Справа № 304/2652/25 Провадження № 3/304/1327/2025
08 грудня 2025 року м. Перечин
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал (протокол серії ЗхРУ № 011862Е від 06.11.2025), який надійшов з відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, уродженця с.Порошково Закарпатської області, не працюючого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , моб. тел: НОМЕР_2 ,
за ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
06.11.2025 року о 12 год. 05 хв. на напрямку 201 прикордонного знаку на відстані 8000 метрів до державного кордону України на околиці населеного пункту с.Раково (Тур'є Реметівська територіальна громада, Ужгородський район, Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району уповноваженими посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у пішому порядку, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
В судові засідання, призначені на 24.11.2025 року, 27.11.2025 року, 08.12.2025 року ОСОБА_2 повторно не з'явився, будучи належним чином повідомленим у встановленому законом порядку про день, час та місце проведення судового засідання у справі, що підтверджується довідками про доставку адресату ОСОБА_2 sms-повідомлень 21.11.2025 року та 25.11.2025 року, а також 05.12.2025 року, які є в матеріалах справи (а.с.12,13), однак про причини неявки ОСОБА_2 суду не повідомлено, жодних документів на підтвердження поважності причин неявки на адресу суду не надано, будь-яких заперечень на складений протокол про адміністративні правопорушення ОСОБА_2 суду не подав. Проте, у матеріалах справи наявна письмова заява ОСОБА_2 від 06.11.2025 року, в якій він просить розглянути справу за ч.1 ст.204-1 КУпАП без його участі, свою вину визнає (а.с.7).
Враховуючи скорочені строки розгляду справи про адміністративні правопорушення, передбачені ст.277 КУпАП, суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_2 , на підставі наявних у справі доказів. При цьому суд також враховує, що категорія правопорушення за ч.1 ст.204-1 КУпАП не відноситься до тієї категорії справ, по яким присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до відповідальності, є обов'язковою (ч.2 ст.268 КУпАП).
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об'єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Вивчивши у повному обсязі надані матеріали справи, суд вважає, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Відповідності до приписів ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.204-1 ч.1 КУпАП, об'єктивна сторона правопорушення полягає у перетині або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
Статтею 9 Закону України «Про державний кордон України» визначено порядок перетинання державного кордону України, який здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Адміністративне стягнення, передбачене санкцією ч.1 статті 204-1 КУпАП являє собою штраф від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 011862Е від 06.11.2025 року, складеного помічником начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 , встановлено, що 06.11.2025 о 12 год. 05 хв. на напрямку 201 прикордонного знаку на відстані 8000 метрів до державного кордону України на околиці населеного пункту с.Раково (Тур'є Реметівська територіальна громада, Ужгородський район, Закарпатської області) в межах контрольованого прикордонного району уповноваженими посадовими особами НОМЕР_3 прикордонного загону, був виявлений та затриманий громадянин України ОСОБА_2 , який здійснив спробу незаконного перетинання державного кордону України, з України в Словацьку Республіку, поза встановленими пунктами пропуску через державний кордон, у пішому порядку, та своїми діями ОСОБА_2 порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ № 011862Е від 06.11.2025 року, зі змістом якого ОСОБА_2 ознайомлений, примірник вищевказаного протоколу отримав 06.11.2025, що підтверджується підписом особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, при цьому будь-яких заперечень, зауважень до вказаного протоколу ОСОБА_2 не відображено у протоколі (а.с.1), протокол про адміністративне затримання громадянина України ОСОБА_2 від 06.11.2025 року (а.с.2), протокол про особистий огляд, огляд речей та вилучення речей і документів від 06.11.2025 року (а.с.3), фотосвітлиною паспорту громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого 26.03.2017 року Перечинським РС ГУ ДМС України в Закарпатській області на ім'я ОСОБА_2 (а.с.4); письмовою заявою ОСОБА_2 від 06.11.2025 про розгляд відносно нього справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.204-1 КУпАП без його участі, та в якій останнім зазначено, що свою вину він визнає (а.с.6-7); рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 (а.с.8); схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 (а.с.9), та суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП підтверджується дослідженими в судовому засіданні та проаналізованими судом матеріалами справи.
При цьому, суд звертає увагу, що ОСОБА_2 не був позбавлений можливості викласти у протоколі або окремо свої заперечення щодо викладених у протоколі фактів, надати власні пояснення з приводу причин його знаходження о 12-05 годин 06.11.2025 року на напрямку 201 прикордонного знаку на околиці населеного пункту с.Раково Ужгородського району Закарпатської області, однак таких заперечень чи пояснень ОСОБА_2 у протоколі чи у окремій заяві, не виклав.
Таким чином суд встановив, що протокол про адміністративне правопорушення є належним та допустимим доказом у справі на підтвердження доведення винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Разом з тим, будь-яких скарг на дії працівників прикордонної служби від ОСОБА_2 не надходило, оскільки таких суду не надано та в ході розгляду справи останнім не підтверджено, та суд вважає, що в діях ОСОБА_2 є склад інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини вчинення ОСОБА_2 інкримінованого йому адміністративного правопорушення підтверджуються: даними, які містяться в протоколі про адміністративне затримання ОСОБА_2 від 06.11.2025 року, письмовими заявами ОСОБА_2 від 06.11.2025 року, в яких останній зазначає, що визнає свою вину (а.с.7), заяву про розгляд справи без його участі, іншими доданими до протоколу документами, зокрема рапортом інспектора прикордонної служби вищої категорії начальника групи зв'язку відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип В) ОСОБА_4 (а.с.8); схемою затримання громадянина України ОСОБА_2 (а.с.9).
Вищенаведені докази, які є належними й допустимими, зібрані відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні під час розгляду справи судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують порушення ОСОБА_2 вимог ст.ст. 9, 12 Закону України «Про державний кордон України від 04.11.1991 року, та його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Поряд з тим, жодного доказу, який би ставив під сумніви правомірність складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 останнім не надано.
При цьому, суд бере до уваги факт відсутності в матеріалах справи доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 перебуває на військовому обліку і йому надана відстрочка від мобілізації.
Під час розгляду справи судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що помічник начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ОСОБА_3 був упередженим при складанні відносно ОСОБА_2 протоколу за ознаками передбаченого ч.1 ст.204-1 КУпАП адміністративного правопорушення, що в нього були підстави для фальсифікації протоколу чи обмови останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи, у підтвердження таких даних відсутні які-небудь належні докази у матеріалах справи.
Тому суд приходить до висновку, що помічник начальника відділу з адміністративно-юрисдикційної діяльності ВСП Новоселиця НОМЕР_3 прикордонного загону ОСОБА_3 діяв у межах наданих йому повноважень.
Разом з тим, під час розгляду справи, не встановлено й будь-яких даних про застосування щодо ОСОБА_2 незаконних методів, примусу чи інших дій, які призвели до примусового підписання протоколу та інших наявних у матеріалах справи документів.
Крім того, не надано доказів того, що відносно ОСОБА_2 під час його затримання був вчинений моральний тиск чи незаконні дії з боку прикордонного наряду. Між тим, суд бере до уваги відсутність будь-яких доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 оскаржував незаконні дії працівників прикордонної служби, які склали відносно нього протокол про адміністративне правопорушення, у передбачений Законом спосіб.
З огляду на викладені обставини, в судовому засіданні достовірно встановлено, що громадянин України ОСОБА_2 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону поза пунктом пропуску, чим порушив вимоги ст.ст.9,12 Закону України «Про державний кордон України» від 04.11.1991 року, тому в його діях наявний склад правопорушення передбачений ч.1 ст.204-1 КУпАП.
Вирішуючи питання про вид та міру адміністративного стягнення, відповідно до ст.33 КУпАП суддя враховує характер та обставини вчиненого правопорушення, особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, ступінь його вини, вік, сімейний та майновий стан, а також відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та суд вважає, що до ОСОБА_2 підлягає застосуванню адміністративне стягнення у виді штрафу, що є необхідним та достатнім для виховання зазначеної особи в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як ним, так і іншими особами.
Таким чином, приймаючи до уваги характер та обставини скоєного адміністративного правопорушення, ступінь суспільної небезпеки вчиненого правопорушення, а також обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_2 , суд враховує особу правопорушника, його вік, матеріальний та сімейний стан, а також приймає до уваги ті обставини, що на утриманні ОСОБА_2 неповнолітніх дітей, непрацездатних осіб не має, оскільки інших відомостей матеріали справи не містять, та ті обставини, що у суду відсутні відомості про притягнення ОСОБА_2 протягом року до адміністративної відповідальності, який не працює, відсутність постійного джерела прибутку, а отже суд вважає необхідним і достатнім для виправлення та запобігання вчиненню ОСОБА_2 нових адміністративних правопорушень, застосувати до ОСОБА_2 адміністративне стягнення у виді мінімального розміру штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст.204-1 КУпАП, а саме в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до положень ст.40-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.204-1 ч.1, 40-1, 221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати винуватим ОСОБА_5 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та піддати ОСОБА_5 адміністративному стягненню у виді штрафу в дохід держави в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає сумі - 3400 (три тисячі чотириста) гривень 00 копійок.
Адміністративний штраф сплачувати: ГУК у Закарпатській області/Перечинська тг/21081100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37975895, банк отримувача - казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA398999980313080106000007379, призначення платежу: «адміністративний штраф та інші санкції», код 21081100.
Стягнути з ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави в сумі - 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок (Отримувач - ГУК у м.Києві/ м.Київ/ 22030106, код ЄДРПОУ - 37993783, рахунок - UA908999980313111256000026001, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 22030106).
Роз'яснити правопорушнику, що згідно частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, а в разі оскарження такої постанови, - не пізніше п'ятнадцяти днів з дня повідомлення про залишення апеляційної скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у строк, встановлений частиною першою статті 307 КУпАП, при примусовому виконанні постанови суду, згідно ч.2 ст.308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.
Строк пред'явлення постанови до виконання протягом трьох місяців, з наступного дня після набрання постановою законної сили або закінчення строку, встановленого у разі відстрочки або розстрочки виконання постанови.
Постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її захисником, законним представником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду через Перечинський районний суд Закарпатської області.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Перечинського районного суду Закарпатської області: Сидоренко Ю. В.