04 грудня 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 670/878/17
Провадження № 11-кп/820/766/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:
судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому без участі сторін кримінального провадження апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року, у кримінальному провадженні №12017240100000184, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2017 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Слобідка Охрімовецька, Віньковецького району Хмельницької області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст.89 КК України не судимого, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини
У провадженні Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області перебуває кримінальне провадження №12017240100000184, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 липня 2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року клопотання прокурора задоволено частково та застосовано до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погоджуючись із судовим рішенням, захисник ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою з дня фактичного затримання строком на 60 діб включно.
Захисник вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ризики в судовому засіданні не доведені та заявлені формально, не підтверджуються відповідними доказами, тому відсутні будь-які дані, які б свідчили, що більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим у ст. 177 КПК України.
Вважає, що ОСОБА_5 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, не може, оскільки всі докази стороною обвинувачення вже зібрані.
Зазначає, що ризик незаконно впливати на потерпілого, свідків, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні також не підтверджений належними доказами.
Зауважує, що перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обвинувачений ОСОБА_5 не має наміру, так як категорично зацікавлений у об'єктивному розгляді справи по суті та постановленні справедливого вироку, про що ним неодноразово наголошувалось від початку як досудового розслідування, так і судового розгляду справи. Крім того, ОСОБА_5 активно сприяв повному та об'єктивному розслідуванню.
Посилається на те, що відсутні докази, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому ОСОБА_5 обвинувачується.
На думку захисника, в порушення вимог п.1-3 ч.1 ст. 184 КПК України, клопотання не містить змістовного та повного викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується ОСОБА_5 , дії обвинуваченого жодним чином не конкретизовані та за своїм викладом не відрізняються від змісту обвинувачення, пред'явленого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , не містить правову кваліфікацію правопорушення із зазначенням статті (частини статті) КК України, яка інкримінується саме ОСОБА_5 , не містить викладу обставин, що дають підстави обвинувачувати його у вчиненні кримінального правопорушення.
Зазначає, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, соціальні та сімейні зв'язки, офіційно займається веденням підсобного сільського господарства, доглядає за хворою матір'ю, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, з'являвся на виклики, не перешкоджав слідству.
Зазначає, що протягом 2019-2025 років прокурором не заявлялось, а судом самостійно не ініціювалось застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 будь-якого запобіжного заходу.
Позиції учасників судового провадження
Учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про розгляд апеляційної скарги за участю обвинуваченого ОСОБА_5 , його захисника та прокурора не надходило, тому апеляційний суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності вказаних сторін кримінального провадження,відповідно до вимог ч.4 ст.422-1 КПК України, яка передбачає, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Клопотання інших обвинувачених у цьому провадженні та їх захисників про участь в апеляційному розгляді в режимі відеоконференції не підлягає задоволенню, оскільки це не передбачено вимогами статі 422-1 КПК України .
Заслухавши суддю-доповідача, ознайомившись з судовим матеріалом та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви суду
Відповідно до статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі статтею 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Прокурор звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 у зв'язку з існуванням ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та неможливістю закінчити судовий розгляд на поточному етапі.
Статтею 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 року ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн. із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_6 оскаржує ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з підстав не доведеності наявності ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до статті 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Ухвалюючи рішення за клопотанням прокурора щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_5 ,суд першої інстанції врахував тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні тяжкого злочину, санкція частини 2 статті 121 КК відносить інкримінований злочин до тяжких і передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду; врахував та проаналізував процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , яка свідчить про затягування ним судового розгляду способом ухилення від явок до суду, а тому наявний ризик як переховування від суду, так і перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; особу ОСОБА_5 , його вік, який не одружений, не має на утриманні дітей, має постійне місце проживання, займається особистим підсобним господарством, не судимий, до обвинуваченого застосовувалися у цьому кримінальному провадженні запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, а також домашнього арешту, строк їх дії закінчився у 2018 році.
З урахуванням доволі високого встановленого при розгляді клопотання ризику переховування обвинуваченого від суду, з урахуванням його особистих характеристик, процесуальної поведінки обвинуваченого, суд дійшов висновку, що останньому слід застосувати винятковий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, тоді як застосування стосовно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання реалізації ним встановленого ризику переховування від суду.
При цьому, застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 ,місцевий суд дійшов висновку про можливість визначення розміру застави та на підставі вимог статті 182 КПК України визначив як альтернативний запобіжний захід заставу у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.,такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Відтак, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , суд першої інстанції обґрунтував своє рішення щодо необхідності застосування саме цього заходу забезпечення кримінального провадження.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Зі змісту ст.422-1 КПК України вбачається, що в ході розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції здійснює перевірку обставин, які підтверджують наявність ризиків, що стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зміни іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або для продовження строку тримання під вартою.
Обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, з зібраними у кримінальному провадженні доказами переданий до Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області,судове провадження триває та доведеність або не доведеність вини обвинуваченого буде встановлюватися вироком суду.
До того ж, запобіжний захід є превентивним заходом та має на меті припинити та запобігти ймовірним ризикам у майбутньому. Стороною обвинувачення такі ризики доведені, які в сукупності з обґрунтованим обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні тяжкого злочину, стали підставою для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, що відповідає характеру суспільного інтересу в цьому випадку.
Відповідно до частини 2 статті 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Окрім цього, відповідно до частини 5 статті 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя.
При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій її переслідують та міжнародними контактами.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину і суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику переховування від суду.
Крім того, до часу подання прокурором клопотання про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, судом було призначено 166 судових засідань, проте у 63 судові засідання обвинувачений ОСОБА_5 не з'явився, процесуальна поведінка обвинуваченого свідчить про затягування ним судового розгляду, способом ухилення від явок до суду.
Таким чином, колегія судді вважає доведеним ризик, який дає достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду.
У суді першої інстанції прокурор при обрання запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою довів, що застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Крім того, приймаючи рішення про задоволення клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , суд визначив заставу - в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн.,оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, з урахуванням реальності та ймовірності реалізації обвинуваченим ризику переховування від суду та його майновий стан.
Зазначені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про недостатнє підтвердження вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, колегією суддів не перевірялися, оскільки обґрунтованість обвинувачення не є предметом апеляційного перегляду ухвали суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, постановленої під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 про те, що при вирішенні клопотання прокурора суд залишив поза увагою, що жодних дій які б свідчили про вплив чи намір впливати на свідків та потерпілого, інших обвинувачених, експерта, спеціаліста, знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, оскільки прокурором вказані ризики не заявлялися, і судом наявність таких ризиків не встановлено.
На твердження захисника обвинуваченого про те, що прокурором не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження зазначених в клопотанні ризиків, колегія суддів зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає надання доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, проте вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у кримінальному провадженні в майбутньому.
Що стосується тверджень захисника про наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, соціальних та сімейних зв'язків, що він офіційно займається веденням підсобного сільського господарства, доглядає за хворою матір'ю, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, наявність захворювань та неможливість прибуття, що підтверджується трьом довідками лікарів, то такі не є беззаперечними підставами, відповідно до вимог КПК України, для відмови у застосуванні щодо ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки такі враховуються в сукупності з іншими обставинами у кримінальному провадженні, визначеними ст.178 КПК України, а також ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, крім того, кримінальне провадження тривалий час знаходиться на розгляді у суді та неодноразові неявки обвинуваченого, більшість з яких без поважних причин, унеможливлюють розгляд провадження у розумні строки.
Крім того, стороною захисту не доведено тієї обставини, що мати обвинуваченого потребує постійного стороннього догляду і що такий догляд може бути наданий лише обвинуваченим.
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, спростовуються матеріалами кримінального провадження. Судом першої інстанції, як і колегією суддів апеляційної інстанції, розглядалась можливість обрання іншого, менш суворого запобіжного заходу, однак з огляду на наявність в провадженні ризиків, передбачених ст.177 КПК України, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 та його процесуальної поведінки, застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 іншого, менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить його належної процесуальної поведінки на даній стадії судового розгляду.
Отже, на теперішній час встановлені обставини, які свідчать, що існує заявлений ризик, передбачений статтею 177 КПК України, який виправдовує тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 у цьому кримінальному провадженні, відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах слідчого ізолятора або про те, що з'явились нові обставини, що свідчать про необхідність зміни запобіжного заходу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням встановленого, конкретних обставин кримінального правопорушення, стадії судового розгляду, зміна або застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 та виключити ризики, пов'язані зі звільненням з-під варти.
З урахуванням наданих матеріалів справи і встановленого в ході апеляційного розгляду, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 на 60 днів, обмеження права обвинуваченого на свободу у цьому випадку є виправданим і необхідним, через неможливість у жодний інший спосіб забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
На підставі викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставою для скасування або зміни ухвали у цьому провадженні не встановлено. Отже, апеляційні вимоги сторони захисту є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.
УхвалуКам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 28 листопада 2025 рокупро застосування стосовно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів з дня його фактичного затримання із визначенням застави в розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121 120 грн., залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3