Іменем України
05 грудня 2025 року
м. Харків
справа №642/6768/23
провадження №22-з/818/280/25
Харківський апеляційний суд у складі:
Головуючого: Маміної О.В.
Суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,
розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за заявою представника ОСОБА_1 адвоката Натини Андрія Олексійовича про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Жовнір Ярослав Вікторович про визнання правочинів удаваними,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна. Просив визнати право власності за кожною із сторін по 1/2 частині квартир: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_5 , а також гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «ГК «РАКЕТА-2» у м. Харкові.
У лютому 2024 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання правочинів удаваними.
Рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,20 грн. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання правочинів удаваними відмовлено у повному обсязі.
На рішення представник ОСОБА_2 адвокат Харченко Костянтин Сергійович подав апеляційну скаргу.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Харченка Костянтина Сергійовича залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року залишено без змін.
21 листопада 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Натина Андрій Олексійович подав до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат на правову допомогу.Просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн.
03 грудня 2025 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання від представника ОСОБА_2 адвоката Харченка Костянтина Сергійовичапро зменшення судових витрат до 2 000,00 грн, посилаючись на неспівмірність розміру судових витрат із реальністю наданих адвокатом послуг.
Обговоривши доводи клопотання, судова колегія вважає, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Натини Андрія Олексійовича підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Ленінського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_5 . У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 13 420,20 грн. У задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання правочинів удаваними відмовлено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Харченка Костянтина Сергійовича залишено без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Харкова від 07 квітня 2025 року залишено без змін.
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Натина Андрій Олексійовичзазначав, що його довіритель понесе витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції орієнтовано в сумі 70 000,00 грн.
Заява представника ОСОБА_1 адвоката Натини Андрія Олексійовичапро ухвалення додаткового рішення суду була подана через підсистему «Електронний суд» 21 листопада 2025 року(п'ятниця).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема: змагальність сторін; диспозитивність відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункти 4, 5, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частинами 1, 2 ст. 246 ЦПК України визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу (ч. 3 ст. 246 ЦПК України).
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат.
Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Частиною четвертою статті 62 ЦПК України визначено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Судом встановлено, що 03.09.2023 року між ОСОБА_1 та адвокатом Натиною А.О.. укладено договір про надання правової допомоги № б/н.
За п. 1.1 вказаного Договору адвокат, діючи в інтересах Клієнта, здійснюватиме/надаватиме правову допомогу з усіх юридичних питань, які можуть виникнути в подальшому у клієнта.
Пунктом 1.2 Договору визначено, що під правовою допомогою сторони розуміють: здійснення захисту адвокатом, інтересів Клієнта в усіх судах України будь-якої ланки; представництво клієнта в усіх без винятку державних органах, органах державної реєстрації, БТІ, нотаріусів, оцінювачів, громадськими організаціями, юридичними особами та фізичними особами підприємцями, а також органах поліції, прокуратури та служби безпеки України, інше; здійснення захисту адвокатом клієнта в органах виконавчої служби України; нажання консультацій і роз'яснень з юридичних питань, усних та письмових довідок стосовно законодавства; складання запитів, заяв, скарг, заперечень, позовів та інших документів процесуального характеру; адвокату надається право підпису процесуальних документів від імені клієнта; адвокату надається право отримувати кореспонденцією від імені клієнта.
У п 2.1 Договору сторонами визначено, що розмір гонорару, що належить до сплати адвокату, або надання правової допомоги безкоштовно, визначається Сторонами в додатковій угоді до цього договору, яка є невід'ємною частиною Договору.
17.11.2025 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору, якою було врегульовано питання оплати за надані послуги в розмірі 50 000,00 грн.
19.11.2025 року між Сторонами було підписано Акт приймання-передачі наданої правничої допомоги - адвокатських послуг, яка включала в себе: правовий аналіз документів та консультування клієнта. Формування правової позиції. Підготовка процесуальних документів та подача до суду апеляційної інстанції (відзив на апеляційну скаргу, клопотання, інше.). Участь в судових засіданнях в суді апеляційної інстанції в режимі відеоконференції.
Статтею 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу адвоката можуть включати в себе гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката.
Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об'єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.
Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, як зазначено в п. 95 Рішення у справі Баришевський проти України від 26.02.2015 р., п. 88 Рішення у справі Меріт проти України від 30.03.2004 р., заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Із змісту договору про надання правничої допомоги № б/н від 03.09.2023 року убачається, що за надання правової і професійної правничої допомоги клієнт виплачує винагороду , розмір гонорару та його сплата засвідчується додатком до цього договору (п.2.1).
На підтвердження наданих за Договором, сторони Договору підписали акт приймання передачі правової допомоги від 19.11.2025 року.
З урахуванням вимог розумності та справедливості, виваженості, складності справи та реального обсягу робіт, з урахуванням наявності заперечень представника ОСОБА_2 адвоката Харченка Костянтина Сергійовича, судова колегія вважає, що наявні підстави для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Зазначений представником ОСОБА_1 адвокатом Натиною А.О. розмір витрат на правову допомогу в сумі 50 000,00 грн не відповідає обсягу послуг, наданих позивачеві, вимогам розумності та складності справи.
Підстав для стягнення витрат у розмірі, про який просить заявник, не вбачається.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заява представника ОСОБА_1 адвоката Натини Андрія Олексійовичапро ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-
Заяву представника ОСОБА_1 адвоката Натини Андрія Олексійовичапро ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: О.В. Маміна
Судді: Н.П. Пилипчук
О.Ю. Тичкова