Справа № 461/10169/25
Провадження № 1-кс/461/7407/25
про застосування запобіжного заходу
05.12.2025 м. Львів
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Бартатів Городоцького району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з вищою економічною освітою, священника храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Кам'янобрід Яворівського району, розлученого, має двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., та повнолітню доньку ОСОБА_8 , 2005 р.н., інваліда ІІІ групи, військовозобов'язаного, раніше не судимого,
у кримінальному провадженні, внесеному 03.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000001261, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України,-
05.12.2025 старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 , за погодженням прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням, в якому просить застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів, без визначення розміру застави.
Клопотання обґрунтовує тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що 03.12.2025 приблизно о 20 год. 25 хв. водій ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «BMW Х5», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по автодорозі «Львів-Шегині», у с. Бартатів Львівського району, в напрямку до м. Львова, грубо порушив вимоги Розділу 1 п.1.5 «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»; Розділу 2 п.2.3 б) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п.2.3 д) «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху»; п.2.9 а) «водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»; Розділу 10 п.10.1 «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»; Розділу 14 п.14.2 в) «перед початком обгону водій повинен переконатися в тому, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані» Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001, які виразилися в тому, що він керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, виконуючи маневр обгону попутного транспортного засобу не переконався у його безпечності, а саме, що смуга зустрічного руху, на яку він буде виїжджати, вільна від транспортних засобів на достатній для обгону відстані, та здійснив виїзд на смугу зустрічного руху, де відбулося зіткнення із автомобілем «Ravon R2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_9 , який рухався в напрямку до м. Городок Львівського району.
В результаті порушення водієм ОСОБА_5 Правил дорожнього руху відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої водій ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження від яких загинув.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
03.12.2025 відомості за вказаним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000001261, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
04.12.2025 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
У вчиненні зазначеного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Бартатів Львівського (Городоцького) району Львівської області, українець, громадянин України, з вищою освітою, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця пригоди від 03.12.2025 та додатками до нього, показами свідків та іншими матеріалами кримінального провадження.
Встановлено, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років, в результаті його дій, які виразилися в грубому порушенні Правил дорожнього руху, а саме керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння настали непоправні наслідки у вигляді спричинення смерті потерпілому, шкода потерпілим не відшкодована, такий при наявності захисника усвідомлює суворість покарання, яке може бути йому призначено за умови доведення вини у вчиненні інкримінованого злочину.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на термін від п'яти до десяти років, законодавчу заборону на застосування вимог ст.75 КК України при призначенні покарання за інкримінований йому злочин, вагомість та обґрунтованість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, вік та стан здоров'я підозрюваного, є підстави вважати про наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
Так, неможливість запобігання у межах кримінального провадження ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України - переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на термін від 5 до 10 років, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі, що унеможливить прийняття законного рішення у розумні строки.
Орган досудового розслідування вважає, що існує ризик, передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме незаконного впливу підозрюваним на потерпілих, свідків, експертів у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни, наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. Разом з цим, у кримінальному провадженні триває виконання судово-медичної та судових інженерно-транспортних експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 з метою створення перешкод слідству та встановленню об'єктивної істини у справі, з метою подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.
Крім цього, на підставі п.2 ч.4 ст.183 КПК України при застосуванні запобіжного заходу просить не визначати підозрюваному розмір застави.
Зважаючи на викладене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків як підозрюваного, щодо нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, без визначення розміру застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу підозрюваного, тяжкість вчинення кримінального правопорушення, а також суспільну небезпеку злочину та обставини його вчинення, запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного не в силі.
Обмеження конституційних прав підозрюваного ОСОБА_5 є виправданим, оскільки останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, в результаті якого одна особа загинула.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з підстав, наведених у ньому та просив задовольнити. Вказав, що підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та існують ризики, передбачені ст.177 КПК України. Вважає, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні. Додатково зазначив, що органом досудового розслідування встановлено, що в період вчинення інкримінованих дій ОСОБА_5 перебував в стані алкогольного сп'яніння (вміст алкоголю в крові - 1,5‰). Звертає увагу, що до цієї категорії кримінальних правопорушень існує законодавча заборона на застосування положень ст.75 КК України при призначенні покарання. Просить врахувати, що в результаті дій ОСОБА_5 , які виразилися в грубому порушенні Правил дорожнього руху, настала смерть потерпілого, а ще одна потерпіла перебуває в лікарні з тілесними ушкодженнями, ступінь тяжкості яких на даний час ще не встановлений.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання сторони обвинувачення, просив застосувати до підозрюваного запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає, що органом досудового розслідування не обґрунтовані ризики позапроцесуальної поведінки підозрюваного та такі є лише припущеннями. Просить врахувати, що ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, сім'ю, проживає з матір'ю, батьком, який є інвалідом ІІІ групи, та братом, який є інвалідом ІІІ групи, має двох дітей, які проживають з матір'ю, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці. Окрім цього, підозрюваний має незадовільний стан здоров'я, в 2015 році переніс інсульт та постійно потребує стаціонарного лікування 2-3 рази на рік, що унеможливлює застосування до останнього запобіжного заходу тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника, просив застосувати запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою. Зазначив, що шкодує за вчинене, готовий допомогати матеріально та морально потерпілим. Додатково пояснив, що з вищою економічною освітою, є священником храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Кам'янобрід Яворівського району, отримує заробітну плату в розмірі 10000 грн на місяць та пенсію, розлучений, має двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., та повнолітню доньку ОСОБА_8 , 2005 р.н., інвалід ІІІ групи.
Заслухавши думку прокурора, захисника та підозрюваного, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до такого висновку.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням ГУ НП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному 03.12.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025140000001261, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, 04.12.2025 о 01:38 год. ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України.
04.12.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру в порушенні правил безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_9 , тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Згідно змісту статей 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Згідно положень ст.178 КК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно правової позиції викладеній у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року по справі «Харченко проти України» (п. 80), при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, яке у відповідності до положень ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину, за вчинення якого передбаченого покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Положеннями ч.1 ст.75 КК України встановлено заборону звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керувала транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали долучені до клопотання, а саме:
- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, згідно якого 03.12.2025 внесені відомості у кримінальному провадженні №12025140000001261, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України;
- протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 03.12.2025;
- протокол затримання ОСОБА_5 у порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення від 04.12.2025;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №002483 від 03.12.2025, згідно якого ОСОБА_5 перебуває в стані алкогольного сп'яніння;
- протокол отримання зразків для експертизи від 04.12.2025;
- протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 04.12.2025,
вважаю, обґрунтованою пред'явлену ОСОБА_5 підозру, про що свідчать додані до клопотання копії матеріалів кримінального провадження, які з достатньою імовірністю підтверджують існування «розумної підозри» щодо причетності особи до вчинення інкримінованого злочину, в межах розслідування якого ставиться питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, слідчий суддя дійшов висновку, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, які містяться в клопотанні слідчого, а документи, які містять такі дані, надані до суду разом з клопотанням. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на наявні в матеріалах провадження дані слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України.
Більше того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», наведеного в п.175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, №182).
При цьому слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведення винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину і правильності кваліфікації його дій, слідчим суддею під час розгляду зазначеного клопотання не вирішувалися, оскільки це є предметом дослідження досудового розслідування і судового розгляду справи по суті.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Під час перевірки наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у кримінальному провадженні щодо підозрюваного ОСОБА_5 , слідчий суддя дійшов наступних висновків.
Ризик переховування від органу досудового розслідування/суду обумовлюється серед іншого можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Кримінальне правопорушення, у якому обґрунтовано підозрюється ОСОБА_5 передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років, а тому страх та невідворотність в майбутньому покарання за вчинене ним діяння, може спонукати останнього перебуваючи на волі ухилитися від органів досудового розслідування, суду з метою уникнення покарання. Тяжкість ймовірного покарання та суворість можливого вироку особливо сильно підвищують ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Водночас, слідчий суддя враховує, що звільнення від відбування покарання з випробуванням за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України положеннями чинного КК України не передбачено.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Слідчий суддя вважає доведеним ризик того, що ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні шляхом їх переконання, залякування чи схиляння їх до зміни наданих ними показань, узгодження своїх показань з показаннями вказаних осіб. У зв'язку з наведеним, при обранні підозрюваному запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, такий буде мати можливість впливати на свідків з метою спонукання давати неправдиві показання, чим перешкоджатиме встановленню всіх обставин кримінального правопорушення.
Разом з цим, у кримінальному провадженні триває виконання судово-медичної та судових інженерно-транспортних експертиз, а відтак підозрюваний ОСОБА_5 з метою створення перешкод слідству та встановленню об'єктивної істини у справі, з метою подальшого уникнення від передбаченої законом відповідальності, може незаконно впливати на експертів у даному кримінальному провадженні.
При встановленні наявності ризику впливу свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
Таким чином прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.1, 3 ч.1 ст.177 КПК України.
При обранні запобіжного заходу, слідчим суддею враховуються дані про особу підозрюваного, якому станом на дату розгляду клопотання виповнилося 44 роки, такий з вищою економічною освітою, священник храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Кам'янобрід Яворівського району, проживає з матір'ю, батьком, який є інвалідом ІІІ групи, та братом, який є інвалідом ІІІ групи, підозрюваний розлучений, має двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., та повнолітню доньку ОСОБА_8 , 2005 р.н., які проживають з матір'ю, має незадовільний стан здоров'я, пов'язаний з перенесеним в 2015 році інсультом, є інвалідом ІІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці, раніше не судимий.
Слідчий суддя вважає, що на даний час застосування більш м'якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 та запобігти наявним ризикам. Наявність тих обставин, що підозрюваний ОСОБА_5 має міцні соціальні зв'язки, а саме є священником храму Успіння Пресвятої Богородиці с. Кам'янобрід Яворівського району, проживає з матір'ю, батьком, який є інвалідом ІІІ групи, та братом, який є інвалідом ІІІ групи, має двох дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_7 , 2008 р.н., та повнолітню доньку ОСОБА_8 , 2005 р.н., має незадовільний стан здоров'я, пов'язаний з перенесеним в 2015 році інсультом, є інвалідом ІІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання та місцем праці, не мають такого ступеню довіри, що можуть бути враховані як такі, що мають запобіжний вплив на процесуальну поведінку підозрюваного та не є, в даному випадку, безумовними підставами для застосування йому більш м'якого запобіжного заходу.
З урахуванням вищевикладеного, слідчий суддя приходить до висновку, що інші запобіжні заходи з об'єктивних причин не забезпечать законослухняну поведінку підозрюваного, та для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, підозрюваному слід обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що є достатнім та необхідним для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Покликання захисника підозрюваного щодо неможливості застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки такий має незадовільний стан здоров'я, пов'язаний з перенесеним у 2015 році інсультом, та постійно потребує стаціонарного лікування 2-3 рази на рік, слідчий суддя вважає безпідставними, оскільки вказані обставини не є беззаперечною підставою для обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Згідно ч.4-5 ст.11 Закону України «Про попереднє ув'язнення», медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в місцях попереднього ув'язнення організуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я. Порядок надання ув'язненим медичної допомоги, використання з цією метою не підпорядкованих органам, що здійснюють попереднє ув'язнення, державних та комунальних закладів охорони здоров'я, залучення їх медичного персоналу та проведення медичних експертиз визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.2.6 Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров'я України від 10 лютого 2012 року №239/5/104, особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця.
Відповідно до п.2.7, 2.8 зазначеного Порядку, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку.
Отже, підозрюваний ОСОБА_5 , перебуваючи під вартою, має можливість отримати належне медичне обслуговування та у будь-який час звернутися до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця.
Жодних даних, котрі б свідчили про те, що підозрюваний за станом здоров'я не може утримуватися в закладі тимчасового обмеження волі матеріали клопотання не містять та такі не були надані стороною захисту. Із медичної документації, долученої захисником до клопотання, не вбачається, що підозрюваний хворіє на таку хворобу, яка унеможливлює застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до вимог ч.1 та ч.2 ст.197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про обрання запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів, при цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання.
Згідно протоколу затримання від 04.12.2025, ОСОБА_5 був затриманий 04.12.2025 о 01 год. 38 хв. в порядку ст.208 КПК України, а тому строк тримання під вартою слід обчислювати із вказаного моменту.
Відповідно до абз.1 ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Водночас, згідно з положеннями п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього ж Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.
З огляду на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.286-1 КК України, в результаті вчинення якого загинув потерпілий ОСОБА_9 , слідчий суддя, з врахуванням підстав та обставин, передбачених статтями 177 та 178 КПК України, приходить до висновку про відсутність підстав для визначення йому розміру застави, як альтернативи до запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 184, 186, 193-194, 196, 205, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту слідчого управління ГУНП у Львівській області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід тримання під вартою на строк 60 днів, - тобто до 01:38 год. 01.02.2026, із утриманням його у Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Відповідно до положень п.2 ч.4 ст.183 КПК України розмір застави не визначати.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Львівської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному та направити начальнику Державної установи «Львівська установа виконання покарань (№19)».
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складений 09.12.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_11