Справа № 136/2142/25
провадження № 2-а/136/52/25
"08" грудня 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шпортун С.В.
за участю секретаря судового засідання Белінської С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку письмового провадження, за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
Стислий виклад позицій учасників справи.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із зазначеним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), обґрунтовуючи підставність позову тим, що 12.11.2024 постановою №3180 у справі про адміністративне правопорушення його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, за порушення правил військового обліку, а саме: неуточнення протягом 60 днів з дня набрання Указом Президента України персональних даних.
Позивач вважає рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки посадовою особою суб'єкта владних повноважень до оскаржуваної постанови не долучено первинних документів, які б свідчили про невиконання ним правил військового обліку, не надано доказів здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації про позивача як такого, що не перебуває на обліку у відповідному ТЦК та не виконання правила військового обліку; зі змісту постанови не можливо встановити які ж саме персональні дані не оновив позивач та доступу до яких не має відповідача в порядку електронної інформаційної взаємодії; не доведено умислу позивача на вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а відтак складу такого правопорушення, що послугувало підставою звернення до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 07.11.2025 було поновлено позивачеві строк звернення до суду із даним позовом, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, відповідачу визначено строк для подання відзиву, витребувано у відповідача матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст. 210 КУпАП (постанова №3180 від 12.11.2024, тощо). Копію зазначеної ухвали суду, позовну заяву з додатками відповідачем отримано 12.11.2025.
У визначений в ухвалі строк відповідач відзиву на позов не подав, як і заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, тому суд здійснює розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, у порядку письмового провадження.
Суд вживав заходів щодо сприяння стороні для надання заперечень проти позову.
Разом з цим, в силу ч.6 ст.162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
Дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно паспортних документів серія НОМЕР_1 (а.с.8) слідує, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Із пенсійного посвідчення № НОМЕР_2 слідує, що ОСОБА_1 вустановлена ІІІ група інвалідності, загальне захворювання, що підтверджується Довідкою до акта огляду медико-санітарною комісією №321951 Серії 12 ААА, яка встановлена безстроково з 25.02.2016.
05.11.2024 в м. Липовець старшим офіцером ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_2 було складено Протокол за №7377 про адміністративне правопорушення (а.с.6), відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» та абз. 4 підпункту 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов'язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022, а саме не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України своїх персональних даних через центр адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста або у районному (міському) територіальну центрі комплектування та соціальної підтримки, за що передбачена адміністративна відповідальність ст.210 КУпАП та враховуючи, що з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» та до цього часу в Україні діє особливий період то гр. ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП.
Зі змісту протоколу слідує, що дата розгляду справи особою, що склала матеріали у протоколі не визначена. Копію протоколу вручено ОСОБА_1 05.11.2024.
12.11.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 винесено Постанова за №3180 про накладення адміністративного стягнення (а.с.7), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.
Зазначеним рішенням констатовано, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, оскільки не уточнив протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України своїх персональних даних.
Позивач, не погодившись із рішенням посадової особи суб'єкта владних повноважень, вважаючи його незаконним та протиправним звернувся до суду із даним позовом про оскарження індивідуального акту.
На виконання вимог ухвали суду від 07.11.2025 відповідачем не було надано жодних даних чи пояснень.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень процесуальний обов'язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб'єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства належна правова поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, встановлення факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Так, диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
За ч. 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Отож диспозиція ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, і передбачає вказівку про порушення вимог інших нормативно-правових актів.
Відповідно до Примітки до вказаної статті, положення статей 210, 2101 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 6 ч. 10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані, а саме: виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно абз. 4 підпункту 101 п.1 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, від 30.12.2022 № 1487, у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану зобов'язані, зокрема уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Відповідно до п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про військовий облік і військову службу» військовий облік усіх призовників, військовозобов'язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний.
Водночас притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи в його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Згідно з ст. 251 КУпАП визначено поняття доказів.
Як слідує зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення від 05.11.2024 за №7377, та оскаржуваної постанови із них неможливо встановити які саме персональні дані позивач не оновив, які з цих даних містяться в державних реєстрах, а також до яких даних державний орган в особі відповідача не мав доступу (не є держателем).
З постанови не вбачається і не вказано, які саме відомості (персональні дані) не могли бути одержані самостійно відповідачем по справі стосовно позивача шляхом електронної інформаційної взаємодії також як і не вбачається, що відповідачем вживалися заходи щодо отримання персональних відомостей останнього в порядку електронної інформаційної взаємодії, і що внаслідок проведених заходів такі відомості отримати не вдалося.
При цьому, позивач зазначив, що перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 та з вказаного періоду не змінював своїх жодних даних (місця проживання, роботи, номера телефону, тощо), вказані обставини відповідачем не спростовано жодними доказами.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Окрім цього, права особи, яка притягується до відповідальності передбачено ст.268 КУпАП.
Обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.
Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є самостійною підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.
Наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.
Окрім цього в силу ст. 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч викладеному відповідач, ухвалюючи оскаржувану постанову, діяв всупереч вказаних законодавчих гарантій.
Отож суд приходить до висновку, що відповідачем не повідомлено позивача про час та місце розгляду справи відносно нього, і таким чином позбавлено права на захист.
З огляду на викладене та у контексті приведених правових норм регулювання предмета спору, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність прийнятого ним рішення стосовно притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
За таких обставин, суд вважає оскаржуване позивачем рішення прийнято відповідачем без дотримання правомірної правової процедури, що є наслідком його скасування, а справу про адміністративне правопорушення слід закрити, у зв'язку із недоведеністю висунутого ОСОБА_1 обвинувачення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивач, звертаючись до суду із зазначеним позовом, сплатив судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп., які підлягають з стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 5, 9, 72-77, 139, 241, 242, 246, 255, 271, 286 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - задовольнити у повному обсязі.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_3 № 3180 від 12.11.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністратривної відповідальності за ч.3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн., а провадження у справі - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом 10-ти днів із дня його проголошення (ч. 4 ст. 286 КАС України) безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Учасники процесу:
Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 );
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_2 ).
Суддя Світлана ШПОРТУН