Справа № 344/10084/15-ц
Провадження № 4-с/344/22/25
05 грудня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючої - судді Домбровської Г.В.,
при секретарі судового засідання Катрич М.-Т.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), особа, рішення якої оскаржується: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін С.В., про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - також «Скаржник») в особі уповноваженого представника звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зі скаргою, в якій просило:
1) визнати протиправною бездіяльність головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича, що полягає у:
- неврахуванні платіжного доручення №H0414XTJ6O від 14.04.2017 про перерахування 139410,69 грн на рахунок Стягувача з призначенням платежу: “#5168757255546451 *1017 Для поповнення картки НОМЕР_1 , ОСОБА_2 НОМЕР_2 &year=2017» при виконанні виконавчого провадження №50571955;
- нездійсненні розрахунку суми коштів в іноземній валюті, що була погашена за рахунок отриманих Стягувачем коштів в національній валюті в межах виконавчого провадження №50571955.
2) зобов'язати головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна Сергія Володимировича:
- врахувати надане представником АТ КБ «Приватбанк» платіжне доручення №H0414XTJ6O від 14.04.2017 про перерахування 139410,69 грн на рахунок Стягувача з призначенням платежу: «#5168757255546451 *1017 Для поповнення картки НОМЕР_1 , ОСОБА_2 НОМЕР_2 &year=2017» при виконанні виконавчого провадження №50571955;
- здійснити розрахунок суми коштів в іноземній валюті (євро), що була погашена за рахунок отриманих Стягувачем коштів в національній валюті в розмірі 139410,69 грн на рахунок Стягувача в межах виконавчого провадження №50571955 за курсом Національного банку України, встановленим на 14.04.2017.
Вимоги скарги мотивували тим, що 14.04.2017 року банком в добровільному порядку було виконано рішення Івано-Франківського міського суду від 01.12.2015 року у справі №344/10084/15, з урахуванням вимог Податкового кодексу України, та виплачено на користь ОСОБА_1 суму коштів в розмірі 142584,54 грн (139410,69 + 2710,97 + 225,91 + 268,59 + 22,38 = 142638,54), з утриманням податків та зборів з суми його доходу, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.
Проте, на думку скаржника, державним виконавцем ВПВР Мурихіним Сергієм Володимировичем безпідставно не враховано платіжне доручення №H0414XTJ6O від 14.04.2017 про перерахування 139410,69 грн. з призначенням платежу: «#5168757255546451 *1017 Для поповнення картки НОМЕР_1 , ОСОБА_2 НОМЕР_2 &year=2017», не здійснено розрахунок суми коштів в іноземній валюті, що була погашена за рахунок отриманих Стягувачем коштів в національній валюті (139410,69 грн), що свідчить про бездіяльність державного виконавця ВПВР при виконанні рішення суду в межах виконавчого провадження №50571955.
Представником скаржника подано заяву про розгляд скарги без його участі, в якій він вимоги скарги підтримав, просив її задовольнити.
Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на адресу суду направлено заперечення на скаргу, в якій представник заперечив проти задоволення скарги та просив відмовити в її задоволенні.
Заперечуючи проти скарги, представник органу примусового виконання рішень покликається на те, що у платіжних дорученнях від 14.02.2017 року, поданих АТ КБ «Приватбанк» до Відділу, в призначені платежу відсутні посилання на номер виконавчого провадження та по якому рішенню суду була виплата, а зазначено «поповнення картки» у гривні. А тому врахування вказаних квитанцій Відділом не вбачається за можливим, оскільки сума боргу за виконавчим документом визначена в іноземній валюті, а саме Євро.
Як зазначено у письмових запереченнях на скаргу, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні.
З урахуванням вищенаведеного державним виконавцем вчиняються всі дії щодо примусового виконання відповідних виконавчих проваджень згідно з законом.
Заінтересована особа ОСОБА_1 про дату та час судових засідань повідомлявся належним чином, явку уповноваженого представника до суду не забезпечив, письмових пояснень, заяв чи клопотань не подавав.
Крім того, повідомлення ОСОБА_1 було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Проаналізувавши доводи скаржника, матеріали справи, Судом встановлено наступне.
Згідно з вимогами статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання.
Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виконанням рішення суду завершується процес захисту суб'єктивних майнових та особистих немайнових прав громадян. Однією із гарантій принципу законності виконавчого провадження є закріплення та гарантування права на оскарження будь-яких рішень, дій чи бездіяльності виконавця (статті 74 Закону України “Про виконавче провадження"). Із принципом законності тісно пов'язаний принцип контролю за виконавчим провадженням.
Судові гарантії законності виконавчого провадження та захисту прав його учасників полягають у тому, що до юрисдикції суду віднесено вирішення низки питань, які мають значення для виконання рішень суду та інших юрисдикційних органів, а також можливість оскарження рішень, дій чи бездіяльності виконавця.
За ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
За ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Стаття 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно до положень ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2015 року у справі №344/10084/15-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/54111354), яке набрало законної сили 13 січня 2016 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/55022302) позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про стягнення коштів, - задоволено частково.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму вкладу за Договором № SAMDN80000735349028 «Стандарт» від 22 травня 2013 року в розмірі 4 977,71 Євро, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2015 року становить 126 085,39 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 суму відсотків за Договором № SAMDN80000735349028 «Стандарт» від 22 травня 2013 року в розмірі 594,59 Євро, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2015 року становить 15 060,96 грн.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 3% річних в сумі 58,91 Євро, що в еквіваленті до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2015 року становить 1 492,19 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1027,56 грн.
На виконання вищевказаного рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області у справі №344/10084/15-ц було видано виконавчі листи, які ОСОБА_1 пред'явлено до примусового виконання.
Так, на виконанні у Відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувають виконавчі провадження:
№50571955 з примусового виконання виконавчого листа № 344/10084/2015, виданого 04.02.2016 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 4977,71 Євро, що в еквівалентні до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2015 року становить 126 085, 39 грн.
№50572008 з примусового виконання виконавчого листа № 344/10084/2015, виданого 04.02.2016 Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області про стягнення з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 суму відсотків 594, 59 Євро, що еквівалентні до національної валюти за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2015 року становить 15 060, 96 грн.
Як зазначено представником АТ КБ «ПриватБанк» у поданій до суду скарзі, банком виконано вищевказане рішення суду у повному обсязі, на підтвердження чого державному виконавцю було надано наступні платіжні доручення:
платіжне доручення №H0414XTJ6O від 14.04.2017 про перерахування 139410,69 грн. з призначенням платежу: «#5168757255546451 *1017 Для поповнення картки НОМЕР_1 , ОСОБА_2 НОМЕР_2 &year=2017»;
платіжне доручення №3 від 14.04.2017 про перерахування ПДФО з доходу ОСОБА_1 в розмірі 2710,97 (15 060,96*18% = 2 710,97) грн. з призначенням платежу: «*;101;;податок на доходи фiзичних осiб iз доходу у виглядi процентiв за ОСОБА_2 НОМЕР_3 »;
платіжне доручення №4 від 14.04.2017 про перерахування військового збору з доходу ОСОБА_1 в розмірі 225,91 (15 060,96*1,5% = 225,91) грн. з призначенням платежу: «*;101;;вiйськовий збiр iз доходу у виглядi процентiв за ОСОБА_2 2948417490».
платіжне доручення №5 від 14.04.2017 про перерахування ПДФО з доходу ОСОБА_1 в розмірі 268,59 (1492,19*18% = 268,59) грн. з призначенням платежу: «*;101;;податок на доходи фiзичних осiб iз доходу у виглядi додаткового блага за ОСОБА_2 НОМЕР_3 »;
платіжне доручення №6 від 14.04.2017 про перерахування військового збору з доходу ОСОБА_1 в розмірі 22,38 (1492,19*1,5% = 22,38) грн. з призначенням платежу: «*;101;;вiйськовий збiр iз доходу у виглядi додадкового блага за ОСОБА_2 НОМЕР_3 ».
18.10.2024 року, посилаючись на виконання рішення суду, представником Банку на електронну пошту Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України було надіслано заяву про закінчення виконавчого провадження разом з документами, що підтверджують проведення платежів на виконання рішення суду.
Крім того, на підтвердження факту виплати Банком коштів Стягувачу саме на виконання рішення суду у справі №344/10084/15, Банк надавав інформацію з офіційного сайту «Судова влада», відповідно до якої між Банком та Стягувачем існував лише один судовий процес, що розглядався в межах цивільної справи №344/10084/15, за результатами розгляду якої з Банку на користь ОСОБА_3 було стягнуто грошові кошти в загальному розмірі 5631,21 євро, що в еквіваленті на день ухвалення рішення складало 142584,54 грн.
Також, на підтвердження перерахування коштів на виконання рішення суду та зарахування їх на рахунок Стягувача Банком надано виписку по картковому рахунку Стягувача відповідно до якої 14.04.2017 на рахунок Стягувача було зараховано 139410,69 грн.
24.10.2025 року боржником отримано відповідь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, якою повідомлено, що у платіжних дорученнях від 14.04.2017 поданих банком до відділу, в призначенні платежу відсутні посилання на номер виконавчого провадження та по якому рішенню суду була виплата, а зазначено «поповнення картки», у зв'язку з чим 24.10.2024 повторно на адресу стягувача направлено вимогу для підтвердження чи спростування отримання коштів. Враховуючи викладене, відсутні правові підстави для закінчення виконавчих проваджень.
На повторний запит до органу примусового виконання 09.10.2025 представником Банку отримано відповідь Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 09.10.2025, якою повідомлено, що у платіжних дорученнях від 14.04.2017 поданих банком до відділу, в призначенні платежу відсутні посилання на номер виконавчого провадження та по якому рішенню суду була виплата, а зазначено «поповнення картки» у гривні, відділом не вбачається за можливим, оскільки сума боргу за виконавчим документом визначена в іноземній валюті, а саме Євро.
Вважаючи таку бездіяльність протиправною, вбачаючи наявність підстав для закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням боржником (банком) рішення суду в повному обсязі, представник АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даною скаргою.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Підстави закінчення виконавчого провадження визначено частиною 1 статті 39 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Зокрема, відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
За даною скаргою предметом розгляду є доводи АТ КБ «ПриватБанк» (боржника у виконавчому провадженні) щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом, які заперечуються органом примусового виконання рішень з причин відсутності у відповідному платіжному документі у графі «призначення платежу» посилання на номер відповідного виконавчого провадження чи реквізити судового рішення, а також не здійснення боржником платежу у валюті Євро, як це визначено рішенням суду.
Щодо валюти виплати
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Стягнення заборгованості за договором у судовому рішенні підтверджує наявність між сторонами невиконаного зобов'язання та обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора в межах процедури виконання судового рішення (виконавчого провадження).
Тому, формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 констатувала, що якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.
Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним/приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення.
Вказану правову позицію висловлено у Постанові Великої Палати ВС від 11 вересня 2024 року у справі №500/5194/16 (Провадження № 14-81цс24).
У зв'язку з цим Суд вважає, що у спірних правовідносинах виконання боржником судового рішення у національній валюті відповідно до курсу валют станом на день виплати відповідає вимогам закону.
Щодо підтвердження факту виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2015 року у справі №344/10084/15-ц, яке набрало законної сили 13 січня 2016 року
Як встановлено Судом, у платіжному дорученні №H0414XTJ6O від 14.04.2017 про перерахування 139410,69 грн., яке надано банком до органу державної виконавчої служби на підтвердження факту виконання рішення суду, у графі «призначення платежу» зазначено: «#5168757255546451 *1017 Для поповнення картки НОМЕР_1 , ОСОБА_2 НОМЕР_2 &year=2017».
Посилання на номер виконавчого провадження, реквізити судового рішення, на виконання якого сплачуються кошти, у призначенні платежу банком не зазначено.
Одна лиш обставина співпадіння суми перерахованих коштів без зазначення вищевказаних даних не може свідчити про виконання банком, як боржником, саме рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01.12.2015 року у справі №344/10084/15-ц, оскільки ґрунтуватиметься на припущенні.
Суду не надано доказів щодо домовленості між стягувачем та боржником про виплату коштів на виконання рішення суду саме на платіжну картку НОМЕР_1 , доказів належності такої картки саме ОСОБА_1 , не доведено, що такий перерахунок коштів не міг бути виконанням, наприклад, кредитних зобов'язань (видача кредиту), або ж виплати за депозитом тощо.
Не надано і доказів того, що вказані кошти було знято з карткового рахунку саме ОСОБА_1 .
Одна лиш обставина відсутності на сайті «Судова влада» даних щодо відсутності судових спорів між стягувачем та боржником у спірному виконавчому провадженні не є достатньою підставою для закінчення даного виконавчого провадження.
Суд також зауважує, що з метою з'ясування відповідних обставин Судом неодноразово здійснювався виклик стягувача ОСОБА_1 в судове засідання щодо розгляду даної скарги, однак вказана особа до суду не з'явилася, а тому позиція стягувача щодо підтвердження ним отримання коштів від банку саме на виконання рішення суду невідома.
У зв'язку з цим Суд приходить до висновку про те, що станом на даний час доводи АТ КБ «ПриватБанк» щодо фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом є передчасними, у зв'язку з чим суд не вбачає ознак бездіяльності у діях головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В.
Відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На підставі викладеного Суд вважає, що доводи скаржника про протиправність бездіяльності держаного виконавця із зобов'язанням вчинити дії є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, -
В задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заінтересовані особи: ОСОБА_1 (стягувач), особа, рішення якої оскаржується: головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихін С.В., про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 09.12.2025 року.
Суддя Домбровська Г.В.