Єдиний унікальний номер 317/5812/25
Провадження № 3/317/2849/2025
08 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Суддя Запорізького районного суду Запорізької області Качан А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 6 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП, -
У провадженні Запорізького районного суду Запорізької області перебуває справа про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП.
За змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 426674 від 14.11.2025 відносно ОСОБА_1 : «10.11.2025 о 13 год. 00 хв. перебуваючи на трасі біля с. Розумівка, ОСОБА_1 ухилилась від виконання своїх передбачених законодавством батьківських обов'язків щодо забезпечення безпеки своєї малолітньої доньки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме порушила швидкісний режим та керуючи власним автомобілем БМВ 730, д.н. НОМЕР_1 , в якому знаходилась донька, не впоралась з керуванням, виїхала на зустрічну смугу руху та скоїла ДТП, автомобіль виїхав на узбіччя та перевернувся. Дитина отримала тілесні ушкодження та доставлена до дитячої лікарні. Такими діями, ОСОБА_1 порушила ч. 2 ст. 150 СК України, чим вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 184 КУпАП».
У судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що дійсно 10.11.2025 перебуваючи на трасі біля с. Розумівка, ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом БМВ 730, д.н. НОМЕР_1 , в якому в якості пасажира знаходилася її донька ОСОБА_2 . При виконанні обгону фури вона побачила, що не встигає здійснити обгін та з метою уникнення зіткнення з транспортним засобом, який рухався їй на зустріч, вона змушена була звернути на узбіччя, в результаті чого транспортний засіб занесло та він потрапив у кювет та перевернувся. Зазначила, що швидкість була приблизно 80 км./год., швидкісний режим не порушувала. Дитині виповнилося 12 років у зв'язку з чим вона у дитячому кріслі не перебувала. Зазначила, що в результаті ДТП дитина порізала палець, в підтвердження чого надала суду відповідну виписку із медичної карти стаціонарного хворого № 11892 від 21.11.2025. Зазначила, що свої батьківські обов'язки вона виконує належним чином.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Частиною 1 ст. 184 КУпАП передбачена відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
З об'єктивної сторони даного правопорушення під невиконанням обов'язків щодо виховання і навчання дітей слід розуміти різні форми бездіяльності, у результаті яких відсутня належна турбота про виховання і навчання неповнолітніх дітей. Ухилення батьків і осіб, які їх замінюють, від виконання своїх обов'язків може виражатися в тому, що вони не піклуються про моральне виховання, фізичний розвиток дітей і зміцнення їхнього здоров'я, створення необхідних умов для своєчасного одержання ними освіти, успішного навчання, підготовки до трудової діяльності.
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, передбачає бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей (у тому числі незабезпечення відвідування ними школи, контролю за дозвіллям), незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Відповідно до вимог ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.
Якщо вказані акти передбачають обов'язки батьків відносно дітей, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання останніх, то за відповідні порушення батьків мають притягувати до відповідальності за ст. 184 КУпАП.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
В протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 порушила ч. 2 ст. 150 СК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять належних доказів того, що ОСОБА_1 не піклувалася про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Сам факт наявності дорожньо-транспортної пригоди в результаті якої донька особи яка притягається до відповідальності отримала тілесне ушкодження не може свідчити про те, що ОСОБА_1 не піклується про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Крім того суд бере до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази перевищення ОСОБА_1 швидкості руху, про що зазначається у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також суддя констатує, що у протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено від виконання яких саме батьківських обов'язків, із передбачених ч. 2 ст. 150 СК України, ухилилась ОСОБА_1 , тобто у повній мірі не розкрита об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, яке ставиться їй у провину.
Згідно статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
Частина 1 ст.7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Згідно п. 1 ч. 1ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З наданих до суду матеріалів суддя не вбачає об'єктивного підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків, адже сам по собі факт дорожньо-транспортної пригоди не свідчить про ухилення матері від виконання своїх батьківських обов'язків.
За вказаних обставин суддя приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з чим на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 184, 283, 284, 287-290 КУпАП,-
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя А.В. Качан