Номер провадження 2-о/201/443/2025
ЄУН 201/15511/25
про залишення позовної заяви без руху
08 грудня 2025 року м. Дніпро
Соборний районний суд міста Дніпра у складі судді Давидовської Т.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дитину,
встановив:
04 грудня 2025 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшли матеріали заяви ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дитину.
Частиною 1 ст. 293 ЦПК України передбачено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав..
Згідно ч. 3 ст. 293 ЦПК України, у порядку окремого провадження розглядаються також справи про надання права на шлюб, про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, за заявою будь-кого з подружжя, якщо один з нього засуджений до позбавлення волі, про встановлення режиму окремого проживання за заявою подружжя та інші справи у випадках, встановлених законом.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного суду України №11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» зазначено, що розірвання шлюбу судом за спільною заявою подружжя, яке має дітей, провадиться в окремому провадженні у випадку, якщо існує взаємна згода подружжя щодо розірвання шлюбу. При розгляді справи суд встановлює, чи відповідає заява про розірвання шлюбу дійсній волі дружини та чоловіка, та чи не будуть після розірвання шлюбу порушені їх особисті та майнові права, а також права їх дітей.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Окремо слід звернути увагу на те, що на відміну від позову про розірвання шлюбу, який може бути пред'явленим одним із подружжя, спільна заява подружжя про розірвання шлюбу подається до суду за підписами сторін (подружжя), а не одним з подружжя.
При цьому, всупереч вищевказаних вимог дана заява підписана одним із подружжя - заявником ОСОБА_1 , за допомогою електронного підпису, що не може вважатись спільною заявою подружжя на розірвання шлюбу.
Для захисту інтересів неповнолітніх дітей суд має перевірити зміст письмових договорів, які подружжя подає під час розгляду справи про розірвання шлюбу.
Частиною 1 ст. 109 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що подружжя, яке має дітей, має право подати до суду заяву про розірвання шлюбу разом із письмовим договором про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
Пунктом 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, що судом застосовується у взаємозв'язку із положеннями ч. 9 ст. 10 ЦПК України, визначено, що позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
З аналізу означених норм матеріального та процесуального права суддя дійшов висновку, що заява подружжя про розірвання шлюбу може бути подана в окремому провадженні лише за існування таких умов: 1) кожен з подружжя бажає розірвати шлюб; 2) подружжя має малолітніх/неповнолітніх дітей; 3) до часу подачі спільної заяви про розірвання шлюбу до суду, подружжя уклало між собою письмовий договір, в якому передбачено з ким з них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той із батьків, хто буде проживати окремо; умови здійснення ним права на особисте виховання дітей; 4) означений договір підлягає долученню до матеріалів спільної заяви про розірвання шлюбу, що подається в окремому провадженні; 5) якщо між подружжям укладений нотаріально посвідчений договір про розмір аліментів на дитину, то долученню до заяви підлягає його копія, що посвідчена заявниками в порядку ч.5 ст.95 ЦПК України.
Водночас, зі змісту як заяви про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дитину, так і долучених до неї копій документів, не вбачається того юридичного факту, що подружжя уклало письмовий договір про визначення місця проживання дитини та про те, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини.
Означені обставини слід визнати як недотримання заявником положень п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у взаємозв'язку з положеннями ч. 9 ст. 10 того ж Кодексу, що є підставою для залишення без руху заяви по суті справи.
Оскільки у главі 1 розділу IV «Окреме провадження» ЦПК України законодавцем не регламентовано залишення без руху заяви, що подана заявником в порядку окремого провадження, тому суддя, керуючись положеннями ч.9 ст.10 ЦПК України, вважає за доцільне застосувати положення ч.1 ст.185 ЦПК України, що регулюють подібні за змістом відносини (залишення позовної заяви без руху).
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч. 2 ст.185 ЦПК України).
З огляду на викладене, суддя дійшов висновку про необхідність залишити заяву про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке має дітей, без руху та запропонувати заявнику усунути її недоліки шляхом надання до суду заяви в новій редакції, підписаній обома з подружжя, із зазначенням у ній викладу обставин, якими заявники обґрунтовують свої вимоги, зокрема, укладення між подружжям письмового договору про те, з ким із них буде проживати дитина, про те, яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дитини, та його долучення до матеріалів спільної заяви.
Керуючись ст. 10, 175, 177, 185, 259, 260, 261, 293, 294, 353 ЦПК України, ст. 109 СК України, суддя
постановив:
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу за спільною заявою подружжя, яке має дитину залишити без руху.
Надати заявнику строк на усунення недоліків в заяві, який не перевищує десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Попередити ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у випадку не усунення недоліків заява буде вважатись не поданою і буде повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Т.В. Давидовська