Дата документу 09.12.2025
Справа № 334/8796/25
Провадження № 2/334/4629/25
9 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
встановив:
представник позивача Казубек Л.Ю. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 604904145) за період з 01.11.2016 до 31.10.2024 на загальну суму 42 420,02 гривень.
В обґрунтування позову зазначила, що відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 . З 01.11.2021 між сторонами укладений Типовий індивідуальний договір № 604904145 про надання послуги з теплової енергії та послуги гарячої води за вказаною адресою. Загальна сума боргу за період з 01.11.2016 до 31.10.2024 становить 42 420,02 гривень. Факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку, в якому знаходиться квартира відповідача, підтверджується рішенням виконавчого комітету ЗМР.
Відповідач відзив на позов не подав.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.10.2025 відкрите провадження у справі, розгляд якої призначено у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 23.10.2025. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надсилалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку його місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідача за адресою місцезнаходження від 30.10.2025. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідач є належним чином повідомленим про розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до Інформаційної довідки з ДРРП № 404295171 від 19.11.2024 відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
Особовий рахунок № НОМЕР_1 відкритий на ім'я ОСОБА_1 , як на споживача послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, яку позивач надає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рахунком основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 , довідкою щодо заборгованості за надані послуги.
Відповідно до розрахунку основного боргу по особовому рахунку № НОМЕР_1 та довідки щодо заборгованості за надані послуги по особовому рахунку № НОМЕР_1 , споживачем послуги, яку Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» надає за адресою: АДРЕСА_2 , є відповідач. Відповідачем частково здійснено платежі по оплаті послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води в сумі 6 247,55 гривень. Заборгованість перед Концерном за наданою за вказаною адресою послугою за період з 01.11.2016 до 31.10.2024 складає 42 420,02 гривень.
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України від 02.06.2005 № 2633-ІV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-ІV), Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, та іншими нормативно-правовими актами України.
В розумінні Закону № 2633-ІV та Правил користування тепловою енергією, споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.
Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України від 24.06.2004 № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 1875-IV), який діяв до 30.04.2019, порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до статті 19 Закону № 1875-IV відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон № 2189-VIII), який діє з 01.05.2019, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.
У статті 1 Закону № 1875-IV зазначено, що для цілей цього закону власником є фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку, а споживачем - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Аналогічні норми містить стаття 1 Закону № 2189-VIII.
Відповідно до пункту 22 статті 1 Закону України від 12.05.1991 № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII) споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Згідно зі статтею 13 Закону № 1875-IV, статтею 5 Закону №2189-VIII позивач надавав послуги, що за своїм функціональним призначенням є комунальними послугами, а саме - надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання.
Також, частиною четвертою статті 319 ЦПК України передбачено, що власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з пунктом 5 частини третьої статті 20 Закону № 1875-IV, пункту 5 частини другої статті 7 Закону № 2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
У статтях 19 та 25 Закону України від 02.06.2005 № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон № 2633-IV) зазначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Суд встановив, що на підставі вищевказаних норм права між сторонами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання на підставі відкритого особового рахунку № НОМЕР_1 , за яким проводились нарахування.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховний Суд України по справі № 6-59цс13 від 30.10.2013, відповідно до якої відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідач зобов'язаний оплатити надані послуги, а позивач має право вимагати від відповідача виконання обов'язку щодо оплати наданих послуг.
Свої зобов'язання з надання комунальних послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання позивач виконав належним чином, що не спростовано відповідачем, який, у свою чергу, порушив свої зобов'язання та частково вносив оплату за спожиті комунальні послуги, у зв'язку з чим в період з 01.11.2016 до 31.10.2024 за особовим рахунком № НОМЕР_1 має заборгованість в сумі 42 420,02 гривень.
Таким чином суд дійшов висновку, що позов є законним та обґрунтованим, а тому його необхідно задовольнити повністю.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 2 422,40 гривні.
Керуючись статтями 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» заборгованість з централізованого опалення та гарячого водопостачання (особовий рахунок, договір № 604904145) за період з 01.11.2016 до 31.10.2024 на загальну суму 42 420,02 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» судовий збір у сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Реквізити учасників справи:
позивач - Концерн «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», місцезнаходження: вул. Героїв полку «Азов», буд. 137, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 32121458,
відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Суддя М.В. Фетісов