Справа № 646/10813/25 (1-кс/646/2621/25) Головуючий суддя І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/818/1392/25 Суддя доповідач ОСОБА_2
Категорія: стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження за апеляційною скаргою представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 року щодо бездіяльності посадових осіб ВП №1 ХРУП №1, -
Оскаржуваною ухвалою постановлено скаргу ОСОБА_8 , в особі представника адвоката ОСОБА_7 , на бездіяльність посадових осіб ВП №1 ХРУП №1, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, в порядку ст. 303 КПК України, за заявою від 07.10.2025 року - повернути особі, яка з нею звернулася.
В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що вказана заява була відправлена та доставлена на електронну адресу ВП №1 ХРУП № 1 в Харківській області 07.10.2025 року.
Враховуючи положення ст. 214 КПК України останньою датою звернення зі скаргою до Основ'янського районного суду міста Харкова мала стати дата 17.10.2025 року, тоді як скарга подана 22.10.2025, тобто з порушенням передбаченого законом 10-ти денного строку для звернення.
При цьому заявник не зазначає причини, з яких він пропустив строк для звернення до суду зі скаргою і не просить поновити такий строк.
В апеляційній скарзі представник заявника ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати оскаржувану ухвалу, а матеріали провадження направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.
В обґрунтування своєї вимоги зазначає, що оскаржувана ухвала за змістом суперечить іншій ухвалі Основ'янського районного суду м. Харкова від 17.10.2025 року у якій констатовано, що заява ОСОБА_6 , до ВП №1 ХРУП №1 взагалі поліцією не отримана.
За таких обставин констатація у нині оскаржуваній ухвалі про те, що заявником пропущено строк звернення не відповідає дійсності, а отже відсутні підстави для її повернення.
Крім того, як зазначає автор апеляційної скарги слідчим суддею не враховано, що заявником до ВП №1 ХРУП №1 20.10.2025 року повторно подана заява аналогічна за змістом тій, що подана 07.10.2025 року, а відтак подання слідчому судді саме 22.10.2025 року скарги на бездіяльність на бездіяльність посадових осіб ВП №1 ХРУП №1 не порушує строки звернення визначені у ст.. 304 КПК України.
В судове засідання прокурор, заявник ОСОБА_6 її представник адвокат ОСОБА_7 не з'явились, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Повертаючи заявнику скаргу, подану в порядку ст. 303 КПК України, слідчий суддя керувався вимогами ч. 1 ст. 303 КПК України, а також виходив з того, що вимогами ч.1 ст. 304 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності, однак заявник ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою з пропуском строку для звернення до суду із вказаною скаргою.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з наступних підстав.
Згідно вимог ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте таке право не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
У кримінальному провадженні такі випадки врегульовані Кримінальним процесуальним кодексом України. Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою, як зазначено в ч.1 ст.304 КПК України, протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
Колегія суддів зазначає, що право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого судді, прокурора, керівника слідчого органу, слідчого є однією із найважливіших гарантій захисту громадянами своїх прав та свобод від їх порушення як з боку органів, що здійснюють розслідування та судовий контроль у кримінальному провадженні, так і з боку інших осіб, що беруть участь у ньому. Стаття 24 КПК також гарантує кожному право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК.
Кримінальне провадження, відповідно до норм ст.8 КПК України, здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Засада верховенства права є загальнообов'язковою нормою кримінального провадження найвищого рівня, оскільки вона охоплює не лише провадження в справах про вчинення кримінальних правопорушень, а й сучасний правопорядок України в цілому, її дія поширюється на всі органи державної влади, їх службових осіб у всіх сферах діяльності - нормотворчій, правоохоронній, правозастосовчій. Частина 1 ст. 8 Конституції України констатує, що в Україні визнається і діє принцип (засада) верховенства права. Тож ця засада має конституційний характер і за своїм змістом охоплює комплекс національних інститутів, правових механізмів та процедур, які є обов'язковими для того, аби особа мала можливість захистити свої права, свободи і законні інтереси від сваволі з боку держави (її органів і службових осіб) та зберегти свою гідність.
Засада верховенства права, яка лежить в основі кримінального провадження, широко використовується при обґрунтуванні своїх рішень Європейським судом з прав людини. Правові позиції, сформульовані у цих рішеннях, які мають обов'язково враховуватися судами України. В результаті тривалого і динамічного ("живого") тлумачення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Євросуд сформулював низку правоположень, які охоплюються верховенством права. Серед них основним є забезпечення права людини на справедливий суд. Це право відповідно до названої Конвенції та інтерпретації його Євросудом включає: а) право на гарантований доступ до суду; б) право на законного компетентного і безстороннього суддю; в) право викласти свою позицію в суді; г) право на ефективні засоби юридичного захисту в суді; г) право на справедливий судовий розгляд; д) право на презумпцію невинуватості у кримінальному провадженні; є) право на розумний строк розгляду справи; є) право на відкритий розгляд справи (за винятком обумовлених випадків).
Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод людини.
Зокрема, вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на справедливий суд, де право бути заслуханим судом є однією з базових гарантій учасника судового спору (рішення у справі Претто проти Італії Pretto and Others v. Italy, 8 December 1983, Series A no. 71)
У справі Голдер (Golder, 21.02.1975, Series A, №4451/70) проти Об'єднаного Королівства суд зазначив: «на думку Суду, було б немислимим, щоб стаття 6 пункт перший містила детальний опис наданих сторонам процесуальних гарантій і не захищала би в першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями - доступу до суду. Такі характеристики процесу, як справедливість, публічність, динамізм, позбавляються сенсу, якщо немає самого судового розгляду. Все вищенаведене свідчить про те, що право доступу до правосуддя є одним із невід'ємних складових права, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції.
Обмеження права на доступ до суду не повинні впливати на користування право у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено, як зазначено щодо прийняття заяви в ухвалі ЄСПЛ по справі Скорик проти України (№ 32671/02 рішення від 08.01.2008 р.).
Зі змісту скарги вбачається, що 20.10.2025 року ОСОБА_6 звернувся до ВП №1 ХРУП №1 із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Натомість слідчий суддя помилково вважав, що таке звернення мало місце 07.10.2025 та саме від цієї дати обраховував строк подання скарги на бездіяльність слідчого.
В той же час, при обрахуванні строку звернення зі скаргою з 20.10.2025 року, строк передбачений ст.304 КПК України не є порушеним.
Враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги норми ст.7 КПК України, якими закріплені загальні засади кримінального провадження, до яких, серед інших, відносяться: доступ до правосуддя та обов'язковість судових рішень і забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, з метою їх дотримання та гарантій, які вони надають учасникам судового провадження, колегія суддів вважає, що в даному випадку слідчим суддею безпідставно повернуто заявнику його скаргу.
Враховуючи вищевикладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга -задоволенню, з поверненням матеріалів за скаргою заявника до місцевого суду для вирішення питання щодо можливості розгляду її по суті відповідно до зазначених вимог кримінального процесуального закону за відсутності інших процесуальних перешкод.
На підставі викладеного, керуючись ст.407,419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу представника заявника ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 -задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Основ'янського районного суду м. Харкова від 23.10.2025 року щодо бездіяльності посадових осіб ВП №1 ХРУП №1 - скасувати та матеріали скарги повернути до суду 1-ї інстанції для виконання вимог, передбачених ст. 304-306 КПК України та розгляду по суті за відсутності інших процесуальних перешкод.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді