті 37 Закону №898-IV іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.
Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді (частина друга статті 37 Закону № 898-IV).
Отже, чинним законодавством передбачений порядок задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки як шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса (у примусовому порядку), так і позасудового (добровільного) врегулювання згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, зокрема й шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 15 березня 2023 року, прийнятій у справі, №310681/18, провадження №61-8904св22.
Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні та користуванні іпотекодавця, згідно з яким, іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» (абзац третій статті 1 цього Закону).
Обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно (частина перша статті 4 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки).
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації (частина шоста та сьома статті 3 Закону України «Про іпотеку» у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).
Однією з підстав для відмови у державній реєстрації прав є наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно (пункт 6 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV)).
03 липня 2018 року Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII (далі - Закон № 2478-VIII). Згідно з пунктом 10 розділу І цього Закону частину четверту статті 24 Закону №1952-IV парламент доповнив пунктом 7 про те, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі «державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України «Про іпотеку». Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем».
З матеріалів справи вбачається, що 05 червня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (Іпотекодавці) був укладений Договір іпотеки нерухомого майна, відповідно до умов п.1.1. якого Іпотекодавці передають в іпотеку нерухоме майно - двокімнатну квартиру, загальною площею 98,2 кв.м., житловою площею 20,5 кв.м., що належить Іпотекодавцям на праві власності та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Договір посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Чуприною Г.О., зареєстровано в реєстрі за №2213.
З відомостей з Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців №93242904 від 15.04.2015 убачається, що 05.06.2007 було зареєстровано заборону на відчуження квартири АДРЕСА_2 на підставі іпотечного договору від 05.06.2007, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Чуприною Г.О., зареєстровано в реєстрі за №2213.
15 квітня 2015 року в межах виконавчого провадження №31470896 з виконання виконавчого листа №2-4363, виданого 27.07.2009 Дзержинським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Кредитпромбанк» суми боргу за кредитним договором у розмірі 233 289,72 гривень, державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Кононенко Д.О. було винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
30 грудня 2021 року був укладений Договір відступлення прав вимоги за Договором іпотеки від 05.06.2007, укладеним між ТОВ «Інком-Фінанс» (Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (Новий кредитор), посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Вахрушевою О.О., у зв'язку з укладенням між сторонами Договору відступлення прав вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000, предметом якого є права вимоги за Договором про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007, який був укладений між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , виконання за яким забезпечено іпотекою, згідно з Договором іпотеки від 05.06.2007, відповідно до якого в іпотеку передано нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке перебуває в іпотеці ТОВ «Інком-Фінанс». Згідно з даним договором Первісний кредитор передає та відступає Новому кредитору право вимоги за Договором забезпечення, включаючи, але не обмежуючись, право звернення стягнення на предмет обтяження іпотекою та отримання задоволення своїх вимог за рахунок вартості предмета обтяження іпотекою. Відповідно до умов п. 1.2. вказаного Договору Новому кредиторові переходять всі права Первісного кредитора як сторони за Договором забезпечення в обсягах та на умовах, що існують на момент набрання чинності цим Договором та відповідно до норм чинного законодавства. Відповідно до умов п. 5.4. Договору іпотеки, у разі застосування передачі Предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя, як способу задоволення вимог Іпотекодержателя (абз. 1 ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку») даний договір є правовою підставою для задоволення своїх вимог.
Закон № 2478-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» застосовується до відносин, що виникли після введення його в дію, а також до відносин, що виникли до введення його в дію та продовжують існувати після введення його в дію, крім частини четвертої статті 36 Закону України «Про іпотеку», що застосовується виключно до договорів і угод, укладених після введення в дію цього Закону (пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2478-VIII).
Згідно з пунктом 1 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2478-VIII цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через три місяці з дня набрання чинності цим Законом. Він був опублікований 3 листопада 2018 року, набрав чинності 4 листопада того року та був введений у дію 4 лютого 2019 року.
Таким чином, іпотека за договором іпотеки була зареєстрована за АКІБ «УкрСиббанк» ще 05 червня 2007 року. Значно пізніше - 15 квітня 2015 року державним виконавцем Московського ВДВС ХМУЮ Кононенко Д.О. було зареєстровано обтяження на предмет іпотеки. Той факт, що іпотека зареєстрована саме за позивачем ОСОБА_1 лише 30 грудня 2021 року на підставі договору відступлення права вимоги за Договором іпотеки не змінює факту виникнення в АКІБ «УкрСиббанк» права іпотеки на квартиру 05 червня 2007 року.
Отже, за змістом пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону №1952-IV станом на день звернення до суду позивача, який набув від ТОВ «Інком-Фінанс» права іпотекодержателя щодо іпотеки, зареєстрованої за АКІБ «УкрСиббанк» ще 05 червня 2007 року, наявність обтяження речових прав на квартиру, зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі постанови державного виконавця про арешт майна боржника, не може бути підставою для відмови позивачу у державній реєстрації права власності на квартиру у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». Така підстава для відмови існувала до моменту введення в дію 4 лютого 2019 року Закону №2478-VIII (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 квітня 2019 року у справі №755/5072/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12 грудня 2019 року у справі №923/880/18 (пункти 4.44-4.45)).
Якщо у законі і договорі по-різному урегульовано питання звернення стягнення на предмет іпотеки, то застосовуються вимоги договору, якщо такі не суперечать закону чи не заборонені законом (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №306/2053/16-ц (провадження №14-22цс19), від 29 вересня 2020 року у справі №757/13243/17 (провадження №14-711цс19)).
Отже, позивач не позбавлений можливості пред'явити позичальникові вимогу про порушення зобов'язань за умовами виконання Договору про надання споживчого кредиту №11164546000 від 05.06.2007 та, як це погоджено умовами п.5.2. Договору іпотеки від 05.06.2007, надіслати рекомендованим листом Іпотекодавцеві повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, в якому зазначити спосіб задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені положеннями ч. 3 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку», після чого, звернутися до нотаріуса з метою реєстрації за ним права власності на квартиру.
А позивач не скористався таким своїм правом, не скерував на адресу іпотекодавця повідомлення про застосування застереження про задоволення його, як іпотекодавця, вимог, та, як наслідок, з метою реалізації іпотечного застереження шляхом реєстрації за ним права власності на квартиру не звертався. Натомість, не маючи законодавчо встановлених перешкод для реалізації таких своїх прав, ініціював даний позов про зняття арешту з майна, жодним чином не обґрунтувавши станом на момент звернення до суду з позовом наявність в нього перешкод у реалізації його права на реєстрацію за собою права власності на іпотечне майно.
Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ОСОБА_1 не довів порушення його права іпотекодержателя щодо можливості одержання задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, зокрема реєстрації права власності на квартиру, через накладення на неї арешту державним виконавцем.
Отже, іпотекодержатель, зокрема і новий кредитор, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи, може безперешкодно реалізувати право на задоволення своїх вимог до боржника переважно перед іншими його кредиторами, зокрема, шляхом реєстрації права власності за ним на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку». За змістом зазначеного припису пункту 7 частини четвертої статті 24 Закону №1952-IV обтяження предмета іпотеки, зареєстровані після державної реєстрації іпотеки за банком або іншою фінансовою установою, не є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержателем та для державної реєстрації за ним (зокрема і за новим кредитором, який набув прав іпотекодержателя від банку чи іншої фінансової установи) права власності на цей об'єкт.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08 червня 2021 року, прийнятій у справі №346/1305/19, провадження №14-181цс20.
Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити його вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку» (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 листопада 2020 року у справі №761/31581/19, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 листопада 2019 року у справі №331/3944/18). Наявність арешту, накладеного на предмет іпотеки, не порушує пріоритетного права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки (постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 березня 2021 року у справі № 2-6875/10, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 686/1953/13-ц).
Однак, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували наявність перешкод у реалізації права іпотекодержателя щодо реєстрації права власності на квартиру як предмета іпотеки, у зв'язку з чим апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог.
Висновок щодо необхідності з'ясування питання при вирішенні спорів щодо оскарження державної реєстрації права на предмет іпотеки за іпотекодержателем як часу проведення такої реєстрації (до моменту набрання чинності Законом № 2478-VIII, чи після цього), так і суб'єкта, за яким реєструється таке право фінансова установа/не фінансова установа, викладено в постанові Верховного Суду від 11 січня 2023 року у справі №686/26138/18 (провадження № 61-1215св22), що свідчить про усталеність підходу Верховного Суду у справах такої категорії.
Посилання апелянта на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №923/1105/17, від 10 квітня 2018 року у справі №910/4772/17, апеляційний суд відхиляє, оскільки на момент звернення до суду із відповідними позовами у зазначених справах редакція ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачала пункту 7 частини четвертої, яким була доповнена згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» №2478-VIII, а отже обставини вказаних справ є відмінними від тих, що входять до предмету доказування у даній справі.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляє апеляційну скаргу, залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Індутного-Шматько Станіслава Миколайовича -залишити без задоволення.
Заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 березня 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина
Судді колегії Н.П.Пилипчук
С.К.Шабельніков