справа № 462/5003/25
09 грудня 2025 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові кримінальне провадження № 42025142080000056, відомості про яке внесено 08.05.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань про обвинувачення
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Львова, українця, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, суд
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим, Пустомитівським районним судом Львівської області від 08.12.2022 року (справа № 450/3240/22) за ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 70 КК України, до покарання у виді 6 років та 6 місяців позбавлення волі, в подальшому, 07.06.2024 року останнього було, на підставі ст.81-1 КК України умовно достроково звільнено від відбуття покарання для проходження військової служби у військову частину НОМЕР_1 за контрактом та встановлений адміністративний нагляд на 12 місяців, востаннє вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2025 року (справа №450/143/25) ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, однак на шлях виправлення не став, та 12.04.2025 року, у період часу з 01:57 год. до 01:59 год., достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, перебуваючи на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7, а саме на території ЖК «Ріел», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, діючи повторно, таємно, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав з будівельного майданчика, кабель ВВГ нгд - 5х6 в кількості 200м. загальною вартістю 30026,09 гривень без ПДВ, завдавши потерпілому ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» збитків на вказану суму. Викраденим майном, ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Крім цього, продовжуючи свій злочинний умисел на заволодіння чужим майном, 14.04.2025 року у період часу з 23:51 год. до 23:53 год. ОСОБА_4 , достовірно знаючи про те, що в Україні введено та діє правовий режим воєнного стану, перебуваючи на будівельному майданчику, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7, а саме на території ЖК «Ріел», маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою власного збагачення, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, діючи таємно, впевнившись, що за його діями ніхто із сторонніх осіб не спостерігає, шляхом вільного доступу, викрав з будівельного майданчика, кабель ВВГ нгд - 3х1.5 - в кількості 500м. загальною вартістю 10077,82 гривень без ПДВ, завдавши потерпілому ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» збитків на вказану суму. Викраденим майном, ОСОБА_4 розпорядився на власний розсуд.
Внаслідок вказаних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілому ТзОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» було завдано збитків на загальну суму 40 103, 91 гривень без ПВД.
У зв'язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 на підставі Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, зі змінами, внесеними згідно з Указом Президента України №573/2022 від 12.08.2022, зі змінами, внесеними згідно Указу Президента України №271/2024 від 06.05.2024, у зв'язку із вторгненням російської федерації на територію України, злочин вважається вчиненим в умовах воєнного стану.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю та підтвердив, що відомості, викладені в обвинувальному акті, відповідають дійсності. У своїх показах вказав, що вночі 12.04.2025 року та 14.04.2025 року переліз через огорожу і викрав електричні кабелі, які були в бухтах, їх реалізував, а виручені кошти витратив на власні потреби. Шкодує про вчинене і має намір відшкодувати шкоду.
Представник потерпілого ТОВ «РІЕЛ ЕНЕРГО» ОСОБА_5 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяви, в яких просила суд розглянути справу без її участі, призначити покарання на розсуд суду. Вказала, що матеріальна шкода обвинуваченим не відшкодована.
Враховуючи те, що учасники судового розгляду не оспорюють обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам судового провадження положення ст. 349 КПК України, ухвалив провести судовий розгляд даної справи щодо всіх її обставин із застосуванням правил ч.3 ст. 349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження інших доказів у справі, оскільки на цьому не наполягали учасники судового розгляду, а фактичні обставини справи ніким не оспорювалися.
При цьому судом з'ясовано правильність розуміння обвинуваченим обставин щодо недоцільності дослідження доказів, добровільність його позиції та роз'яснено вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, що у такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Відповідно до п. 6 розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Стосовно спрощення кримінального правосуддя» рекомендується, що оскільки при процедурі «заява підсудного про визнання вини» від обвинуваченого вимагається явка до суду на ранній стадії провадження, щоб заявити в суді публічно чи приймає він чи спростовує обвинувачення проти себе, то суд в таких випадках має вирішувати, обійтися без всього процесу розслідування або його частини чи негайно перейти до розгляду особи правопорушника, ухвалення вироку та, по можливості, вирішення питання щодо компенсації.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Допитавши обвинуваченого, який свою винуватість у пред'явленому обвинуваченні визнав повністю, дослідивши дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що вина ОСОБА_4 доведена повністю, дії обвинуваченого органом досудового розслідування кваліфіковано вірно, так як обвинувачений вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинено повторно, в умовах воєнного стану, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 185 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для його виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому виду та міри покарання суд враховує загальні засади призначення покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення кримінального покарання» визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченому це щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, судом не встановлені обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує ступінь тяжкості скоєних кримінальних правопорушень, передбачені ч. 4 ст. 185 є тяжким злочином, вчинені умисно, повторно, в умовах воєнного стану, дані про особу обвинуваченого, а саме те, що раніше неодноразово судимий, не являється особою з інвалідністю, неодружений, офіційно не працює, на обліках медичному центрі превенції та терапії узалежнень чи психоневрологічному диспансері не перебуває /матеріали кримінального провадження а.с.122, 124/, що свідчить про його осудність, вчинив нові злочини, маючи невідбуту частину покарання за попередніми вироками. Також, суд враховує, що кримінальними правопорушеннями матеріальна шкода не відшкодована.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також те, що обвинувачений розкаявся у вчинених кримінальних правопорушень, суд приходить до переконання, що обвинуваченому слід обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення, що є достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання, запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Поряд з цим, ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 28.05.2024 року (справа №466/5698/24) на підставі ст. 81-1 КК України для проходження військової служби за контрактом, ОСОБА_4 був звільнений умовно-достроково від відбування покарання у виді позбавлення волі за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.12.2022 року (справа № 450/3240/22), яким останній був засуджений за ч.2 ст. 15 - ч.4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 70 КК України до покарання у виді 6 років та 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Відповідно до ч. 3 ст. 81-1 КК України у разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає такій особі покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.
Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14.12.2022 року (справа №466/2828/22) ОСОБА_4 був засуджений за ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком на 1 рік, та за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2025 року (справа №450/143/25) ОСОБА_4 був засуджений за ч.1 ст. 309 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, які обвинуваченим не відбуті, суд приходить до висновку про необхідність при призначенні ОСОБА_4 остаточного покарання застосувати вимоги ч.1 ст. 71 КК України та положення ст. 72 КК України і призначити остаточне покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попередніми вироками із розрахунку, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_4 положень ст. 69 КК України суд не вбачає, зі огляду на відсутність у кримінальному провадженні сукупності обставин, що пом'якшують та істотно знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Процесуальні витрати у справі відсутні.
На підставі ч.9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів вирішується судом при ухваленні судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.
Відтак, питання про долю речового доказу слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Відповідно до ст. 72 КПК України, суд вважає необхідним зарахуватиОСОБА_4 у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 03.07.2025 р., тобто фактичного затримання.
Застосований до ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, не вирішується судом при ухваленні вироку, оскільки обвинувачений перераховується за Яворівським районним судом Львівської області.
Керуючись ст. 50, 65-67, 71, 72, 81-1, 185 КК України, ст. 100, 368, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд
ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 /п'яти/ років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.12.2022 року (справа № 450/3240/22) у виді 4 років 6 місяців 12 днів позбавлення волі, за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 14.12.2022 року (справа №466/2828/22) у виді позбавлення волі на строк 2 роки та на підставі ст. 75 КК України був звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленим іспитовим строком на 1 рік, а також за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2025 року (справа №450/143/25) у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки, які невідбуті, із врахуванням положень складання покарань відповідно до вимог ст. 72 КК України та призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , остаточне покарання за сукупністю вироків у виді 5 (п'яти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно п.4 ч.1 ст. 72 КК України додаткове покарання за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.12.2022 року (справа № 450/3240/22) щодо конфіскації майна ОСОБА_4 - виконувати самостійно.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , обчислювати з дня ухвалення вироку, тобто з 09.12.2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати в строк покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строк попереднього ув'язнення з 03.07.2025 року до 09.12.2025 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Речовий доказ: компакт-диск, на якому знаходяться відеозаписи за 12.04.2025р. та 14.04.2025р. з камер відеоспостереження будівельного майданчику ЖК «Ріел», що за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7 - залишити при матеріалах справи (а.с.60).
Вирок може бути оскаржений шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення учасниками процесу до Львівського апеляційного суду через Залізничний районний суд м. Львова.
Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя: ОСОБА_1