Справа № 683/2474/25
2-др/683/24/2025
08 грудня 2025 року м. Старокостянтинів
Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді Лугового О.М.,
секретаря судового засідання Градомської Д.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Старокостянтинівзаяву адвоката Міньковської Анастасії Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 683/2474/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 листопада 2025 року позов ТОВ «Він Фінанс»задоволено та ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» за кредитним договором № 11140721000 від 12.04.2007 року заборгованість у розмірі 1 172,53 дол. США - 3 % річних. А також, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» судовий збір в розмірі 3 028 грн.
Однак, при постановленні заочного рішення від 03.11.2025 року судом не вирішено питання про судові витрати, зокрема щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки представником позивача зазначалось, що докази на понесення таких витрат будуть подані стороною позивача у строки, передбачені ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
17 листопада 2025 року представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення, в частині стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000 грн.
Сторони у судове засідання не з'явилися, що не є перешкодою для ухвалення додаткового рішення.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Норми п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України вказують, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 3 статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Частинами 1,3 ст. 134 ЦПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Позивачем зазначалось, що ним понесено витрати на правничу допомогу, а 17.11.2025 року подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу та надано докази на підтвердження понесення таких витрат.
Отже, заява про стягнення судових витрат, зокрема на правничу допомогу подана із дотриманням строків, встановлених ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
У відповідності до частин першої - другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до ч. 4 та ч. 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача ТОВ «Він Фінанс» в суді представляла адвокат Міньковська А.В. що діяла на підставі договору №14/2025 про надання правової допомоги від 12.02.2025 року, ордеру серії АІ №1962163 від 31.07.2025 року та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Як вбачається із додатку №35 до договору про надання правничої допомоги №14/2025 від 12.02.2025 року та детального опису робіт (наданих послуг), виконаних АБ «Анастасії Міньковської», необхідних для надання правничої (правової) допомоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» у справі №683/2474/25 в Старокостянтинівському районному суд Хмельницької області, сторони погодили розмір витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 15 000 грн., яка складається з: 3 000 грн. - ознайомлення з наданими клієнтом документам, матеріалами судових справ, правовий аналіз обставин спірних правовідносин; 3 500 грн. - складання та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості відповідно до ст.625 ЦК України; 5 000 грн. - гонорар успіху, дані обставини підтверджуються і копією акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом від 07.11.2025 року.
Відтак загальна сума витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем у зв'язку із розглядом вказаної справи складає 15 000 грн.
В постанові від 12.05.2020 р. по справі № 904/4507/18 Велика Палата Верховного Суду вказала в п.5.44: «Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.».
В той же час відповідно до сталої практики Верховного Суду зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. При цьому суд враховує правову позицію Верховного суду, в т.ч. і викладену в постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22.
Судом встановлено, що в матеріалах справи міститься достатньо доказів на підтвердження надання адвокатом Міньковською А.В. правничої допомоги ТОВ «ВІН ФІНАНС» під час слухання справи №683/2474/25.
Щодо заявленої суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15 000 грн., відповідачами не подано заяви про її зменшення, відсутні обґрунтування щодо того чи є завищеною щодо іншої сторони спору сума заявлених витрат, чи є співмірною складності справи та обсягу виконаної адвокатом роботи, а також дійсної необхідності понесення таких витрат.
Відтак, у суду відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Оскільки відповідно до положень ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Але обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат.
За вказаних обставин суд дійшов висновку, що вимоги представника позивача підлягають до задоволення.
Керуючись ст. 259, 270 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Заяву Міньковської А.В. в інтересах ТОВ «Він Фінанс» про ухвалення додаткового рішення суду у цивільній справі № 683/2474/25 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» витрати на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: