Дата документу 09.12.2025
Справа № 334/8747/25
Провадження № 2/334/4600/25
9 грудня 2025 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі: головуючого судді Фетісова М.В., за участю секретаря судового засідання Засько О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
представник позивача Мишевська Н.М. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором № 487510-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 в сумі 28 058,44 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20 316,59 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривня.
Позов обґрунтовує тим, що 23.01.2024 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачкою укладено Договір № 487510-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». 23.01.2024 позивачем направлено відповідачці пропозицію (оферту) укласти Договір № 487510-КС-001 про надання кредиту, яку остання прийняла на умовах, визначених офертою. Договір укладений за допомогою одноразовим ідентифікатором UA-8526. Відповідно до умов Договору відповідачка отримала кредит в сумі 7 000 гривень, фіксованою процентною ставкою 1,15407143 за кожен день користування кредитом. Позивач свої зобов'язання за Договором виконав та надав відповідачці кошти в сумі 7 000 гривень шляхом перерахування на банківську картку відповідачки № НОМЕР_1 . До теперішнього часу боржниця свої зобов'язання за Договором належним чином не виконувала, а лише частково сплатила кошти в сумі 1 520 гривень. Позивач не нараховував жодних процентів після закінчення строку дії Кредитного договору. Станом на 09.10.2025 заборгованість складає 28 058,44 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20 316,59 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривня. Відповідачка, через веб-сайт Кредитодавця шляхом введення логіну та паролю Особистого кабінету, ввійшла до Особистого кабінету та через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку. Кредитний договір підписаний боржницею за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора.
Відповідачка відзив на позов не подала.
Ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.10.2025 відкрите провадження у справі та її призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» про витребування доказів задоволено частково. Витребувано у Акціонерного товариства «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» інформацію про особу, на ім'я якої була емітована платіжна банківська карта № НОМЕР_1 , та виписку по рахунку, до якого емітована банківська карта № НОМЕР_1 , за 23 січня 2024 року. Витребувані докази подано суду 11.11.2025.
Ухвала про відкриття провадження у справі була направлена позивачу в його електронний кабінет та отримана ним 23.10.2025. Отже відповідно до пункту 2 частини шостої статті 272 ЦПК України позивач є належним чином повідомленим про розгляд справи. Також ухвала про відкриття провадження у справі надіслана відповідачці рекомендованим листом з повідомленням про вручення за зареєстрованим у встановленому законом порядку її місцем проживання. Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою про відсутність відповідачки за адресою місцезнаходження від 30.10.2025. Таким чином відповідно до пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України відповідачка є належним чином повідомленою про розгляд справи.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що передбачено частиною другою статті 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
23.01.2024 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» запропоновано ОСОБА_1 укласти Договір про надання кредиту з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: кредит в сумі 7 000 гривень (пункт 2.1), строк дії кредиту на 24 тижні, а саме до 09.07.2024 (пункти 2.3, 2.7), фіксована стандартна процентна ставка 2,00000000 в день, фіксована знижена ставка 1,15407143 в день (пункт 2.4), денна процентна ставка 0,95% (пункт 2.11), комісія за надання кредиту в сумі 1 050 гривень (пункт 2.5), що підтверджується пропозицією (офертою) укласти Договір № 487510-КС-001 про надання кредиту.
Того ж дня ОСОБА_1 прийняла та акцептувала умови пропозиції (оферти) укласти Договір № 487510-КС-001 про надання кредиту, та між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 487510-КС-001 про надання кредиту (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в сумі 7 000 гривень (пункт 2.1), строк дії кредиту на 24 тижні, а саме до 09.07.2024 (пункти 2.3, 2.7), фіксована стандартна процентна ставка 2,00000000 в день, фіксована знижена ставка 1,15407143 в день (пункт 2.4), денна процентна ставка 0,95% (пункт 2.11), комісія за надання кредиту в сумі 1 050 гривень (пункт 2.5).
Відповідно до листа АТ «РАЙФФАЙЗЕНБАНК» від 04.11.2025 № 81-15-9/13971-БТ на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 .
Підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів ТОВ «ПРОФІТГІД» та випискою Real-Time за період 23.01.2024 - 24.01.2024 підтверджується отримання відповідачкою 23.01.2024 кредиту в сумі 7 000 гривень на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом та довідки про стан заборгованості станом на 14.10.2025 заборгованість відповідачки перед ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» складає 28 058,44 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20 316,59 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривня.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України від 15.11.2016 № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (далі - Закон № 1734-VIII) договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
У разі якщо зазначені у частині першій цієї статті договори укладаються щодо фінансових послуг, такі договори укладаються відповідно до вимог, встановлених Законом України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», що передбачено частиною другою статті 13 Закону № 1734-VIII.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України від 14.12.2021 № 1953-IX «Про фінансові послуги та фінансові компанії» в редакції, чинній на час укладення договору, фінансова послуга надається на підставі договору, який укладається, змінюється, припиняється, виконання зобов'язань за яким забезпечується відповідно до вимог цивільного законодавства України з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом та спеціальними законами. Договір про надання фінансової послуги (крім договору, предметом якого є послуга з торгівлі валютними цінностями або виконання платіжної операції, якщо зобов'язання за відповідними правочинами повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення) укладається виключно в письмовій формі з дотриманням вимог Цивільного кодексу України, встановлених до письмової форми правочину: 1) у паперовій формі; або 2) у формі електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»; або 3) у порядку, передбаченому законодавством України про електронну комерцію. У разі недотримання письмової форми договору про надання фінансової послуги, якщо така форма договору передбачена цією частиною, такий договір є нікчемним.
У пункті 5 частини першої статті 3 Закону України від 03.09.2015 № 675-VIII «Про електрону комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону № 675-VIII).
Частиною п'ятою статті 11 Закону № 675-VIII передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII).
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином ознайомлений з умовами Договору № 487510-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024, що підтверджується його підписанням відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8526.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору позики проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Судом встановлено, що відповідачка отримала від ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» кредит в сумі 7 000 гривень, строком на 24 тижні, а саме до 09.07.2024, фіксованою стандартною процентною ставкою 2,00000000 в день, фіксована знижена ставка 1,15407143 в день, комісією за надання кредиту в сумі 1 050 гривень.
Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 14.10.2025 заборгованість за Кредитним договором складала 28 058,44 гривень, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 7 000 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 20 316,59 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривня.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості судом встановлено, що проценти за користування кредитом в розмірі 1,15407143 % та 2,00000000 % в день нараховувались позивачем до 09.07.2024, тобто в межах строку користування кредитом, передбаченого пунктами 2.3 та 2.7 Договору.
Проте, відповідно до частини п'ятої статті 8 Закону № 1734-VIII в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Вказана норма була введена в дію на підставі Закону України від 22.11.2023 № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 (далі - Закон № 3498-ХІ).
Пунктом 17 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1734-VIII передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
У той же час перехідні положення закону застосовуються у разі, якщо необхідно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3498-ХІ встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Судом встановлено, що Кредитний договір був укладений 23.01.2024, тобто після внесення змін до частини п'ятої статті 8 Закону № 1734-VIII, відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.
Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).
Отже, в силу приписів частини другої статті 215 ЦК України, пункт 2.4. Договору, в якому встановлена денна стандартна процентна ставка у розмірі 1,15407143%, є нікчемними, оскільки процентна ставка перевищує максимальний розмір (1 %), передбачений частиною п'ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
У частинах першій та другій статті 657 ЦК України зазначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином застосування судом максимальної процентної ставки, передбаченої частиною п'ятою статті 8 Закону № 1734-VIII, є неможливим, оскільки це призведе до зміни умов Кредитного договору за ініціативою суду, що не відповідає вимогам статті 627 та частини другої статті 651 ЦК України.
Суд дійшов висновку про те, що оскільки проценти в кредитному договорі є неузгодженими між сторонами, вони повинні бути нараховані відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України на рівні облікової ставки Національного банку України за відповідний період.
Розмір облікової ставки Національного банку України становив: з 23.01.2024 до 25.01.2024 - 15 %, 26.01.2024 до 14.03.2024 - 14,5 %, з 15.03.2024 до 13.06.2024 - 13,5 %, з 14.06.2024 до 04.11.2024 - 13%. Таким чином денна процентна облікова ставка за вказані періоди становить 0,04 % із розрахунку 366 днів у 2024 році.
Провівши власний розрахунок процентів за період з 23.01.2024 до 07.02.2024 суд встановив, що розмір процентів склав 44,80 гривні (7 000 гривень (тіло кредиту за договором) х 0,04 % (денна процентна ставка у 2024 році) х 16 днів).
Відповідачкою були сплачені проценти за вказаний період в сумі 44,80 гривні, а також частково тіло кредиту в сумі 1 167,05 гривень (1 520 гривень (сплачена заборгованість) - 308,15 гривень (заборгованість по комісії) - 44,80 гривні (заборгованість за процентами)). Отже з 08.02.2024 заборгованість відповідачки за тілом кредиту становила 5 832,95 гривень (7 000 гривень (наданий кредит) - 1 167,05 гривень (сплачена заборгованість за тілом кредиту)).
Заборгованість за процентами за період з 08.02.2024 до 09.07.2024 склала 356,98 гривень (5 832,95 гривень (тіло кредиту) х 0,04% (денна процентна ставка у 2024 році) х 153 дні (строк кредиту, що залишився)).
Умовами Договору передбачена комісія за надання кредиту в сумі 1 050 гривень, заборгованість за якою в сумі 741,85 гривня просить стягнути позивач.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Нормами статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті, проте він не є вичерпним.
У постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 зроблено висновок, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; По-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця (пункти 2, 3 частини 3 статті 18 Закону «Про захист прав споживачів»); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункт 4 частини 3 статті 18 Закону); встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (пункт 5 частини 3 статті 18 3акону); установлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору (пункт 10 частини 3 статті 18 Закону); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункти 11, 13 частини третьої статті 18 Закону).
Згідно з Правилами розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 11.02.2021 № 16 (далі - Правила № 16), загальними витратами за споживчим кредитом є витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту (уключаючи комісії за обслуговування кредитної заборгованості, юридичне оформлення та інші платежі), кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб (комісії за розрахунково-касове обслуговування банку, у якому відкритий рахунок кредитодавця (під час зарахування коштів у рахунок погашення споживчого кредиту), страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів та інших осіб, а також інші обов'язкові платежі), які сплачуються споживачем згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (крім платежів, що згідно із законодавством України не включаються до загальних витрат за споживчим кредитом) (пункт 1 Методики загальної вартості кредиту для споживача).
Таким чином сплата відповідачкою комісії за надання кредиту передбачена як пунктом 2.5 Договору, так і частиною другою статті 8 Закону № 1734-VIII та Правилами № 16.
Отже спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії за надання кредиту, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (у тому числі в судовому порядку).
Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтями 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що позов необхідно задовольнити частково та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за Договором № 487510-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 в сумі 6 931,78 гривня, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 832,95 гривень, суми прострочених платежів по процентах - 356,98 гривень, суми прострочених платежів за комісією - 741,85 гривня.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 598,45 гривень (2 422,40 гривні (сплачений судовий збір) х (6 931,78 гривня (задоволена частина позову) х 100% : 28 058,44 гривень (ціна позову)).
Керуючись статтями 3, 4, 10-13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд
ухвалив:
позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 487510-КС-001 про надання кредиту від 23.01.2024 в сумі 6 931 (шість тисяч дев'ятсот тридцять одна) гривня 78 копійок, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 5 832 (п'ять тисяч вісімсот тридцять дві) гривні 95 копійок, суми прострочених платежів по процентах - 356 (триста п'ятдесят шість) гривень 98 копійок, суми прострочених платежів за комісією - 741 (сімсот сорок одна) гривня 85 копійок.
У позові в іншій частині відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у 598 (п'ятсот дев'яносто вісім) гривень 45 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.
Реквізити учасників справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», місцезнаходження: бульв. Лесі Українки, буд. 26, офіс 411, м. Запоріжжя, код ЄДРПОУ 41084239,
відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя М.В. Фетісов