Справа № 646/3301/24 Головуючий суддя І інстанції Янцовська Т. М.
Провадження № 22-ц/818/3217/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Інші справи позовного провадження
27 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Пилипчук Н.П., Шабельнікова С.К.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2025 року, у цивільній справі №646/3301/24, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, стягнення компенсації за частку автомобілів, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, та за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності,
28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який 19 серпня 2024 року уточнила та остаточно просила суд в порядку поділу спільного сумісного майна визнати за нею право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , за відповідачем ОСОБА_2 право власності на автомобілі марки MERCEDES-BENZ модель С 180, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 , марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 , стягнути з відповідача ОСОБА_2 компенсацію за 1/2 частку автомобілів в сумі 156003,82 гривень.
Позовна заява мотивована тим, що 09.03.2013 р. перебувала з відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі, але на час подачі позову сторони проживають окремо. В період шлюбу за спільні кошти були придбані автомобілі: марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, марки MERCEDES-BENZ модель С 180, марки HYUNDAI, модель ELANTRA, які були зареєстровані на ім'я відповідача. Автомобілями користувався тільки відповідач, оскільки вона не має водійських прав та керувати автомобілем не може. Кожному належить по 1/2 частки спірних автомобілів.
23 квітня 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, в якому просив суд визнати автомобілі: марки MERCEDES-BENZ модель С 180, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_7 , державний номер НОМЕР_6 , спільною сумісною власністю подружжя, в порядку поділу майна визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, за ним - право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що дійсно з 09.03.2013 р. він перебуває з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі. Він є пенсіонером за вислугою років та отримує відповідне пенсійне забезпечення. Відповідачка за зустрічним позовом ОСОБА_1 протягом всього періоду шлюбу будь-якого доходу не мала. У 2020 р. ним за власні кошти придбано автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, а у 2021 р. - автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI. Автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, хоча і був зареєстрований за позивачем за зустрічним позовом, однак фактично йому ніколи не належав, оскільки був придбаний його сином ОСОБА_3 за його особисті грошові кошти. Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не користується вказаним автомобілем, оскільки він фактично належить його сину ОСОБА_3 та перебуває у його повному володінні та користуванні. Саме син займався пошуком вказаного автомобіля, проводив переговори з його попереднім власником ОСОБА_5 , узгоджував дату укладення правочину, вчиняв інші дії, пов'язані з купівлею автомобіля. Однак, у зв'язку з тим, що син позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 є військовослужбовцем, він не мав можливості прибути в узгоджену з продавцем автомобіля дату для укладення правочину та перереєстрації автомобіля в сервісному центрі МВС, тому за проханням сина вказаний автомобіль вимушено було зареєстровано на його батька ОСОБА_2 .
Вважає, що доцільним у даному випадку буде наступний поділ спільного майна подружжя, а саме визнання за ним права власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, а за ОСОБА_1 - на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI. Враховуючи те, що ринкова вартість вказаних автомобілів станом на дату розгляду даної справи є приблизно однаковою, поділ спільного майна подружжя у такому разі має відбуватися без стягнення будь-якої компенсації на користь жодної із сторін.
18 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .
ОСОБА_3 в обґрунтування позову зазначив, що з 09.03.2013 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який доводиться йому батьком, перебували у зареєстрованому шлюбі. Відповідач ОСОБА_2 протягом всього періоду перебування у шлюбі з ОСОБА_1 мав постійний дохід, є пенсіонером за вислугою років та отримує відповідне пенсійне забезпечення. В свою чергу, ОСОБА_1 ніде не працювала, власного доходу не мала. У 2020 р. батьком позивача ОСОБА_2 за власні кошти було придбано автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, а у 2021 р. - автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI. Автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA хоча і був зареєстрований за відповідачем ОСОБА_2 , але фактично йому ніколи не належав, оскільки був придбаний позивачем за його особисті грошові кошти, перебуває у його повному володінні та користуванні. У зв'язку з тим, що позивач є військовослужбовцем, він не мав можливості прибути в узгоджену з продавцем автомобіля дату для укладення правочину та перереєстрації автомобіля в сервісному центрі МВС. Отже, автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, поділу не підлягає, позивач має гарантоване право на захист свого права власності шляхом пред'явлення даного позову про визнання за ним права власності на спірний автомобіль.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2025 року позовні ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, стягнення компенсації за частку автомобілів - задоволено частково.
Позовні вимоги за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя - задоволено.
Визнано у порядку поділу спільного майна подружжя за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 , за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 .
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 у задоволенні відмовлено.
Компенсовано ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 4500 гривень, витрати, пов'язані з забезпеченням позову, у сумі 446,32 гривень за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7370 гривень.
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про визнання права власності - задоволено.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1650 гривень.
Компенсовано ОСОБА_3 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1650 гривень за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати частково рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 27.03.2025 року у частини задоволення позову ОСОБА_3 до неї і до ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, тип КТЗ легковий седан-В номер кузову- НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 ухвалити нове рішення яким задовольнити її позов у повному обсязі.
Вважає, що при винесенні рішення у частини визнання права власності за ОСОБА_3 на спірний автомобіль судом були порушенні норми матеріального висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи, а тому рішення у цій частині підлягає скасуванню.
Зазначила, що розписка від 02.06.2023 року про отримання продавцем автомобіля ОСОБА_5 грошей за автомобіль від ОСОБА_3 . У цій розписці відсутня підпис ОСОБА_2 , сторони по договору купівлі-продажу автомобіля. Автомобіль по цьому договору після його підписання був переданий моєму колишньому чоловіку. Тобто її колишній чоловік при оформлення правочину сплатив гроші за автомобіль, а продавець, отримав гроші, передав його її чоловіку. Ця розписка є недопустимим доказом, оскільки обставини справи, які за законом мають бути певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зауважує, що суд, розглядаючи справу не витребував договір купівлі- продажу спірного автомобіля, якій був укладений 22.06.2023 року у ТСЦ 6349 у м. Мерефа. Відповідач ОСОБА_2 , у якого знаходиться цей договір не надав його суду. Третя особа- позивач ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на автомобіль - HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, тип КТЗ легковий седан-В номер кузову- НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 також не надав договір купівлі-продажу автомобіля суду і не заявляв клопотання про витребування цього доказу. У судовому засіданні ОСОБА_3 стверджував, що він переказав на банківську картку продавцю 4000 грн., а також передав йому 8400 евро. Суду не були надані докази переказу грошей на банківську картку. Суд не з'ясував чого у договорі купівлі-продажу вказана інша вартість автомобіля, чим у розписці. Через те що суд не витребував договір, не досліджував цей доказ, ці розбіжності не усунені.
Зазначила, що суд у своєму рішення посилався на показання свідка ОСОБА_5 . У Постанові Верховного Суду № 523/6344/21 вказано, що презумпції спільності права власності подружжя на майно не може бути спростована поясненнями свідків, оскільки обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Тому ці показання не можуть бути доказом на підтвердження позовних вимог ОСОБА_3 .
Стверджує, що за повідомленням начальника Харківського Національного Університету імені Івана Кожедуба по те, що 22 червня 2023 року ОСОБА_3 знаходився у пункти постійної дислокації ХНУПС м. Харкова, тому він не міг бути присутнім при оформлені договору купівлі-продажу автомобіля. Однак звертаю увагу суду, що з моменту начала бойових дій ОСОБА_3 постійно знаходився в пункті дислокації ХНУПС, але ночував він постійно дома, часто на протязі дня приходив до нас додому, де вона жила з колишнім чоловіком, він міг відлучатися з роботи тоді коли йому було потрібно. Нічого йому не заважало бути присутнім при оформленні договору купівлі- продажу автомобіля. У позовній заяви ОСОБА_3 стверджував що він займався пошуком автомобіля, проводив переговори з його попереднім власником, узгоджував дату укладення правочину, вчиняв інші дії, пов'язані з купівлею спірного автомобіля. Якщо він вчиняв дії для купівлі автомобіля, то йому нічого не перешкоджало бути присутнім при оформлені договору купівлі-продажу. Але він не був присутнім при укладення договору купівлі-продажу автомобіля через те, що купував автомобіль і розраховувався за нього мій колишній чоловік за наші спільні гроші. Тобто всі три доказу, на які суд посилався у своєму рішенні, не можуть бути належними, достовірними і допустимими доказами відносно правовідношень, які розглядав суд.
Звертає увагу суду, що суд не надав належної оцінки і тій обставини, що з моменту реєстрації спірного автомобіля ОСОБА_3 , якій вважав що автомобіль був куплений за його гроші, протягом 1,5 роки не переоформив цей автомобіль на своє ім'я і тільки після її звернення до суду з позовом про поділ майна, одразу звернувся до суду з позовною заявою про визнання за ним права власності.
Стверджує, що всі три автомобіля були придбані під час шлюбу за їх з чоловіком спільні гроші. До усіх автомобілів, які були зареєстровані на її колишнього чоловіка, застосовуються правовий режим спільної сумісної власності.
Вказала, що з 2011 року вона з колишнім чоловіком займалася вирощуванням та продажем квітів. З грошима, які вона з колишнім чоловіком заробили від вирощування та продажу квітів, ми придбали три машини, побудували нову житлову будівлю замість старого будинку. Джерелом набуття спільного майна: три автомобіля, житловий будинок/ були кошти, які ми отримували від вирощування і продажу квітів. Автомобілі нам були потрібні для того, щоб перевозити квіті, розвозити по кіоскам для їх продажу, доставляти квіти до клієнтів, які заказували букети на свято. Коли вона спільно мешкала з колишнім чоловіком, вони постійно надавала фінансову допомогу його синові - ОСОБА_3 як під час навчання, так і після закінчення навчання. Постійно на банківську картку ОСОБА_6 вони перераховували гроші на його прохання і тоді, коли він вже служив і отримував заробітну плату. ОСОБА_3 не мав коштів на придбання автомобіля і не надав суду ні одного достовірного доказу, який підтверджував що за його власні гроші він придбав спірний автомобіль. Суду не було надано жодних належних доказів того, що автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, тип КТЗ легковий седан-В номер кузову - НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 був придбаний за особисті кошти ОСОБА_2 . Спірним автомобілем постійно користувався її чоловік ОСОБА_2 оскільки у неї не має прав водія. Цей автомобіль постійно знаходився у дворі їхнього будинку у АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 мешкає на Нових Домах і він не користувався цим автомобілем.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовів, суд першої інстанції дослідивши наявні у справі докази та надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що спірне майно, а саме: автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI та автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, набуті сторонами під час перебування у шлюбі, тому зазначене майно, виходячи з приписів статті 60 СК України, є спільною сумісною власністю подружжя і підлягає поділу.
Спірне нерухоме майно - автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA хоча і набуто подружжям за час перебування у зареєстрованому шлюбі, але у відповідності до статті 60 СК України відповідачем ОСОБА_2 спростовано поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що згідно повторного свідоцтва про шлюб, виданого 01.02.2024 р. третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрований шлюб, про що в книзі реєстрації шлюбів 09 березня 2013 р. зроблено відповідний актовий запис № 111.
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 10 червня 2024 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
Як вбачається з інформації регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 28.02.2024 р. за ОСОБА_2 зареєстровані автомобілі: марки MERCEDES-BENZ модельС180, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_10 (з 13.05.2021 р.), марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 (з 28.02.2020 р.), марки HYUNDAI ELANTRA, 2015 року випуску номер кузову- НОМЕР_8 (з 22.06.2023 р.)
З свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, 2015 року випуску, номер кузову- НОМЕР_8 , убачається, що власником даного автомобіля є ОСОБА_5 з 22.09.2020 р.
За повідомленням начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба Чийпеш Владислав Васильович є військовослужбовцем Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба з вересня 2020 року. 22 червня 2023 року ОСОБА_2 знаходився у пункті постійної дислокації ХНУПС м. Харків, та виконував обов'язки згідно з посадою. Під час воєнного стану рішенням начальника університету введено казармене положення для усього особового складу університету, при якому обов'язково безвідлучне перебування особового складу в університеті із залучанням до цілодобового виконанням ними обов'язків по охороні та обороні військових об'єктів університету з можливістю відпочинку (сну), не менше ніж 4 годин на добу та постановкою на котлове забезпечення. Військовослужбовець може не виконувати свої посадові обов'язки лише під час знаходження у відпустці (або лікувальному закладі). 22 червня 2023 року майор ОСОБА_2 у відпустці або лікувальному закладі не перебував (а.с.73).
Як вбачається з довідок про найбільш вірогідну ціну продажу рухомого майна, складених суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_7 , найбільш вірогідна мінімальна сума грошей, яку міг би отримати власник колісного транспортного засобу марки HYUNDAI, моделі ELANTRA, 2015 року випуску, номер кузову НОМЕР_11 , станом на 14.03.2024 року, складає 330 000,00 гривень; колісного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі СІ80, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , станом на 14.03.2024 року, складає 440 000,00 гривень; колісного транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , станом на 14.03.2024 року, складає 450 000,00 гривень (а.с.15-20).
З актів № № 06/06/2024, 07/06/2024 від 06.06.2024 р. про оцінку транспортних засобів, проведених суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_8 , вбачається, що ринкова вартість автомобіля MERCEDES-BENZ модель С180, державний номер НОМЕР_4 на дату оцінки складає 315234,08 гривень, автомобіля MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, державний номер НОМЕР_2 на дату оцінки складає 333226,24 гривень (а.с.85-123).
Згідно наданої суду копії розписки від 02.06.2023 р. вбачається, що ОСОБА_5 отримав готівку в розмірі 8400 євро та грошовий переказ на особисту карту у розмірі 4000 гривень за продаж належного йому транспортного засобу автомобіля HYUNDAI ELANTRA, державний номер НОМЕР_9 від ОСОБА_3 (а.с.162).
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (стаття 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 СК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України).
Згідно з частинами другою та третьою статті 372 ЦК України в разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
У статтях 60, 70 СК України, статті 368 ЦК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім'я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Під час поділу майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19 (провадження № 61-14809сво21)).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69-72 СК України та статтею 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364 ЦК України).
Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України).
Тлумачення частини першої статті 71 СК України свідчить, що як поділ спільного сумісного майна в натурі, так і визначення розміру часток кожного з них, може здійснюватися на підставі: договору подружжя; рішення суду при наявності спору між подружжям.
Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом (речення перше абзацу другого частини першої статті 71 СК України).Тобто суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (див. пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21).
Поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України).
Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частина друга статті 71 СК України).
У разі поділу спільної сумісної власності необхідно настільки, наскільки це можливо, встановити, для кого зі сторін спору майно, яке є предметом поділу, має більше значення, враховуючи різні обставини його набуття та використання сім'єю (пункт 66.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)).
Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого із подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17-ц (провадження № 14-325цс18).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Установивши, що сторони у справі під час перебування у шлюбі та за спільні кошти набули у власність три автомобілі : марки MERCEDES-BENZ модель С 180, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_3 , державний номер НОМЕР_4 ; марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, 2011 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 , державний номер НОМЕР_2 ; ь марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .
Суд першої інстанції, з висновком якого погоджується суд апеляційної інстанції, врахувавши визнання відповідачем ОСОБА_2 позову ОСОБА_1 , за яким вона просила суд визнати за нею право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, за відповідачем ОСОБА_2 - право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180, правильно вважав, що у порядку поділу спільного майна подружжя визнати об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, а саме визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель VITO 113 CDI, а за відповідачем ОСОБА_2 - право власності на автомобіль марки MERCEDES-BENZ модель С 180.
Щодо автомобіля марки HYUNDAI, модель ELANTRA, судова колегія зазначає наступне.
Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, яким засвідчує його право власності.
Згідно правової позиції ВСУ за постановою від 18 лютого 2015 року (у справі № 6-244цс14) за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
18 травня 2024 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, номер НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 .
Матеріалами справи підтверджується, щокопії розписки від 02.06.2023 р., яка підписана ОСОБА_9 , а також двома свідками: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , вбачається, що ОСОБА_5 отримав готівку в розмірі 8400 євро та грошовий переказ на особисту карту у розмірі 4000 гривень за продаж належного йому транспортного засобу автомобіля HYUNDAI ELANTRA, державний номер НОМЕР_9 від ОСОБА_3 (а.с.162).
Також, у судовому засіданні був допитаний свідок ОСОБА_5 , який вказав, що він в червні 2023 р. продав свій транспортний засіб HYUNDAI, модель ELANTRA ОСОБА_3 . При зустрічі останній в якості завдатку сплатив йому 4000 гривень шляхом переказу на банківську карту. При переоформленні автомобіля був присутній батько ОСОБА_12 , оскільки ОСОБА_6 був зайнятий на службі. Зазначене підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу - автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, з якого убачається, що власником даного автомобіля є ОСОБА_5 з 22.09.2020 р., розпискою від 02.06.2023 р. про отримання ОСОБА_5 грошових коштів за продаж належного йому транспортного засобу від ОСОБА_3 , інформацією регіонального сервісного центру МВС в Харківській області від 28.02.2024 р. про реєстрацію автомобіля марки HYUNDAI ELANTRA, 2015 року випуску номер кузову- НОМЕР_8 з 22.06.2023 р.. повідомленням начальника Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба про те, що 22 червня 2023 року ОСОБА_2 знаходився у пункті постійної дислокації ХНУПС м. Харків.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 22 серпня 2019 року по справі № 369/3340/16-ц за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Твердження апеляційної скарги про те, що на розписці відсутній підпис ОСОБА_2 , колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що ОСОБА_5 отримав грошові кошти, а не навпаки.
Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З урахуванням того, що на майно, яке придбане за час шлюбу, поширюється презумпція спільності права власності подружжя, то тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на ту особу, яка її спростовує.
Таким чином, спірне нерухоме майно - автомобіль марки HYUNDAI ELANTRA хоча і набуто подружжям за час перебування у зареєстрованому шлюбі, але у відповідності до статті 60 СК України відповідачем ОСОБА_2 спростовано поширення правового режиму спільного сумісного майна на автомобіль марки HYUNDAI, модель ELANTRA.
Аргументи скарги про те, що третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору- позивач ОСОБА_3 звертаючись до суду з позовом про визнання права власності на автомобіль - HYUNDAI, модель ELANTRA, 2015 року випуску, тип КТЗ легковий седан-В номер кузову- НОМЕР_8 , державний номер НОМЕР_9 не надав договір купівлі-продажу автомобіля суду і не заявляв клопотання про витребування цього доказу. У судовому засіданні ОСОБА_3 стверджував, що він переказав на банківську картку продавцю 4000 грн., а також передав йому 8400 евро; суду не були надані докази переказу грошей на банківську картку; суд не з'ясував чого у договорі купівлі-продажу вказана інша вартість автомобіля, чим у розписці, через те що суд не витребував договір, не досліджував цей доказ, ці розбіжності не усунені; колегія суддів не приймає, з огляду на те, що матеріали справи не містять відповідних клопотань від жодної із сторін та безпосередньо ОСОБА_1 , яка була представлена у суді адвокатом Кочнєвою Л.В. також протягом розгляду справи відповідних клопотань не заявлено.
Твердження апеляційної скарги про те, що за повідомленням начальника Харківського Національного Університету імені Івана Кожедуба по те, що 22 червня 2023 року ОСОБА_3 знаходився у пункти постійної дислокації ХНУПС м. Харкова, тому він не міг бути присутнім при оформлені договору купівлі-продажу автомобіля, однак з моменту начала бойових дій ОСОБА_3 постійно знаходився в пункті дислокації ХНУПС, але ночував він постійно дома, часто на протязі дня приходив до нас додому, де вона жила з колишнім чоловіком, він міг відлучатися з роботи тоді коли йому було потрібно; нічого йому не заважало бути присутнім при оформленні договору купівлі- продажу автомобіля, та не користування автомобілем ОСОБА_3 , колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що інших доказів постійної дислокації ХНУПС м. Харкова ОСОБА_3 , матеріали справи не містять і ОСОБА_1 протилежного не надано, як і доказів того, хто ним користувався.
Доводи апеляційної скарги щодо прийняття оскаржуваного рішення на підставі розписки від 02.06.2023 р., згідно якої ОСОБА_5 отримав готівку в розмірі 8400 євро та грошовий переказ на особисту карту у розмірі 4000 гривень за продаж належного йому транспортного засобу автомобіля HYUNDAI ELANTRA, державний номер НОМЕР_9 від ОСОБА_3 (а.с.162), є безпідставними, оскільки відомості, викладені у вказаній розписці ОСОБА_1 не спростувала.
Колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції, що за відсутності жодних доказів на підтвердження придбання вказаного автомобіля в період шлюбу та за кошти подружжя, з урахувань пояснень заявленого позову (третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги) ОСОБА_13 , відсутні підстави для задоволення вимог позивачки щодо вказаного майна.
Сам факт знаходження вказаного майна за місцем проживання позивачки з відповідачем до розірвання шлюбу, за відсутності доказів на підтвердження придбання ними вказаного майна в період шлюбу не свідчить, що вказане майно є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Інші доводи апеляційної скарги законність рішення суду також не спростовують.
Таким чином, частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, то відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судового збору судом апеляційної інстанції не вбачається.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 березня 2025 року у оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б. Яцина.
Судді колегії Н.П. Пилипчук.
С.К.Шабельніков.