Справа №443/368/25
Провадження №1-кп/443/74/25
іменем України
09 грудня 2025 року місто Жидачів
Жидачівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження (внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за реєстраційним №12025141130000080 від 29.01.2025) стосовно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ходорів Жидачівського району Львівської області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, непрацюючого, на час вчинення діяння - студента 4 курсу заочної форми навчання Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені Степана Ґжицького, неодруженого, раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 , -
встановив:
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
ОСОБА_3 18.01.2025 близько 22 год 00 хв, перебуваючи неподалік кафе «Прага», що за адресою: м. Ходорів, вул. Шевченка 106 Стрийського району Львівської області, під час раптового виниклого словесного конфлікту, на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_6 , маючи прямий умисел, направлений на спричинення тілесного ушкодження, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, реалізовуючи свій злочинний умисел на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_6 , наніс один удар кулаком правої руки в ділянку обличчя. У подальшому, під час шарпанини, яка відбувалась між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 обоє повалились на тротуар та ОСОБА_3 продовжуючи спричиняти тілесні ушкодження потерпілому затиснув передпліччям лівої руки шию ОСОБА_6 і кулаком правої руки хаотично продовжив наносити удари в ділянку обличчя та тулуба. Після чого своїх протиправних дій не припинив і продовжуючи спричиняти тілесні ушкодження схопив ОСОБА_6 обома руками за верхню частину тулуба підняв його та здійснив кидок через ліве плече на проїжджу частину дороги та продовжуючи свої злочинні дії направлені на нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_6 кулаками обох рук продовжив наносити удари по обличчі. Внаслідок вчинення таких неправомірних дій ОСОБА_3 спричинив потерпілому ОСОБА_6 тілесні ушкодження у вигляді міжвиросткового перелому правої великогомілкової кістки, що відповідно до висновку судово-медичної експертизи відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я.
Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений - частина 1 статті 122 КК України.
Позиція сторін щодо обсягу та порядку дослідження доказів.
У судовому засіданні прокурор, зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, вважає за доцільне не здійснювати дослідження доказів щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, які сторонами не оспорюються, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням його характеризуючих даних.
Обвинувачений вину по пред'явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 246 КК України, визнав повністю, ствердив суду, що він не оспорює обставини кримінального правопорушення, правильно розуміючи їх зміст і наслідки такої позиції, яка є добровільною, та не заперечує проти встановленого прокурором порядку дослідження доказів.
Захисник підтримав позицію обвинуваченого та не заперечив проти встановленого прокурором порядку дослідження доказів.
Потерпілий та його представник у судове засідання не прибули, хоч про дату, час і місце його проведення повідомлені належним чином, однак потерпілий подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Застереження щодо обсягу та порядку дослідження доказів.
Суд, зважаючи на думку учасників судового провадження, з'ясувавши, що ними не оспорюються обставини кримінального провадження та правильно розуміється зміст цих обставин, переконавшись у добровільності такої позиції та роз'яснивши їм процесуальні наслідки зазначених дій, передбачені частиною 2 статті 394 КПК України, визнає недоцільним дослідження доказів щодо зазначених обставин, що відповідає вимогам частини 3 статті 349 КПК України.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 , дані ним у судовому засіданні.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 надав суду показання, за змістом яких 18.01.2025 він разом зі своєю дівчиною та друзями відпочивали у кафе «Прага». Після відпочинку він виявив свою дівчину у сльозах та з'ясував, що її образив невідомий йому хлопець. У подальшому при з'ясуванні з цим хлопцем обставин вони почали шарпатися, штовхатися і він його ударив, від чого почалася бійка, у ході якої він наніс згаданому хлопцю тілесні ушкодження, які узгоджуються тими, що зазначені у обвинувальному акті. Щиро кається у вчиненому, розуміє протиправність своїх дій. Його дії були під впливом емоцій. Він приїжджав у лікарню, просив вибачення, мав намір добровільно врегулювати питання відшкодування шкоди, однак вимога потерпілого щодо відшкодування була нездійсненною. Цивільний позов визнає частково, у сумі 40 000,00 грн.
Висновки.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, суд вважає доведеним факт спричинення ОСОБА_3 потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України.
Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченому.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 66 КК України).
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважає на вимоги статті 65 КК України та роз'яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7.
Так, обвинувачений ОСОБА_3 , вчинив умисне кримінальне правопорушення, яке відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином.
Обвинувачений позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, раніше не судимий.
Таким чином, об'єктивно з'ясувавши всі обставини в їх сукупності, вирішивши питання, передбачені статтею 368 КПК України та врахувавши обставини, передбачені статтею 65 КК України, зокрема, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення; особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, раніше не судимий; обставини, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують, а також взявши до уваги фактичні обставини справи, спосіб вчинення кримінального правопорушення і його мотиви, форму вини, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкції частини 3 статті 246 КК України у виді обмеження волі.
Інші передбачені санкцією частини 3 статті 246 КК України види покарання, а саме: виправні роботи - не можуть бути призначені обвинуваченому в силу відсутності у нього офіційного місця працевлаштування, а позбавлення волі є надто суворим покаранням з огляду на встановлені судом обставини кримінального провадження та не відповідатиме меті покарання.
Водночас, враховуючи обставини кримінального провадження, особу обвинуваченого, який раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та навчання, а також зважаючи на посткримінальну поведінку обвинуваченого (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), яка є виключно позитивною та свідчить про усвідомлення ним негативності вчиненого суспільно небезпечного діяння і готовність нести кримінальну відповідальність, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 без ізоляції його від суспільства і вважає за можливе, на підставі статті 75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов'язків, передбачених частиною 1 статті 76 КК України.
Вирішення судом цивільного позову.
Цивільним позивачем - потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов до цивільного відповідача (обвинуваченого у кримінальному провадженні) ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення (а.с.17), у якому ОСОБА_6 просить стягнути на свою користь з ОСОБА_3 майнову шкоду в сумі 40 034,28 грн, моральну шкоду у сумі 100 000,00 грн, судові витрати в розмірі 30 000,00 грн.
В обґрунтування позову покликається на те, що ОСОБА_3 вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КК України, завдав йому травми, які згідно висновку експерта характеризуються середньою важкістю. Дана травма у вигляді міжвиросткового перелому правої в/гомілкової кістки не тільки кардинально вплинула на його здоров'я, але повністю змінили ритм його життя, позбавивши до сьогоднішнього часу можливості повноцінного руху та наявності повсякденного болю в коліні і нозі в цілому. На час, коли ОСОБА_3 вчинив злочин щодо його життя та здоров'я, він працював на посаді менеджера по інтернет маркетингу з просування сайтів та мав можливість повністю себе забезпечити фінансово. На сьогоднішній час він змушений терпіти гострі болі коліна, обмежений в пересуванні, зобов'язаний навідуватись постійно до лікарів з метою проведення оглядів та проведення процедур реабілітації, приймати знеболюючі та таблетки для загоювання рани. Все це вкрай негативно впливає на його фізичний та емоційний стан, він перервав свої повсякдені комунікації, змушений був до сьогоднішнього часу покинути роботу, перервавши усі свої ділові зустрічі, лишився повноцінного сну, в нього почались, в тому числі, і головні болі, які могли бути спричинені ударами в обличчя та голову ОСОБА_3 та перенесеними переживаннями, а відтак він не тільки від злочину отримав психологічний стрес, матеріальні збитки, але і недоотримав належного заробітку. Моральна шкода в його випадку полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача та в його психологічних переживаннях, неможливістю виконувати свою роботу, постійних болях в нозі, неможливістю продовжувати повноцінне життя за необхідності перебування в медичних закладах та складом фізичних ушкоджень, неможливістю повноцінного харчування та відвідування виробничих і сімейних заходів. Такі протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_3 призвели до того, що він сильно душевно хвилювалась у зв'язку з втратою здоров'я, неможливістю повноцінного пересування, зайняття спортом та прогулянками, повноцінного заробітку, неможливістю повноцінного сну, підвищення тиску, болі голови, загострення хвороби, почались душевні страждання, він був позбавлений фізичної можливості належним чином приймати участь у суспільному житті, наглядати за своїми старими батьками. Завдану моральну шкоду оцінює у 100 000,00 грн. Така сума визначена з врахуванням і необхідності проходження в подальшому медико-терапевтичного відновлення.
Захисник подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.45-53), в обґрунтування якого покликаючись на те, що поведінка потерпілого була провокативною та саме він створив відповідну обстановку, допустивши при цьому грубу необережність, яка проявилася в образі ОСОБА_7 , що в кінцевому результаті призвело до вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення та до наслідків у вигляді тілесних ушкоджень. Позивачем до позову не долучено жодного доказу, що станом на 18.01.2025 року він працював, які в нього були доходи, яку суму заробітку він недоотримав, яким саме чином отримані тілесні ушкодження унеможливили виконання ним роботи, яка фактично не потребує застосування якоїсь надзвичайної фізичної сили і так далі. Позивач представив фіскальні чеки на загальну суму 13 750,38 грн, частина з яких є нечитабельними та взагалі не можна зрозуміти, які саме препарати куплені та за яку суму. Навіть такі фіскальні чеки є неналежними доказами на підтвердження понесення позивачем відповідних витрат, оскільки з таких не вбачається, хто такі ліки придбав, чи такі приписувалися лікарями позивачу, чи вживання таких ліків пов'язано безпосередньо з подією, яка мала місце 18.01.2025 року та отриманого тілесного ушкодження у вигляді міжвиросткового перелому правої великогомілкової кістки і так далі. Позивачем не представлено суду жодних доказів на підтвердження завдання йому моральної шкоди, а його обгрунтування зводиться до цитування стандартних фраз, які знову ж таки нічим не підтверджені. Моральну суму в розмірі 100000 грн. відповідач вважає такою, яка не відповідає принципам рівності, поміркованості, розумності, справедливості та яка спрямована до безпідставного збагачення позивача. Тим не менше ОСОБА_3 пропонував в якості відшкодування шкоди ОСОБА_6 суму в розмірі 40 000 грн., яка на нашу думку є цілком розумною та справедливою, однак від такої останній відмовився.
Цивільний позивач у судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позову у повному обсязі.
Представник цивільного позивача у судове засідання повторно не прибув, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Цивільний відповідач ОСОБА_3 та його представник (захисник) позов визнали частково, а саме визнають розмір відшкодування завданої шкоди у сумі 40 000,00 грн.
Суд, заслухавши аргументи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали справи в частині цивільного позову, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, доходить висновку, що цивільний позов у кримінальному провадженні підлягає до задоволення частково виходячи з такого.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина 1 статті 16 ЦК України).
Згідно з положеннями частини 2 статті 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов, зокрема до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень частини 1 статті 129 КПК України ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Згідно з приписами частини 1 та 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
За змістом частин 1-3 статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (частина 1 та 2 статті 1167 ЦК України).
Згідно з приписами частини 4 статті 1193 ЦК України суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
У судовому засіданні беззаперечно встановлено, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КК України, а саме: спричинив потерпілому ОСОБА_6 середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Надавши оцінку доданим до позовної заяви доказам на підтвердження її обґрунтованості, суд зазначає, що квитанції частково дозволяють встановити, за які саме послуги здійснювалася оплата, а саме: 7 200,00 грн - МРТ колінних суглобів, консультація лікаря-рентгенолога (а.с.18), а також які товари придбавалися, а саме: товари медичного характеру на суми 382,80 грн, 2 310,00 грн, 1 498,00 грн, (а.с.18), 1 380,00 грн (а.с.20), 469,78 грн (а.с.21). Всього на загальну суму 13 232,58 грн. Зазначені послуги та медикаменти за своїм призначенням узгоджуються з отриманим потерпілим тілесним ушкодженням, а відтак суд приймає такі як доказ розміру завданої потерпілому майнової шкоди обвинуваченим.
Інші квитанції, а саме: квитанція на суму 2 078,00 грн (а.с.18) - не містить у собі інформації про призначення платежу, квитанції на суму 7 200,00 грн (а.с.20), на суму 1 490,00 грн та 2 310,00 грн (а.с.21) - є тими ж самими квитанціями, що на а.с.18 і які враховані судом. Одна з квитанцій, а саме на а.с.21 - нечитабельна. За наведених обставин суд визнає ці квитанції неналежними доказами.
Доданий до позовної заяви план лікування на загальну суму 17 400,00 грн не відповідає критеріям належності та допустимості доказу, оскільки такий не містить особистого підпису уповноваженої особи, який його видав, а також не свідчить про те, що потерпілий пройшов цей курс лікування, відтак суд не бере його до уваги.
Окрім наведеного, суд вважає необґрунтованими аргументи позивача щодо недотриманого ним заробітку, оскільки на їх підтвердження не надано жодного належного та допустимого доказу працевлаштування потерпілого та отримуваного ним доходу.
Таким чином, суд доходить переконання, що обґрунтованим розміром завданої потерпілому майнової шкоди є сума 13 232,58 грн, відтак майнова шкода підлягає стягненню частково.
Суд погоджується з аргументами цивільного позивача (потерпілого) у тому, що він зазнав фізичного болю і душевних страждань у зв'язку протиправною поведінкою щодо нього та ушкодженням його здоров'я. Зазначені обставини належним чином обґрунтовані та підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак суд доходить висновку, що потерпілому була завдана обвинуваченим і моральна шкода.
Суд зважає на роз'яснення, викладені у пунктах 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з якими під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Отже, поняттям «моральна шкода» охоплюються негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів. Фізичні страждання - це фізичний біль, функціональний розлад організму, зміни в емоційно-вольовій сфері, інші відхилення від звичайного стану здоров'я, які є наслідком дій (бездіяльності), що посягають на немайнові блага або майнові права громадянина.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
При цьому суд враховує, що моральну шкоду зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Визначаючи розмір завданої ОСОБА_6 моральної шкоди, суд враховує характер кримінального правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, що призвели до негативних змін у житті потерпілого, тяжкість вимушених змін у його звичайному способі життя, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тому доходить переконання про наявність обґрунтованих підстав для відшкодування ОСОБА_6 завданої моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Зазначений розмір відшкодування моральної шкоди, на переконання суду, відповідає засадам розумності та справедливості та буде не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілого, і не призведе до його безпідставного збагачення.
Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, цивільний позов слід задовольнити частково.
Щодо питання стягнення з відповідача на користь позивача судових (процесуальних) витрат у сумі 30 000,00 грн, суд зазначає таке.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін (п. 21 додаткової постанови ВП ВС від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Тобто, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг і виконаних робіт; ціну позову та/або значення справи для сторони.
Обов'язковим переліком документів, які підтверджують витрати на професійну правову допомогу, незалежно від юрисдикції спору є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з позначкою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо).
КПК не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, у тому числі на правову допомогу, що входить до предмета доказування в кримінальному провадженні. Залишення судом без розгляду вимоги представника потерпілого про стягнення витрат на правову допомогу, понесених за час судового провадження, не є істотним порушенням вимог КПК, оскільки не впливає на вирішення питання щодо кримінально-правової кваліфікації, доведеності винуватості, призначення покарання та не може бути єдиною підставою для скасування чи зміни ухвалених судових рішень.
Проте у матеріалах кримінального провадження, окрім ордеру (а.с.16), відсутні будь-які документи, з яких можна дійти висновку про здійснення потерпілим процесуальних витрат, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу, а саме: договір про правничу допомогу, розрахунок вартості правових послуг, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги в цьому кримінальному провадженні, з урахуванням критеріїв дійсних адвокатських витрат, їх необхідності та розумності.
За таких обставин, суд не знаходить підстав для задоволення указаних вимог потерпілого.
Такий висновок повністю узгоджується з правовим висновком, зробленим колегією суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 27.10.2022 у справі № 753/10228/20 (провадження № 51-5868км21).
Аналогічна правова позиція міститься у постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15.05.2024 у справі № 129/2809/19.
Мотиви ухвалення інших рішень.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.
Процесуальних витрат на залучення експерта не понесено.
Підстав для обрання запобіжного заходу обвинуваченому суд не вбачає.
Керуючись статтями 368, 371, 374 КПК України, суд -
ухвалив:
ОСОБА_3 визнати винуватим по пред'явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КК України, і призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 відшкодування завданої майнової шкоди у сумі 13 232,58 грн, відшкодування завданої моральної шкоди у сумі 30 000,00 грн, а всього 43 232 (сорок три тисячі двісті тридцять дві) грн 58 коп.
Речові докази, а саме: компакт-диск з камер відеоспостереження з кафе «Прага» - залишити при матеріалах кримінального провадження.
Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Жидачівський районний суд Львівської області.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку (його повний текст) негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1