Справа № 302/1642/25
Провадження № 2/302/642/25
09 грудня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі:
секретаря судового засідання Куруц В.І.
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати за ним право власності на спадкове майно за законом.
Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Подобовець Міжгірського району Закарпатської області померла ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , спадкодавець), ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв'язку з чим за нею відкрилась спадщина. До складу спадщини увійшло право на спадковий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та земельні ділянки згідно Держакту №023778. Батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про відмову від прийняття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Позивач єдиний прийняв спадщину та 11 листопада 2025 року державним нотаріусом було видано позивачу, зокрема, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №559, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:009:0056 площею 0,1050 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в урочищі «Біля хати» в с. Подобовець Хустського району Закарпатської області. Проте нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадковий будинок йому було відмовлено через неподання спадкоємцем правовстановлюючих документів на майно. Обґрунтовуючи позов зазначеними обставинами та посилаючись на відповідні норми цивільного законодавства позивач просив визнати за ним право власності на згаданий спадковий будинок в порядку спадкування за законом до майна померлої ОСОБА_2
24 листопада 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивач в підготовче засідання не з'явився.
Представник позивача - адвокат Рішко С.І. подав суду заяву від 09 грудня 2025 року, в якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав, наполягав на їх задоволенні.
Відповідач - Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву від 09 грудня 2025 року якою визнала позов ОСОБА_1 та просила розглянути справу без участі представника відповідача.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_6 . Матір'ю позивача була ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Матір'ю ОСОБА_2 була ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Відтак ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 доводилась позивачу бабусею та матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (мати позивача). Зазначені обставини доводяться актовим записом про народження (а.с. 18, 19), свідоцтвом про народження ОСОБА_6 (а.с. 24) та свідоцтвом про шлюб (повторним) (а.с. 25).
ОСОБА_5 орієнтовно в 1959 році побудувала житловий будинок АДРЕСА_2 , який розміщується на земельній ділянці ур. «Біля Хати» орієнтовною площею 0,1050га (згідно Державного акту IV-3K №023778) на території зареєстрованого дворогосподарства АДРЕСА_1 . Зазначені обставини підтверджуються випискою з погосподарської книги, виданої виконкомом Пилипецької сільської ради Закарпатської області за вих.№204 від 28.02.2025, відповідно до якої власником та забудовником зазначеного житлового будинку була ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_7 .
З державного акту на право приватної власності на землю серії IV- ЗК № 023778 слідує, що ОСОБА_5 за життя набула у власність земельні ділянки площею 0,6083 га в с. Подобовець призначені для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка площею 0,3813 га в ур. «Осовня», земельна ділянка площею 0,1100 га в ур. «Осовня», земельна ділянка площею 0,1050 га в ур. «Біля хати» та земельна ділянка площею 0,0120 га в ур. «Біля хати».
ІНФОРМАЦІЯ_8 у віці 74 років померла ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 19.12.2023 виконкомом Пилипецької сільради, яка доводилася позивачу бабусею по материнській лінії.
Згідно довідки виконкому Пилипецької сільради від 05.09.2024 №903, померла ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в даному будинку проживали і були зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - донька померлої; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - зять померлої; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , - онук померлої.
У зв'язку з смертю ОСОБА_5 за нею відкрилась спадщина за її місцем проживання (ст. 1216, 1220 і 1221 ЦК України).
ОСОБА_5 заповіту за життя не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 11.11.2025 №83217046, а тому спадкування за нею здійснювалось за законом (ст. 1217 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
З врахуванням установлених обставин та правового регулювання право на спадкування за ОСОБА_5 отримала ОСОБА_2 , яка доводилась донькою спадкодавиці й належала до першої черги спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
Впродовж шестимісячного строку з дня відкриття спадщини, ОСОБА_2 не подавала нотаріусу заяву про відмову від прийняття спадщини, відтак уважалась такою, що прийняла спадщину оскільки постійно проживала зі спадкодавицею на час відкриття спадщини, інших спадкоємців немає.
До складу спадщини за ОСОБА_5 увійшли земельні ділянки площею 0,6083 га в с. Подобовець призначені для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства, а саме: земельна ділянка площею 0,3813 га в ур. «Осовня», земельна ділянка площею 0,1100 га в ур. «Осовня», земельна ділянка площею 0,1050 га в ур. «Біля хати» та земельна ділянка площею 0,0120 га в ур. «Біля хати», які належали спадкодавиці на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії IV- ЗК № 023778, а також житловий будинок АДРЕСА_3 .
З врахуванням наведеного ОСОБА_2 успадкувала зазначені земельні ділянки та житловий будинок за ОСОБА_5 , і відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина їй належала від дня її відкриття.
20 березня 2024 року мати позивача, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , звернулася до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про відкриття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та видачу свідоцтв про право на спадщину, на підставі якої державним нотаріусом було заведено спадкову справу №47/2024 (номер у Спадковому реєстрі №72177083).
За життя мати позивача, ОСОБА_2 , не встигла отримати свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, що належало ОСОБА_7 , оскільки сама померла ІНФОРМАЦІЯ_4 в лікарні в селищі Воловець Закарпатської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 15.04.2024 виконкомом Пилипецької сільради.
Згідно довідки виконкому Пилипецької сільради від 05.09.2024 №904, померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , була постійною мешканкою АДРЕСА_1 . Разом з нею на день її смерті в зазначеному будинку проживали і були зареєстровані: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - чоловік померлої; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , - невістка померлої; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , - внучка померлої; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , - онук померлої.
У зв'язку з смертю ОСОБА_2 за нею відкрилась спадщина за її місцем проживання (ст. 1216, 1220 і 1221 ЦК України).
ОСОБА_5 заповіту за життя не складала, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру від 24.09.2025 №78476656, а тому спадкування за нею здійснювалось за законом (ст. 1217 та ч. 2 ст. 1223 ЦК України).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).
З врахуванням установлених обставин та правового регулювання право на спадкування за ОСОБА_2 отримав позивач ОСОБА_1 , який доводиться сином спадкодавиці й належить до першої черги спадкоємців за законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1274 ЦК України спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого із спадкоємців за законом незалежно від черги.
24 вересня 2024 року, у межах визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України строку, позивач звернувся до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про прийняття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі якої державним нотаріусом було заведено спадкову справу №105/2024 (номер у Спадковому реєстрі №73027518). Цього ж дня батько позивача, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , звернувся до Міжгірської державної нотаріальної контори Закарпатської області із заявою про відмову від прийняття спадщини за майном померлої ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . 11 листопада 2025 року державним нотаріусом було видано позивачу, зокрема, свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за №559, на земельну ділянку з кадастровим номером 2122485200:10:009:0056 площею 0,1050 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану в урочищі «Біля хати» в с. Подобовець Хустського району Закарпатської області.
Проте, державним нотаріусом було відмовлено в учиненні відповідної нотаріальної дії - у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок АДРЕСА_1 , на підставі підпункту 4.16 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 (далі - Порядок № 296/5) відповідно до якого видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна - документи, на підставі яких вчинено нотаріальну дію, та документи або копії (витяги) з них, необхідні для вчинення нотаріальної дії, обов'язково долучаються до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. У разі коли державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна проведено без видачі документа, що посвідчує таке право, нотаріальна дія щодо такого майна вчиняється на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до нього. Така інформація долучається до примірника правочину, свідоцтва тощо, які залишаються у справах нотаріуса. Державний нотаріус постановив відмовити у видачі позивачці свідоцтва про право на спадщину позаяк остання не подала оригінали документів (на підтвердження права власності на майно) та через відсутність відповідної інформації про зареєстроване право власності на зазначене нерухоме майно в Державному реєстрі речових прав про зареєстроване право власності. Постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії (видачі свідоцтв про право на спадщину за законом) від 11 листопада 2025 року.
Наявність вказаного вище житлового будинку та його характеристики підтверджуються технічним паспортом (а.с. 40-56).
Відповідно до підпункту 4.19 пункту 4 глави 10 розділу II Порядку № 296/5 якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Згідно з положеннями п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено - речові права на нерухоме майно, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Відповідно до ч. 3 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Правовідносини щодо права власності до 01 січня 2004 року регламентувались розділом ІІ Цивільного кодексу УРСР. Верховним Судом України в постанові від 18.12.2013 у справі № 6-137цс13 було висловлено правову позицію, що право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення його будівництва.
Питання набуття права власності, зокрема й на житловий будинок, у 1959 році регламентувались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» і прийнятою відповідно до цього Указу постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», які, зокрема, визначали умови та правові наслідки зведення й завершення будівництвом об'єкта.
Відповідно до вказаних нормативних документів громадяни вправі були, зокрема, придбати або побудувати для себе на праві особистої власності житлові будинки. Тобто законодавче регулювання на час будівництва ОСОБА_5 житлового будинку в 1959 році передбачало набуття права особистої власності на житловий будинок внаслідок його будівництва.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди на час завершення будівництвом житлового будинку регулювалася підзаконними нормативними актами, а саме Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року N 56. Вказаним нормативним актом було передбачено реєстрацію права власності на житло тільки в містах та селищах і не встановлювалась можливість такої в сільських населених пунктах. Відповідно до практики правозастосування діючого законодавства, викладеної в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 р. N 24-753/0/4-13 «При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, зокрема положеннями ЦК УРСР 1963 року, Законом України "Про власність", Законом України від 07 грудня 1990 року N 553-XII "Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування", Законом України від 25 грудня 1974 року "Про державний нотаріат", постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року N 105 "Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР", Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за N 112/5, Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року N 5-24-26, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 року, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженою наказом Міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 року N 45/5, Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих, затвердженою наказом Міністра юстиції УРСР від 19 січня 1976 року N 1/5, та іншими нормативними актами».
Відтак ОСОБА_5 набула у власність житловий будинок в АДРЕСА_1 внаслідок його будівництва (створення) та він увійшов до спадкової маси в спадщині, яка відкрилась за нею 02 серпня 2006 року та був успадкований ОСОБА_2 після смерті якої увійшов до складу спадщини за нею.
Враховуючи наведене суд встановив, що позивач, як єдиний спадкоємець за законом за померлою ОСОБА_2 , який прийняв спадщину набув право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_1 .
Суд не встановив обставин, які мали б наслідком усунення позивача від спадкування за ОСОБА_2 .
Суд не встановив обставин, які б свідчили, що спадкування позивачем за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.
Відтак суд дійшов висновку, що у позивача виникло право на набуття у власність зазначеного об'єкта нерухомого майна в порядку спадкування за законом. Водночас суд встановив наявність формальних перешкод для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємця, які не впливають на зміст цього права.
Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності як складової верховенства права) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ст. 1268 ЦК спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.
Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1222, 1223, 1258, 1261, 1268, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області про визнання права власності на спадкове майно за законом, - задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , право власності на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом за померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повний текст судового рішення складено 09.12.2025.
Повне найменування учасників:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області; код ЄДРПОУ - 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75 Хустський район, Закарпатська область, 90011.
Головуючий суддя О. І. Повідайчик