Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-сс/4809/565/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 398/6356/25 Доповідач в колегії апеляційного суду
ОСОБА_1
01.12.2025 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 01 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001690, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, -
З представлених матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області розслідується кримінальне провадження, внесене 01 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 412025121060001690, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України.
За клопотанням слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_9 від 01.10.2025 року, погодженого з прокурором Олександрійської окружної прокуратури ОСОБА_10 , ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року накладено арешт на майно, вилучене під час проведення обшуку за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, біля будинку № 10 А площа Покровська, а саме: зіскоб речовини з відсику двигуна правої частини, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» № ICR 0133451; зіскоб речовини з правої сторони бамперу, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» № ICR 0133452; зіскоб речовини з передньої правої дверці автомобіля, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» №ICR 0133453; дріт металевий та ізоляційний матеріал з правої частини двигуна, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» №PSP 1171485; дріт металевий з правої частини відсику двигуна, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» №PSP 1171483; автомобіль марки «Tоyota» модель «Rav4», д.н.з. НОМЕР_1 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , білого кольору, який належить ОСОБА_11 , перебував у фактичному користуванні у ОСОБА_12 , який перебуває під зберігальною розпискою у ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_1 ; зіскоб речовини з лівих передніх дверей автомобіля, який упаковано до спеціалізованого пакету «Національна поліція України» № PSP 1171484; автомобіль марки "MITSUBISHI» модель “OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_3 , з номером шасі (кузова) НОМЕР_4 , чорного кольору, який перебував у фактичному користуванні та належить ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває під зберігальною розпискою у ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_2 .
Як вбачається зі змісту ухвали, слідчий суддя зазначив про те, що для збереження речових доказів, наявності ризиків щодо вилученого майна, розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням у даному кримінальному провадженні щодо захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень, з метою проведення швидкого, повного та неупередженого досудового розслідування.
В апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді в частині накладення арешту на автомобіль марки "MITSUBISHI» модель “OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 та постановити нову ухвалу, якою відмовити слідчому в задоволенні клопотання про арешт майна в цій частині, вказуючи про те, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою, що постановлена в порушення вимог кримінально процесуального закону.
В обґрунтування вимог зазначає, що вилучений автомобіль не являється предметом або знаряддям злочину, не підпадає під критерії ст. 98 КПК України, оскільки у даному кримінальному провадженні не міститься будь-яких даних про причетність ОСОБА_8 до даного кримінального правопорушення, відсутнє у ОСОБА_8 бажання приховування, пошкодження, псування, знищення, відчуження даного автомобіля, а тому законні підстави для його арешту на думку захисника відсутні.
Окрім того, захисник зазначає, що під час розгляду справи прокурором не доведено необхідність арешту зазначеного майна, оскільки він явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_8 будучи належним чином повідомлена про дату та час судового засідання не з'явилася, до канцелярії суду будь-яких клопотань не надходило, у зв'язку з чим колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.405 КПК України вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без її участі.
Заслухавши доповідача, думку адвоката ОСОБА_7 , який підтримав свою апеляційну скаргу та просив суд її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали клопотання та зваживши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника-адвоката ОСОБА_7 , в інтересах ОСОБА_8 задоволенню не підлягає за таких підстав.
Однією з процесуальних гарантій реалізації прав людини в кримінальному провадженні являється здійснення слідчими суддями, у порядку передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених КПК (статті 370, 372).
Вона має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Під обґрунтованістю ухвали розуміється її постановлення на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені доказами та іншими матеріалами, якими слідчий чи прокурор обґрунтовують доводи клопотання, та які досліджені під час судового розгляду та оцінені слідчим суддею відповідно до вимог ст. 94 КПК.
Вмотивованою є ухвала слідчого судді, в якій наведені належні й достатні мотиви та підстави її ухвалення.
Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст. ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступень втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, для забезпечення цивільного позову, можливої конфіскації майна, тощо.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання.
За змістом положень ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, матеріалами клопотання встановлено, що у провадженні слідчого відділу Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області перебувають матеріали кримінального провадження № 12025121060001690 від 01.10.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.194 КК України.
В ході досудового розслідування встановлено, що 01.10.2025 року приблизно о 03:00 год. невідома особа, шляхом підпалу, пошкодила легковий автомобіль "Tоyota RAV 4" білого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , який знаходився у дворі будинку №10А по пл. Покровській в м. Олександрія Кіровоградської області, користувачем якого є ОСОБА_12 , чим спричинила потерпілому матеріальну шкоду близько 130 000 гривень. Внаслідок пожежі було пошкоджено легковий автомобіль марки "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_3 , який стояв поруч, власником якого є ОСОБА_8 .
Так, 01.10.2025 року в період часу з 04.10 год. до 05.02 год., під час проведення огляду місця події легкового автомобіля "Tоyota RAV 4", білого кольору, д.н.з. НОМЕР_5 , з ідентифікаційним номером НОМЕР_2 , біля будинку №10 А площа Покровська, м. Олександрія Кіровоградської області та 01.10.2025 року в період часу з 05:10 год до 05:42 год, під час проведення огляду місця події легкового автомобіля "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_3 , з номером шасі (кузова) НОМЕР_4 , біля будинку №10 А площа Покровська, м. Олександрія Кіровоградської області, вилучено майно та автомобілі, які постановою слідчого від 01.10.2025 року визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Зрозуміло, що на даному етапі досудового розслідування, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є арешт майна.
Окрім того, як зазначено прокурором у судовому засіданні у даному кримінальному провадженні призначено вибухо-технічну експертизу, у зв'язку з чим, колегія суддів апеляційного суду з об'єктивністю констатує, що вилучений у ОСОБА_8 під час проведення обшуку автомобіль, відповідно до ст. 98 КПК України мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому накладення арешту на автомобіль, до завершення експертизи та всіх необхідних процесуальних дій з автомобілем "MITSUBISHI OUTLANDER", д.н.з. НОМЕР_3 , відповідає критеріям ст. 170 КПК України, буде лише сприяти об'єктивному розслідуванню та запобігання можливості їх перетворення, знищення, втрати або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Відтак з урахуванням позиції сторони обвинувачення, а також загальних засад кримінального судочинства (ст. 7, 9, 13, 16, 22 23, 26 КПК України) та загальних правил застосування заходів забезпечення кримінального провадження (ст. 132 КПК України) колегія суддів апеляційного суду вважає, що у даній ситуації, арешт вилученого при проведенні обшуку автомобіля ОСОБА_8 відповідає інтересам та потребам досудового розслідування в цій справі, такий вид втручання у права та законні інтереси ОСОБА_8 спрямований на встановлення фактичних обставин цієї справи, арештоване майно можливо використати як доказ обґрунтованості причетності або непричетності до будь-яких протиправних дій.
Визначальним в цій справі є те, що слідчий суддя місцевого суду наклав арешт на майно та автомобілі, які визнані речовими доказами для його збереження та проведення необхідних слідчих дій, грубих процесуальних порушень, які б вказували про безумовне скасування рішення слідчого судді, колегія суддів за результатами апеляційного розгляду не вбачає, законних та обґрунтованих підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає.
Виконуючи судову функцію з перегляду рішення слідчого судді місцевого суду у даній справі, колегія суддів апеляційного суду, неупереджено, виключно в межах своїх повноважень, відповідно до свідомого розуміння права та незалежно від стороннього впливу з будь-якої сторони, з дотриманням процедури розгляду справ даної категорії, в повній мірі надала всім учасникам, з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін, право та можливість надати пояснення, представити додаткові докази, спростувати доводи іншої сторони та довести переконливість своїх вимог.
Істотних порушень норм кримінального процесуального закону, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 309, 370 - 372, 376, 407, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 жовтня 2025 року про арешт майна в кримінальному провадженні, внесеного 01 жовтня 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060001690, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України - без змін.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4