Справа № 638/22880/25
Провадження № 2-а/638/548/25
Іменем України
08 грудня 2025 року м. Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
Головуючого судді Шишкіна О.В.,
за участю секретаря Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Голован Ярослав Ігорович, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
17 листопада 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє представник Голован Ярослав Ігорович, звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01 жовтня 2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 складено постанову №R105831 про вчинення адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 17000 гривень.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»), встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення правил військового обліку. Згідно з копією постанови №R105831 від 01.10.2025 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.
Позивач вважає постанову №R105831 від 01.10.2025 року протиправною та такою, що підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП - за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП та наголошує на тому, що він не порушував правила військового обліку.
З винесеною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною, винесеною з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим наполягає, що вона є такою, яка не відповідає дійсним обставинам справи та підлягає скасуванню, оскільки відповідач не обґрунтував її правомірність, будучи зобов'язаним доказувати правомірність свого рішення, будь-яких доказів щодо її правомірності не надав.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Харкова від 21 листопада 2025 року ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду з позовною заявою та відкрито провадження у справі.
01.12.2025 року представником відповідача Бабаєвим В.О., через «Електронний суд» було надано відзив на позовну заяву, відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що позивач 30.09.2025 року через Електронний кабінет звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою, в якій зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності за її відсутності в порядку статті 279 -9 Кодексу України про адміністративні правопорушення. 01.10.2025 року з огляду на дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винесено постанову № R105831 по справі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Відомості про це та сама постанова № R105831 містяться (відображаються) в Реєстрі та Електронному кабінеті, а тому є доступними для особи (надані та містяться в її розпорядженні).
04.12.2025 року представником позивача через «Електронний суд» було надано відповідь на відзив позовної заяви. В якій представник позивача зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази щодо направлення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його нез'явлення за викликом. В матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Постановою не конкретизовано яку конкретно норму порушено позивачем, що впливає на визначення правильності норм, які були порушені та відповідно унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності за порушення таких приписів.
Сторони у судове засідання не з'явилися про час дату та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, адміністративний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 у судове засідання не з'явився про час дату та місце судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.205 КАС України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
За наведених обставин, неприбуття сторін відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи.
Суд, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилались сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши матеріали справи, оцінивши ці докази в сукупності, визнає позов таким, що підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 01 жовтня 2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення №R105831 від 01 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, та на нього накладений штраф у розмір 17 000 грн.
Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст.37 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу»), встановлений абзацом сьомим частини третьої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим допустив порушення правил військового обліку.
Постанова не містить посилання на докази вчинення адміністративного правопорушення, пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис, на підставі яких суб'єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
З долучених до матеріалів справи доказів вбачається, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
До матеріалів справи долучений Витяг з Резерв+, з якого вбачається, місцем проживання ОСОБА_1 вказана адреса: АДРЕСА_1 .
З копії паспорту ОСОБА_1 вбачається, що позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 .
Приписами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-8 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно із ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення.
Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 у справі № 513/899/16-а.
Як встановлено ст. 278 КУпАП, орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Положеннями ст. 235 КУпАП України встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Відповідно до Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Положеннями абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У постанові начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 №R105831 від 01 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП міститься посилання на порушення позивачем саме абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з яким у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. При цьому, суть правопорушення викладена як «не став на військовий облік за новою адресою».
Суд звертає увагу, що конструкція статті 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачає поділ на частини та абзаци. Відтак, Суду не вдається можливим встановити, яку саме норму вказаного нормативно-правового акту порушено позивачем.
Постановою не конкретизовано яку конкретно норму порушено позивачем, що впливає на визначення правильності норм, які були порушені та відповідно унеможливлює притягнення до адміністративної відповідальності за порушення таких приписів.
З наданих стороною позивача доказів вбачається, що позивач значиться зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Так, у матеріалах справи відсутні докази щодо направлення на адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та його нез'явлення за викликом.
Доводи сторони відповідача про надання позивачем 30.09.2025 року через Електронний кабінет до територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви, в якій він зазначив, що не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення його до адміністративної відповідальності суд відхиляє, оскільки вони не підтверджуються наданими доказами.
Враховуючи викладене, в матеріалах справи відсутні докази, на підставі яких відповідач дійшов висновку про порушення ОСОБА_1 законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Крім того,суд не вбачає підстав для постановлення окремої ухвали, оскільки підчас дослідження в судовому засіданні доказів у справі, судом не встановлено достатніх та переконливих обставин, які би свідчили про порушення адвокатом процесуальних обов'язків.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачені наступні види адвокатської діяльності: 1. надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2. складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3. захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4. представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно з ч.1 ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» зазначені професійні права адвоката. Під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема: 1) звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб); 2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об'єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами; 3) ознайомлюватися на підприємствах, в установах і організаціях з необхідними для адвокатської діяльності документами та матеріалами, крім тих, що містять інформацію з обмеженим доступом; 4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку; 6) бути присутнім під час розгляду своїх клопотань і скарг на засіданнях колегіальних органів та давати пояснення щодо суті клопотань і скарг; 7) збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їх згодою; 8) застосовувати технічні засоби, у тому числі для копіювання матеріалів справи, в якій адвокат здійснює захист, представництво або надає інші види правничої допомоги, фіксувати процесуальні дії, в яких він бере участь, а також хід судового засідання в порядку, передбаченому законом; 9) посвідчувати копії документів у справах, які він веде, крім випадків, якщо законом установлено інший обов'язковий спосіб посвідчення копій документів; 11) користуватися іншими правами, передбаченими цим Законом та іншими законами.
Таким чином, подання адвокатом адвокатського запиту, клопотання, позовної заяви є професійним правом адвоката, у зв'язку із наданням правової допомоги на підставі договору про надання правової допомоги позивачу.
Постановою ІНФОРМАЦІЯ_1 №R105831 від 01.10.2025 року прямо передбачено право ОСОБА_1 на її оскарження.
Таким чином, у ОСОБА_1 є всі підстави для звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до ст.45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: - подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; - подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; - необґрунтоване або штучне об'єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; - узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.
У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Відповідно до висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 10.09.2021 року у справі № справа №766/20776/17 провадження № К/9901/10663/19: «п.23. Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ, необґрунтованого перевантаження роботи суду. п.25. Колегія суддів зауважує, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу. п.27. Водночас вирішення питання про наявність чи відсутність факту зловживання віднесене на розсуд суду, що розглядає справу.»
Безпідставними є доводи відповідача про те, що позивач надав заяву про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності, з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу було винесено постанову № R105831 по справі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки вони не підтверджуються належними доказами. Також суд зазначає, що безпідставними є доводи представник відповідача про порушення адвокатом процесуальних обов'язків, оскільки він звернувся до суду як з даним адміністративним позовом, із клопотанням про поновлення пропущених процесуальних строків, ввівши в оману суд як в частині поважності пропуску таких строків, так і в частині наявності підстав для позову, суд вважає, що такі доводи є припущеннями та свідчать про незгоду з позовними вимогами позивача, проте не свідчить про порушення адвокатом процесуальних обов'язків.
Підсумовуючи, суд зазначає, що усі доводи представника відповідача про порушення процесуальних обов'язків адвокатом ґрунтуються виключно на припущеннях та сформовані на підставі суб'єктивної оцінки а тому, за відсутності достатніх, переконливих та достовірних обставин, які би свідчили про порушення процесуальних обов'язків адвокатом, не можуть бути підставою для постановлення окремої ухвали.
З урахуванням викладених обставин, враховуючи відсутність доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова №R105831 від 01.10.2025 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку із задоволенням позову суд дійшов висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат по сплаті судового збору у сумі 605,60 гривень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 72-78, 242, 243, 244, 246, 286 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №R105831 від 01 жовтня 2025 року по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Головуючий суддя: О.В. Шишкін