Справа № 337/5379/25
Номер провадження 2/337/2880/2025
08 грудня 2025 рокум. Запоріжжя
Хортицький районний суд м. Запоріжжя
у складі: головуючого судді - Салтан Л.Г.,
за участю секретаря - Кабалюка Д.А.,
представника відповідача -Тальчук П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
13.10.2025 року представник позивача ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» звернувся до Хортицького районного суду м. Запоріжжя, через підсистему Електронний суд, з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики №147660 від 25.02.2020 року у розмірі 22528,01 грн., судового збору 2423,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу - 5000,00 грн., посилаючись на неналежне виконання своїх зобов'язань з боку відповідача.
В обґрунтування позову зазначив, що між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено договір позики №147660 від 25.02.2020 року в електронній формі. ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» є фінансовою установою, яке здійснює діяльність на ринку фінансових послуг. На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ «ФК «ЕЛАЕНС» (ТМ "ФОНДІ") надавало ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів без відкриття рахунку. В результаті платіжної операції, здійсненої ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС» на картковий рахунок позичальника, було успішно перераховано кошти у сумі 5000 грн. Відповідно до умов договору позики, стандартна процентна ставка становить 0.01% в день, розмір комісії складає 1.9%, підвищена комісійна винагорода, у випадку прострочення терміну платежу становить 3.0%. Відповідач не виконує свої грошові зобов'язання належним чином, довготривалий строк. Заборгованість відповідача перед позивачем на дату подання позову складає 22528,01 грн., з яких: 4860 грн. - заборгованість за позикою; 17668,01 грн., - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою, яка підлягає стягненню на користь позивача за рішенням суду.
Ухвалою судді від 16.10.2025 року справа прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі, справа призначена до розгляду в спрощеному провадженні з викликом сторін.
У відповідності до ст. 178 ЦПК України відповідачу визначений строк на подання відзиву на позовну заяву.
29.10.2025 року представником відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому він просить у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати за надання правничої допомоги, обґрунтовуючи тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження волевиявлення відповідача на укладення договору позики. Відповідач не згодний з твердженням позивача, що при укладенні кредитного договору №147660 від 25.02.2020 року в електронній формі, первісним кредитором були виконані всі зобов'язання в повному обсязі, виходячи з наступного. Договір, який укладається його сторонами в електронній формі, безумовно повинен містити електронний цифровий підпис, зокрема, у конкретному випадку позичальника (відповідача) або електронний підпис одноразовим ідентифікатором сторони, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надісланий іншій стороні цього договору (позикодавцю). Відповідні докази використання чи накладення електронного підпису в матеріалах справи відсутні, додані до позову документи подані лише у вигляді сканованої копії та не містять електронних підписів кредитодавця та позичальника або будь-яких даних, які б свідчили про волевиявлення прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) щодо укладення кредитних договорів відповідачем. Позивачем не доведено належним чином, що номер телефону, який вказаний у позовній заяві та на який нібито були відправлені одноразові ідентифікатори для підписання кредитного договору та додаткової угоди до нього, дійсно належить відповідачу, а не іншій особі. Позивачем не надано жодного доказу направлення одноразових ідентифікаторів відповідачеві, не надано доказів використання відповідачем вказаних одноразових ідентифікаторів. Окрім того, позивачем не доведено та не обґрунтовано, що надані ним вищевказані документи створюються автоматично системою в день укладення договору. Позивачем до позовної заяви не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №147660 від 25.02.2020 року. У зв'язку із відсутністю в матеріалах справи вказаних документів, відсутня можливість перевірити наявність заборгованості у відповідача та встановити її розмір. Належних доказів, які б підтверджували надання відповідачу кредитних коштів саме на виконання кредитного договору №147660 від 25.02.2020 року позивачем не надано. Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу, він містить лише суму заборгованості (незмінну) та не містить відомостей щодо погашення заборгованості, які б дозволили суду перевірити, чи передавалися в дійсності кошти позичальнику в кредит, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем. Таким чином, будь-які твердження позивача стосовно розміру заборгованості, погашення її (в разі наявності) мають бути підтверджені належними доказами. Відповідно до наданого розрахунку взагалі неможливо встановити дійсний розмір заборгованості відповідача, періоди та відсоткову ставку, за які така заборгованість була нарахована. Згідно умов кредитного договору №147660 від 25.02.2020 року, строк кредиту складає - до 25.03.2020 року. Згідно умов Додаткової угоди, строк кредиту був подовжений - до 24.04.2020 року. Нарахування передбачених договором відсотків за користування кредитом після закінчення строку кредитування є неможливим. Жодних доказів, що відбулась пролонгація по кредитному договору, відповідно до його умов після визначеного строку, позивач не надав і матеріали справи таких відомостей не містять. Умовами кредитного договору встановлено, що проценти за користування позикою складають - 14,50 грн., жодних інших умов кредитування, кредитний договір не містить. Загальна заборгованість за даним кредитним договором складає - 4874,50 грн. Тож з урахуванням, що кредит надається строком до 24.04.2020 року, заборгованість за кредитним договором №147660 становить 4874,50 грн. (4860,00 грн. сума боргу за тілом кредиту + 14,50 грн. сума за процентами). Натомість, позивач безпідставно пред'являє позовні вимоги про стягнення суми в розмірі 22528,01 грн., з яких заборгованість за процентами - 17668,01 грн. Так, наведений відповідачем контр розрахунок має місце за умови надання позивачем відповідних доказів первинної бухгалтерської документації. За умови відсутності належних доказів у справі, а саме первинних документів, позовні вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
29.10.2025 року представником позивача надана відповідь на відзив, в якій зазначив, що алгоритм отримання позики фізичною особою-клієнтом TOB «ФК «ГЕЛЕКСІ» (https://cashinsky.ua) складається з наступних етапів: 1) проставляння клієнтом чек-боксу «з умовами договору позики згоден»; 2) підтвердження даних банківської картки; 3) натискання кнопки «Підтвердити заявку»; 4) введення клієнтом коду-підпису у відповідне вікно на сторінці сервісу. Правила надання грошових коштів у позику ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» визначають порядок і умови надання товариством грошових коштів у позику, розміщені на сайті за посиланням: https://cashinsky.ua. Послідовність дій щодо акцептування пропозиції укласти електронний договір чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, зокрема, обов'язковим є проставлення клієнтом чекбоксу «з умовами договору позики згоден». Заповненням анкети-заяви, Позичальник засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем про всі умови, повідомлення виконавши послідовно дії в інформаційній системі ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ», вважається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Завершальним етапом укладення договору позики є його підписання сторонами. З метою перерахування коштів позивач уклав договір з надавачем платіжних послуг - ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС». На підставі договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС» (ТМ "ФОНДІ") надавало «ФК «ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку. Відповідно до змісту довідки наданої платіжним оператором на картковий рахунок відповідача перераховано кошти у сумі 5000 грн. Відповідач у відзиві не надав жодного документа, який би доводив, що карта з наведеним у довідці маскуванням належить іншій особі. Згідно умов договору відповідач зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк: 1.1.1 сума позики 5000,0 грн. 1.1.2 плата за користування позикою у вигляді: 1.1.2.1 процентів складає 0,01% в день від поточного залишку позики; 1.1.2.2 комісії складає 1,3% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору; 1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. 2.1 Строк дії Договору - до повного виконання позичальникам зобов'язань за Договором. У розділі «5. Відповідальність сторін» наявний пункт 5.3, яким передбачено, що у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення. З розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом.
07.11.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 надав додаткові пояснення по справі, в якому зазначив, що позивач не спростував заперечення стосовно відсутності належних доказів укладання та підписання кредитного договору. Наданий одночасно із позовною заявою кредитний договір №147660 від 25.02.2020 у вигляді сканованої копії не містить електронного підпису позичальника. В тексті кредитного договору №147660 від 25.02.2020 електронний підпис відповідача за допомогою одноразового ідентифікатора відсутній. Позивачем не долучено жодних первинних бухгалтерських документів на підтвердження здійснення нарахувань по кредитному договору №147660 від 25.02.2020. Довідка ТОВ «ФК «ЕЛАЄНС» не є належним доказом для підтвердження факту отримання грошових коштів на виконання умов кредитного договору №147660 від 25.02.2020, так як не є документами первинного бухгалтерського обліку, розрахунок кредитної заборгованості за кредитним договором №147660 від 25.02.2020 не підтверджений матеріалами первинної бухгалтерської документації. Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, просив стягнути з відповідача, крім заборгованості за тілом кредиту, заборгованість за відсотками за користування кредитом, однак з наданих позивачем розрахунків вбачається, що відсотки нараховані за користування кредитом не лише за період дії договору, а і поза межами строку дії кредитного договору. Відповідач заперечує щодо дій кредитора нараховувати відсотки понад строк користування кредитом, доказів того, що в подальшому, після 24.04.2020 сторонами було пролонговано вказаний договір матеріали справи не містять. Просить у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача в позові вказав про розгляд справи за його відсутністю, потім надав заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, однак у судовому засіданні до відеоконференції не приєднався, причину суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Відповідач та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи сповіщені у встановленому порядку, причину неявки суд не повідомили.
Представник відповідача Тальчук П.І. вважав за можливе розглядати справу у відсутність осіб, що не з'явилися до судового засідання.
У відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України суд розглянув справу у відсутність осіб, що не з'явилися до судового засідання.
Представник відповідача Тальчук П.І. у судовому засіданні підтримала свої доводи, викладені у відзиві та додаткових пояснення, просила відмовити задоволенні позовних вимог, які жодним доказом не знайшли свого підтвердження.
Вислухавши доводи представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд дійшов до наступних висновків.
У судовому засіданні встановлено, що 25.02.2020 року між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір позики № 147660.
Зазначений договір підписано з боку відповідача ОСОБА_1 , який зазначив свої дані: паспорт НОМЕР_1 , виданий Хортицьким РВ УМВС Украини в Запорізькій обл., РНОКПП НОМЕР_2 місце реєстрації: АДРЕСА_1 , - електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатору /vqv9svw6/.
Підписання договору сторони погодили, що за укладеним договором позикодавець надає позичальнику позику, а позичальник зобов'язується повернути позику, проценти та комісійну винагороду за користування позикою у відповідності до умов Договору, в національній грошовій одиниці України - гривні, в сумі та строк:
1.1.1 сума позики 5000,0 грн.
1.1.2 плата за користування позикою у вигляді:
1.1.2.1 процентів в день від поточного залишку позики;
1.1.2.2 комісії складає 1,1% в день від початкового розміру позики відповідно пп.1.1.1. Договору;
1.1.3 нарахування процентів за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
1.1.4 нарахування комісії за Договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою.
1.1.5 строк повернення позики (термін платежу): 25 березня 2020р.
1.2 Позика надається позичальнику в сумі, що зазначена в пп.1.1.1. Договору в безготівковій формі (шляхом зарахування відповідної суми на банківський рахунок позичальника).
1.3 Якщо позичальник повертає позику в той самий день, що і день отримання позики - позичальник сплачує на користь позикодавця компенсацію в розмірі 100,00 грн. В цьому випадку вимоги пп.1.1.2.-1.1.4. не застосовуються.
2. Строк дії договору - до повного виконання позичальникам зобов'язань за Договором.
2.2 Датою укладання Договору є дата перерахування суми кредиту на банківський рахунок позичальника.
Також сторони погодили, що у відповідності до п 3.4 позичальник зобов'язаний:
-3.4.1 не пізніше дати, вказаної в пп.1.1.5. Договору, повернути позику в повному обсязі, сплатити проценти та комісію за користування позикою в порядку, визначеному цим Договором та додатками до нього;
-3.4.2 при продовженні строку Договору сплатити проценти, комісійну винагороду та штрафи (в разі їх наявності) за користування позикою у день продовження строку Договору;
- 3.4.4 у випадку прострочення сплати заборгованості за цим Договором в повному обсязі або частково, сплатити нараховані проценти та підвищену комісію за користування позикою, виходячи з фактичного строку користування, включаючи день погашення, а також нараховану пеню.
Сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів і комісійна винагорода за користування позикою здійснюватиметься згідно Графіка розрахунків, який є невід'ємною частиною цього договору та розміщується в особистому кабінеті. За змістом 4.3 укладеного договору обчислення строку користування позикою та нарахування процентів та комісії за цим договором здійснюється за фактичну кількість календарних днів користування позикою. При цьому проценти та комісія за користування позикою нараховуються з дня надання позики позичальнику (перерахування грошових коштів на банківський рахунок позичальника) до строку повернення позики, зазначеному в пп.1.1.5. Договору включно.
У разі продовження строку договору позичальником, - нарахування процентів та комісійної винагороди за договором після продовження строку здійснюється за фактичну кількість календарних днів на яку продовжено строк договору. (п.4.4.)
Сторони несуть відповідальність за порушення умов цього договору згідно чинного законодавства України та цього договору.
За змістом п 5.3 укладеного договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% в день від суми позики за кожний день прострочення.
Внесення змін та доповнень до укладеного договору оформлюється шляхом укладання сторонами додаткових договорів. Всі зміни, доповнення та додатки до цього договору, є його невід'ємною частиною.
Невід'ємною частиною укладеного договору є «Правила надання грошових коштів у позику товариства з обмеженою відповідальністю «фінансова компанія «Гелексі». Уклавши договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений з правилами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил та виконувати свої обов'язки, визначені правилами. (п.9.3)
Отже, своїм електронним підписом ОСОБА_1 з використання одноразового ідентифікатора /vqv9svw6/під час укладання електронного договору підтвердив своє ознайомлення з умовами правилам надання позивачем коштів у позику.
Крім того, електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатору g73f9816 ОСОБА_1 підписав паспорт позики.
26 березня 2020 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору позики №147660 від 25 лютого 2020 року, якою внесли до договору позики такі зміни: сума позики становить 4860,0 грн.; строк повернення позики (термін платежу) 24 квітня 2020 року. Позичальник зобов'язується повністю повернути позикодавцю суму отриманої позики та виконати всі інші зобов'язання, встановлені договором, не пізніше 24 квітня 2020 року, всі інші умови договору, що не суперечать цій додатковій угоді, залишаються без змін. Також додатковою угодою передбачено новий графік платежів, з урахуванням відвідних змін.
Додаткову угоду відповідач ОСОБА_1 підписав електронний підписом з використання одноразового ідентифікатору /67v45sxs/.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» визначають організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В частині 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначені терміни, зокрема: - електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі (п. 5); - електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6); - електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем (п.7); - одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12).
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладенні з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується у порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з яким договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Використання для підписання договорів позики електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який містить тільки комбінацію цифр, узгоджується із вимогами законодавства. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, договори позики між сторонами не були б укладеними.
Отже, суд, поза розумним сумнівом, вважає встановленим, що вказаний кредитний договір (з додатковою угодою) укладений за допомогою електронного сервісу був підписаний відповідачем, яким при підписанні були зазначені паспортні дані, РНОКППП та адреса, саме електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, що узгоджується з нормами чинного законодавства, а тому доводи представника відповідача щодо недоведеності позивачем факту укладення спірного електронного договору позики не є слушними.
Отже, укладений між сторонами електронний договір позики № 147660 від 25.02.2020 року з додатковою угодою до нього від 26.03.2020 року містить усі істотні умови щодо погодження сторонами суми позики, сплати процентів за користування кредитними коштами, сплати комісійної винагороди позичальнику, строк повернення позики (термін платежу) 24 квітня 2020 року- та строк дії договору, який є від'ємним від строку повернення позики та обумовлений подією у вигляді повного виконання позичальником зобов'язань, передбачає відповідальність позичальника за прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, у вигляді сплати підвищеної комісійної винагороди в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення, при цьому укладений договір є чинним, у встановленому законом порядку відповідачем оспорений не був, а тому є обов'язковим для виконання.
З тексту договору №04/08-17-ПК від 04.08.2017 року, укладеного між позивачем та ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС» (ТМ "ФОНДІ"), копія якого наявна в матеріалах справи вбачається, що ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС» надає ТОВ ФК ГЕЛЕКСІ послуги з переказу фізичним особам грошових коштів, без відкриття рахунку.
Відповідно до змісту довідки вих.№ 147660 від 01 вересня 2025 року, виданої директором ТОВ “ФК “ЕЛАЕНС», ТОВ “ФК “ЕЛАЄНС» на підставі договору № 04/08-17 ПК про надання послуг з переказу грошових коштів (переказ на картку) від 04.08.2017р. надавало ТОВ “ФК “ГЕЛЕКСІ» послуги з переказу грошових коштів фізичним особам, без відкриття рахунку. У результаті платіжної операції, ініційованої ТОВ “ФК “ГЕЛЕКСІ», на картковий рахунок отримувача було успішно перераховано грошові кошти. Деталі транзакції: платник коштів: ТОВ “ФК “ГЕЛЕКСІ» (код ЄДРПОУ 41229318), отримувач коштів: ОСОБА_1 , номер транзакції в системі: 1187769016, номер операції: 200099673, дата проведення платежу: 25.02.2020, сума платежу 5000 , валюта платежу: гривня UAH, банк емітент платіжної картки отримувача коштів RAIFFEISEN BANK AVAL 10.) номер банківської картки отримувача коштів НОМЕР_3 .
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про електронну комерцію» сторони електронного правочину можуть користуватися послугами постачальників послуг проміжного характеру в інформаційній сфері.
Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про електронну комерцію» учасниками відносин у сфері електронної комерції є суб'єкти електронної комерції, постачальники послуг проміжного характеру в інформаційній сфері, органи державної влади та органи місцевого самоврядування в частині виконання ними функцій держави або місцевого самоврядування.
Перерахування кредитних коштів за Кредитними договорами Кредитодавця відповідними посередниками відповідає положенням ст. 6 та ст. 9 Закону України "Про електронну комерцію"
Довідка № 147660 від 01 вересня 2025 року є належним та допустимим доказом, при цьому відповідач мав можливість не лише голослівно заперечити недоведеність перерахування йому кредитних коштів, а й надати відповідні відомості щодо карткових рахунків, відкритих на його ім'я в ОСОБА_3 та банківських карток та спростувати довідками про рух коштів факт неотримання ним кредитних коштів, а тому суд вважає доведеним, що позивач зі свого боку виконав узяті на себе зобов'язання та перерахував відповідачеві кредитні кошти, якими він активно користувався, а тому мав належним чином виконувати обов'язки щодо їх повернення та сплати обов'язкових платежів за користування ними.
При цьому спірний договір про споживчий кредит та його умови в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін та відповідно до статей 628, 629 ЦК України є обов'язковими для виконання.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, що відповідач належним чином не виконував узяті на себе зобов'язання, частково погашав заборгованість, що утворилася, з пропуском строку повернення кредитування, що привело до наявності заборгованості в загальному розмірі 22528,01 грн., з яких: 4860 грн. - заборгованість за позикою; 17668,01 грн. - заборгованість по процентам та комісії за користування позикою.
Відповідно до ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст.3,6,627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Ч.1ст.638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч.2ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Згідно зст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За умовами кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти у спосіб передбачений кредитним договором, користувалася ними, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в заявленому розмірі 4860 грн.
Також позивачем заявлені вимоги щодо нарахування заборгованості по процентам та комісії за нарахування позикою в загальному розмірі 1766,01 грн..
Вирішуючи заявлені вимоги, суд вважає встановленим, що укладеним між сторонами договором позики від 25.02.2020 року за № 147660 передбачено сплату відповідачем за користування кредитними коштами процентів за користування позикою (п.1.1.2.1.), комісійну винагороду (п.1.1.2.2) та підвищену комісійну винагороду (п. 5.3).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) виклала правову позицію щодо змісту понять «строк договору», «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання», зазначивши, що строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Отже, лише в межах строку кредитування до 24 квітня 2020 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно до ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Строк кредитування встановлено до 24 квітня 2020 року.
Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до Позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»).
Тобто, нарахування та стягнення відсотків в межах строку кредитування в розмірі 14,50 грн. є законним, відповідає умовам договору, а тому зазначена чума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимог стягнення заборгованості за комісійною винагородою та підвищеною комісійною винагородою, передбаченою у випадку прострочення терміну платежу, суд зазначає, відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту".
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України "Про споживче кредитування" та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Аналізуючи умови кредитного договору суд приходить до висновку про правомірність дій щодо нарахування заборгованості за комісією, оскільки укладеним кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов'язкових платежів .
При цьому відповідно до п.5.3. укладеного між сторонами договору позики у випадку прострочення терміну платежу зі сплати заборгованості, тобто поза межами строку повернення позики (24.04.2020 року), позичальник зобов'язаний сплатити позикодавцю підвищену комісійну винагороду в розмірі 3,0% (три відсотка) в день від суми позики за кожний день прострочення, при цьому строк дії договору (певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, що має юридичне значення) становить погоджений сторонами період, який діє з часу отримання позивальником кредитних коштів до повного виконання ним узятих зобов'язань за Договором.
Тлумачення відповідних умов укладеного між сторонами договору позики дає можливість дійти висновку, що сторони мали на увазі встановити нарахування підвищених процентів комісійної винагороди -3% в день від суми позики за кожен день прострочки як міру відповідальності за період, який дії після закінчення строку кредитування до повного виконання позивальником своїх обов'язків за договором.
Отже, із умов договору вбачається, що сторони передбачили міру відповідальності за несвоєчасне погашення кредиту на лояльних умовах, шляхом нарахування більших відсотків за період після закінчення строку кредитування, коли боржник продовжує користуватись позикою.
Таким чином судом на своє глибоке переконання вважає встановленим, що кредитним договором передбачено сплату процентів у випадку користування відповідачем кредитним коштами понад строк, саме як плату, що встановлюється за користування позикою після настання строку погашення кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості, вбачається, що підвищену комісійну винагороду позикодавець нараховував саме як міру відповідальності на підставі статті 625 ЦК України за правилами, визначеними пунктом 5.3 договору позики, який розміщено у розділі «відповідальність сторін», а не як відсотки за правомірне користування кредитом в межах строку дії договору, а тому зазначені вимоги є обґрунтованими умовами укладеного договору, які не визнані недійсними в установленому законом порядку, отже суд приходить до висновку, що доводи представника відповідача в цій частині щодо нарахування відсотків поза межами строку укладеного договору є хибними, отже заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Водночас зі змісту частини 4 статті 137ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Позивачем на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу було надано договір про надання правничої допомоги від 9 липня 2025 року з адвокатом Рудзей Ю.В., Акт наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 703 від 1 вересня 2025 року з детальним описом наданих послуг на загальну суму 5000 грн; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Суд враховує, що клопотань з боку відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу не надходило, розмір понесених витрат та обґрунтованість таких витрат оспорена не була, на думку суду заявлених розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі, тому приходить до висновку щодо стягнення заявленої суми витрат 5000 грн з відповідача.
Крім цього, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 грн. сплачені позивачем при зверненні до суду з позовом.
На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 89, 141, 279, 263, 264, 354 ЦПК України, суд,
Позов - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «ФК «Гелексі» (код ЄДРПОУ: 41229318, Адреса:01054, місто Київ, вулиця В'ячеслава Липинського, будинок, 10/1) заборгованість за договором позики у сумі 22528,01 гривень витрати зі сплати судового збору у сумі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000,00 грн, а всього 29950 (двадцять дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят )грн. 41 коп.
Копію рішення надіслати сторонам.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня виготовлення повного тексту рішення.
Суддя: Л.Г. Салтан