Справа № 212/10062/25
2/212/5343/25
28 листопада 2025 року місто Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Терещук М. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
встановив таке.
До суду з позовом звернувся представник позивача директор Ґедзь О. В. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони та/або їх представники не з'явилися. Представник позивача Ткаченко Ю. О. у своєму клопотанні від 06.11.2025 року просила проводити розгляд справи без її участі, не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідач 26.11.2025 подав до суду клопотання, в якому висловив готовність сплатити заборгованість лише за тілом кредиту, та просив суд скасувати судове засідання або перенести його на дату після скасування військового стану, оскільки він постійно перебуває на сході України, виконуючи військовий обов'язок, та не має змоги з'явитися в судове засідання та постійно перебувати на зв'язку. Долучив до клопотання довідку з місця служби, копію військового квитка.
Відповідь на відзив, подану позивачем 28.11.2025, суд не бере до уваги, оскільки вона подана через систему «Електронний суд» о 13:15 год - після призначеного часу судового засідання (11:00 год).
Суд, враховуючи позицію відповідача (його готовність сплатити тіло кредиту), обставину звернення його до суду через власний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», можливості ознайомлення з усіма матеріалами справи через власний електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд», відсутності доказів залучення відповідача безпосередньо до бойових дій, вважає, що відсутні підстави для відкладення розгляду справи та можливий її розгляд в судовому засіданні 01.12.2025. Підстави для зупинення провадження за п. 2 ст. 251 ЦПК України суд не вбачає з причин, наведених вище.
Оскільки всі учасники справи не з'явилися, згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд скористався своїм правом, обумовленим ч. 6 ст. 259 ЦПК України, та відклав складання повного тексту рішення. 03 та 05 грудня 2025 року головуюча суддя перебувала на навчанні в Національній школі суддів України.
Позиції сторін.
Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 73569958 від 17.08.2024, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем, на загальну суму 9 000 грн та судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн і витрат на правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.
Позов обґрунтував таким. 17.08.2024 року між первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачем укладено договір позики № 73569958, згідно з яким товариство надає відповідачу кредит 3 000,00 грн строком на 30 днів із фіксованою процентною ставкою у розмірі 0,83 % в день. Договір з боку відповідача підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. 18.04.2024 між первісним кредитором та відповідачем за ініціативою останнього було укладено Додаткову угоду № 73569958 до Договору позики № 73569958, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики на 6 000 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становить 9 000 грн. Додатковий договір з боку відповідача підписано електронним підписом - одноразовим ідентифікатором. Відповідач отримував кредитні кошти на свій картковий рахунок НОМЕР_1 .
26.06.2025 року позивач та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу № 26/06/25, за яким ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передало ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» право грошової вимоги до фізичних осіб-боржників, серед яких - відповідач. Відповідно до Реєстру прав вимоги до такого Договору факторингу позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 9 000 грн, яка складається з: 9 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 0,00 грн - сума заборгованості за процентами, 0,00 грн - сума заборгованості за комісією, 0,00 грн сума заборгованості за пенею/неустойкою, 0,00 грн - сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування.
Відповідач у клопотанні від 26.11.2025, поданому через підсистему «Електронний суд», зазначив, що він - призваний за мобілізацією 15.03.2022 та безперервно служить, виконуючи військовий обов'язок. Зазначив військові частини, де він проходить службу. Послався на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відповідно до якої на час проходження служби мобілізованим військовослужбовцям зупиняється нарахування відсотків, штрафів, пені та інших санкцій за невиконання кредитних зобов'язань. Також згідно зі ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та Постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 фінансові установи не мають права вимагати сплати кредитів та застосовувати штрафи під час проходження військової служби. Отже, він вважає позовні вимоги безпідставними. Водночас він не відмовляється і має намір сплатити тіло кредиту, після надання гарантійного листа від позивача та інформації щодо договору згідно чинного законодавства України. Просив суд врахувати зазначені ним обставини та скасувати судове засідання або перенести його на дату після скасування військового стану, оскільки він постійно перебуває на сході України, виконуючи військовий обов'язок, та не має змоги з'явитися в судове засідання та постійно перебувати на зв'язку. Долучив до клопотання довідку з місця служби, копію військового квитка.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Згідно з Довідкою № 127 від 21.01.2025 та Військовим квитком НОМЕР_2 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації у військовій частині з 16.09.2024.
Суд встановив, що 17.08.2024 відповідач уклав з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» Договір позики № 73569958 (а. с. 21 зворот - 24), згідно з яким товариство зобов'язалося надати відповідачу позику 3 000,00 грн шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позичальника (п. 1, 2.1. Договору); строк позики: 30 днів (п. 2.2. Договору); процентна ставка 0,83%/день; дата надання позики - 17.08.2024, дата повернення - 15.09.2024. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Кошти позики в розмірі 3 000,00 грн було перераховано відповідачу на картковий рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, зазначеної у Договорі позики - НОМЕР_1 , 17.08.2024, що підтверджується Листом АТ «Таскомбанк» від 31.07.2025 (а. с. 7).
18.08.2024 року між первісним кредитором та відповідачем за ініціативою останнього було укладено Додаткову угоду № 73569958 до Договору позики № 73569958, за умовами якої сторони домовилися збільшити суму позики ще на 6 000 грн, в результаті чого розмір наданого кредиту становить 9 000 грн (а. с. 25 зворот - 26).
Кошти позики в розмірі 6 000,00 грн було перераховано відповідачу на картковий рахунок з використанням реквізитів платіжної картки, зазначеної у Договорі позики - НОМЕР_1 , 18.08.2024, що підтверджується Листом АТ «Таскомбанк» від 31.07.2025 (а. с. 7).
26 червня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» уклали Договір факторингу № 26/06/25 (а. с. 29 зворот - 33), відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило на користь позивача права грошової вимоги до боржників, зокрема, до відповідача за Договором позики № 73569958, що підтверджується Реєстром права вимоги № 27/06/25 (а. с. 37-42).
За Розрахунком заборгованості (а. с. 14) загальна сума заборгованості відповідача за Договором позики становить 9 000 грн - залишок за тілом позики, без нарахування відсотків, штрафів, пені та інших санкцій за невиконання кредитних зобов'язань.
Отже, між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини позики; право вимоги за укладеним між ними Договором позики було передано позивачу за договорами факторингу. Обставини кредитування та переходу права вимоги суд вважає доведеними.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
На підставі ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Різновидом договору відступлення є договір факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника; ст. 1077 ЦК України).
Долучені позивачем до позовної заяви докази підтверджують наявність обставин, про які стверджує позивач, зокрема, заборгованості за Договором позики та Додатковим договором.
Як встановлено судом, ані позивач, ані первісний кредитор не нараховували на тіло кредиту проценти та інші штрафні санкції за невиконання грошового зобов'язання. Позивач заявив лише вимогу про стягнення тіла кредиту в розмірі 9 000,00 грн.
Аргумент відповідача про те, що, згідно зі ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування» та Постановою НБУ № 18 від 24.02.2022 фінансові установи не мають права вимагати сплати кредитів та застосовувати штрафи під час проходження військової служби, суд відхиляє. Ні ст. 25 Закону України «Про споживче кредитування», ні зазначена ним Постанова НБУ не містять обмежень щодо права кредитодавця або особи, до якої перейшло право вимоги за кредитом, вимагати сплати кредиту, понад те - звертатися до суду за стягненням боргу за кредитом. Стаття 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює лише вимоги щодо взаємодії із споживачами та іншими особами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимоги щодо етичної поведінки); такі вимоги не можна розцінювати як неможливість звернутися за захистом до суду у разі порушеного права.
Відповідно, з урахуванням досліджених доказів та позиції відповідача, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Щодо витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (усі, крім судового збору), пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.
За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.
Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.
Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 3 500,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги від 01.11.2024 року (а. с. 43-45); Витягом з акту приймання-передачі наданої правничої допомоги (а. с. 47), Актом приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а. с. 47 зворот - 48).
Отже, суд дійшов висновку, що вимоги про відшкодування витрат позивача - належно обґрунтовані та доведені, пов'язані з розглядом справи, клопотання відповідача про зменшення їх розміру відсутнє, дотримані критерії розумності їх вартості.
Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, у справах пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків - звільняються від сплати судового збору.
Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави.
Отже, сплачений судовий збір слід компенсувати за рахунок держави.
На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив таке.
Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором кредиту № 73569958 в розмірі 9 000 (дев'ять тисяч) гривень (за тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу у розмірі 3 500 гривень.
Судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень компенсувати позивачу за рахунок держави.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», ЄДРПОУ: 43311346; вул. Стельмаха Михайла, буд. 9А, офіс 204, м. Ірпінь, Київська область.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ; місце зареєстрованого проживання: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 08 грудня 2025 року.
Суддя: М. В. Швець