Справа № 302/1612/25
Провадження № 2/302/634/25
09.12.2025 селище Міжгір'я Закарпатської області
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого, судді Пухальського С. В.,
за участю секретаря судового засідання Сита Л. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Гренджа Вікторія Юріївна до Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області, про визнання права власності на спадкове майно за законом,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що після смерті його матері - ОСОБА_2 , 1956 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. Заповіт спадкодавицею не складався.
Позивач є сином померлої та спадкоємцем першої черги за законом. На день смерті матері він постійно проживав разом із нею за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку з чим прийняв спадщину шляхом спільного проживання. Також спадщину прийняла його сестра - ОСОБА_3 , яка подала відповідну заяву нотаріусу. Інші спадкоємці відсутні.
До складу спадкового майна входять два житлові будинки з господарськими будівлями за адресами: АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_2 . Між спадкоємцями укладено договір про поділ спадкового майна, відповідно до якого житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 перейшов у власність позивача, а будинок за адресою: АДРЕСА_2 - у власність його сестри.
Нотаріус видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , однак відмовив позивачеві у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів та державної реєстрації права власності спадкодавиці на зазначене майно.
У зв'язку з відмовою нотаріуса в оформленні спадкових прав позивач звернувся до суду з позовом про визнання за ним права власності на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями.
Ухвалою суду від 18.11.2025 року по справі відкрито провадження в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою суду від 03.12.2025 року справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача подала заяву, в якій просила розглядати справу без її участі та участі довірителя. У поданій заяві зазначила, що повністю підтримує позовні вимоги, викладені у поданій позовній заяві.
Від Міжгірської селищної ради Хустського району Закарпатської області надійшла заява з проханням розглядати справу без участі їх представника. Висловлено позицію за якою селищна рада визнає вимоги позову.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до таких висновків
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 та свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7, 14).
За життя мати позивача - ОСОБА_2 - заповітного розпорядження не залишила, що підтверджується Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) № 77134500 від 29.05.2024 року (а.с. 10).
Померла ОСОБА_2 на день своєї смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . На момент її смерті за цією ж адресою разом із нею проживав та був зареєстрований позивач - ОСОБА_1 , 1977 року народження, що підтверджується довідкою, виданою Міжгірською селищною радою Хустського району Закарпатської області від 29.05.2024 року № 16-08/761 (а.с. 13).
Батько позивача, ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 51 року, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 8).
Позивач спадщину після смерті матері - ОСОБА_2 - прийняв як спадкоємець першої черги за законом шляхом постійного спільного проживання разом зі спадкодавицею, відповідно до вимог статей 1261, 1268 Цивільного кодексу України.
Також спадщину після смерті матері прийняла сестра позивача - ОСОБА_3 , дочка померлої, шляхом подання заяви про прийняття спадщини відповідно до вимог статей 1261, 1269, 1270 Цивільного кодексу України, що підтверджується змістом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії, виданої нотаріусом (а.с. 12). У цій же постанові зазначено, що жодна інша особа із заявами про прийняття спадщини або про відмову від її прийняття у встановлений законом строк не зверталася.
До складу спадкового майна померлої ОСОБА_2 входять:
- житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , побудований у 1978 році ОСОБА_2 на земельній ділянці орієнтовною площею 0,15 га, що підтверджується довідкою № 431 від 05.02.2024 року (а.с. 17); свідоцтво про право власності на зазначений будинок не видавалося, що підтверджується інформацією КП «Міжгірське БТІ» від 14.05.2025 року № 14 (а.с. 16);
- житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_2 , який належав померлій ОСОБА_2 на праві приватної власності згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_4 , виданим Міжгірською селищною радою Міжгірського району Закарпатської області 28.12.2012 року на підставі рішення виконкому цієї ж ради № 73 від 27.12.2012 року та зареєстрованим КП «Міжгірське БТІ» Міжгірської районної ради за № 1991 у книзі № 15, реєстраційний номер 38891511, що вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 11).
16.09.2025 року між спадкоємцями - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - було укладено договір про поділ спадкового майна, за умовами якого житловий будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 переходить у власність ОСОБА_1 , а право спільної власності на нього припиняється; житловий будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_2 переходить у власність ОСОБА_3 , а право спільної власності на нього припиняється (а.с. 12).
23.10.2025 року приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області видав Чепарі Галині Юріївні, як спадкоємиці першої черги за законом, свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок із господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 11).
Того ж дня, 23.10.2025 року, приватний нотаріус Хустського районного нотаріального округу Закарпатської області видав представнику позивача - Гренджі В. Ю. - постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок із господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , з підстав відсутності правовстановлюючих документів та відомостей про зареєстроване право власності на зазначений об'єкт у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 12).
Згідно з технічним паспортом на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, виготовленим ФОП ОСОБА_5 21.08.2024 року, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є одноповерховою дерев'яною будівлею та складається з кладової площею 8,33 кв. м, кухні площею 14,80 кв. м та житлової кімнати площею 19,80 кв. м. Загальна площа будинку становить 42,93 кв. м, біля будинку розташовані господарські споруди - сарай та вбиральня (а.с. 18-22).
Згідно з пунктом 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юсту від 22.02.2012 № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, можлива лише за наявності правовстановлюючих документів. У разі їх відсутності, відповідно до пункту 4.18 Порядку, нотаріус зобов'язаний роз'яснити спадкоємцю порядок вирішення питання у судовому порядку.
Таким чином, позивач змушений звернутися до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно.
Згідно статті 1216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Статтею 1217 ЦК України визначено, що спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Частиною першою статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Відповідно до положень частини першої, четвертої та п'ятої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (статті 317 ЦК України).
Частиною першою та другою статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Як встановлено статтею 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Стаття 41 Конституції України гарантує кожному захист прав власника на володіння, користування та розпорядження своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Цивільні права можуть виникати з рішення суду, як зазначено у частині 5 статті 11 ЦК України, лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства.
Цивільний кодекс України передбачає можливість виникнення права власності на підставі рішення суду у випадках, передбачених статтями 335, 376 та 392 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (частина 2 статті 328 ЦК України).
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Позивач прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини і не заявляв про відмову від неї.
Матеріалами справи підтверджено, що спадкодавиця за життя набула право власності на житловий будинок, який є предметом спадкування, хоча первинна державна реєстрація цього права не була здійснена та правовстановлюючі документи не оформлені належним чином. За таких умов відсутність правовстановлюючих документів сама по собі не позбавляє позивача, як спадкоємця за законом, права вимагати визнання за ним права власності на спадкове майно в судовому порядку.
З урахуванням установлених судом фактичних обставин, визнання позову відповідачем, а також відсутності доказів порушення прав, свобод чи інтересів інших осіб у разі задоволення позову, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 206, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
Визнання позову відповідачем прийняти.
Позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , як за спадкоємцем першої черги за законом до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Пухальський С. В.