Справа № 127/34355/25
Провадження № 3/127/7221/25
08.12.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
27.10.2025 біля 07.40 год по вул. С. Зулінського, 37-а в м. Вінниці ОСОБА_1 під час виконання своїх службових обов'язків (здійснення заходів оповіщення) не використовував технічні засоби, що мають функції фото- та відеофіксації.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Його захисник проти здійснення судового розгляду за відсутності її підзахисного не заперечувала.
Заслухавши думку захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Зі змісту частини першої статті 172-15 КпАП випливає, що склад цього правопорушення має місце у разі недбалого ставлення військової службової особи до військової служби.
Згідно з частиною другою статті 172-15 КпАП - у разі вчинення діяння, передбаченого частиною першою цієї статті, вчиненого в умовах особливого періоду.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, зауважила, що провадження у справі має бути закрите у зв'язку з тим, що протокол про адміністративне правопорушення був складений з порушенням визначеного процесуальним законом строку.
Оцінюючи такі доводи захисника, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до частини першої статті 254 КпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно з частиною другою статті 254 КпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Зі змісту частини третьої статті 254 КпАП випливає, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Приписи КпАП не містять процесуальних вимог щодо форми та змісту протоколу про адміністративне правопорушення, тому суд вважає за доцільне застосувати приписи відповідних нормативних актів, якими регламентоване складання протоколу про адміністративне правопорушення, пов'язане з несенням військової служби. Такі вимоги регламентовані Інструкцією зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 за № 329, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 за № 1622/37244 (далі - Інструкція 329).
Вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення визначені Додатком 1 до Інструкції 329 - (пункт 2 розділу I). При цьому вимога про зазначення часу складання протоколу про адміністративне правопорушення у наведеному нормативному акті відсутня. Натомість суд враховує, що подія, яка є предметом судового дослідження, малі місце 27.10.2025, а протокол про адміністративне правопорушення складений 28.10.2025. При цьому відомості, які б свідчили про порушення строку складення протоколу про адміністративне правопорушення, визначені частиною другою статті 254 КпАП, суду не надані. Тому посилання захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності на відсутність у протоколі про адміністративне правопорушення часу його складання як підставу для неприйняття його до уваги суд вважає, таким, що не ґрунтується на приписах відповідних нормативних актів.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, заважила, що її підзахисний не є суб'єктом правопорушення. В обґрунтування захисник здійснила послання на роз'яснення НАЗК в частині визначення військової посадової особи.
Оцінюючи доводи захисника в цій частині, суд вважає за доцільне зауважити таке.
Відповідно до пункту 15 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» Національне агентство з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів. Отже, НАЗК надає рекомендаційні роз'яснення, методичну та консультаційну допомогу, зокрема, щодо застосування положень Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів. Складання ж протоколу про адміністративне правопорушення, збирання та оцінка доказів у справі про адміністративне правопорушення регламентовані КпАП, тому посилання захисника на відповідні роз'яснення НАЗК суд вважає безпідставним.
У постанові від 15.10.2024 (справа №216/1675/22) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що військовослужбовець набуває статусу військової службової особи внаслідок призначення на посаду, яка покладає на нього обов'язки командира (начальника) або інші обов'язки, передбачені у примітці 1 до статті 425 КК, або внаслідок отримання спеціального доручення повноважного командування, пов'язаного з виконанням таких функцій.
З наданих суду матеріалів випливає, що розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ТЦК) від 24.10.2025 за № 952/1/1/12407 у період з 27.10.2025 по 02.11.2025 для здійснення мобілізаційних заходів на території м. Вінниці до Вінницького ТЦК направлені військовослужбовці Тульчинського ТЦК.
Зі змісту абзацу третього підпункту 1.1. пункту 1 розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 24.10.2025 за № 952/1/1/12407 визначене забезпечення наявність у відрядженого особового складу нагрудних відеореєстраторів та наголошено на необхідності забезпечення особового складу засобами аудіо- відеофіксації (бодікамери).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24.10.2025 за № 194-ОП від ІНФОРМАЦІЯ_4 27.10.2025 призначена група оповіщення у складі старшого солдата ОСОБА_2 та старшого солдата ОСОБА_1 , які 27.10.2025 здійснювали оповіщення у м. Вінниці.
З журналу проведення інструктажу військовослужбовців другого відділу Тульнчинського ЦТК ОСОБА_1 27.10.2025 пройшов інструктаж з порядку проведення оповіщення військовозобов'язаних. Відповідно до наявного запису в журналі видачі, повернення портативного відеореєстратора другого відділу Тульчинського ТЦК 27.10.2025 ОСОБА_1 отримав портативний відеореєстратор.
Відповідно до абзацу першого пункту 52 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 за № 560 (далі - Порядок) під час перевірки військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу, уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації.
Згідно з пунктом 53 Порядку застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- та відеофіксації, уповноваженими представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки визначається Міноборони, а органами та підрозділами поліції - МВС.
Зі змісту пункту 4 розділу ІІ Інструкції із застосування територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- та відеофіксації, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 06.08.2024 за № 532, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.08.2024 за № 1391/42736 (далі - Інструкція 532) випливає, що під час здійснення фото- та відеофіксації процесу пред'явлення та перевірки уповноваженими представниками військово-облікових документів портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях або іншим способом, який забезпечує відеозйомку. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, уповноважені представники можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІ Інструкції 532 включення портативного відеореєстратора уповноваженими представниками відбувається з моменту початку виконання ними службових обов'язків щодо здійснення заходів оповіщення громадян, перевірки їх військово-облікових документів, а відеозапис ведеться безперервно до завершення виконання заходів, крім випадків загрози попадання на відеореєстратор військових об'єктів або інформації з обмеженим доступом та випадків, пов'язаних з виникненням у уповноваженого представника особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора уповноважений представник переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
У протоколі про адміністративне правопорушення наявне посилання (з наданням до матеріалів справи) на протокол службової наради під головуванням Міністра оборони України від 13.08.2025 за № 4351/уд/2 щодо обговорення ефективності системи мобілізації, шляхів її удосконалення та визначення цільових орієнтирів на 2025 рік, міністром визначене завдання щодо забезпечення у термін до 01.09.2025 застосуванням встановленим порядком спецвально-технічних засобів (нагрудних камер) уповноваженими представниками ТЦК та СП під час здійснення заходів оповіщення військовозобов'язаних.
З наданих суду матеріалів випливає, що на виконання протоколу службової наради від 13.08.2025 № 4351/уд/2 невідкладним дорученням Міністра оборони України від 29.08.2025 № 4351/уд/5 визначено з 01.09.2025 забезпечити здійснення оповіщення військовозобов'язаних представниками ТЦК та СП виключно з використанням засобів відеофіксації (нагрудних камер) та дотримання вимог законодавства щодо їх застосування.
Як суд зазначив вище, наданими суду матеріалами спростовані твердження захисника в частині того, що її підзахисний не був забезпечений портативним відеореєстратором. Крім того, суд враховує, що захисник не заперечувала проти здійснення судового розгляду справи за відсутності її підзахисного за наявних у справі матеріалів. У протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 від дачі будь-яких пояснень на підставі статті 63 Конституції України відмовився. Однак у письмових поясненнях від 26.10.2025 ОСОБА_1 підтвердив факт невикористання портативного реєстратора під час проведення заходів оповіщення. На відміну від приписів кримінально-процесуального закону, приписи КпАП не містять застережень щодо неможливості використання письмових пояснень, отриманих під час оформлення адміністративного матеріалу, в якості доказу винуватості або невинуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене суд вважає, що обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, знайшли своє підтвердження.
Вирішуючи питання щодо правової кваліфікації діяння, вчиненого ОСОБА_1 , суд вважає за доцільне зауважити таке.
Статтею 1 Закону України від 06.12.1991 «Про оборону» (далі - Закон № 1932-XII) встановлено, що особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону України від 21.10.1993 «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в Україні особливий період настав з дня набрання чинності Указу ВО Президента України від 17.03.2014 №303/2014 «Про часткову мобілізацію», продовжено його Указом Президента України від 14.01.2015 № 15/2015 «Про часткову мобілізацію», та Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію».
Згідно з вимогами частин третьої та восьмої статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» часткова мобілізація може проводитися в окремих місцевостях держави, а також стосуватися певної частини національної економіки Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
З моменту оголошення мобілізації чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» регламентовано, що особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, а відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в подальшому був неодноразово продовжений.
Згідно з вимогами статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут), який затверджений Законом України К548-ХІV від 24 березня 1999 року, військовослужбовець зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки.
Відповідно до вимог статті 16 Статуту, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статутом користуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи та військові навчальні заклади Збройних Сил України.
Верховний Суд у постанові від 22.04.2021 (справа № 264/6124/18) зазначив, що із системного аналізу зазначених норм вбачається, що поняття «особливий період» є значно ширшим, ніж поняття «період мобілізації людських ресурсів», а тому особливий період не закінчується у момент завершення мобілізації в Україні.
З огляду на викладене, суд вважає, що діяння ОСОБА_1 охоплюється складом правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 КпАП, за ознаками недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, вчиненого в умовах особливого періоду.
Вирішуючи питання про застосування до ОСОБА_1 адміністративного стягнення суд враховує, що відомості, які б свідчили, що накладення на нього менш суворого адміністративного стягнення, ніж арешт з утриманням на гауптвахті не здатне попередити вчинення нових правопорушень у майбутньому, суду надані не були. Враховуючи викладене, з метою попередження вчинення ОСОБА_1 аналогічних правопорушень в майбутньому, суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 172-20, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень на користь держави.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: