Справа №333/10814/25
Провадження №2/333/5966/25
Іменем України
08 грудня 2025 року м.Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Тучков С.С., розглянувши матеріли уточненої позовної заяви ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-10», -
До Комунарського районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-10» про зняття арешту з майна, третя особа - Комунарський відділ державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований 24.12.2004 року реєстратором Шостої запорізької державної нотаріальної контори, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ 2690487, 24.12.2004, ВДВС Комунарського РУЮ, власник ОСОБА_1 .
Ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.11.2025 року заява залишена без руху та заявнику надано строк на усунення недоліків.
На виконання ухвали суду від 19.11.2025 року позивачем надано уточнену позовну заяву ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-10», в якій позивач просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований 24.12.2004 року реєстратором Шостої запорізької державної нотаріальної контори, підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АМ 2690487, 24.12.2004, ВДВС Комунарського РУЮ, власник ОСОБА_1 ; зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.05.2005 року реєстратором Шостої запорізької державної нотаріальної контори, підстава обтяження: постанова б/н 19.01.2004, Комунарський районний суд, власник ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття Закону України «Про виконавче провадження»).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), зазначено, що «відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
При цьому, в порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Так, відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Установивши, що позивач має процесуальний статус боржника у виконавчому провадженні, в межах якого державним виконавцем було вжито заходи примусового характеру у вигляді накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження, суд дійшов висновку про те, що позивач не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший спосіб судового захисту, а саме, оскарження боржником рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19, у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, у постановах Верховного Суду від 24 червня 2021 року у справі №127/11276/20, від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20, від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20, від 19 січня 2022 року у справі № 577/4541/20.
Боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій (бездіяльності) державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України (висновок у постанові Верховного Суду від 04 січня 2023 року у справі № 336/6130/20).
Суд звертає увагу, що між сторонами немає спору про право власності на нерухоме майно, на яке накладено арешт. Позивачка, яка була боржником у виконавчому провадженні, позбавлена іншого способу захисту свого права на мирне володіння майном, аніж оскарження бездіяльності органу державної виконавчої служби щодо не зняття арештів із належного їй майна.
Відповідно до п.1 ч. 1, ч. 2 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Про відмову у відкритті провадження у справі постановляється ухвала не пізніше п'яти днів з дня надходження заяви. До ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, що надсилається заявникові, додаються позовні матеріали. Копія позовної заяви залишається в суді.
Приймаючи до уваги, що позивач була боржником у виконавчому провадженні і арешт майна здійснено державним виконавцем у виконавчому провадженні для вжиття заходів примусового виконання рішення, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки законом визначений інший порядок для звернення до суду за захистом порушеного права позивача, а тому слід відмовити у відкритті провадженні у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.
Крім того, позивач в уточненій позовній заяві просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме з квартири АДРЕСА_1 , зареєстрований 23.05.2005 року реєстратором Шостої запорізької державної нотаріальної контори, підстава обтяження: постанова б/н 19.01.2004, Комунарський районний суд, власник ОСОБА_1 .
Як випливає з матеріалів уточненої позовної заяви, ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 19.01.2004 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 , з метою забезпечення позову по справі №2-1100/04.
За змістом частин першої, другої та четвертої статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п'яти днів з дня надходження його до суду. За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.
Оскільки спір між сторонами судом вирішено, необхідність у застосованих заходах забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру відпала, тому позивач може звернутися до суду з клопотання про скасування вжитих судом заходів забезпечення позову, якщо питання скасування заходів забезпечення позову при винесенні рішення судом не вирішувалось.
Отже, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в справі на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Керуючись ст.ст.186, 447 260-261 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про зняття арешту з майна, третя особа - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Комунаровець-10».
Відповідно до ч. 5 ст. 186 ЦПК України, роз'яснити позивачці, що вона має право на оскарження рішення, дій або бездіяльності державного виконавця, у порядку, встановленому ст. 447 ЦПК України до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Згідно з ч. 5 ст. 186 ЦПК України, роз'яснити позивачці, що вона має право звернутися до суду з клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих відповідно до ухвали Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 16.02.2004 року.
Копію ухвали направити позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з її проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Комунарського районного суду
м.Запоріжжя С.С. Тучков