Справа № 636/6560/24 Провадження № 2/636/1137/25
Дата
18 листопада 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб Харківської міської ради ( процесуальним правонаступником якого є Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради) про позбавлення батьківських прав,
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення його батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 28.08.2010 року, який був розірваний рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 19.02. 2015 року. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачкою та її чоловіком ОСОБА_6 та їх сумісною дитиною-сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10.06. 2019 року з відповідача на користь позивачки стягнуті аліменти на утримання дочки у розмірі частини з усіх видів доходу щомісяця до досягнення дитиною повноліття. Станом на 04.07.2024 заборгованість відповідача по сплаті аліментів становить 108 095,30 грн. за період з січня 2019 по червень 2024 року. Позивачка зазначає, що відповідач з 2013 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків - не спілкується з дитиною зовсім не цікавиться розвитком доньки, її здоров'ям, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовкою до самостійного життя, не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини. Декілька разів на рік відповідач телефонує дочці та вітає зі святами, однак з нею ( ОСОБА_1 ) відповідач не спілкується, точне його перебування їй не відомо. У зв'язку з чим вирішення питань щодо дитини, де потрібна згода двох батьків (в тому числі, й перереєстрація адреси місця реєстрації дочки за її фактичним місцем проживанням з нею) неможливе.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05.09.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд якої визначено провести в загальному позовному провадженні.
До суду 18.12.2024 року надійшла заява відповідача ОСОБА_2 , в якій він зазначає, що заперечує проти задоволення позову, просить відкласти розгляд справи для надання відповідних доказів щодо своїх заперечень, вказує, що був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки прописаний у м. Вовчанськ, що є активною зоною бойових дій, зараз перебуває на лікарняному, у зв'язку з чим просив відкласти розгляд справи.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 березня 2025 року задоволено клопотання представника третьої особи - Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб Харківської міської ради та замінено цю Службу на третю особу - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради.
15.04.2025 до суду через підсистему «Електронний суд» надійшли пояснення представника Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради Малько О.П. на позовну заяву ОСОБА_1 , в яких зазначено, що Департамент служб не підтримує позовні вимоги у зв'язку з тим, що не встановлено достатніх підстав для підстав для підтвердження умисної винної поведінки ОСОБА_2 щодо ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків. Також просить розглядати справу без участі представника Департаменту служб та відповідно до ч.5 ст. 19 СК України надає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 26.06.2025 року закрито підготовче провадження у справі та її розгляд призначено по суті.
Подалі позивачка ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутністю, позовні вимоги підтримала за заявленими підставами та просила їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився повторно, про час та місце розгляду справи був повідомлений відповідно до вимог ст.ст.128-130 ЦПК України, причини своєї неявки до суду не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи не надав, відзив на позовну заяву не подав.
Відповідно до приписів ст. 223 ЦПК України суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю учасників справи на підставі наданих доказів та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, ухваливши у справі заочне рішення.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 09.03.2011 року Комінтернівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції, актовий запис про народження № 185. Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 29.02. 2015 року (справа № 641/65/15-ц, провадження № 2/641/561/2015). Сторони проживають окремо один від одного.
Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 10.06. 2019 року (справа № 641/450/19) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 24.01.2019 року і до досягнення дитиною повноліття.
Як вбачається з копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів, наданого в.о. начальника Вовчанського відділу державної виконавчої служби у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції К. В'юнник станом на 04.07.2024 14:18 сукупний розмір заборгованості за період з січня 2019 року по червень 2024 року складає 108095,30 грн. За вказаний період боржником було сплачено аліменти з листопада 2019 по травень 2020 в розмірі 13577 грн., у лютому 2021 року -12700 грн., у липні 2021 - 3000 грн., у листопаді 2021 -3500 грн., у січні 2022 року -5000 грн.
Згідно копії довідки від 13.12.2018 17:21 про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Департаменту реєстрації Харківської міської ради ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 13.12.2018р.
Позивачка ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Позивачка вказує в позовній заяві, що з нею за вказаною адресою проживають чоловік ОСОБА_6 , (з яким зареєстровано шлюб 17.08.2019) їх син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дочка ОСОБА_3 , вихованням та утриманням якої також займається її чоловік. Позивачка зазначає, що відповідач з 2013 року самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків - не спілкується з дитиною зовсім не цікавиться розвитком доньки, її здоров'ям, не дбає про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовкою до самостійного життя, не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дитини. Декілька разів на рік відповідач телефонує дочці та вітає зі святами, однак з нею ( ОСОБА_1 ) відповідач не спілкується, точне його перебування їй не відомо. У зв'язку з чим вирішення питань щодо дитини, де потрібна згода двох батьків (в тому числі, й перереєстрація адреси місця реєстрації дочки за її фактичним місцем проживанням з нею) неможливе.
На підтвердження зазначеної позиції позивачкою надано до суду копію довідки Комунального закладу «Харківський ліцей №114 Харківської міської ради» від 08.07.2024 № 04-04/115, відповідно до якої батько учениці 8-А класу ліцею ОСОБА_3 - ОСОБА_2 контакту із ліцеєм не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, з вчителями не спілкується, батьківські збори не відвідує. Доньку до ліцею приводить і забирає мати, на виклики до ліцею приходить теж мати.
Згідно декларації № 0000-67Е9-Х63К24.04.2018 року на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , законним представником пацієнта є ОСОБА_1 .
З відповіді Управління превентивної діяльності Головного управління національної поліції в Харківській області від 29.07.2024 № 55аз/119-20/01-2024 вбачається, що згідно обліків відділу документального забезпечення та інформаційно-комунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» в Харківській області відносно громадянки ОСОБА_1 заяви та скарги щодо обмеження гр. ОСОБА_2 у спілкуванні з неповнолітньою донькою ОСОБА_3 до Головного управління національної поліції в Харківській області не надходили.
З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо недоцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що під час розгляду та вивчення наданих документів, та додатковому розгляду цього питання на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради, комісія не встановила достатніх підстав для підтвердження умисної винної поведінки батька та неможливості виправити ситуацію.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частина першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до частин першої, другої статті 3 Конвенції про права дитини права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Зокрема, вказаною нормою визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов'язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивача.
Під час вирішення такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров'я та психічного розвитку. Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайній спосіб впливу та захисту прав дитини.
Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20).
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У пунктах 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» судам роз'яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
У статті 12 Конвенції про права дитини встановлено, що держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, при чому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою під час будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.
Суд вважає, що обставини, на які посилається позивачка ОСОБА_1 як на підставу заявленого позову, а саме невиконання батьком батьківських обов'язків, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи. Позивачкою не надано належних і допустимих доказів умисного винного ставлення відповідача до невиконання своїх батьківських обов'язків, не доведено свідомого нехтування ним своїми обов'язками.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_1 не надано відповідно до вимог ст.ст.76-81 ЦПК України належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідач ОСОБА_2 умисно та злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 223, 259, 263-265,280, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей по Немишлянському району Департаменту служб Харківської міської ради ( процесуальним правонаступником якого є Департамент служб у справах дітей виконавчого комітету Харківської міської ради) про позбавлення батьківських прав.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 .
Третя особа: Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, адреса листування: 61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд.55
Суддя І.В. Карімов