25.01.2008 Справа № 10/229
За позовом Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал», м.Мукачево
до відповідача Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», с.Павшино Мукачівського району
про стягнення суми 8856,34грн.
Суддя І.В.Івашкович
Представники:
від позивача: Біліц Н.Ф. - юрисконсульт, доручення №8 від 08.01.08
від позивача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Мукачівське міське комунальне підприємство «Мукачівводоканал», м.Мукачево звернулось з позовом до Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод», с.Павшино Мукачівського району про стягнення суми 8856,34грн., в тому числі 6510,92грн. боргу за послуги з приймання стічних вод до комунальної каналізації, 1454,43грн. інфляційних, 363,34грн. 3% річних, 527,65грн. пені.
Позов мотивує тим, що відповідач порушує взяті на себе за договором №64 від 14.02.06 зобов'язання по оплаті наданих йому послуг з прийняття стічних вод до комунальної каналізації, внаслідок чого за період з грудня 2004р. по жовтень 2007р. за ним утворилась заборгованість в розмірі 6510,92грн.
За допущену прострочку платежів відповідачу на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано 1454,43грн. інфляційних, 363,34грн. 3% річних, а також 527,65грн. пені. (згідно з доданим розрахунком).
Представником позивача позовні вимоги підтримано в повному обсязі. Наполягає на задоволенні позову, посилаючись на підтвердження підстав позовних вимог доданими документальними доказами.
Відповідач повторно на вимогу суду письмового відзиву на позов не надіслав, свого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні не направив.
За таких обставин спір підлягає вирішенню в порядку ст.75 ГПК України, за наявними у справі документами.
Дослідивши матеріали справи, заслухавшись доводи позивача, суд
Між Мукачівським міським комунальним підприємством «Мукачівводоканал» (Мукачівводоканал) м.Мукачево та ДП «Мукачівська кераміка» ЗАТ «Львівський керамічний завод», с.Павшино Мукачівського району (Абонент) укладено договір №64 від 14.02.06 на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації. Відповідно до умов договору Мукачівводоканал приймає від Абонента стічні води в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 5200м.3/рік, 434м3/місяць. Прийом стічних вод здійснюється по об'єкту - завод в с.Павшино, вул.Волошина,б/н.
Договором №64 від 14.02.06 встановлено зобов'язання Абонента здійснювати оплату наданих послуг на підставі виставлених рахунків не пізніше 30 числа (за лютий - не пізніше 28 числа) кожного місяця.
Із фактичних матеріалів і обставин справи вбачається, що з часу укладення договору №64 від 14.02.06 відповідачу проведено нарахування та виставлено до оплати рахунки за послуги з відведення стічних вод за період з лютого 2006р. по липень 2006р. на загальну суму 6534,70грн. Зазначені обставини підтверджено доданими до матеріалів справи щомісячними рахунками на оплату за вищевказаний період. Внаслідок неповної оплати за відповідачем виникла заборгованість в розмірі 6510,92грн., що підтверджується поданим позивачем детальним розрахунком заборгованості, а також двостороннім актом звірки розрахунків від 25.10.2007р.
Нормами ст.526 Цивільного кодексу України, аналогічної до неї ст.193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, інших вимог, що звичайно ставляться.
Оскільки оплату отриманих послуг з водовідведення за період з лютого по липень 2006р. відповідач згідно з вимогами договору №64 від 14.02.06 не здійснив, заборгованість в розмірі 6510,92грн. підлягає стягненню в судовому порядку.
При аналізі і оцінці розрахунку заборгованості, в тому числі періоду її виникнення, судом не взято до уваги наведені позивачем у доданому ним детальному розрахунку заборгованості дані про нарахування за період, починаючи з грудня 2004р., оскільки підставу таких нарахувань (відповідний укладений сторонами договір) позивачем у позовній заяві не наведено та документально не підтверджено. Окрім того, із розрахунку позивача слідує, що заборгованість попереднього періоду (до укладення спірного договору №64 від 14.02.06) відповідачем була повністю погашена у березні 2006р.
Суд звертає увагу також на те, що додані позивачем на підтвердження нарахувань попереднього періоду (з грудня 2004р. по січень 2006р.) щомісячні рахунки не можуть вважатись належними доказами по справі, оскільки кожний із таких рахунків містить посилання на договір №64 від 14.02.2006, який укладено пізніше виставлення кожного з цих рахунків, що викликає обґрунтовані сумніви у достовірності наведених у таких рахунках, даних.
Виходячи з наведених вище мотивів, суд при оцінці вимог в частині нарахувань інфляційних та 3% річних вважає, що такі нарахування за період прострочки з січня 2005р. по лютий 2006р. слід визнати не обґрунтованими документально та безпідставними.
Беручи до уваги наявність простроченої заборгованості, що виникла і договору №64 від 14.02.06, суд констатує, що на підставі ст.625 Цивільного кодексу України підлягають нарахуванню інфляційні в розмірі 1141,07грн. за період прострочення з березня 2006р. по жовтень 2007р. (останній місяць періоду прострочки згідно з розрахунком позивача).
Відповідно розмірі 3% річних за вказаний період прострочки складає 275,58грн.
Таким чином, задоволенню підлягають позовні вимоги в частині 1141,07грн. інфляційних та 275,58грн. 3% річних. Врешті вимог про стягнення інфляційних та 3% річних слід відмовити.
Аналізуючи вимоги про стягнення 527,65грн. пені, що нараховані позивачем за період прострочки з травня 2007р. по жовтень 2007р. суд констатує, що такі вимоги не відповідають нормам чинного законодавства, з наступних підстав.
Нормами п.6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Беручи до уваги, що останнім місяцем спірного розрахункового періоду є липень 2006р., а отже, відповідно до договору №64 від 14.02.06 останнім днем, коли зобов'язання спірного періоду мало бути виконано, є 31.07.2006р., кінцевою датою періоду прострочення, за який може бути нараховано пеню згідно з вимогами п.6 ст.232 ГК України, є 31.01.2007р.
Таким чином, нарахування 527,65грн. пені за період з травня 2007р. по жовтень 2007р. суперечить закону, а вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню частково. Стягується сума 7927,57грн., в тому числі 6510,92грн. основного боргу 1141,07грн. інфляційних, 275,58грн. 3% річних. В задоволенні решти вимог слід відмовити.
За правилами ст.49 ГПК України суд покладає на відповідача відшкодування витрат по оплаті держмита в розмірі 91,30грн. та 105,62грн. -по оплаті інформаційно-технічних послуг.
Керуючись ст.ст.43, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Мукачівська кераміка» Закритого акціонерного товариства «Львівський керамічний завод» (с.Павшино Мукачівського району, вул.Волошина,б/н; код:31586988) на користь Мукачівського міського комунального підприємства «Мукачівводоканал» (м.Мукачево, пл.Миру,7; код:03344556) 7927,57грн. ( в тому числі 6510,92грн. основного боргу 1141,07грн. інфляційних, 275,58грн. 3% річних) та 196,92 грн. відшкодування судових витрат.
Видати наказ.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому ГПК України.
Суддя І.В.Івашкович