Справа № 333/213/24
Провадження № 2/333/140/25
03 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Михайлової А.В., за участю секретаря судового засідання Панченко К.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Коноваленка О.Ю., відповідача ОСОБА_2 , представника відповідача - адвоката Силкіної Н.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікова Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за законом,
09.01.2024 року позивач звернувся до Комунарського районного суду м. Запоріжжя з даним позовом. Свої вимоги позивач мотивує наступним.
29 грудня 2021 року відкрилась спадщина після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка постійно проживала за адресою: АДРЕСА_1 .
16 листопада 2023 року, позивач, в усному порядку, звернувсядо приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Алейнікової Н.О., у зв'язку із заведенням спадкової справи для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини місце проживання якої було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, місце проживання Позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано за іншою адресою на день смерті померлої, а саме: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з тим, що Позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини у встановлені законодавством строки, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри ОСОБА_3 , відповідно, строк на прийняття спадщини він пропустив, тому йому, згідно повідомлення від 16 листопада 2023 року № 425/01-16, приватним нотаріусом було надано письмове роз'яснення про те, що останній може звернутись до суду з позовною заявою для отримання рішення про визначення додаткового строку для вступу у спадщину.
Позивач вважає, що пропустив строк для подання заяви до нотаріальної контори з поважних причин, оскільки таке звернення було об'єктивно ускладнено уведенням на території України карантину, а в подальшому, воєнного стану та іншими об'єктивними причинами, зокрема: З серпня 2021 року він тимчасово проживав за адресою: Львівська обл., с. Стрілки, а до м. Запоріжжя він повернувся у лютому 2023р. і тільки тоді дізнався про смерть своєї сестри.
Також, позивач не мав змоги спілкуватися з сестрою з об'єктивних причин, бо втратив свій телефон та не пам'ятав її номер телефону, а з іншими родичами спілкування не було можливе у зв'язку із неприязними відносинами.
Крім цього, ним, після повернення до м. Запоріжжя, були втрачені документи, які підтверджують особу і громадянство України, інформацію про облік у фіскальних органах, тому він був вимушений їх відновлювати.
Також позивач посилається на те, що з 12.03.2020р. по 01.07.2023р. в Україні діяли карантинні обмеження у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби ( COVID-19), які створили позивачу перешкоди для приїзду в м. Запоріжжя, а з 24.02.2022року Указом Президента України № 64/2022 було введено воєнний стан у зв'язку із військовою агресією рф проти України, який триває по теперішній час, тому він пропустив строк на прийняття спадщини після смерті сестри через загрозу для його життя та здоров'я.
На підставі вище викладеного, позивач просить суд визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті сестри ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , - три місяці з дня набрання рішення суду законної сили.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 січня 2024 року було відкрито провадження у справі та призначений її розгляд у порядку загального позовного провадження, також встановлений сторонам строк для надання заяв по суті.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 26 лютого 2024 року, було закрито підготовче провадження та витребувано у приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікової Наталії Олексіївни матеріали спадкової справи після померлої ОСОБА_3 , дата смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 23 вересня 2024 року, за клопотанням представника позивача, залучено до участі у справі у якості співвідповідача Запорізьку міську раду, адреса: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206.
В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав, зазначених в позові. Додатково представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 є юридично необізнаною особою, що також стало причиною несвоєчасного подання заяви про прийняття спадщини.
Представник відповідача, Запорізької міської ради,в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце слухання справи повідомлений, подав заяву, в якій просив розглянути позовні вимоги на розсуд суду.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник, адвокат Силкіна Н.І. у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову обґрунтовуючи свої заперечення тим, що позивачем ОСОБА_1 не надано жодного доказу в обґрунтування позову, а зазначені причини пропуску строку звернення до приватного нотаріуса, такі як його необізнаність про смерть спадкодавця, та сформований у нього страх за своє життя та здоров'я з урахуванням обставин щодо коронавірусної епідемії та воєнного стану на території України, не є поважними, оскільки, для подання заяви про прийняття спадщини не обов'язково їхати до нотаріальної контори, та чинне законодавство не позбавляє спадкоємця права направити таку заяву за допомогою засобів поштового зв'язку. Також вважають, що не є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини неприязні відносини позивача з іншими родичами, крім того, спадкодавець заповіту не залишила, тобто не виявила бажання залишити все своє майно конкретній особі, зокрема, позивачу. Також сторона відповідача наполягає, що саме відповідачка ОСОБА_2 , надавала допомогу та догляд ОСОБА_3 у період її тривалої хвороби, у зв'язку із чим вона на початку січня 2015 р. переїхала з м. Бердянськ до м. Запоріжжя, де мешкала разом з батьком та його дружиною в спірній квартирі. Після смерті батька ОСОБА_4 , а потім його дружини ОСОБА_3 вона займалась їх похованням.
З показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 , та є сусідкою відповідачки ОСОБА_2 , вбачається, що з початку 2015 року ОСОБА_2 переїхала до свого батька, ОСОБА_4 , бо той дуже хворів, та допомагала і йому і його дружині ОСОБА_6 . Крім цього, свідок зазначила, що ОСОБА_7 дуже добре доглядала і батька і його дружину, купувала ліки, продукти, готувала їжу. Свідок, як сусідка, інколи їй допомагала з покупкою продуктів. Оскільки батько та його дружина мали тяжкі захворювання, тому ОСОБА_7 доводилось на таксі возити їх до лікарні по-чергово, то батька, то ОСОБА_6 . Після смерті батька, до ОСОБА_7 приїхала її матір, ОСОБА_8 аби допомогти по догляду за хворою ОСОБА_6 .
Похованням і батька і його дружини займалась ОСОБА_7 разом із своєю матір'ю.
Десь через три місяці після поховання ОСОБА_3 , позивач ОСОБА_1 , дзвонив свідку по телефону та питав як там його сестра, а вона йому повідомила про смерть сестри, на що останній сказав, що приїде аби пом'янути сестру. Більше свідок не бачила позивача і не спілкувалась з ним.
З показів допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , вбачається, що відповідачка ОСОБА_2 є її донькою, а з її батьком, ОСОБА_4 вони розлучені та останній одружився вдруге.
Оскільки колишній чоловік та його дружина мали хронічні захворювання, він запропонував ОСОБА_7 переїхати до них у м. Запоріжжя, аби допомагати і здійснювати за ними догляд, а він, у свою чергу, складе на її ім'я заповіт.
Для цього, десь в середині вересня 2014р., він приїздив до них додому у м. Бердянськ, і свідок ОСОБА_8 була присутня при цій розмові. Пропозицію свого батька донька ОСОБА_7 прийняла, і на початку січня 2015р., вона переїхала до свого батька, ОСОБА_4 , який мешкав з дружиною, ОСОБА_3 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала їм обом по частці кожному. Колишній чоловік склав заповіт на доньку.
Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 колишнього чоловіка, свідок переїхала до доньки ОСОБА_7 аби допомогти їй з похованням батька, а також допомогти доглядати його дружину, у якої були в наявності не тільки загальні захворювання, а й психічні, у зв'язку із чим остання перебувала на обліку у лікаря-психіатра.
Свідок ОСОБА_9 , у судовому засіданні пояснив , що був сусідом по дачі з ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Добре знає і ОСОБА_12 , який є рідним братом ОСОБА_6 . На протязі 2017 року ОСОБА_13 неодноразово допомагав збирати та перевозити врожай з дачі сестри до іі помешкання, свідок в цьому допомагав особисто. Також пояснив, що коли в 2017 році ОСОБА_6 потрапила до лікарні ОСОБА_13 допомагав за нею доглядати. Протягом 2021.2023 року з ОСОБА_14 спілкувався періодично, де він перебував на момент смерті ОСОБА_6 йому достеменно не відомо.
Третя особа приватний нотаріус Алейнікова Н.О.в судове засідання не з'явилася, надала заяву з проханням розглянути справу за її відсутності.
25.07.2024 року до суду надійшла інформація від нотаріуса Алейнікової Н.О., що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась.
Отже, з показів свідків та наявних у справі письмових доказів судом встановлено, що у позивача не було жодних перешкод для спілкування зі своєю сестрою ОСОБА_3 за її життя. А також він мав можливість дізнатись про її смерть від сусідів, родичів, однак за сестру ніколи не питав. При цьому, після отримання повідомлення від сусідки ОСОБА_5 про смерть сестри, позивач мав і час і можливість звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, але цього не зробив.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, врахувавши показання свідків, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Чинним законодавством передбачено, що кожна сторона несе тягар доказування своїх тверджень. За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач є рідним братом спадкодавця, ОСОБА_3 , що підтверджується копією його свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданим 31.07.1957р., де батьками позивача зазначені ОСОБА_15 і ОСОБА_16 та копією свідоцтва свідоцтва про народження його сестри, ОСОБА_17 , серія НОМЕР_2 , виданим Ленінським ЗАГС м. Запоріжжя 04.12.1956 р., в якому батьками зазначені ОСОБА_15 і ОСОБА_16 .
Копію свідоцтва про шлюб спадкодавця, своєї сестри, відповідно до якого, вона внаслідок реєстрації шлюбу змінила прізвище з ОСОБА_18 на ОСОБА_19 , позивачем не надано.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
Після смерті спадкодавця залишилась спадщина у вигляді частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав власності на майно, зареєстрованим Орендним підприємством Запорізьке міжміське БТІ, реєстраційний номер 33259042 від 28.03.2011р.
Згідно Витягу з реєстру речових прав, індексний номер, 335043689, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна, 2632608323060 від 08.06.2023р., власником частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_2 .
16 листопада 2023 року Позивач, в усному порядку, звернувсядо приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Алейнікової Н.О., у зв'язку із заведенням спадкової справи для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини місце проживання якої було зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Місце проживання Позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було зареєстровано за іншою адресою на день смерті померлої, а саме: АДРЕСА_2 .
У зв'язку з тим, що Позивачем не було подано заяву про прийняття спадщини у встановлені законодавством строки, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , відповідно строк на прийняття спадщини він пропустив, тому йому, згідно повідомлення від 16 листопада 2023 року № 425/01-16, приватним нотаріусом було надано письмове роз'яснення про те, що Позивач може звернутись до суду з позовною заявою для отримання рішення про визначення додаткового строку для вступу у спадщину.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не відмовився від неї.
Згідно зі статтею 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Отже, закон розрізняє факти, які свідчать про прийняття спадщини особою, яка на час відкриття спадщини постійно проживала зі спадкодавцем, та особою, яка на час відкриття спадщини не проживала (постійно не проживала) зі спадкодавцем.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може лише спадкоємець, який на час відкриття спадщини постійно не проживав зі спадкодавцем.
Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 20 січня 2021 року у справі № 752/11156/18-ц (провадження № 61-14082св20).
У постановах Верховного Суду від 25 січня 2023року усправі №676/47/21, провадження №61-8014св22, від 30 жовтня 2023р. № 196/143/21, зазначено, що за змістом пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану», у редакції, чинній на час відкриття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , установлено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.
Тлумачення вказаних норм, з урахуванням виміру ієрархії актів цивільного законодавства по вертикалі, свідчить, що:
- правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України;
- строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті 1270, 1272 ЦК), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України);
- законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини;
- пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.
Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд України у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17 та Верховний Суд у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 10.09.2021 року у справі № 179/2076/19; від 17.02.2022 року у справі № 953/15603/20.
З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Поважними причинами пропуску строку, з урахуванням конкретних фактичних обставин справи, можуть визнаватись, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України тощо.
Подібні висновки викладені в постанові Верховного суду від 16 листопада 2023 року по справі № 523/4713/19.
Верховний Суд у Постанові від 17.02.2022 року у справі № 953/15603/20 зазначив, що оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, має стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Також Верховний суд у Постанові від 16 лютого 2023 року по справі № 393/346/20 провадження № 61-14779св21, погодився із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції про те, що позивач не довів поважність причин пропуску строку звернення з заявою про прийняття спадщини, тому відсутні підстави для визначення позивачу додаткового строку для її прийняття. У цій справі в якості підстави визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини позивачем вказано, що він тривалий час не підтримував стосунків із померлим батьком і проживав на великій відстані від місця постійного проживання померлого батька, а тому дізнався про смерть батька випадково.
Проте, вказані обставини не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для позивача на вчинення дій для прийняття спадщини. Натомість, вказані позивачем обставини повністю залежали від волі позивача, який мав змогу при бажанні з'ясувати інформацію щодо батька, проте більше двох років уже після смерті батька не цікавився останнім. Будь-які докази, що свідчать про наявність об'єктивних, непереборних, істотних труднощів у позивача для вчинення дій щодо прийняття спадщини та їх тривалості суду не надано.
Викладене узгоджується з висновками викладеними у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі №459/295/16-ц (провадження №61-19401св18).
У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 153/3/16-ц (провадження № 61-6815св18) Верховний Суд погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що зазначені позивачем причини пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька не можуть бути визнані поважними, оскільки вони не пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для нього на вчинення цих дій. Позивач не зазначив, що перешкоджало йому подати заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв'язку.
Отже, практика суду касаційної інстанції у цій категорії справ є сталою та незмінною.
З матеріалів справи вбачається, що позивач та його сестра, на момент її смерті мешкали за різними адресами.
З урахуванням положень ст. 1261, ч. 1 ст. 1270 ЦК України, строк для прийняття спадщини позивачем, як спадкоємцем за законом другої черги, закінчився 29.06.2022 р.
З матеріалів справи вбачається, що після смерті сестри, з 29.12.2021р. по 29.06.2022 р., позивач перебував в Україні, доказів про існування поважних обставин, які б перешкоджали йому звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, в цей період позивачем не наведено.
Суд, оцінюючи дії ОСОБА_1 доходить до висновку про пасивність дій позивача щодо прийняття ним спадщини.
При цьому позивачем не наведено поважних обґрунтованих причин внаслідок яких він не міг направити телеграму або заяву про прийняття спадщини поштою до будь-якого нотаріуса на території України, у відповідності до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.
З огляду на вищевказане, суд дійшов висновку, що позивач не довів, що встановлений законом строк на звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини пропущений ним з поважних причин, які у розумінні статті 1272 ЦК України, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами, які б перешкоджали позивачу встановлений законом шестимісячний строк звернутися до нотаріальної контори, тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, у зв'язку з необґрунтованістю.
Керуючись ст. ст. 12,13,81, 263-265, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Запорізької міської ради, третя особа -приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Алейнікова Наталія Олексіївна, про визначення додаткового строку на прийняття спадщини за законом, - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений та оголошений об 11 год. 00 хв. 09.12.2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова