Справа №305/2243/25
Провадження по справі 2/305/709/25
09.12.2025 року м. Рахів
Рахівський районний суд Закарпатської області у складі: судді Попової О.М., при секретарі судового засідання Верещак С.Л., розглянувши за правилами загального позовного провадження
у відкритому судовому засіданні, цивільну справу за позовом адвоката Онуфрія Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, -
Представник позивача - адвокат Онуфрій Дмитро Васильович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Рахівського районного суду Закарпатської області з позовною заявою до Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області (Відповідач 1) та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради (Відповідач 2), про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, в обґрунтування якої зазначив наступне.
ОСОБА_1 працювала y Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області вчителем географії з 1988 року. 30 серпня 2024 року прийшовши на роботу, Позивачку повідомив директор закладу ОСОБА_2, що вона звільнена у зв'язку з настанням пенсійного віку, хоча не надав їй Наказ про звільнення, для ознайомлення та підпису. Під час перебування у відпустці з 26.06.2024 року по 30.08.2024 року ОСОБА_1 не було повідомлено про закінчення строкового трудового договору, під підпис також і те, що не буде продовжено трудовий договір, тим самим порушивши її законні права, як вчителя. В подальшому, 13 вересня 2024 року Позивачка звернулася з зверненням до Відповідача 1 щодо продовження трудових відносин, однак відповіді Відповідачем 1 не було надано. У зв'язку з неотриманням відповіді від Відповідача 1 та враховуючи явні його протиправні дії 14 жовтня 2024 року Позивачка звернулася до Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці з проханням провести позапланову перевірку діяльності Відповідача 1 щодо порушень відносно неї трудового законодавства.
За результатами розгляду звернення Позивачка отримала відповідь-лист від Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3/1094- 3В-24 від 11 листопада 2024 року, в якому було встановлено наступне: «що за її зверненням була проведена перевірка Великобичківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1, в ході якої інспектором праці встановлено наступне.
Директор закладу ОСОБА_2. заявив, що накази про Ваше призначення, переведення, звільнення знаходяться в особовій справі, місце знаходження якої на день проведення перевірки невідоме, відтак перевіркою досліджено записи Вашій у трудовій книжці. У записах трудової книжки за № 4 запису вказано, що вчителем географії у Великобичківському закладі освіти № 1 Ви почали працювати з 01.09.1988 року, шляхом переведення з посади вчителя початкових класів (наказ № 53 від 01.09.1988 року). За № 7 запису трудової книжки вказано, що Вас звільнено з посади вчителя географії днем 25 серпня 2021 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 48-к від 25.08.2021 року). За № 8 запису трудової книжки вказано, що Вас призначено на посаду вчителя географії на 10 годин тижневого навантаження з 01 вересня 2021 року по 31 травня 2022 року (наказ № 53 від 01.09.2021 року). За № 9 запису трудової книжки вказано, що Вас звільнено з посади вчителя географії днем 30 червня 2022 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 38-к від 24.06.2022року). За № 10 запису вказано, що Вас призначено на посаду вчителя географії на 6 годин тижневого навантаження з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2023 року (наказ № 58-к від 31.08.2022 року). За № 11 запису вказано, що Вас звільнено з посади вчителя географії днем 17 серпня 2023 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 56-к від 29.06.2023 року). За № 12 запису трудової книжки відображено, що Вас призначено на посаду вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року (наказ № 65-к від 31.08.2023 року). За № 13 запису трудової книжки відображено, що Вас звільнено з посади вчителя географії днем 14 серпня 2024 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 29-к від 19.06.2024року). Після того, як Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2023 від 07.02.2023 року абзац третій частини другої статті 22 Закону України «Про повну загальну середню освіту» від 16 січня 2020 року № 463-ІХ визнано неконституційним, а саме: педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, директор ОСОБА_2 укладав з Вами строковий трудовий договір на навчальний період, при цьому не запропонував укласти безстроковий трудовий договір, незважаючи на те, що посада вчителя географії затверджена на постійній основі. В частинах 2 та 3 статті 23 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями № 3840-ІХ від 20.06.2024 року вказано, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення. Слід зазначити, що наказом № 65-к від 31.08.2023 року дію строкового трудового договору з Вами було визначено з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року, а фактично звільнено Вас з роботи 14 серпня 2024 року за пунктом 2 частини 1 статті 36 КЗпП України. При цьому не було видано наказу про продовження терміну дії строкового трудового договору, не отримано Вашої заяви на продовження його терміну. Наказом № 22-в від 07.06.2024 року директор закладу надав відпустку педагогічним працівникам Великобичківського закладу освіти № 1 за відпрацьований навчальний період 2023 - 2024 роки, в тому числі і Вам терміном 50 календарних днів з 26.06.2024 року по 14.08.2024 року. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 року № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористану відпустку можна за його бажанням надавати й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Днем звільнення буде останній день відпустки. У статті 39-1 КЗпП України вказано, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Зазначено, що перевіркою встановлено порушення частини 3 статті 23 та пункту 2 частини 1 статті 35 КЗпП України. За результатами перевірки внесено припис на усунення порушень законодавства про працю, складено та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 41 КУпАП.».
Так, Постановою від 08.01.2025 року Рахівського районного суду Закарпатської області справа №305/4915/24 визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 510 гривень. Тобто, суд встановив протиправність дій Відповідача 1 щодо трудових правовідносин з Позивачкою.
Позивачка неодноразово зверталася до керівника закладу (Відповідача 1) для вирішення питання щодо приведення у відповідність до вимог трудового законодавства трудові правовідносини з Відповідачем 1. Жодних документів ним надано не було. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів. Ні повідомлення про продовження строку, ні жодні проміжні повідомлення від Відповідача ОСОБА_1 не надходили. Ненадання відповіді в межах строків є порушенням прав працівника, що є прямим підтвердженням недбалості Роботодавця, Відповідача 1 та відсутності дій з його боку із вирішення трудових прав Позивачки. Відповідь була отримана лише 06 травня 2025 року, що перевищує максимально допустимі строки (1 місяць, максимум 45 днів) більш ніж у 7 разів, що ще раз підтверджує порушення прав працівника на своєчасне реагування з боку роботодавця.
Відповідні звернення були надіслані в інші інстанції також. Водночас при зверненні до Профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Великобичківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області від 07.05.2025 року Позивачкою були виявлені факти службового підроблення документів, та їх невідповідності дійсності, згідно документів, які подані в відповіді Профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1, Рахівської Районної Організації Профспілки Працівників Освіти і Науки України. Відповідь від профспілки надана не в повному обсязі.
19.05.2025 року Позивачкою звернулася до Комісії по трудових спорах/спеціальна комісія Відповідача 1, відповіді на Звернення №2 до цього часу не отримано.
Тобто Відповідач 1, здійснив протиправні дії, був притягнутий до адміністративної відповідальності, але не здійснив дії щодо усунення вчинених ним порушень трудового законодавства, дані порушення тривають і надалі.
Так, 03 червня 2025 року Позивачка з представником адвокатом Д.В. Онуфрій в черговий раз звернулася до керівника закладу, їй було вручений Наказ №65-к від 31.08.2023 року «Про призначення ОСОБА_1 » та Наказ №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
ОСОБА_1 отримала на руки копію Наказу № 29-к від 19.06.2024 року, про призначення, вже після закінчення дії строкового договору. Прохання надати документи до цього часу ігнорувались Відповідачем 1. У день звільнення під час ознайомлення з документами 03 червня 2025 року, їй не було надано письмового повідомлення про нараховані та виплачені суми, і остаточний розрахунок не відбувся у визначений термін, що є прямим порушенням роботодавцем вимог ст. 47 КЗпП України.
Отримати для ознайомлення інші Накази та Заяви, на основі яких їх було створено, Позивачці не надано такої можливості, не проведено остаточного розрахунку та не видано письмових документів.
Вважають, що Відповідач 1 не бажає діяти у законний спосіб. Звільнення вважають незаконним: оскільки таке суперечить вимогам КЗпП України.
Керуючись статтею 39-1 КЗпП України зазначили, що Відповідачем 1 не було повідомлено Позивачку про припинення строкових договорів та не було її ознайомлено з записами в трудовій книжці, також нею не було написані заяви на укладення строкових договорів.
Позивачка не пред'являла вимогу про припинення трудових відносин з Відповідачем 1. Не було пред'явлено і Відповідачем 1 вимогу Позивачці про припинення трудових відносин. Відповідно Позивачка працює на безстроковій основі у відповідності до норм статті 39-1 КЗпП України.
Також зазначили, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи складає 15000 (п'ятнадцять тисяч) грн. Зазначений попередній розрахунок суми судових витрат включає в себе витрати понесені із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги згідно Договору про надання правничої допомоги № 161 від 03.06.2025 року та Акту прийому-передачі наданих послуг 1/161 від 02.07.2025 року.
На підставі викладеного просили, визнати незаконним та скасувати наказ №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновити Позивачку ОСОБА_1 на роботі вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області. Зобов'язати Відповідача 1 укласти з Позивачкою безстроковий трудовий договір на роботу вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області. Стягнути з Відповідача 2 користь Позивачки ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з "14" серпня 2024 р. до дня поновлення на роботі, який обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за два останні повні календарні місяці роботи, що передували даті початку вимушеного прогулу; Стягнути з Відповідача 2 на користь Позивачки - ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Ухвалою судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 07.07.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження. Визначено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Представник відповідача Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області Арділан О.М. за допомогою системи «Електронний суд» надіслала відзив на позов, який обґрунтовано наступним. Так, 05.08.2025 року попереднім керівником Відповідача 1 ОСОБА_2 подано до суду відзив на позов, який було повернуто представнику без розгляду, оскільки такий подано без додержання вимог ЦПК України. Згідно розпорядження голови Великобичківської селищної ради від 02.07.2025 року №271/11-03 ОСОБА_2 звільнено з посади керівника Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступентів №1 Великобичківської селищної ради за угодою сторін, згідно ст. 36 п. 1 КЗпП України з 27.08.2025 року. Згідно розпорядження голови Великобичківської селищної ради від 29.08.2025 року №374/11-03 виконання обов'язків директора Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступентів №1 Великобичківської селищної ради з 29.08.2025 року на час тимчасовї відсутності основного працівника, покладено на Арділан Оксану Миколаївну . У зв'язку із чим, Відповідач 1 просить суд поновити строк на подання відзиву на позов та приєднати такий до матеріалів справи. Щодо заявлених позовних вимог, Відповідач 1 заперечує такі у повному обсязі з наступних підстав. Наказом Відповідача 1 від 31.08.2023 року №65 дію строкового трудового Договору з Позивачем було визначено з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року. Позивач не заперечувала щодо укладення строкового трудового договору. Протягом дії строкового трудового договору Позивач не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним трудовий договір або окремі його пункти, та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень трудового договору, що свідчить про погодження Позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Згідно наказу №22-в від 07.06.2024 року Позивач перебувала у відпустці з 26.06.2024 року по 14.08.2024 року (копія наказу додається), а не до 30.08.2024 року як зазначено у позові. Наказом Відповідача 1 від 19.06.2024 року №29-к Позивача звільнено з посади вчителя 14.08.2024 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Термін строкового трудового договору встановлюється за погодженням сторін. Вносити пропозиції щодо терміну трудового договору має право кожна із сторін. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-254цс17. При цьому, як свідчать матеріали позову, Позивач звернулась до Відповідача 1 із зверненням про укладення безстрокового трудового договору 13 вересня 2024 року, тобто, після винесення оскаржуваного наказу про її звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Відтак, відсутні підстави вважати, що строковий трудовий договір набув ознак безстроковості. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення. У вказаній нормі права передбачено підставу припинення трудового договору, що укладався на певний строк. А саме: у тих випадках, коли трудовий договір укладався до настання певного факту, такий договір вважається укладеним на певний строк. Тому настання обумовленого факту є підставою для припинення трудового договору у зв'язку з закінченням строку. Припинення трудового договору після закінчення його строку не вимагає заяви або якогось волевиявлення працівника. Свою волю на укладення строкового трудового договору він уже виявив, коли подав заяву про прийняття на роботу за строковим трудовим договором. У цей же час працівник виразив і волю на припинення такого трудового договору після закінчення строку, на який він був укладений. Власник також не зобов'язаний попереджати або в інший спосіб інформувати працівника про майбутнє звільнення за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.06.2023 у справі №593/1286/21. 04.09.2024 року - в день появи Позивача на роботі, її було ознайомлено з наказом №29 від 19.06.2024 року про закінчення строкового трудового договору та відповідним записом у трудовій книжці, від отримання копії наказу та трудової книжки Позивач відмовилась, про що було складено відповідний акт від 04.09.2024 року. Ухилення від отримання трудової книжки та копії наказу про звільнення має враховуватися судом при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду для захисту трудових прав (постанова Верховного Суду від 03.11.2021 року по справі №387/326/20).. Враховуючи, що із наказом про звільнення Позивача ознайомлено 04.09.2024 року, строки звернення до суду, передбачені ч. 2 ст. 233 КЗпП України Позивачем не дотримані. Передбачений статтею 233 КЗпП України місячний строк поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору. З 04.09.2024 року почав свій перебіг місячний строк звернення до суду, останнім днем місячного строку звернення до суду є 04.10.2024 року. В той час, як з позовом до суду позивач звернулася 02.07.2025 року. Крім того, надсилаючи 13 вересня 2024 року Відповідачу 1 звернення Позивачка підтвердила факт своєї обізнаності про не продовження з нею трудового договору. При цьому у позові не надано пояснень щодо зволікань зі зверненням до суду, зважаючи на те, що позов подано до суду 02.07.2025 року. На підставі викладеного просила поновити Відповідачу 1 строк на подання відзиву; розгляд справи здійснювати з врахуванням поданого відзиву; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Великобичківської селищної ради та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.
Відповідач Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради в особі представника адвоката Ємчук Лідії Вікторівни за допомогою системи «Електронний суд» надіслав пояснення у справі, які обґрунтовано наступним. Згідно змісту позовних вимог, пред'явлених до Відповідача 2, позивач просить: стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2024 року до дня поновлення на роботі; стягнути з Відповідача 2 на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Заявлені Позивачем вимоги не визнають з огляду на таке. Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради не є належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат відповідно. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала у трудових відносинах із Великобичківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Великобичківської селищної ради. Оскаржуваний наказ про звільнення був виданий директором зазначеної школи, оскільки питання прийняття на роботу, відсторонення, звільнення працівника, тощо відносяться до компетенції директорів навчальних закладів. Окрім того, саме на роботодавця, у даному випадку Великобичківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Великобичківської селищної ради, покладено обов'язок щодо виплати працівникові заробітної плати. До таких же висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 та у постанові у справі № 607/20853/21 від 01 березня 2023 року. Окрім того, звернули увагу на ту обставину, що згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У позовній заяві вказано: «30 серпня 2024 року прийшовши на роботу Позивачку повідомив директор закладу ОСОБА_2, що вона звільнена у зв'язку з настанням пенсійного віку, хоча не надав їй Наказ про звільнення на ознайомлення. Під час перебування у відпустці з 26.06.2024 року по 30.08.2024 року ОСОБА_1 не було повідомлено про закінчення строкового трудового договору під підпис, також і те, що не буде продовжено трудовий договір, тим самим порушивши її законні права, як вчителя». У зв'язку із чим зазначають, що наказом Відповідача 1 від 31.08.2023 року №65 дію строкового трудового Договору з Позивачем було визначено з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року, що не заперечується Позивачем. Позивач, виходячи з фактичних обставин справи, погодилась на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року. У зв'язку з цим, позивач достеменно знала, що працює за строковим трудовим договором, наказ про укладення з нею строкового трудового договору не оскаржувала. При цьому, як свідчать матеріали позову, Позивач звернулась до Відповідача 1 із зверненням про укладення безстрокового трудового договору 13 вересня 2024 року, тобто, після винесення оскаржуваного наказу про її звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до роботодавця про продовження трудового договору, переведення на безстроковий трудовий договір до моменту звільнення. 04.09.2024 року Позивача було ознайомлено з наказом №29 від 19.06.2024 року про закінчення строкового трудового договору та відповідним записом у трудовій книжці, від отримання наказу та трудової книжки Позивач відмовилась, що підтверджується відповідним актом відмови від 04.09.2024 року. Згідно наказу №22-в від 07.06.2024 року Позивач перебувала у відпустці з 26.06.2024 року по 14.08.2024 року, а не по 30.08.2024 року, як помилкового вказано Позивачем у позові (копія наказу додається). Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Днем звільнення буде останній день відпустки. Таким чином, Відповідач 1 вірно зазначив дату звільнення Позивача - 14.08.2024 року. 28.06.2025 року з Позивачем проведено повний розрахунок при звільненні. (довідка про проведення повного розрахунку при звільненні додається). Таким чином, з 04.09.2024 року почав свій перебіг місячний строк звернення до суду, останнім днем місячного строку звернення до суду є 04.10.2024 року. В той час, як з позовом до суду Позивач звернулася 02.07.2025 року. Крім того, надсилаючи 13 вересня 2024 року роботодавцю - Відповідачу 1 звернення Позивачка підтвердила факт своєї обізнаності про не продовження з нею трудового договору. При цьому у позові не надано пояснень щодо зволікань зі зверненням до суду, зважаючи на те, що позов подано до суду 02.07.2025 року. Звертаючись до суду з вимогою про скасування наказу про поновлення на роботі від 19.06.2024 року №29-к у липні 2025 року Позивач не наводить поважних причин недотримання передбаченого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду з позовом про захист порушеного права, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та не підтверджує це належними доказами, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині поновлення на роботі. Навіть після отримання Позивачем відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11.11.2024 року на своє звернення від 14.10.2024 року, позовна заява про поновлення на роботі подана до суду тільки 02.07.2025 року, тобто теж зі спливом місячного строку. Будь-яких доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку звернення до суду Позивачем не надано. Зазначила, що в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі необхідно відмовити саме у зв'язку із пропуском місячного строку звернення до суду. Інші вимоги позову також не підлягають до задоволення, оскільки є похідними від вимоги про поновлення на роботі. Крім того, позивач в позовній заяві не ставить питання про поновлення строку звернення до суду. На підставі наведеного, просила суд розгляд справи здійснювати з врахуванням вказаних пояснень; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Адвокат Онуфрій Дмитро Васильович, який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надіслав відповідь на відзив, який обґрунтовано наступним. Обґрунтуванням позову є те що Відповідач 1 протягом значного періоду часу порушував права Позивачки на працю, а саме недотримання вимог трудового законодавства при укладенні трудових договорів та встановлені порушення щодо інших трудових правовідносини. Доказом, що підтверджує дану обставину, що додана до позову, є Постанова від 08.01.2025 року Рахівського районного суду Закарпатської області справа №305/4915/24, якою визнано ОСОБА_2 - керівника закладу освіти (Відповідач 1) винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка зафіксувала порушення ч.2-3 ст.23 КЗпП (укладання строкових договорів без належних підстав і без пропозиції безстрокового договору) та обставини звільнення без належної правової підстави. Вказані висновки підтверджують системність порушень трудового законодавства у правовідносинах із Позивачкою і підлягають оцінці судом у цій справі. Також до позову доданий лист Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3/1094-3В-24 від 11 листопада 2024 року де наявна інформація про порушення Відповідачем прав Позивачки що є предметом позову. Відповідач 1 жодним чином не заперечив інформацію зазначену в вищевказаних документах, а обмежився тільки власним обґрунтуванням законності своїх дій щодо призначення, звільнення чи/та укладення строкових договорів. Відповідно до ч.5 ст.82 ЦПК України - обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи. Відповідач 1 у Відзиві обмежився тільки власним тлумаченням вимог трудового законодавства проігнорувавши той факт, що орган виконавчої влади в повноваження якого входить перевірка дотримання роботодавцями вимог трудового законодавства чітко встановив порушення Відповідачем 1 трудового законодавства у правовідносинах із Позивачкою та вказав як Відповідач 1 повинен діяти при настанні таких обставин, а саме укладення безстрокового договору. Відповідач 1 проігнорував дані вимоги. Щодо строку звернення до суду за захистом порушених прав представник позивача зазначив, що додана до позову копія оскаржуваного Наказу де наявна відмітка про дату, коли Позивачка отримала можливість з ним ознайомитися. Строк зазначений на Наказі і є початком перебігу строку на звернення до суду для захисту порушених прав. Іншим твердженням Відповідача 1, якими заперечується вимоги позову є наявність Акту відмови від 04.09.2024 року. І відповідно Позивачкою, на думку Відповідача 1, порушені строки звернення до суду. Також Відповідач 1 спрямовує увагу суду на певні обставини, що на думку Відповідача 1 є початком перебігу строку позовної давності, але водночас ухиляється від зазначення причин не виконання роботодавцем (Відповідачем 1) обов'язків передбачених КЗпП, а саме вимоги ст. 29 КЗпП щодо попереднього інформування працівника під підпис, а також ст. 47, 116 КЗпП щодо обов'язку видати копію наказу про звільнення і провести розрахунок у день звільнення та ст. 117 КЗпП щодо відповідальності за затримку розрахунку. Зі змісту Відзиву вбачається, що Відповідач 1 протиправно вважає про існування у нього права на власний розсуд визначати, які норми трудового законодавства дотримуватися, а які порушувати. Такі дії Відповідача 1 є недопустимими і протиправними. Вважаємо, що даний акт є недопустимим доказом, оскільки створений після подання позову до суду з метою ввести суд в оману для ухилення від юридичної відповідальності за порушення трудових прав Позивачки. Відповідно до ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Так, в підтвердження даної обставини є те, що з моменту, а саме з 30 серпня 2025 року до отримання даного Акту в додатках в заявах по суті справи та інших процесуальних документів відсутнє будь-яке зазначення про наявність такого Акту. Також, при ознайомленні Позивачкою з оскаржуваним Наказом 03.06.2025 року в присутності адвоката Дмитра Онуфрія в приміщенні школи колишнім директором школи ОСОБА_2. не було зазначена обставина про відсутність необхідності в такому ознайомленні, оскільки наявний даний акт, який встановив «начебто» факт ознайомлення. Акт відмови від 04.09.2024 року, на який посилаються відповідачі, відсутній у матеріалах перевірки Держпраці (жовтень 2024), Акті перевірки від 31.10.2024 № ЗХ/ ЗК/32537/047, Протоколі від 31.10.2024 № ЗХ/ЗК/32537/П/ПТ, Листі-відповіді Держпраці від 11.11.2024 № ЗХ/З/1094-3В-24. Даний Акт має суттєві порушення вимог діловодства: немає точного часу та реєстраційних реквізитів - оскільки даний акт повинен був зареєстрований як вхідний документ в журналі вхідної документації (відсутня відповідна відмітка), також даний акт повинен зберігатися в справі спільно з Наказом, як невід'ємна його частина, відсутній перелік вручених документів, відсутні незалежні свідки та докази аудіо/ відеофіксації; склад комісії сумнівний-відсутній розпорядчий документ, яким затверджений такий склад відповідальних осіб. За таких обставин цей «акт» не підтверджує вручення копії наказу про звільнення чи письмового повідомлення про суми (ст. 47, 116 КЗпП) і не може визначати початок перебігу місячного строку за ст. 233 КЗпП. Копії наказів № 65-к та № 29-к Позивачка отримала 03.06.2025 року у присутності адвоката; позов подано 02.07.2025, тобто у встановлені строки. Також, Відповідач 1 ухилився від зазначення, чому Акт не був складений саме на дату прийняття Наказу про звільнення. В сукупності вищезазначених доводів і документальних підтверджень вбачається, що Акт на який посилаються Відповідачі є таким, що створений з порушенням порядку, встановленого законом та є таким, що не підтверджує обставину ознайомлення з Наказом. Відповідач 1 створив даний Акт поспішно після подачі позову до суду і спрямований виключно ввести суд в оману. З моменту надання судом права на подачу відповіді на Відзив представник Позивачки звернувся з запитом до Відповідача 1, в якому просив надати, копію Статуту Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області, що затверджений у встановленому порядку, копію Наказу №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 », що зберігається у закладі та фотокопію сторінки Журнала реєстрації Наказів з кадрових питань з відміткою ОСОБА_1 про ознайомлення з Наказом №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » На запит отримана відповідь, а саме надано статут, яким визначено повноваження Відповідача 1 приймати та звільняти з роботи, тобто Відповідач 1 є належним Відповідачем по справі в частині вимоги поновлення на роботі, Наказ №29 к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » - де наявна розпис Позивачки про дату ознайомлення з Наказом, відсутній і не наданий Акт про відмову, який повинен бути невід'ємною частиною такого Наказу, оскільки підтверджує факт ознайомлення особи зі змістом Наказу (відповідно до обґрунтувань Відповідачів), що підтверджує обставину, що акт про відмову створений після подання позову. Щодо порушення строків подачі Відзиву Відповідачем 1. Відповідач 1 порушив процесуальні строки подання відзиву. Також відсутнє належне клопотання про поновлення строку. У відзиві немає обґрунтувань з доданням доказів об'єктивних перешкод у Відповідача 1 для своєчасного подання Відзиву. Так, Ухвалою суду від 07.07.2025 року відповідачам встановлено строк 15 днів з дня отримання копії ухвали для подання відзиву ч. 1 ст. 191 ЦПК України. Як вбачається із самого відзиву, копію ухвали відповідач 1 отримали 04.08.2025 року, а отже строк почав свій перебіг 05.08.2025 року ч. 1 ст. 123 ЦПК України та закінчився 19.08.2025 року включно. Фактична дата подання відзиву - 22.09.2025 року, що підтверджується підписом Арділан О.М. , тобто із пропуском строку більш ніж на 30 днів. Подання відзиву із таким порушенням без поновлення строку суперечить вимогам ст. 126 ЦПК України, а поновлення можливе лише за умов, визначених ст. 127 ЦПК України. Прохання про поновлення строку на подання відзиву не містить зазначення поважних причин пропуску строку, не містить доказів об'єктивної неможливості подання у строк. Таким чином, підстав для поновлення строку не має. Крім того, докази, подані одночасно із простроченим відзивом, вважаються такими, що подані з пропуском процесуального строку, і відповідно до ст. 83 ЦПК України можуть бути визнані судом недопустимими, не приймаються та не беруться до уваги. Як зазначено у самому відзиві, копію ухвали отримано 04.08.2025 року, отже, відповідно до ст. 123 ЦПК України, перебіг строку почався 05.08.2025 року, і останнім днем строку було 19.08.2025 року включно. Таким чином, відзив поданий 22.09.2025 року - із пропуском процесуального строку понад один місяць. При цьому, у тексті відзиву міститься лише загальна фраза «Відповідач 1 просить суд поновити строк на подання відзиву», яку не можна вважати належним клопотанням у розумінні ч. 1 ст. 126 ЦПК України, а поновлення можливе лише за заявою з поважними причинами ст. 127 ЦПК України. Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відзив на позовну заяву сплив, оскільки відзив подано до суду після закінчення цього строку, а тому відсутні підстави для прийняття відзиву на позовну заяву. На підставі викладеного представник просив відзив, поданий директором Арділан О.М. 22.09.2025 року через систему «Електронний суд» повернути або залишити без розгляду. В разі відмови у задоволенні клопотання про повернення або залишення відзиву Відповідача 1 без розгляду - відмовити в задоволенні відзиву.
Представник відповідача Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради в особі адвоката Ємчук Л.В. за допомогою системи «Електронний суд» надіслала заперечення (на відповідь на відзив), які обґрунтовано наступним. Позивач зазначає «Додана до позову копія оскаржуваного Наказу, де наявна відмітка про дату, коли Позивачка отримала можливість з ним ознайомитися. Строк зазначений на Наказі і є початком перебігу строку на звернення до суду для захисту порушених прав». Такий аргумент, на переконання Відповідача 1, свідчить про намагання Позивача штучно створити підстави для звернення до суду із заявою про поновлення на роботі, поза межами строків, визначених КЗпПП. Зазначаючи, що 03.06.2025 року Позивач отримала можливість ознайомитись із наказом №29 від 19.06.2024 року про її звільнення з 14.08.2024 року, позивач не наводить конкретних обставин, які перешкоджали їй реалізувати своє право на ознайомлення та отримання копії наказу раніше зазначеної нею в позові дати. Проставивши свій підпис в книзі обліку руху трудових книжок про отримання 14.08.2024 року трудової книжки у зв'язку із звільненням, Позивач таку з невідомих причин не забрала та відмовилась від отримання наказу про звільнення. У зв'язку із чим, 04.09.2024 року Позивача було вчергове ознайомлено з наказом про звільнення та відповідним записом у трудовій книжці. Однак, від отримання наказу та трудової книжки під підпис Позивач відмовилась, про що складено відповідний Акт від 04.09.2024 року. Таким чином, з 04.09.2024 року почав свій перебіг місячний строк звернення до суду, останнім днем місячного строку звернення до суду є 04.10.2024 року. В той час, як з позовом до суду Позивач звернулася 02.07.2025 року. Крім того, надсилаючи 13 вересня 2024 року роботодавцю - Відповідачу 1 звернення Позивачка підтвердила факт своєї обізнаності про непродовження з нею трудового договору. При цьому у позові та відповіді на відзив не надано пояснень щодо зволікань зі зверненням до суду, зважаючи на те, що позов подано до суду 02.07.2025 року. Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9, встановлені статтями 228, 233 КЗпП строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити пропущений строк. Якщо місячний чи тримісячний строк пропущено без поважних причин, у позові може бути відмовлено з цих підстав. Оскільки при пропуску місячного чи тримісячного строку у позові може бути відмовлено за безпідставністю вимог, суд з'ясовує не лише причини пропуску строку, а всі обставини справи і обов'язки сторін. Звертаючись до суду з вимогою про скасування наказу про поновлення на роботі від 19.06.2024 року №29-к у липні 2025 року Позивач не наводить поважних причин недотримання передбаченого ст. 233 КЗпП України строку звернення до суду з позовом про захист порушеного права, які об'єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та не підтверджує це належними доказами, що є підставою для відмови в задоволенні позову в частині поновлення на роботі. Навіть після отримання Позивачем відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11.11.2024 року на своє звернення від 14.10.2024 року, позовна заява про поновлення на роботі подана до суду тільки 02.07.2025 року, тобто теж зі спливом місячного строку. Будь-яких доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку звернення до суду Позивачем не надано. Тому, в задоволенні позовної вимоги про поновлення на роботі необхідно відмовити саме у зв'язку із пропуском місячного строку звернення до суду. Крім того, позивач в позовній заяві не ставить питання про поновлення строку звернення до суду. Наказом Відповідача 1 від 31.08.2023 року №65 дію строкового трудового Договору з Позивачем було визначено з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року, що не заперечується Позивачем. Позивач, виходячи з фактичних обставин справи, погодилась на продовження трудових відносин на умовах строкового трудового договору з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року. У зв'язку з цим, Позивач достеменно знала, що працює за строковим трудовим договором, наказ про укладення з нею строкового трудового договору не оскаржувала. При цьому, як свідчать матеріали позову, Позивач звернулась до Відповідача 1 із зверненням про укладення безстрокового трудового договору 13 вересня 2024 року, тобто, після винесення оскаржуваного наказу про її звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до роботодавця про продовження трудового договору, переведення на безстроковий трудовий договір до моменту звільнення. На підставі наведеного, керуючись ст. 180 ЦПК України просила суд розгляд справи здійснювати з врахуванням вказаного заперечення; у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Великобичківської селищної ради та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу відмовити у повному обсязі.
Від адвоката Онуфрій Д.В., який діє в інтересах позивачки ОСОБА_1 за допомогою системи «Електронний суд» надійшло заперечення на пояснення Відповідача 2 щодо позову, яке обґрунтовано наступним. Звертають увагу суду, що не зрозуміле безпідставне твердження Відповідача 2 зазначені у даних поясненнях від 18.09.2025р., що Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради є неналежним Відповідачем по справі хоча у додатках до пояснень надає документи про повний розрахунок, розрахунковий лист, платіжну інструкцію, що сплачений Позивачці Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради. Відповідач 2 є належним Відповідачем в частині грошових вимог, оскільки Відповідач 1 здійснює призначення і звільнення педагогічних працівників освітнього закладу, а Відповідач 2 згідно повноважень є розпорядником коштів і здійснює оплату заробітньої плати і інших передбачених законом нарахувань педагогічним працівниками закладів освіти Великобичківської територіальної громади. Зазначає, що відповідач 2 вводить суд в оману, не підтверджує свої доводи жодним доказом. З моменту надання судом права на подачу відповіді на Відзив представник Позивачки звернувся з запитом до Відповідача 2, в якому просив надати копію Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, що затверджений у встановленому порядку та довідку про доходи ОСОБА_1 , яка підтверджує суми заробітку за останні два місяці роботи, що є основою для розрахунку середньоденного заробітку. Зазначає, що на запит представника позивача отримана відповідь, а саме надано копію Положення про відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, де передбачені повноваження і який підтверджує, що відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради є належним відповідачем в частині стягнення оплати за вимушений прогул та надана довідка про доходи ОСОБА_1 , яка підтверджує суми заробітку за останні два місяці роботи, що є основою для розрахунку середньоденного заробітку в разі задоволення судом позовних вимог. Враховуючи, що строк в межах якого може бути подано відзив на позовну заяву та інші заяви по суті справи сплив, оскільки відзив та/або інші заяви по суті справи подано до суду після закінчення цього строку, та відповідно до вимог Глави 1 і Глави 2 Розділу ІІІ ЦПК України не передбачені пояснення Відповідача щодо позову а тому відсутні підстави для прийняття таких пояснень. На підставі викладеного просить суд пояснення до позову, подані представником Відповідача, залишити без розгляду.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2025 поновлено відповідачу 1, а саме Великобичківському закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області строк на подачу відзиву на позовну заяву та прийнято відзив на позовну заяву відповідача 1. Також, прийнято пояснення по справі відповідача 2, а саме Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради.
Також, ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 13.10.2025, підготовче провадження у цивільній справі закрито, призначено зазначену цивільну справу до судового розгляду по суті.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Онуфрій Дмитро Васильович, у судове засідання не з'явилися, проте за допомогою системи «Електронний суд» надіслали заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Просили долучити до матеріалів справи Промову, що додається та врахувати її при прийнятті рішення. Так, вимогами позову є: 1. Визнати незаконним та скасувати Наказ №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » 2. Поновити Позивачку - ОСОБА_1 на роботі вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області . 3. Зобов'язати Відповідача укласти з Позивачкою безстроковий трудовий договір на роботу вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області. 4. Стягнути з Відповідача на користь Позивачки - ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з "14" серпня 2024 р. до дня поновлення на роботі, який обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за два останні повні календарні місяці роботи, що передували даті початку вимушеного прогулу; 5. Стягнути з Відповідача на користь Позивачки - ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Відповідач звільнив Позивачку з порушенням вимог трудового законодавства, також зазначено, що Відповідач 1 систематично здійснював порушення вимог .2-3 ст.23 КЗпП (укладання строкових договорів без належних підстав і без пропозиції безстрокового договору) під час трудових відносин з Позивачкою. Доказами даних обґрунтувань стали лист Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3/1094-3В-24 від11 листопада 2024 року та Постанова Рахівського районного суду Закарпатської області від 08.01.2025 року справа №305/4915/24, Наказ №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 » та Наказ №65-к від 31.08.2023 року «Про призначення ОСОБА_1 » 3 Відповідач 1 та Відповідач 2 в обґрунтування своїх заперечень зазначили, що звільнення відбулося з дотриманням трудового законодавства, хоча не підтвердили це жодним належним і допустимим доказом та додали Акт відмови від 04.09.2024 року, як документ що підтверджує начебто ознайомлення Позивачки з оскаржуваним Наказом. Вважаємо, що даний Акт є неналежним і недопустимим доказом, оскільки відсутня інформація, що підтверджує саме цю дату його створення, також даний Акт створений не у відповідності до вимог даного документа, оскільки відсутнє місце де він був складений, здійснено посилання на інший номер Наказу, не вказано як саме ознайомлена Позивачка. Також не зазначено, чому це Акт «з'явився» тільки під час судового розгляду. На підставі викладеного просили суд задоволити позов в повному обсязі.
Представник відповідача 1 - Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області Арділан О.М. у судове засідання не з'явилася, проте за допомогою системи «Електронний суд» надіслала заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1. Проти задоволення позову заперечувала та просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Представник відповідача 2 - Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради в особі адвоката Ємчук Л.В. у судове засідання не з'явилася, проте надіслали за допомогою системи «Електронний суд» клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача 1 та відповідача 2. Просила приєднати до матеріалів справи промову відповідачів у судових дебатах, в якій зазначила наступне. Пред'явлені Позивачем позовні вимоги Відповідач 1 та Відповідач 2 протягом розгляду справи судом не визнали, вважають такі безпідставними та необґрунтованими. Щодо пред'явлених позовних вимог до Відповідача 1, а саме про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та зобов'язання укласти з позивачем безстроковий трудовий договір, наголосила на тому, що згідно з ч. 2 ст. 233 КЗпП із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. Наказом Відповідача 1 від 31.08.2023 року №65 дію строкового трудового Договору за погодженням із Позивачем було визначено з 01.09.2023 року по 30.06.2024 року. У зв'язку з цим, позивач достеменно знала, що працює за строковим трудовим договором. Протягом дії строкового трудового договору Позивач не оскаржувала його умови з підстав порушення її трудових прав, не просила визнати недійсним трудовий договір або окремі його пункти, та не ініціювала внесення змін та доповнень до положень трудового договору, що свідчить про погодження Позивача з умовами цього договору, зокрема щодо його строковості. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Згідно наказу №22-в від 07.06.2024 року Позивач перебувала у відпустці з 26.06.2024 року по 14.08.2024 року, а не по 30.08.2024 року, як помилкового вказано Позивачем у позові. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про відпустки» визначено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Днем звільнення буде останній день відпустки. Таким чином, Відповідач 1 вірно зазначив дату звільнення Позивача - 14.08.2024 року. 28.06.2025 року з Позивачем проведено повний розрахунок при звільненні. При цьому, як свідчать матеріали позову, Позивач звернулась до Відповідача 1 із зверненням про укладення безстрокового трудового договору 13 вересня 2024 року, тобто, після винесення оскаржуваного наказу про її звільнення у зв'язку із закінченням строку трудового договору. Матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до роботодавця про продовження трудового договору, переведення на безстроковий трудовий договір до моменту звільнення. 14.08.2024 року позивач проставила свій підпис в книзі обліку руху трудових книжок про отримання трудової книжки у зв'язку із звільненням, разом із тим Позивач таку не забрала та відмовилась від отримання наказу про звільнення. У зв'язку із чим, 04.09.2024 року Позивача було вчергове ознайомлено з наказом про звільнення та відповідним записом у трудовій книжці. Однак, від отримання наказу та трудової книжки під підпис Позивач відмовилась, про що складено відповідний Акт від 04.09.2024 року. Тобто, Позивач була обізнана про винесення наказу про звільнення, що свідчить про відсутність порушень з боку Відповідача 1 в цій частині. Більш того, Позивач свідомо ухилялась від отримання кадрових документів: наказу про звільнення, а також трудової книжки, з метою ускладнити своє звільнення для того, щоб у подальшому створити собі умови для поновлення на роботі, тобто Позивач свідомо зловживала своїми правами. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі № 640/21715/20. Таким чином, з 04.09.2024 року почав свій перебіг місячний строк звернення до суду, останнім днем місячного строку звернення до суду є 04.10.2024 року. В той час, як з позовом до суду Позивач звернулася 02.07.2025 року. Крім того, надсилаючи 13 вересня 2024 року роботодавцю - Відповідачу 1 звернення, Позивачка підтвердила факт своєї обізнаності про непродовження з нею трудового договору. При цьому у позові та відповіді на відзив не надано пояснень щодо зволікань зі зверненням до суду, зважаючи на те, що позов подано до суду 02.07.2025 року. Навіть після отримання Позивачем відповіді Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці від 11.11.2024 року на своє звернення від 14.10.2024 року, позовна заява про поновлення на роботі подана до суду тільки 02.07.2025 року, тобто теж зі спливом місячного строку. Більше того, у судовому засідання 27.10.2025 року Позивач підтвердила, що не виходила на роботу, оскільки знала, що на посаді вчителя географії замість неї працює інша особа. Будь-яких доказів на підтвердження існування поважних причин пропуску строку звернення до суду Позивачем не надано, заява про поновлення строку звернення до суду від позивача не надходила. Щодо позовних вимог, пред'явлених до Відповідача 2, відповідно до яких позивач просить: - стягнути з Відповідача 2 на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.08.2024 року до дня поновлення на роботі; - стягнути з Відповідача 2 на користь позивача судові витрати, пов'язані з розглядом справи. Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради не є належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення судових витрат відповідно. У пункті 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18 (провадження № 14-517цс19) зазначено, що належним відповідачем має бути така особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги. В той же час, як вбачається з матеріалів справи, позивач перебувала у трудових відносинах із Великобичківським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Великобичківської селищної ради. Оскаржуваний наказ про звільнення був виданий директором зазначеної школи, оскільки питання прийняття на роботу, відсторонення, звільнення працівника, тощо відносяться до компетенції директорів навчальних закладів. Окрім того, саме на роботодавця, у даному випадку Великобичківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Великобичківської селищної ради, покладено обов'язок щодо виплати працівникові заробітної плати. До таких же висновків прийшов Верховний Суд у постанові від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 та у постанові у справі № 607/20853/21 від 01 березня 2023 року. На підставі наведеного, представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Суд, дослідивши письмові докази у справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 почала працювати з 01.09.1988 року вчителем географії у Великобичківському закладі освіти № 1 шляхом переведення з посади вчителя початкових класів (наказ № 53 від 01.09.1988 року).
В подальшому, останню звільнено з посади вчителя географії 25 серпня 2021 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України (наказ № 48-к від 25.08.2021 року).
Крім того, ОСОБА_1 наказами № 53 від 01.09.2021 року, № 38-к від 24.06.2022року, № 58-к від 31.08.2022 року, № 56-к від 29.06.2023 року призначалась на посаду вчителя географії та звільнялась з посади вчителя географії у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Згідно наказу № 65-к від 31.08.2023 року ОСОБА_1 призначено на посаду вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року.
Як вбачається з наказу «Про щорічну основну відпустку педагогічним працівникам закладу» від 07.06.2024 №22-в, ОСОБА_1 надано щорічну основну відпустку в такий строк - 26.062024-14.08.2024.
Оскаржуваним наказом № 29-к від 19.06.2024 року останню звільнено з посади вчителя географії 14 серпня 2024 року у зв'язку із закінченням строку трудового договору за пунктом 2 статті 36 КЗпП України.
Актом відмови від ознайомлення з наказом про звільнення та отримання трудової книжки від 04.09.2024 року засвідчено відмову ОСОБА_1 від отримання наказу № 29-к від 19.06.2024 року про закінчення строку трудового договору.
Відповідно до довідки Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради від 17.09.2025 №014-02/422, з ОСОБА_1 проведено повний розрахунок при звільненні 14.08.2024 відповідно до наказу № 29-к від 19.06.2024 року.
Згідно довідки про доходи №145 від 29.09.2025 року, виданої Відділом освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, ОСОБА_1 за травень-червень 2024 отримала 41354, 49 гривень.
Згідно розрахунку середньої зарплати, ОСОБА_1 має середню зарплату у сумі 15 889,58 гривень.
Відповідно до листа від Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці №ЗХ/3/1094- 3В-24 від 11 листопада 2024 року, в якому було встановлено, що за зверненням ОСОБА_1 була проведена перевірка Великобичківського ЗЗСО І-ІІІ ступенів № 1, в ході якої інспектором праці встановлено порушення директором закладу ОСОБА_2 частини 3 статті 23 та пункту 2 частини 1 статті 35 КЗпП України. За результатами перевірки внесено припис на усунення порушень законодавства про працю, складено та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 41 КУпАП.».
Як вбачається з постанови про накладення адміністративного стягнення від 08.01.2025 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 гривень. Крім того, згідно зазначеної постанови: в частинах 2 та 3 статті 23 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII із змінами і доповненнями №3840-1X від 20.06.2024 р. (надалі - К3пП України) вказано: Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов ії виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення. Після того, як Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2023 від 07.02.2023 року абзац третій частини другої статті 22 Закону України "Про повну загальну середню освіту" від 16 січня 2020 року № 463-1X визнано неконституційним, а саме: педагогічні працівники державних і комунальних закладів загальної середньої освіти, які досягли пенсійного віку та яким виплачується пенсія за віком, працюють на основі трудових договорів, що укладаються строком від одного до трьох років, директор ОСОБА_2 укладав з ОСОБА_1 строковий трудовий договір на навчальний період, при цьому не запропонував укласти безстроковий трудовий договір. Враховуючи те, що посада вчителя географії затверджена на постійній основі, чим порушено частину 2 та 3 статті 23 КЗпП України. Крім того, наказом № 65-к від 31.08.2023 виданого директором дію строкового трудового договору з ОСОБА_4 було визначено з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року, а фактично звільнено її 14 серпня 2024 року за пунктом 2 частини першої статті 36 КЗпП України, закінчення строку трудового договору, наказ № 29-к від 19.06.2024. При цьому не було видано наказу про продовження терміну дії строкового трудового договору, не отримано заяви працівника на продовження його терміну та також заяви працівника про надання їй відпустки. Частиною 2 статті 3 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 № 504/96-ВР передбачено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористану відпустку можна за його бажанням надавати й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Днем звільнення буде останній день відпустки. В статті 39-1 КЗпП України вказано, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 1 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Порушено пункт 2 частини першої статті 36 К3пП України, таким чином встановлено, що ОСОБА_2 порушив ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Вирішуючи заявлені позивачем позовні вимоги, суд керується наступними вимогами законодавства.
Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Відповідно до ст.3 КЗпП України, трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються Законодавством про працю. Судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Як вже зазначалось вище, спір між сторонами виник з приводу звільнення позивача з посади вчителя географії у зв'язку із закінченням строку трудового договору на підставі п. 2 ст.36 КЗпП України.
Згідно ст.21 КЗпП України працівники безпосередньо реалізують своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, а відтак трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.
Статтею 23 КЗпП України визначено, що одним з видів трудових договорів є строковий трудовий договір, який укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Роботодавець зобов'язаний інформувати працівників, які працюють за строковим трудовим договором, про вакансії, що відповідають їх кваліфікації та передбачають можливість укладення безстрокового трудового договору, а також забезпечити рівні можливості таких працівників для його укладення.
Частиною 2 статті 3 Закону України «Про відпустки» передбачено, що у разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористану відпустку можна за його бажанням надавати й тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У цьому випадку чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки. Днем звільнення буде останній день відпустки.
У статті 39-1 КЗпП України вказано, якщо після закінчення строку трудового договору трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Отже, з ОСОБА_1 чотири рази укладались строкові трудові договори відповідно до вищезазначених наказів, таким чином, трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Крім того, директор Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області ОСОБА_2. чотири рази укладав строковий трудовий договір з ОСОБА_1 , та в порушення умов чинного законодавства не запропонував укласти безстроковий трудовий договір з останньою при наявності посади вчителя географії, затвердженої на постійній основ.
Разом з тим, наказом № 65-к від 31.08.2023 року дію строкового трудового договору ОСОБА_1 було визначено з 01 вересня 2023 року по 30 червня 2024 року, однак фактично звільнено її з роботи 14 серпня 2024 року. В такому разі договір вважається також безстроковим.
Ці обставини було також встановлено Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці та за результатами їх перевірки внесено припис на усунення порушень законодавства про працю, складено та направлено до суду протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 41 КУпАП.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що звільнення ОСОБА_1 не можна вважати законним, а отже позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ». є обґрунтованими та підлягають до задоволення.
У відповідності до ч.1 ст.235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Отже, належним способом поновлення порушеного права позивача ОСОБА_1 є поновлення її на раніше займаній посаді, а тому дана позовна вимога також є обґрунтованою та підлягає до задоволення.
Вирішуючи вимогу позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд виходить з наступного.
У відповідності до ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Розмір середнього заробітку, котрий підлягає стягненню на користь позивача має розраховуватися у відповідності до Постанови КМУ від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», у відповідності до якої розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за два останні повні календарні місяці роботи, що передували даті початку вимушеного прогулу.
Згідно розрахунку середньої зарплати, ОСОБА_1 має середню зарплату у сумі 15 889,58 гривень.
Таким чином, необхідно стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з "14" серпня 2024 року до дня поновлення на роботі, який обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року.
Щодо стягнення з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов'язані з розглядом справи, а саме: витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження витрат, понесених із зверненням Позивача за наданням правничої допомоги, надано Договір про надання правничої допомоги № 161 від 03.06.2025 року та Акт прийому-передачі наданих послуг 1/161 від 02.07.2025 року.
Враховуючи вищевикладене, складність справи, тривалість затраченого представником позивача часу, пропорційність витрат до предмету спору та обсягу фактично наданих послуг і результатів розгляду справи, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вважає достатнім розміром стягнення з відповідача на користь позивача витрат, понесених на правничу допомогу у розмірі 5000 гривень, а тому в цій частині позов підлягає частковому задоволенню.
Судовий збір у розмірі 1211.20 гривень від сплати якого, у силу положень ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач був звільнений при пред'явлені двох вимог (про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку) у зв'язку з їх задоволенням підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
В силу п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.
Керуючись ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 354, 355, 430 Цивільного процесуального кодексу України, ст.36, 235 Кодексу законів про працю України суд, -
Позов адвоката Онуфрія Дмитра Васильовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 до Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області та Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, про поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ №29-к від 19.06.2024 року «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновити Позивачку ОСОБА_1 на роботі вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області.
Зобов'язати Великобичківського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів № 1 Рахівського району Закарпатської області укласти з ОСОБА_1 безстроковий трудовий договір на роботу вчителя географії на 20 годин тижневого навантаження у Великобичківському закладі загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області.
Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 серпня 2024 року до дня поновлення на роботі, який обчислюється згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 року, розрахунок середньої заробітної плати здійснюється виходячи з виплат за два останні повні календарні місяці роботи, що передували даті початку вимушеного прогулу.
Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) грн.
Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради, на користь держави судовий збір у сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 копійок (отримувач коштів ГУК у м. Києві /м.Київ/ 22030106; код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; класифікація доходів бюджету: 22030106, призначення платежу: Сплата судового збору за рішенням суду про стягнення судового збору на користь держави).
В силу п.4 ч.1 ст.430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на роботі.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , тел. НОМЕР_1 адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 .
Представник позивача, Онуфрій Дмитро Васильович ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_1 тел. НОМЕР_3 адреса АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач: Великобичківський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №1 Рахівського району Закарпатської області ел. пошта vbshkola1@ukr.net адреса Закарпатська область, Рахівський район, смт Великий Бичків, вул. Крушник, 9 ЄДРПОУ 26326288.
Відповідач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Великобичківської селищної ради ел. пошта osvita@bychkivrada.gov.ua адреса Закарпатська область, Рахівський район, смт Великий Бичків, вул. Грушевського, буд. 16 ЄДРПОУ 44106333.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті, чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя О.М. Попова