Справа № 621/2011/24 Головуючий суддя І інстанції Овдієнко В. В.
Провадження № 22-ц/818/3191/25 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: за заповітом
27 листопада 2025 року м. Харків.
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Гєрцика Р.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Шевцової К.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оберкович Ганни Василівни на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року, у цивільній справі №621/2011/24, за позовом ОСОБА_2 до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
31 травня 2024 представник позивача ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області, та 10 липня 2024 представник позивача Сергієнко С. М. подала уточнену позовну заяву про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій зазначила ОСОБА_1 як другого відповідача у справі, та просила визначити ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_4 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших осіб разом з ним за вказаною адресою не було зареєстровано. За життя ОСОБА_1 залишив заповіт, яким все своє майно заповідав дочці ОСОБА_2
10.05.2024 позивач через свого представника ОСОБА_3 подала приватному нотаріусу Чугуївського районного нотаріального округу Кожушній Л. М. документи для отримання свідоцтва про право на спадщину, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність підтвердження факту прийняття спадщини.
Отже, через пропуск строку на прийняття спадщини вона не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину.
Водночас, представник позивача стверджувала, що ОСОБА_2 пропустила шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин. Так, Указом Президента України № 64 від 24.02.2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, був введений на території України воєнний стан, який неодноразово продовжений. Зареєстроване місце проживання позивача на території Зміївської територіальної громади Чугуївського району Харківської області відноситься до зони бойових дій відповідно до наказу № 78 в редакції від 08.07.2022 Мінреінтеграції.
У зв'язку з цими обставинами ОСОБА_2 , з метою збереження здоров'я та життя свого і своїх малолітніх дітей, була вимушена залишити місце проживання і вони разом виїхали до Республіки Німеччини.
Сукупність обставин, пов'язаних із вторгненням російських військ на територію України, що спричинило їй та дітям стресовий стан та змусило задля власної безпеки покинути Україну та шукати тимчасового прихистку в Республіці Німеччині, а також умовами, в яких вона з дітьми опинилися влаштовуючи своє життя в іншій країні, стала непереборною в питанні своєчасної реалізації права на подачу заяви про прийняття спадщини.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року позов задоволено.
Визначено ОСОБА_2 додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю у три місяці з моменту набрання рішенням суду законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Оберкович Ганна Василівна подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та позов залишити без задоволення.
Вказала, що після смерті рідного брата ОСОБА_4 , ОСОБА_1 своєчасно звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Вважала, що дочка померлого, ОСОБА_2 , яка на час відкриття спадщини з батьком не проживала, у шестимісячний строк до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася, у зв'язку з чим є такою, що не прийняла спадщину.
Вказані у позовній заяві ОСОБА_2 обставини щодо неможливості подання заяви про прийняття спадщини не є поважними, оскільки остання не мала перешкод.
Зауважив, що у відповіді на відзив були вказані вже інші причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, але усі нові вказані в відповіді на відзив причини були звичайними побутовими клопотами, які є у кожної людини, і не можливо їх віднести до непереборних, істотних труднощів в подані заяви про прийняття спадщини. Однак, Зміївський районний суд Харківської області безпідставно визнав ці причини поважними. Позивачка знала вимогу законодавства про шестимісячний термін в який потрібно було подати заяву про прийняття спадщини, але халатно віднеслась до своїх обов'язків спадкоємця.
Зазначає, що позивачка тільки 3 часи на день була зайнята на інтеграційному курсі, весь інший час позивачка була вільна, вона навіть не працює в Німеччині. На даному курсі існують вихідні дні, а також можливість з поважної причини взяти вихідний. Вважати зайнятість позивачки 3 часи на день на навчальному курсі поважною причиною пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини, безпідставно.
У письмовому відзиві представник ОСОБА_2 - адвокат Сергієнко С.М. просить залишити апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення залишити без змін.
Вказав, що за життя ОСОБА_4 склав заповіт на користь своєї доньки ОСОБА_2 .
Зазначив, що ОСОБА_2 мала поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини, з огляду на перебування у зв'язку з війною у Німеччині.
Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.
Рішення суду мотивовано тим, що наведені позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини є поважними.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду.
Матеріалами справи підтверджується та судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 батьками позивача є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 10).
Згідно копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 вбачається, що 16.12.1988 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 розірваний (а. с. 12).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 , 27 травня 2015 між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було зареєстровано шлюб, після чого позивач змінила прізвище на ОСОБА_2 (а. с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_4 , на підтвердження чого надано копію свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_4 (а. с. 9, 107).
Згідно інформації відділу надання адміністративних послуг Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області № 678 від 19.04.2024, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У Реєстрі територіальної громади Зміївської міської ради не міститься інформація щодо осіб, зареєстрованих за вище вказаною адресою разом з ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 13).
За життя ОСОБА_4 склав заповіт, посвідчений 02.08.2019 секретарем Тимченківської сільської ради Зміївського району Харківської області, зареєстрований в реєстрі за № 4, за яким все своє майно, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що на день смерті буде йому належати, і на що він за законом матиме право, заповідав своїй дочці ОСОБА_2 (а. с. 14).
Перебуваючи поза межами України, ОСОБА_2 цікавилась питанням прийняття спадщини, зокрема 05 грудня 2023 року вона надіслала на електронну пошту приватного нотаріуса, лист з проханням записатися на прийом та про надання допомоги нотаріусом щодо подання заяви про прийняття спадщини в Україні. Також, ОСОБА_2 у зверненні зазначила про необхідність вирішення цього питання протягом двох тижнів.
На дане повідомлення нотаріус відповіла 05.12.2023 о 15:46, що у зв'язку з навантаженням на початку року нотаріуси не мають можливості призначити зустріч. Копія цього листування додана представником позивача до відповіді на відзив (а. с. 126).
Зі змісту цього листування вбачається, що позивач ОСОБА_2 , незважаючи на наявні у неї обставини, пов'язані з обов'язком відвідувати інтеграційні курси, забезпечувати лікування дітей, вона діяла добросовісно та завчасно звернулася до нотаріату у країні свого перебування з метою реалізації свого права на прийняття спадщини. Проте, відвідати нотаріуса до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини вона не була в змозі з причин, що від неї не залежали, оскільки представником нотаріату було повідомлено їй, про значну завантаженість та неможливість призначити їй зустріч з нотаріусом.
Як вбачається з копії заяви ОСОБА_2 , посвідченої 16.01.2024 нотаріусом Martina Rothermel, лише 16.01.2024, тобто через чотири дні після закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, ОСОБА_2 мала зустріч з нотаріусом та склала нотаріально посвідчену заяву на ім'я приватного нотаріуса Чугуївського нотаріального округу Харківської області Лещенко Л. В. про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_1 (а. с. 123, 124).
Постановою приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. № 266/02-31 від 10.05.2024 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії позивачу ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують факт прийняття нею спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 (а. с. 15).
Як вбачається з листа приватного нотаріуса Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Кожушної Л. М. № 392/01-16 від 04.07.2024, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , 1963 року народження, який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 18.07.2023 надійшла заява про прийняття спадщини від брата спадкодавця ОСОБА_1 , яка зареєстрована в книзі обліку і реєстрації спадкових справ за № 376, на підставі якої заведена спадкова справа № 152/2023. Інших заяв щодо прийняття спадщини або відмови від спадщини до нотаріальної контори не надходило, свідоцтво про право на спадщину не видавалось (а. с. 39-42).
В подальшому, 05.03.2024 першим секретарем з консульських питань Посольства України у Федеративній Республіці Німеччина Новіковою Є. М., посвідчена довіреність ОСОБА_2 , якою вона уповноважила ОСОБА_3 представляти її інтереси з питань оформлення спадщини після батька ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 17, 18).
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов'язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частинами першою, другою статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).
Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі№ 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи питання поважності причин пропуску позивачкою шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, враховуючи обставини, на які посилалася ОСОБА_2 та загальновідомі обставини суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що причини, вказані нею є тими непереборними обставинами, які перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
Принцип «пропорційності» пов'язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід'ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.
Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв'язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.
При таких обставинах, враховуючи обставини цієї конкретної справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.
Пленум Верховного Суду України в п. 24 постанови «Про судову практику справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз'яснив, що вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на чинення цих дій.
У постановах від 11.07.2018 у справі № 381/4482/16-ц (провадження № 61-12844св18) та від 11.11.2020 у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20) Верховний Суд зробив висновки про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Матеріали справи свідчать про те, що спадкове майно знаходиться в Харківській області, а спадкоємиця ОСОБА_2 проживає на території Республіки Німеччини. Таким чином, відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна є значною.
Колегія суддів звертає увагу на те, що правова позиція Верховного Суду щодо визнання поважними причинами пропуску строку, зокрема, великої відстані між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, є сталою і незмінною.
Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті її батька, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустила на незначний час з поважних причин, які зумовлені об'єктивними та істотними труднощами у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна.
Установивши, що встановлений законом строк для подання заяви про прийняття спадщини ОСОБА_2 , яка є спадкоємцем за заповітом після смерті її батька ОСОБА_1 , пропустила з поважних об'єктивних причин, пов'язаних з перебування поза межами території України , суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визначення їй додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини.
Також воля спадкодавця на випадок його смерті, викладена у формі заповіту, підлягає обов'язковій реалізації на користь ОСОБА_2 , оскільки свобода та реалізація положень заповіту після відкриття спадщини мають фундаментальне значення у спадкових правовідносинах.
Крім того, колегія суддів враховує, що пропущений позивачем строк для подання заяви про прийняття спадщини є незначним 4 дні, оскільки ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , 6-місячний строк спливав 12 січня 2024 року, а із заявою ОСОБА_2 звернулася до нотаріуса 16 січня 2024 року (а.с.123).
Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, про наявність підстав для визначення ОСОБА_2 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_4 , терміном у три місяці.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги є недоведеними та висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.
Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
постановив :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Оберкович Ганни Василівни -залишити без задоволення.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 25 лютого 2025 року-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня ухвалення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 09 грудня 2025 року.
Головуючий В.Б.Яцина.
Судді колегії Р.В.Гєрцик.
Н.П.Пилипчук.